вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2025 р. Справа№ 910/917/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Пуга Я.Г.;
від відповідача 1: Червенко А.Є.;
від відповідача 2 : Сербулов О.В.;
від 3 особи на стороні позивача: не з'явився;
від 3 особи на стороні відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий Гідротехнічний Підводний Загін»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 (Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2025)
у справі №910/917/25 (суддя - Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий Гідротехнічний Підводний Загін»
до 1)Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
2)Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку громад та територій України та Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" у якому просило суд:
- витребувати з незаконного володіння Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, місто Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 37472062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий гідротехнічний підводний загін» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 4, код ЄДРПОУ 39145889) споруду, причал на річці Дніпро, площа забудови: 1557,2 за адресою: м. Київ вулиця Електриків будинок 4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2851319280000, шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «П'ятий гідротехнічний підводний загін» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 4, код ЄДРПОУ 39145889) права власності на споруду, причал на річці Дніпро, площа забудови: 1557,2 за адресою: м. Київ, вулиця Електриків, будинок 4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2851319280000;
- витребувати з незаконного господарського відання Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий гідротехнічний підводний загін» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 4, код ЄДРПОУ 39145889) споруду, причал на річці Дніпро, площа забудови: 1557,2 за адресою: м. Київ вулиця Електриків будинок 4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2851319280000, шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «П'ятий гідротехнічний підводний загін» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 4, код ЄДРПОУ 39145889) права власності на споруду, причал на річці Дніпро, площа забудови: 1557,2 за адресою: м. Київ, вулиця Електриків, будинок 4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2851319280000.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/917/25 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» 10.07.2025 через електронний кабінет, в межах встановлених процесуальних строків, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2025 у справі № 910/917/25 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач стверджує про:
- порушення судом першої інстанції частини 4 статті 75 ГПК України при застосуванні преюцидально встановлених фактів у справі №40/94 та не наведення жодних мотивів відхилення аргументів Позивача про перехід причалу до статутного фонду товариства в обмін на акції, які одержала держава;
- безпідставне відхилення судом першої інстанції листа ФДМУ від 20.04.2004 №10-26-5492 та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи;
- неповне встановлення обставин щодо безперервного володіння та користування причалом спочатку ВАТ «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», а потім ТОВ «П'ятий гідротехнічний підводний загін» після завершення процедури банкротства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/917/25, розгляд призначено на 24.09.2025.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/917/25 заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" викладену у поясненнях від 24.06.2025 про ухвалення додатково рішення, задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2025 у справі № 910/917/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник стверджує, що він, не погоджуючись із первісним (основним) рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/917/25 від 24.06.2025 року, яким було відмовлено у задоволенні позову, вважаючи таке рішення незаконним та необґрунтованим, 10.07.2025 року звернувся до Північного апеляційного господарського суду м. Києва із відповідною апеляційною скаргою. У вказаній скарзі, Позивач, зокрема просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/917/25 від 24.06.2025 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 № 910/17345/20. Виходячи з вищевикладеного скаржник вважає, що за вказаних обставин та повноважень апеляційного суду, визначених положеннями ГПК України, оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/917/25, об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/917/25 в одне апеляційне провадження, розгляд призначено на 24.09.2025.
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у письмовому відзиві на апеляцій скаргу на рішення просило суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
06.08.2025 АТ «Адміністрація річкових портів» через систему «Електронний суд» було подано письмовий відзив на апеляційні скарги у якому він просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на їх законність та обґрунтованість.
У судовому засіданні 24.09.2025 було оголошено перерву до 07.10.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" створено шляхом перетворення підприємств та організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства згідно наказу Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477.
Пунктом 4 наказу Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477 було зобов'язано визначити статутні фонди АСК "Укррічфлот" та інших акціонерних товариств станом на 01.09.1992 року.
На підставі вищевказаного наказу Фонду державного майна України Українським міжгалузевим державним об'єднанням річкового флоту "Укррічфлот" було видано наказ № 149 від 17.11.1992, яким затверджено План організаційних заходів щодо перетворення підприємств, які входили до його складу у акціонерні товариства (надалі - План). Даним Планом було зобов'язано керівників підприємств, що перетворюються, створити комісію по реорганізації підприємства та покласти на неї зобов'язання відобразити у документах розмір майна та грошових коштів станом на 01.09.1992 року, які підлягають передачі новоствореному підприємству.
На виконання наказу №149 від 17.11.1992 року під час здійснення процедури приватизації на Відкритому акціонерному товаристві "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" було створено відповідну комісію. Даною комісією було проведено опис та оцінку вартості цілісного майнового комплексу, який на той час знаходився на балансі ВАТ, та складено відповідний Акт, на підставі якого в подальшому Фондом державного майна України було визначено статутний фонд відповідно до балансу підприємства станом на 01.09.1992 рік.
Протоколом наради по визначенню статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" від 16.03.1993 року був затверджений статутний фонд в сумі 58749,00 тис. крб.
Позивач стверджує, спірний причал також увійшов до переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", який було підписано Головою Правління та головним бухгалтером ВАТ.
25.05.1993 року Головою Фонду державного майна України було затверджено протокол рішення про випуск акцій складений ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", та прийнято рішення випустити прості іменні акції у кількості 58749 штук номінальною вартістю 1000 крб. кожна.
Факт випуску акцій підтверджувався свідоцтвом про реєстрацію випуску цінних паперів № 98/І/93, виданим 22.07.1993 року Міністерством фінансів України.
Наказом Фонду державного майна України від 12.07.1995 №872 процес приватизації Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" було завершено.
Відповідно до свідоцтва від 21.07.1995 року (реєстраційний №ПО-447), виданого Фондом державного майна України ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" є правонаступником прав і обов'язків орендного підприємства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт". Даним свідоцтвом також засвідчено, що майно відповідача є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".
Відповідно до п. 1.2. Статуту (в редакції 1993 року, погодженого 30.12.1992 року президентом Державної акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та затвердженого наказом Фонду державного майна України №15 від 15.01.1993 року) ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", з моменту його реєстрації, є правонаступником державного підприємства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" з переходом до нього усіх майнових прав і зобов'язань останнього.
В п. 1.5. Статуту 1993 року було зазначено, що ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" засновано на базі державного майна "П'ятого експедиційного загону підводних та гідротехнічних робіт" шляхом випуску акцій на повну вартість майна. Вид товариства - відкрите.
Згідно з п. 5.3 Статуту 1993 року ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" є власником: майна перетвореного державного підприємства; майна, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством. Товариство здійснює володіння, користування і розпоряджається належним йому майном відповідне до цілей своєї діяльності.
Розмір статутного фонду складає в сумі 58 749 000 карбованців. Він сформований за рахунок вартості майна ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" відповідно до діючого законодавства та поділений на 58 749 простих іменних акцій номінальною вартістю одна тисяча карбованців (п. 8.1. Статуту 1993 року).
Товариство має право випуску цінних паперів відповідно до законодавства України (п. 8.2. Статуту 1993 року).
Доля держави в майні ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", що напрацьована на період з 01.09.1992 року до моменту державної реєстрації і не включена в статутний фонд, передається останньому в користування. Розпорядження цією часткою в процесі приватизації здійснює орган приватизації самостійно (п. 8.4. Статуту 1993 року).
Наказом Фонду державного майна №57 від 26.01.1994 внесені зміни до статуту ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", згідно з якими розмір статутного фонду товариства складає 2 056 215.30 тис. крб., який було сформовано за рахунок вартості майна товариства та поділений на 58 749 простих іменних акцій номінальною вартістю 30 000,00 крб.
Відповідно до п. 1.5. Статуту 1995 року (в редакції 1995 року, затвердженій загальними зборами акціонерів ВАТ, протокол №1 від 01.08.1995 року) ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" засновано на баз акціонерного товариства "П'ятого експедиційного загону підводних та гідротехнічних робіт" шляхом випуску акцій на повну вартість майна. Вид товариства - відкрите.
Згідно із п. 6.1. Статуту 1995 року засновником ВАТ є Фонд державного майна України.
Розмір статутного фонду складає в сумі 2 056 215 000 карбованців. Він сформований за рахунок вартості майна ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" відповідно до діючого законодавства та поділений на 58 749 простих іменних акцій номінальною вартістю 35 000 карбованців кожна (п. 8.1 Статуту 1995 року).
Товариство має право випуску цінних паперів відповідно до законодавства України (п. 8.2 Статуту 1995 року).
За твердженням апелянта факт передачі Причалу у власність Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" є знаходження причалу (станом на 22.09.2005 року) на балансі Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" та факт реєстрації 07.10.2005 року останнім даного причалу в реєстрі гідротехнічних споруд за номером ГТС-1025, про що регістром судноплавства України Міністерства транспорту України видано відповідне свідоцтво.
При цьому апелянт стверджує, що наказом ФДМУ від 17.11.1992 ухвалено рішення про приватизацію Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт". Відповідно до протоколу наради по визначенню статутного фонду ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" від 16.03.1993 затверджено статутний фонд ВАТ в сумі 58749,00 тис. крб., причал на річці Дніпро, площа забудови: 1557,2 за адресою: м. Київ, вулиця Електриків, будинок 4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2851319280000, перейшов до переліку нерухомого майна у власність Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт". На виконання плану санації у справі № 910/4278/13 Відкритим акціонерним товариством "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (протокол №1 від 14.01.2014 р.), як засновником, було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін". Статутний капітал Товариства сформовано за рахунок майна засновника - Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", до складу якого увійшов, зокрема, причал на р. Дніпро. Майно для формування статутного капіталу було передано розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" Товариству з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін" за актом приймання-передачі майна від 02.04.2014 року. При цьому, 20.12.2023 року нотаріусом було зареєстровано право господарського відання на вказаний спірний об'єкт за Державним підприємством "Адміністрація річкових портів".
Вказані обставини, на думку апелянта, є підставою для визнання у судовому порядку права власності на споруду, а саме: причал на річці Дніпро, площа забудови: 1557,2 за адресою: м. Київ, вулиця Електриків, будинок 4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2851319280000.
Колегія суддів відзначає, що Статтею 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 р. № 2163-XII (у редакції від 18.09.1992, чинній на дату приватизації державних підприємств і організацій "Укррічфлоту") (далі - Закон про приватизацію), приватизація майна державних підприємств України (надалі приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Згідно частин першої, другої статті 18 цього Закону продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством.
Частинами першою, другою статті 7 цього Закону визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України.
Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження: змінює організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у господарські товариства чи виступає орендодавцем майна, що перебуває у загальнодержавній власності; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності; укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки вартості майна об'єктів приватизації; видає ліцензії посередникам; розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує та контролює їх виконання; здійснює зв'язок з місцевими органами приватизації.
У відповідності до затвердженої концепції, наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 № "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства" на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" та окремі акціонерні товариства, зокрема акціонерне товариство "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (п. 15 Додатку № 1), а також створено на базі інших підприємств окремі акціонерні товариства.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, зокрема, переданого йому засновниками та учасниками у власність.
ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (далі - ВАТ "П'ятий ЕЗПГР") створено шляхом перетворення підприємств та організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства згідно наказу ФДМУ від 10.11.1992 № 477.
Пунктом 4 наказу ФДМУ від 10.11.1992 № 477 було зобов'язано визначити статутні фонди АСК "Укррічфлот" та інших акціонерних товариств станом на 01.09.1992.
На підставі вказаного наказу ФДМУ Українським міжгалузевим державним об'єднанням річкового флоту "Укррічфлот" було видано наказ № 149 від 17.11.1992, яким затверджено план організаційних заходів щодо перетворення підприємств у акціонерні товариства. Згідно з даним планом, керівників підприємств, що перетворюються, було зобов'язано створити комісію по реорганізації підприємства, на яку покласти роботу по відображенню у документах за станом на 01.09.1992 розміру майна, грошових коштів для передачі новоствореному підприємству.
На виконання наказу від 17.11.1992 № 149 під час проведення приватизації на ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" було створено відповідну комісію, якою проведено оцінку вартості цілісного майнового комплексу та складено відповідний акт та визначено ФДМУ статутний фонд відповідача відповідно до балансу підприємства станом на 01.09.1992 у розмірі 58749 тис. крб.
Таким чином, ФДМУ був органом приватизації та засновником ВАТ "П'ятий ЕЗПГР".
Перелік нерухомого майна, що передається у власність АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" в акціонерне товариство", підписано заступником Голови ФДМУ В. Васильєвим, у якому визначено, що відповідно до наказів ФДМУ від 10.11.1992 № 477 (п.п. 3,4), від 15.01.1993 № ФДМУ передав АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" в акціонерне товариство" від 10.11.1992 № 477 Фонд державного майна України передав АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" об'єкти нерухомості, визначені у вказаному Переліку.
В Переліку спірний об'єкт нерухомості, а саме Причал відсутній, отже не був переданий до статутного капіталу АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт".
Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції на дату підписання Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "АСК "Укррічфлот") Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
У статті 13 цього ж Закону зазначено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Отже Позивач набув право власності виключно на те державне майно, яке було передано йому засновником до статутного фонду.
Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про оскарження прийнятого органом приватизації рішення щодо Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот", підписаного заступником Голови ФДМУ В. Васильєвим, та доказів його скасування, визнання його нечинним або внесення змін до нього.
Отже, судом встановлено, що спірне нерухоме майно - гідротехнічна споруда причал, не вибувало з державної власності.
Щодо посилання апелянта на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 у справі № 40/94, суд відзначає таке.
Предметом розгляду зазначеної справи було визнання недійсним свідоцтва про власність від 21.07.1995 на цілісний майновий комплекс, виданий ФДМУ АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних споруд" із статутного фонду АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" причалу на річці Дніпро по вул. Електриків, 4 у м. Києві та повернення вказаного причалу ФДМУ.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 було встановлено, вантажно-розвантажувальний причал на річці Дніпро по вул. Електриків, 4 в м. Києві приватизації не підлягав. При цьому, судом вказано, прокурор звернувся до суду не з тим матеріально-правовим способом захисту (вимоги про визнання недійсним свідоцтва та виключення причалу із статутного фонду). Крім того, підставою для відмови у задоволенні позову по справі № 40/94 було те, що прокуратурою було пропущено строк позовної давності для подання такого позову.
Щодо посилання апелянта на справу Господарського суду міста Києва № 910/4278/13 про банкрутство ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" суд відзначає, що на підставі ухвали Господарського суду міста Києва по справі № 910/4278/13 було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт". В результаті процедури санації та плану санації ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (протокол №1 від 14.01.2014) як засновником було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін".
Статутний капітал ТОВ сформовано за рахунок майна засновника - ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", до складу якого увійшов, зокрема, причал на р. Дніпро, 1975 року введення в експлуатацію, 15 метрів причальної стінки, ринковою вартістю 265 792,00 грн.
Положення статті 41 Конституції України визначають, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Верховний Суд України у постанові від 06.09.2023 у справі № 906/452/22 зробив наступні висновки, суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач з 18.12.2018 не мав будь-яких речових прав на земельну ділянку за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 із асфальто-бетонним покриттям, в тому числі користування та розпорядження, а відповідно й не мав права вимагати звільнення її частини та нараховувати неустойку у розмірі подвійної плати. При цьому суд апеляційної інстанції послався на приписи частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а згідно з принципом приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet" ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Таким чином, ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" не набувало у власність на причал за адресою: м. Київ, вулиця Електриків, будинок 4, а тому не могло передати права на вказаний об'єкт будь-якій іншій особі, в тому числі апелянту.
Щодо державної реєстрації права власності Держави в особі Мінрозвитку на спірне майно слід зазначити наступне.
Згідно із пунктом "г" частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент створення АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт") приватизації не підлягають об'єкти що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарі (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, акваторії портів причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові систем інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій.
На момент створення АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" гідротехнічні споруди належали до об'єктів державної власності, приватизація яких згідно приписам Закону України "Про приватизацію державного майна" заборонена.
Суд відзначає, що причал є гідротехнічною спорудою, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію ГТС до бази гідротехнічних споруд № СР-22-4-20-05 від 05.10.2005, а отже є об'єктом, що має загальнодержавне значення і не міг бути приватизований.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про внутрішній водний транспорт", який набув чинності 1 січня 2022 року, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, яким є Мінрозвитку, здійснює визначені законодавством повноваження з питань управління об'єктами інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності.
Відповідно до статті 6 Закону № 185 уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів.
Відповідно до наказу Мінінфраструктури від 21 жовтня 2022 р. № 799 "Про проведення інвентаризації державного майна, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та права користування земельними ділянками" керівникам державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України, акціонерних товариств, управління корпоративними правами щодо яких здійснює Міністерство інфраструктури України, доручено забезпечити утворення інвентаризаційних комісій, проведення щорічної інвентаризації державного майна станом на 31 грудня відповідно до законодавства, подання Мінінфраструктури переліків державного майна за її результатами, унесення відомостей до автоматизованої системи "Юридичні особи" Фонду державного майна України на підставі результатів інвентаризації державного майна, оформлення відповідно до законодавства права власності на об'єкти нерухомого майна, на які право власності не зареєстровано.
Відповідно до Закону України "Про внутрішній водний транспорт" Мінрозвитку здійснює визначені законодавством повноваження з питань управління об'єктами інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності.
Згідно абзацу другого пункту 51 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 у разі проведення державної реєстрації права державної власності на об'єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта.
Згідно витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна від 22.12.2023 Причал, площею 1557,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вулиця Електриків, будинок 4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2851319280000 є об'єктом державного нерухомого майна, балансоутримувачем якого є ДП "АРП",суб'єкт управління державним майном - Мінінфраструктури (перейменоване на Мінрозвитку).
На підставі вказаного витягу 20.12.2023 інформація про Причал, як державне нерухоме майно, була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 2854659023060, власник - Держава в особі Мінрозвитку, правокористувач - ДП "АРП".
Отже, Причал, є об'єктом державної власності, який згідно із законодавством не міг бути приватизований, не передавався до статутного капіталу ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" і, відповідно, не може бути у власності позивача.
Щодо посилання апелянта на лист ФДМУ від 20.04.2024 №10-26-5492, суд відзначає, що з зазначеного листа вбачається, що ФДМУ було встановлено порушення вимог законодавства під час проведення відповідно до наказу ФДМУ від 10.11.1992 № 477 приватизації шляхом перетворення державного підприємства МДО "Укррічфлот" - "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних споруд" у відкрите акціонерне товариство. За наказом ФДМУ від 01.04.2004 № 649 "Про перевірку ефективності збереження та використання державного майна", ФДМУ зазначає, що до статутного фонду акціонерного товариства увійшла споруда, яка не підлягає приватизації під інв. № 119 причал на р. Дніпро, у зв'язку із чим АТ "5-й ЕЗГПР" вказано про необхідність привести у відповідність до вимог чинного законодавства право власності з боку держави на Причал. Так, ФДМУ посилаючись на норми законодавства зазначено порушення частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 № 2163-ХІІ (у редакції на момент приватизації) згідно з якою приватизації не підлягають інші об'єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій. Також, ФДМУ вбачало порушення пункту 45 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.1992 № 522, яким передбачено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, щодо якого особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць, що не підлягають приватизації).
Наказом керівника АТ " 5-й ЕЗПГР" Сухоти Й.А. була створена Комісія, питаннями якої було здійснення оціночної вартість майна, яке ввійде в статутний фонд АТ " 5-й ЕЗПГР".
За листом ФДМУ від 26.01.1999 № 15/5 до ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (далі - ВАТ " 5-й ЕЗПГР") надано вичерпний Перелік нерухомого майна, переданого ФДМУ у власність ВАТ " 5-й ЕЗПГР" станом на 01.09.1992, і серед якого зазначений Причал відсутній.
Листом Фонду від 28.04.1999 № 10-21-4338 Відкритому акціонерному "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" було надано Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", до якого не було включено вищезазначений причал.
Отже, позивач набув право власності виключно на те державне майно, яке було передано йому.
В подальшому, відповідно до наказу від 16.02.2010 № 219 "Про скасування свідоцтв про власність" були скасовані свідоцтва про власність № П-447 від 21.07.1995 на майно АТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено та не підтверджено належними засобами доказування, що Причал є власністю позивача, суд враховує, що спірне майно не увійшло, та за правовим статусом не могло увійти до статутного фонду ВАТ "П'ятий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" чи іншої юридичної особи приватного права, оскільки гідротехнічні споруди можуть перебувати виключно у державній власності, та із державної власності спірне майно не вибувало. За таких обставин висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі є обґрунтованим.
Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ЯТИЙ ГІДРОТЕХНІЧНИЙ ПІДВОДНИЙ ЗАГІН" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2025 у справі № 910/917/25 судова колегія відзначає наступне.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником було надано до матеріалів справи: договір про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 06.01.2019, додаткова угода до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019 від 07.09.2022, платіжна інструкція №439 від 20.05.2025, платіжна інструкція №339 від 21.04.2025, платіжна інструкція №497 від 06.06.2025, платіжна інструкція №577 від 25.06.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг №0406/01 (окремого обсягу) від 04.06.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг №2406/03 (окремого обсягу) від 24.06.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг №1405/02 (окремого обсягу) від 14.05.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг №1804/01 (окремого обсягу) від 18.04.2025, Додаткова угода від 28.02.2025 до договору, рахунок-фактура №00234 від 24.06.2025, ордер №1344073 серія АІ.
Судом встановлено, що Сербулов Олександр Володимирович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що виходячи із критеріїв розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, відшкодування відповідачу 2 підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятий Гідротехнічний Підводний Загін», в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/917/25, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/917/25 відповідають матеріалам справи, є законними та обґрунтованими, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для їх скасування, відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий Гідротехнічний Підводний Загін» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/917/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/917/25 залишити без змін.
3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий Гідротехнічний Підводний Загін» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/917/25 залишити без задоволення.
4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/917/25 залишити без змін.
5. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятий Гідротехнічний Підводний Загін».
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2025.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов