вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа№ 910/4961/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Остапенка О.М.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Готель "Салют"
на ухвалу господарського суду м.Києва від 30.06.2025р.
(повний текст складено 11.08.2025р.)
у справі №910/4961/18 (суддя Яковенко А.В.)
за заявою Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Росава"
до ПрАТ "Готель "Салют"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду м.Києва від 30.06.2025р. у справі №910/4961/18 відмовлено ПрАТ "Готель Салют" у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 22.08.2025р. ПрАТ "Готель "Салют" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 30.06.2025р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалити та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу боржника ПрАТ «Готель «Салют» на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни по відкриттю виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 10.06.2024р. задовольнити; визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 10.04.2024р. Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни; визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника ВП НОМЕР_1 від 11.04.2024р. Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни.
У відзивах на апеляційну скаргу Національний банк України і Міністерство юстиції України просять відмовити ПрАТ "Готель "Салют" у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду м.Києва від 30.06.2025р. у справі №910/4961/18 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Готель "Салют" на ухвалу господарського суду м.Києва від 30.06.2025р. у справі №910/4961/18; розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Готель "Салют" призначено на 10.11.2025р. о 10 год. 20 хв.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у даній справі, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
У квітні 2018 року до господарського суду м.Києва надійшла заява ПрАТ "Росава" про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют".
Ухвалою господарського суду м.Києва від 14.05.2018р. було відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют"; визнано грошові вимоги ПрАТ "Росава" до ПрАТ "Готель "Салют" в розмірі 14 408 622,58 грн.; введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Готель "Салют"; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют" за номером 51397 від 18.05.2018р.; пизначено розпорядником майна ПрАТ "Готель "Салют" арбітражного керуючого Шмуйло Андрія Дмитровича; визначено дату проведення попереднього судового засідання.
Ухвалою попереднього засідання від 03.06.2020р. у справі №910/4961/18 було визнано кредиторами боржника: - ПрАТ "Росава" на суму 14 426 242,58 грн., з яких: 17 620,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, 14 408 622,58 грн.- четверта черга; - Національний банк України на суму 3 542,00 грн. - перша черга; - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 1 190 975 674,04 грн., з яких: 3542,00 грн. - перша черга, 1 036 888 411,40 грн. - четверта черга, 154 083 720,64 грн. - шоста черга. Визнано кредитором у справі №910/4961/18 по відношенню до боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника: - Національний банк України на суму 4 214 859 886,22 грн.; - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 15 660 847,51 грн. Задоволено частково заяву ТОВ "Фінансова Оферта" та замінено кредитора у справі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - ТОВ "Фінансова Оферта" в частині визнаних вимог на суму 1 190 972 132,04 грн., з яких 1 036 888 411,40 грн. - вимоги четвертої черги, 154 083 720,64 грн. - вимоги шостої черги. Визначено підготовче засідання суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021р. апеляційну скаргу ПрАТ "Росава" на ухвалу господарського суду м.Києва від 03.06.2020р. року у справі №910/4961/18 задоволено частково. Ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2020р. у справі №910/4961/18 в частині наслідків розгляду заяви ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання кредиторських вимог до боржника та заяви ТОВ "Фінансова Оферта" про заміну кредитора його правонаступником змінено, викладено пункти 1-4 її резолютивної частини наступним чином: "1. Визнати кредитором у справі №910/4961/18 по відношенню до боржника: - Приватне акціонерне товариство "Росава" на суму 14 426 242,58 грн., з яких: 17 620,00 грн. - перша черга, 14 408 622,58 - четверта черга задоволення вимог кредиторів; - Національний банк України на суму 3 542,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 1 187 315 674,04 грн., з яких: 3 542,00 грн. - перша черга, 1 033 228 411,40 грн. - четверта черга, 154 083 720,64 грн. - шоста черга. 2. Визнати кредитором у справі №910/4961/18 по відношенню до боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника: - Національний банк України на суму 4 214 859 886,22 грн.; - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 15660847,51 грн.; - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 3660000,00 грн. 3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" задовольнити частково. 4. Замінити кредитора у справі №910/4961/18 Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" в частині визнаних вимог на суму 1 187 312 132,04 грн., з яких: 1 033 228 411,40 грн. - четверта черга, 154 083 720,64 грн. - шоста черга, а також вимог на суму 3660000,00 грн., які забезпечені заставою майна боржника.".
Ухвалою господарського суду м.Києва від 05.07.2021р. у справі №910/4961/18 було призначено розгляд справи у підсумковому засіданні.
Ухвалою місцевого суду від 06.09.2021р. у справі №910/4961/18, зокрема, було призначено розпорядником майна ПрАТ "Готель "Салют" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича; продовжено строк процедури розпорядження майном ПрАТ "Готель "Салют"; замінено кредитора у справі №910/4961/18 ТОВ "Фінансова Оферта" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монталє"; відкладено розгляд справи у підсумковому засіданні.
Ухвалою місцевого суду від 29.04.2025р. у справі №910/4961/18 було здоволено заяву Національного банку України про надання згоди на реалізацію майна боржника, що перебуває в заставі. Надано Національному банку України дозвіл на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.11.2008р., укладеним між Національним банком України та ПрАТ "Готель "Салют", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек A.B., та зареєстрованим в реєстрі за №3827, на наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі готелю "Салют", загальною площею 12 255,4 кв. м. (літ. А та літ. А-1), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, 11-Б, які належать ПрАТ "Готель "Салют" на праві власності на підставі права власності, що підтверджується Наказом Фонду державного майна України від 06.04.1999р. №4-АТ та актом передачі нерухомого майна від 06.04.1999р., які зареєстровані Київським міським бюро технічної інвентаризації від 25.10.2000 року та записані в реєстрову книгу за реєстровим №685а, у рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитними договорами №48 від 21.10.2008р., №03/4 від 16.02.2009р., №03/28 від 10.07.2009р., №03/33 від 12.11.2009р., №03/35 від 02.09.2018р., №03/36 від 11.03.2014р., №63/1 від 04.11.2008р., №63/3 від 18.11.2008р., №03/6 від 05.03.2009р. (з усіма змінами та доповненнями до них) перед Національним банком України у загальній сумі заборгованості 4 106 418 035,83 грн. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
03.06.2024р. до місцевого суду надійшла скарга ПрАТ "Готель "Салют" на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 10.06.2024р. та скасування постанов.
Ухвалою місцевого суду від 20.01.2025р. у справі №910/4961/18, зокрема, було призначено розгляд справи у підсумковому засіданні скарги ПрАТ "Готель "Салют" на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на 07.04.2025р.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 07.04.2025р. у справі №910/4961/18, зокрема, було відкладено розгляд справи у підсумковому засіданні скарги ПрАТ "Готель "Салют" на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на 30.06.2025р.
Дослідивши скаргу ПрАТ "Готель "Салют" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1, апеляційний судом зазначає наступне.
В обгрунтування поданої скарги боржником зазначено, що 10.06.2024р. головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашова Алла Миколаївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання ухвали господарського суду м.Києва від 29.04.2024р. у справі №910/4961/18 за заявою ПрАТ "Росава" до ПрАТ "Готель "Салют" про банкрутство.
Одночасно головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. були винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір витрат виконавчого провадження.
11.06.2024р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. була винесена постанова про арешт майна боржника, а саме на нерухоме майно, що належить Боржнику: нежитлові будівлі готелю "Салют", загальною площею 12 255,4 кв. м. (літ. А та літ. А-1), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, 11-Б.
При цьому, на переконання скаржника, ухвала місцевого суду від 29.04.2024р. не відповідає вимогам, передбаченим ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, в указаній ухвалі не зазначено обов'язкових реквізитів для виконавчого документа, а саме: дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред'явлення рішення до виконання.
З огляду на викладене, ПрАТ "Готель "Салют" зазначає, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашова А.М. в силу імперативної норми п.3 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язана була повернути Національному банку України без виконання ухвалу господарського суду м.Києва від 29.04.2024р. у справі №910/4961/18, оскільки така ухвала не відповідає вимогам виконавчого документа.
Вказані обставини, на думку боржника, свідчать про те, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 10.06.2024р. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та постанова від 11.06.2024р. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 (як похідна від постанови про відкриття виконавчого провадження) підлягають скасуванню, про що зазначено ПрАТ "Готель "Салют" у прохальній частині поданої скарги.
У клопотанні від 27.12.2024р. боржником додатково було зазначено, що 26.12.2024р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. проведено опис та арешт майна ПрАТ "Готель "Салют" в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, відтак, на переконання боржника, продаж майна ПрАТ "Готель "Салют" у вказаному виконавчому провадженні унеможливить його подальше витребування у добросовісного набувача.
Як було зазначено вище, ухвалою господарського суду м.Києва від 29.04.2024р., залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024р., було задоволено заяву Національного банку України про надання згоди на реалізацію майна боржника, що перебуває в заставі. Надано Національному банку України дозвіл на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.11.2008р., укладеним між Національним банком України та ПрАТ "Готель "Салют", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек A.B., та зареєстрованим в реєстрі за №3827, на наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі готелю "Салют", загальною площею 12 255,4 кв. м. (літ. А та літ. А-1), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, 11-Б, які належать ПрАТ "Готель "Салют" на праві власності на підставі права власності, що підтверджується Наказом Фонду державного майна України від 06.04.1999р. №4-АТ та актом передачі нерухомого майна від 06.04.1999р., які зареєстровані Київським міським бюро технічної інвентаризації від 25.10.2000 року та записані в реєстрову книгу за реєстровим №685а, у рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитними договорами №48 від 21.10.2008р., №03/4 від 16.02.2009р., №03/28 від 10.07.2009р., №03/33 від 12.11.2009р., №03/35 від 02.09.2018р., №03/36 від 11.03.2014р., №63/1 від 04.11.2008р., №63/3 від 18.11.2008р., №03/6 від 05.03.2009р. (з усіма змінами та доповненнями до них) перед Національним банком України у загальній сумі заборгованості 4 106 418 035,83 грн. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями боржника щодо того, що ухвала місцевого суду від 29.04.2024р. не підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Так, з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, наслідком чого є те, що положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають правовий режим та відповідні обмеження з розпорядження майном боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та застосовані відповідні процедури.
Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника. Наслідки пов'язані з перебуванням боржника у процедурі банкрутства настають з моменту порушення справи про банкрутство, та полягають, зокрема в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство.
А тому, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв'язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи.
Водночас, згідно ч.14 ст.39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Положеннями ч.ч.1-3 ст.41 КУзПБ передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.
Водночас, Кодекс України з процедур банкрутства виділяє окрему категорію учасників провадження у справі про банкрутство, а саме: забезпечених кредиторів, які мають особливий процесуальний статус та наділені відмінними від інших кредиторів правами.
Зокрема, згідно абз.2 ч.8 ст.41 КУзПБ щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, передбачено, що дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
Також, відповідно до ч.5 ст.41 КУзПБ, звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу.
Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (ч.6 ст.12 ГПК України).
У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство. Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими (висновки, викладені Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.10.2023р. по справі №910/20057/16).
Таким чином, вказане свідчить, що саме ухвала постановлена за результатами розгляду відповідної заяви заставного кредитора є тим правонаділяючим рішення для задоволення вимог за рахунок заставного майна, стосовно якого дія мораторію припинилася в силу спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства.
За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Законодавство України визначає такі способи звернення стягнення на предмет застави: судовий; позасудовий: захист прав нотаріусом або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог заставодержателя).
Проводячи паралель з судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки та вимог до нього, встановлених ст.39 Закону України "Про іпотеку", ухвала про надання дозволу на реалізацію майна має всі ознаки, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності), спосіб реалізації предмета іпотеки.
Крім цього, ухвала про надання дозволу на реалізацію майна відповідає вимогам ч.1 ст.234 ГПК України та складається з вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлення; найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); імен (найменувань) учасників справи; описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновків суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
До того ж, вказана ухвала була постановлена не як проміжний процесуальний документ, а як судове рішення, в розумінні ст.232 ГПК України, яке наділяє заставного кредитора правом на реалізацію своїх можливостей гарантованих законом з безумовною опцією примусового виконання.
В свою чергу, виконавче провадження, як завершальна стадія судового процесу, є гарантом виконання таких правонаділяючих процесуальних рішень.
Відповідно до норм ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", надано виключний перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, до яких відносяться у тому числі ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, ухвала, яка постановлена в порядку ч.5 ст.41 КУзПБ, має всі ознаки судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на особливість правового регулювання забезпечувальних відносин після відкриття провадження у справі про банкрутство заставодавця.
Крім того, у справі про банкрутство на суд покладається обов'язок з надання дозволу саме на реалізацію заставним кредитором своїх правомочностей щодо заставного майна, а не визначення способу такої реалізації права. Тобто, заставний кредитор, у даному випадку, сам обирає спосіб звернення стягнення на заставне майно з метою погашення своїх забезпечених вимог за рахунок такого майна.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Згідно ч.1 ст.232 ГПК України, судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Застосування судами законодавства про банкрутство зобов'язує суди відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення мети законодавства про банкрутство - як найповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.5 ст.41 КУзПБ).
Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.
Відтак, не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.10.2023р. по справі №910/20057/116).
Апеляційний суд звертає увагу, що господарським судом м.Києва безпосередньо в п.3 резолютивної частини ухвали від 29.04.2024р. було встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна саме у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Місцевим судом правильно вказано, що протилежний підхід (невиконання ухвали господарського суду м.Києва від 29.04.2024р.) суперечить приписам чинного законодавства про обов'язковість судових рішень та призведене до порушення прав та законних інтересів Національного банку України як забезпеченого кредитора ПрАТ "Готель "Салют".
Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
ПрАТ "Готель "Салют" серед обґрунтувань звернення до суду зі скаргою зазначає про те, що ухвала господарського суду м.Києва від 29.04.2024р. про надання дозволу на реалізацію майна не відповідає вимогам виконавчого документу, зокрема, в ухвалі не зазначено дату набрання рішенням законної сили та строк пред'явлення рішення до виконання.
Місцевим судом правильно відхилені вказані доводи боржника, оскільки в указаній ухвалі про надання дозволу на реалізацію майна зазначено, що ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч.4, 5 ст.9 КУзПБ.
Частиною 4 ст.9 КУзПБ встановлено, що ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Із зазначеного слідує, що ухвала господарського суду м.Києва від 29.04.2024р. про надання дозволу на реалізацію майна ПрАТ "Готель "Салют" набрала законної сили 29.04.2024р.
Поряд з цим, ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Враховуючи, що стягувачем є Національний банк України (орган державної влади), строк пред'явлення ухвали господарського суду м.Києва від 29.04.2024р. до примусового виконання становить три місяці, тобто до 29.07.2024р.
Апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що доводи боржника, наведені у клопотанні від 27.12.2024р., щодо того, що продаж майна ПрАТ "Готель "Салют" у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали місцевого суду від 29.04.2024р. унеможливить його подальше витребування у добросовісного набувача, є не зрозумілі.
На переконання колегії суддів, реалізація майна боржника, що є предметом забезпечення, склад якого визначено господарським судом у справі про банкрутство, дозвіл на реалізацію якого надано господарським судом у справі про банкрутство за результатами задоволення заяви забезпеченого кредитора задля задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на майно боржника, що є предметом забезпечення, жодним чином не може порушити права та законні інтереси боржника.
Місцевий суд законно і обґрунтовано відмовив ПрАТ "Готель Салют" у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали (про відмову у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рекашової А.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1) суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ПрАТ "Готель "Салют" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 30.06.2025р. (про відмову у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рекашової А.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1) у справі №910/4961/18 - без змін.
Справу №910/4961/18 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складений 14.11.2025р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Є.Ю. Пономаренко
О.М. Остапенко