вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" листопада 2025 р. Справа№ 910/2214/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Яценко О.В.
Михальської Ю.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025
у справі № 910/2214/25 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
про стягнення 40 000,00 грн
У лютому 2025 Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 40 000, 00 грн страхового відшкодування, яке підлягає виплаті відповідачем за полісом № 08426724.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач здійснив вартість страхового відшкодування частково, таким чином залишилась недоплачена сума в розмірі 40 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі № 910/2214/25 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що учасники ДТП зазначили в Європротоколі відомості щодо вини водія, які не відповідали фактичним обставинам ДТП, а судовий експерт не є особою, яка може встановлювати наявність вини в діях іншого водія.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі № 910/2214/25 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог то ТДВ «СГ «Оберіг» у зв'язку із безпідставністю позовних вимог; стягнути з ТДВ «Експрес страхування» на користь ТДВ «СГ «Оберіг» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не вмотивованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд жодним чином не аргументував на якій підставі висновок експерта є недопустимим доказом у справі. Скаржник наголошує, що представлений висновок експерта № 126/23 від 03.07.2023 прямо стосується предмету спору, оскільки визначає частку відповідальності страховика забезпеченого водія-учасника ДТП. Також скаржник звертає увагу, що спільне повідомлення про ДТП (Європротокол), як доказ не має преюдиційної сили, на відміну від постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, а тому має бути розглянутий разом з іншими доказами, що встановлюють ДТП та винних у ній осіб.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 для розгляду апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі № 910/2214/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі № 910/2214/25. Справу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 № 1653/0/15-25, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Яценко О.В., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 прийнято справу № 910/2214/25 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Яценко О.В., Михальська Ю.Б.
Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/2214/25 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил статей 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.11.2022 в м. Тернопіль сталась ДТП за участю автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля KIA, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.21.2659333 від 21.12.2021 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля KIA, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована у ТДВ «Експрес Страхування». (а.с. 8-12)
В матеріалах справи наявне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) зі змісту якого вбачається, що дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , водій ОСОБА_2 визнав себе винним у ДТП. (а.с. 14)
Заявою від 28.11.2022 власник автомобіля KIA, д.н.з. НОМЕР_2 звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку. (а.с. 13)
Згідно з рахунком СТО (ПрАТ «Тернопільавто») № СЧ-0001372 від 28.11.2022 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 96 664, 38 грн. (а.с. 15)
Також, в матеріалах справи наявний акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 29.11.2022. (а.с. 16)
Відповідно до страхового акту № 3.22.05022-1 від 13.12.2022 на підставі умов договору страхування наземних транспортних засобів № 202.21.2659333 від 21.12.2021 підлягає страхове відшкодування в розмірі 96 664, 38 грн. (а.с. 17)
На підставі платіжного доручення № 66786195 від 20.12.2022 позивач сплатив ПрАТ «Тернопільавто» грошову суму 96 664, 38 грн з призначенням платежу: «стр.відш. 202.21.2659333 від 21.12.21р. ОСОБА_4 , без ПДВ. Зг СЧ-0001372 від 28.11.22 у т.ч. ПДВ - 16 110, 73 грн.». (а.с. 18)
Крім того в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт № ЗН-0014510 від 30.12.2022 відповідно до якого ПрАТ «Тернопільавто» виконало роботи на суму 96 664, 38 грн. (а.с. 19)
Також, в матеріалах справи наявний поліс № ЕР/208426724 відповідно до якого цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» (а.с. 21)
Зі змісту даного полісу №ЕР/208426724 вбачається, що його умовами передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000, 00 грн, франшиза - 2 500, 00 грн.
Постановою правління НБУ України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 108 від 30.05.2022, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000, 00 гривень на потерпілого.
За розрахунком позивача сума страхової виплати, що підлягає сплаті відповідачем, складає 80 000, 00 грн.
Позивач, листом від 03.01.2023 просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 96 664, 38 грн. (а.с. 22)
В матеріалах справи наявний висновок експерта № 126/26 за результатами проведення авто технічного дослідження по матеріалам страхової справи від 03.07.2023 (а.с. 43-45) відповідно до якого:
«В даній дорожній обстановці водій автомобіля Kia Sportage, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля Mitsubishi Lancer, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України.
В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Kia Sportage, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 ПДР України. В даній дорожній обстановці оцінити дії водія автомобіля Mitsubishi Lancer, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на відповідність вимогам п. 12.3 ПДР України не має можливості з причин вказаних в дослідницькій частині.»
Листом № 41150р/1/ПЗ від 06.07.2023 відповідач повідомив позивача, що керуючись пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ТДВ «СГ «Оберіг» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування по зазначеній події у розмірі 37 500, 00 грн (з вирахуванням франшизи у розмірі 2 500, 00 грн). (а.с. 23)
Відтак, відповідно до платіжної інструкції № 20072 від 06.07.2023 відповідач перерахував позивачу 37 500, 00 грн страхового відшкодування. (а.с. 24)
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, а тому наявні всі підстави для стягнення з відповідача 40 000, 00 грн.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», іншими Законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина 1 статті 25 Закону України «Про страхування»).
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до відомостей, зазначених у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, її причиною стало порушення водієм автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , вимог Правил дорожнього руху України. Свою вину в даній дорожньо-транспортній пригоді водій визнав. (а.с. 14)
Отже, внаслідок даної ДТП автомобіль KIA, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Так, за взаємною згодою водії транспортних засобів 28.11.2022 на місці події склали повідомлення про ДТП (Європротокол). (а.с. 14)
Назване повідомлення про ДТП (Європротокол) складене обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Водій автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , визнав свою вину у вчиненні ДТП, яке відбулось 28.11.2022, про що міститься відмітка в пункті 14 названого повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Щодо доводів скаржника, що в даному випадку вина водія має бути підтверджена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення колегія суддів відхиляє з підстав того, що сторони скористались своїм право визначеним Законом на складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП 28.11.2022 відповідно до норм чинного законодавства, є належним доказом вини ОСОБА_2 у його спричиненні.
Щодо посилання скаржника на висновок судового експерта №126/23 від 03.07.2023, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту даного висновку експерта вбачається про неможливість оцінити дії водія автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , що пов'язано із тим, що у нього відсутні дані, на якій відстані від вказаного автомобіля виникла небезпека та швидкістю руху ТЗ перед зіткненням.
Отже, висновок судового експерта №126/23 від 03.07.2023 в даному випадку є неповним та відповідно не може слугувати беззаперечним доказом наявності або відсутності вини того чи іншого водія, а тому з врахуванням наявності в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП 28.11.2022, що чітко передбачено Законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судовий експерт не є особою, яка може встановлювати наявність вини в діях іншого водія.
При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом та не спростовано відповідачем, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що учасники ДТП зазначили в Європротоколі відомості щодо вини водія, які не відповідали фактичним обставинам ДТП.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься і у статті 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як встановлено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 208426724.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн та франшизу, у розмірі 2 500, 00 грн.
Таким чином, відповідач в межах ліміту відповідальності визначеного полісом № ЕР 208426724 (130 000,00 грн), зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду та виплатити страхове відшкодування, в сумі 96 664, 38 грн.
В той же час, постановою правління Національного банку України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 108 від 30.05.2022, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 гривень на потерпілого.
Отже, за вірним розрахунком позивача сума страхової виплати, що підлягає сплаті відповідачем, складає 80 000, 00 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжної інструкції № 20072 від 06.07.2023 відповідач перерахував позивачу 37 500, 00 грн страхового відшкодування. (а.с. 24)
Відтак, з врахуванням часткової виплати відповідачем в розмірі 37 500, 00 грн та встановленої франшизи в розмірі 2 500, 00 грн, не виплаченою залишається сума 40 000, 00 грн, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі № 910/2214/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі № 910/2214/25 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2214/25.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді О.В. Яценко
Ю.Б. Михальська