вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа№ 910/8173/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Пантелієнка В.О.
Доманської М.Л.
за участі секретаря Вага В.В.
та за участю представників:
від позивача: Дрюк Н.О.;
від відповідача 1: Захарчишина В.С. самопредст;
від відповідача 2: Поворозник А.П. орд.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 (повний текст складено 01.05.2025)
у справі №910/8173/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Малого приватного підприємства "Алекс"
до 1. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна"
про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку,
У липні 2024 року Мале приватне підприємство "Алекс" (далі - позивач, Підприємство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - відповідач 1, УКРНОІВІ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна" (далі - відповідач, Товариство), у якому просив суд:
- визнати недійсним повністю свідоцтво України № 341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", яке належить Товариству;
- зобов'язати УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № 341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності "Промислова власність".
Позовні вимоги мотивовані тим, що Підприємство з моменту створення у 1995 році виробляє якісну мінеральну воду та є власником словесних торгівельних марок (далі - ТМ) "Поляна Купель" та "Поляна Купель-5", згідно свідоцтв України №22301 від 17.12.2001 та №97361 від 25.09.2008, а торговельна марка Товариства "Поляна Купіль*3" згідно свідоцтва України №341225 від 13.12.2023 є схожою настільки, що їх можна сплутати, і тому торговельна марка відповідача 2 не відповідає умові надання правової охорони відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 1 посилався на те, що рішення про реєстрацію торговельної марки за Товариством та видача відповідного свідоцтва України була здійснена відповідно до вимог Закону України Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116. При цьому, висновком експертизи за заявкою відповідача 2 №m202129046 на торговельну марку від 06.10.2023 № 192019/ЗМ/23, проведеної згідно зі ст. 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", було встановлено, що заявка відповідає формальним вимогам ст. 7 Закону і заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони. Також позивачем не доведено належними доказами порушення, оспорювання або невизнання його прав чи законних інтересів.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 2 посилався на те, що експертний висновок не звільняє позивача від надання інших доказів для підтвердження вимог за позовом, та такий висновок не має переваги над іншими доказами. Також вказав, що незважаючи на наявність спільного елемента, за сукупністю фонетичних, графічних та сематичних ознак порівнюваних знаків торгівельних марок позивача та відповідача 2, останні в цілому створюють різне загальне враження та в цілому не асоціюються між собою.
Господарський суд міста Києва своїм рішенням від 17 квітня 2025 позов задовольнив повністю.
Визнав недійсним повністю свідоцтво України № 341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна".
Зобов'язав Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № 341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності "Промислова власність".
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна" на користь Малого приватного підприємства "Алекс" 6 056 грн 00 коп. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом залишено поза увагою доводи відповідача 2, що позивач не являється ліцензіатом (первинним користувачем надр), оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами №1983 від 10.09.1999 року свердловини 3-р Полянського родовища належить ТОВ "Санаторій Поляна", яке реалізовувало видобуту мінеральну воду не лише позивачу, але й іншим суб'єктам господарювання, в тому числі і відповідачу-2. Відповідно до ДСТУ 878-93 (Води мінеральні питні. Технічні умови.) мінеральна вода, що видобувається з свердловини 3-р Полянського родовища, має чітко визначені властивості носить назву "ПОЛЯНА КУПЕЛЬ". Отже, реєстрація і захист прав однієї особи на торгівельну марку - словесне означення "Поляна Купель", що являє собою загальновживану назву загальнодоступних дарів природи, а саме мінеральної води, вочевидь є несправедливим та обмежує конкуренцію в господарській діяльності.
Товариство вважає поданий Підприємством позов таким, що не спрямований на захист конкретних цивільних прав, а є використанням права на "зло". Вказані доводи було залишено поза увагою судом першої інстанції, в тому числі шляхом відмови у задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі №910/8173/24 до розгляду по суті справи №910/12782/24 щодо визнання недійсних належних позивачу свідоцтв. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не надав належного значення звіту про соціологічне опитування щодо визначення схожості спірної торговельної марки з торговельними марками "Поляна Купель" та "Поляна Купель-5" виконаного ТОВ "Дослідницька компанія "СОЦІОПОЛІС", відповідно до якого більшість респондентів зазначили, що вказані ТМ є певною мірою схожими, але не настільки, щоб їх можливо було сплутати. На противагу словесного означення "Поляна Купель" та "Поляна Купель*5" відповідно до свідоцтв України на знак для товарів та послуг № 22301 від 17.12.2001 року та № 97361 від 25.09.2008 року, належних позивачу, знак для товарів та послуг відповідно до свідоцтва №341225 від 13.12.2023 року, належний відповідачу 2, містить не лише словесне означення "Поляна Купіль*3", але й характерні саме для відповідача 2 графічні елементи, що застосовуються для маркування різних видів продукції та охороняються відповідно до наявних в матеріалах справи свідоцтв на промисловий зразок - етикетку для мінеральної води. Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що Товариство у період з 2003 до 2013 року було власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №61578 "Полянська Купіль" та використовував в своїй господарській діяльності маркування - етикетку "Полянська Купіль" та "Поляна Купіль" (міститься в додатках до апеляційної скарги), жодних заперечень, в тому числі і від позивача, у вказаний період, не надходило. Реєстрація оскаржуваного торговельного знаку "Поляна Купіль*3" стала продовженням змін стилістичного графічного оформлення продукції ТОВ "Аква-Поляна", що має впізнаваність та лояльність споживачів, та пов'язує продукцію з конкретним виробником, а саме, відповідачем 2.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач довів, що оспорювана ТМ "Поляна Купіль*3" нe відповідала умовам правової охорони станом на дату подання заявки на неї (06.12.2021 р.) на підставі належних доказів, зокрема висновків експертних досліджень. Суд вказав, що для встановлення невідповідності ТМ умовам правової охорони достатньою є сама можливість сплутування цієї ТМ з іншим торговельними марками. Наданий апелянтом Висновок №101 від 13.09.2024 р. за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності не є належним доказом, оскільки не містить інформації, яка б стосувалась Оспорюваної ТМ. Відповідачі не надали жодного доказу на спростування обставин, встановлених у висновках експертів, наданих позивачем. Результати соціологічного опитування однозначно підтвердили ймовірність сплутування звичайним споживачем Оспорюваної ТМ з ТМ "Поляна Купель", ТМ "Поляна Купель-5". Доводи Апелянта про нібито неврахування судом Звіту про соціологічне опитування не знайшли свого підтвердження, оскільки суд встановив, що результати цього Звіту доводять обставини, які входять до предмету доказування у справі. В апеляційній скарзі апелянт наводить обставини, які не мають жодного значення для справи про визнання недійсним оспорюваного свідоцтва, крім того, ці обставини не були предметом розгляду у цій справі, тому суд не повинен був їх оцінювати в оскаржуваному рішенні. Обставина володіння іншим суб'єктом господарювання спеціальним дозволом на користування надрами Полянського родовища не спростовує встановлену судом першої інстанції схожість оспорюваної ТМ з належними позивачу торговельними марками. Обставини використання позначень "Поляна Купіль" та "Полянська Купель" відповідачем 2, які наводить апелянт в апеляційній скарзі, також не впливають на висновки суду щодо схожості торговельних марок позивача та оспорюваної ТМ. Суд обґрунтовано відхилив клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі, оскільки наявні у справі докази дозволяють однозначно встановити обставини, на які Підприємство посилається як на підставу своїх позовних вимог. Позовні вимоги Позивача спрямовані на захист виключних прав на власні торговельні марки від порушення, яке полягає в реєстрації схожої оспорюваної ТМ Товариством, яка до того ж може ввести в оману щодо якості товару. Також заперечує проти долучення поданих апелянтом нових доказів, які не були подані суду першої інстанції, а апелянт не навів поважних причин їх неподання.
Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Товариства задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Підприємства. Поданий відповідачем 1 відзив на апеляційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.
Відповідно до приписів частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на апеляційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
Згідно статті 265 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (ч.1). Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції (ч.2). До заяви про приєднання до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання копії заяви іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (ч.3).
Отже, оскільки поданий відповідачем 1 відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до апеляційної скарги, однак ним не додано документу про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до апеляційної скарги, поданий відзив залишається без розгляду.
Схожий правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 20.08.2025 у справі №910/10840/24.
У поясненнях від 29.10.2025 позивач навів додаткові аргументи на підтвердження своїх доводів, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача 2 (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, також просив долучити додаткові докази, додані до скарги.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та долучення нових доказів з підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні вважала, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Частиною 3 ст. 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідач 2 разом із апеляційною скаргою надав свідоцтво №61578 від 15.05.2006 щодо ТМ "Полянська Купіль" та етикетки "Полянська Купіль" і "Поляна Купіль".
Згідно частини 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вказані докази не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач 2 мав можливість подати їх до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив і доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Мале приватне підприємство "Алекс" є власником зареєстрованої:
- 17.12.2001 в Україні торговельної марки "Поляна Купель" за свідоцтвом України №22301, класи Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП): 05, 32 42;
- 25.09.2008 в Україні торговельної марки "Поляна Купель-5" за свідоцтвом України № 97361, класи МКТП: 05, 32.
Позивач використовує вказані торговельні марки за свідоцтвами №22301 та №97361 для маркування мінеральної природної лікувально-столової води власного виробництва, що видобувається із свердловини З-Р Полянського родовища.
Позивач вказує, що ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" було видано свідоцтво України на торговельну марку "Поляна Купіль*3" (словесно-зображувальна) №341225 (дата реєстрації 13.12.2023 за заявкою №m202129046 від 06.12.2021), яка отримала правову охорону за наступним класом МКТП: 32, що належить ТОВ "Аква-Поляна".
13.12.2023 ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" було опубліковане в офіційному електронному бюлетені НОІВ "Промислова власність" №50/2023 від 13.12.2023 відомості про видачу свідоцтва України № 341225 на вказану ТМ.
Позивач вважає, що торговельна марка "Поляна Купіль*3" (словесно-зображувальна) (свідоцтво України на торговельну марку № 341225) не відповідала умовам надання правової охорони на дату подання заявки (06.12.2021), оскільки є схожою настільки, що її можна сплутати з зареєстрованими за позивачем ТМ, зокрема, за свідоцтвами України № 22301 та № 97361. Отже, свідоцтво України на торговельну марку № 341225 має бути визнано недійсним повністю через невідповідність торговельної марки умовам надання правової охорони, передбачених ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд:
- визнати недійсним повністю свідоцтво України № 341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", яке належить Товариству;
- зобов'язати УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № 341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності "Промислова власність".
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідачі посилались на те, що рішення про реєстрацію торговельної марки за Товариством та видача відповідного свідоцтва України була здійснена відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, незважаючи на наявність спільного елемента, за сукупністю фонетичних, графічних та сематичних ознак порівнюваних знаків торгівельних марок позивача та відповідача 2, останні в цілому створюють різне загальне враження та в цілому не асоціюються між собою.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є доведеними і обґрунтованими.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненими цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Отже, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з'ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.
Таким чином, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 154 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час розгляду справи судом першої інстанції, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (частина 2 статті 154 ГК України).
Частиною 1 статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до частини 3 статті 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до частини 1 статті 155 ГК України та частини 1 статті 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (частин 1 статті 157 ГК України).
Згідно статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (статті 492 ЦК України).
Відповідно до статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Згідно статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
1) право на використання торговельної марки;
2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.
Згідно частини 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.
Статтею 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. При цьому, використанням торговельної марки визнається:
- нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
- застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;
- застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що не можуть одержати правову охорону також позначення, які, зокрема:
- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
- складаються лише з позначень, що складаються лише з позначень, що є загальновживаними у сучасній мові або у добросовісній та усталеній торговельній практиці щодо товарів і послуг;
- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, свідчать про вид, якість, склад, кількість, властивості, передбачене призначення, цінність товарів і послуг, географічне походження, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, або на інші характеристики товарів чи послуг;
- можуть ввести в оману щодо товарів чи послуг, зокрема щодо їх властивості, якості або географічного походження;
- можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.
Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, сьомому і восьмому цього пункту, можуть бути внесені до торговельної марки як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з:
- торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
- торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 Паризької конвенції щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
- торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 Паризької конвенції щодо неспоріднених товарів і послуг, якщо використання торговельної марки іншою особою щодо таких неспоріднених товарів і послуг свідчитиме про зв'язок між ними і власником добре відомої торговельної марки та може завдати шкоди інтересам такого власника;
- комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до НОІВ заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;
- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку;
- торговельними марками, що використовуються іншою особою в іноземній державі, якщо заявка подана від свого імені агентом чи представником такої особи в розумінні статті 6 Паризької конвенції без дозволу такої особи і відсутні докази, що обґрунтовують таке подання, за наявності заперечення такої особи.
Частиною 1 статтею 499 ЦК України встановлено, що права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачами не спростовано, що позивач є власником зареєстрованих: 17.12.2001 в Україні торговельної марки "Поляна Купель" (дата подання заявки на торговельну марку 30.06.2000) за свідоцтвом України № 22301, класи МКТП: 05, 32 42; та 25.09.2008 в Україні торговельної марки "Поляна Купель-5" (дата подання заявки на торговельну марку 18.07.2007) за свідоцтвом України № 97361, класи МКТП: 05, 32.
Позивач зазначає, що торговельна марка "Поляна Купіль*3" (словесно-зображувальна) за свідоцтвом України № 341225 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є схожою настільки, що її можна сплутати із вказаними торговельними марками (свідоцтва України № 22301 та № 97361), власником яких є позивач.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо того, чи є оспорювана торговельна марка такою, що може ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товар, а також чи є така торговельна марка схожа настільки, що її можна сплутати з торговельними марками "Поляна Купель" за свідоцтвом № 22301 та "Поляна Купель-5" за свідоцтвом № 97361.
Частинами 2, 3 статті 426 ЦК України, визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
У вирішенні спорів, пов'язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта (постанова Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/6920/17, аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 №910/2503/18).
З матеріалів справи вбачається, що сторонами у порядку статті 98, 101 ГПК України надані висновки експертів, складені на замовлення учасників справи,
Так, у матеріалах справи міститься висновок Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності № 350/1-2/24 від 06.06.2024, на вирішення якого були поставлені наступні питання:
- чи є торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 (заявка № m202129046 від 06.12.2021) для всіх товарів 32 класу МКТП, для яких вона зареєстрована, схожою настільки, що її можна сплутати із торговельною маркою "Поляна Купель" за свідоцтвом України № 22301 від 17.12.2001 (заявка № 2000062804 від 30.06.2000)?;
- чи є торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 (заявка № m202129046 від 06.12.2021) для всіх товарів 32 класу МКТП, для яких вона зареєстрована, є схожою настільки, що її можна сплутати із торговельною маркою "Поляна Купель-5" за свідоцтвом України № 97361 від 25.09.2008 (заявка m200711806 від 18.07.2007)?
Судові експерти дійшли наступних висновків:
- торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 (заявка № m202129046 від 06.12.2021) для всіх товарів 32 класу МКТП, для яких вона зареєстрована, є схожою настільки, що її можна сплутати із торговельною маркою "Поляна Купель" за свідоцтвом України № 22301 від 17.12.2001 (заявка № 2000062804 від 30.06.2000);
- торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 (заявка № m202129046 від 06.12.2021) для всіх товарів 32 класу МКТП, для яких вона зареєстрована, є схожою настільки, що її можна сплутати із торговельною маркою "Поляна Купель-5" за свідоцтвом України № 97361 від 25.09.2008 (заявка m200711806 від 18.07.2007).
При цьому, судовими експертами у висновку №350/1-2/24 від 06.06.2024 було встановлено, що:
- товари 32 класу МКТП для яких зареєстровано торговельну марку "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 є тими самими/спорідненими з товарами 32 класу МКТП для яких зареєстровано торговельну марку "Поляна Купель" за свідоцтвом України № 22301 від 17.12.2001; торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 34125 від 13.12.2023 та торговельна марка "Поляна Купель" за свідоцтвом України № 22301 від 17.12.2001, є схожими за фонетичними, семантичними та графічними ознаками;
- товари 32 класу МКТП для яких зареєстровано торговельну марку "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 є тими самими/спорідненими з товарами 32 класу МКТП для яких зареєстровано торговельну марку "Поляна Купель-5" за свідоцтвом України № 97361 від 25.09.2008; торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 34125 від 13.12.2023 та торговельна марка "Поляна Купель-5" за свідоцтвом України № 97361 від 25.09.2008, є схожими за фонетичними, семантичними та графічними ознаками.
Також у матеріалах справи міститься висновок ДП "Центр судової експертизи та експертних досліджень" №004-ТТМ/24 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 29.07.2024, на вирішення якого були поставлені аналогічні питання, що і на експертне дослідження, зазначені у висновку № 350/1-2/24 від 06.06.2024. Також у висновку № 004-ТТМ/24 від 29.07.2024 досліджувалось питання чи є торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 (заявка № m202129046 від 06.12.2021) для товару 32 класу МКТП "мінеральні води (напої)", для якого вона зареєстрована такою, що може ввести в оману щодо товару, зокрема, щодо його властивості, якості?
У вказаному висновку судові експерти дійшли наступних висновків:
- торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 (заявка № m202129046 від 06.12.2021) для всіх товарів 32 класу МКТП, для яких вона зареєстрована, є схожою настільки, що її можна сплутати із торговельною маркою "Поляна Купель" за свідоцтвом України № 22301 від 17.12.2001 (заявка № 2000062804 від 30.06.2000);
- торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 (заявка № m202129046 від 06.12.2021) для всіх товарів 32 класу МКТП, для яких вона зареєстрована, є схожою настільки, що її можна сплутати із торговельною маркою "Поляна Купель-5" за свідоцтвом України № 97361 від 25.09.2008 (заявка m200711806 від 18.07.2007);
- торговельна марка "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225 від 13.12.2023 (заявка № m202129046 від 06.12.2021) для товару 32 класу МКТП "мінеральні води (напої)", для якого вона зареєстрована є такою, що може ввести в оману щодо товару, зокрема, щодо його властивості, якості.
Висновок експерта №350/1-2/24 від 06.06.2024 складений кваліфікованими експертами (Чабанець Т., Фоя О., Мотузка К.), а висновок № 004-ТТМ/24 від 29.07.2024 - кваліфікованими експертами Стародубовим І.В., Ткачук Т., відповідно до вимог чинного законодавства.
У вказаних висновках зазначено, що про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 Кримінального кодексу України експерти обізнані.
Крім того, висновки №350/1-2/24 від 06.06.2024 та №004-ТТМ/24 від 29.07.2024 містять докладний опис проведених експертами досліджень, зроблені у результаті цього висновки та відповіді на питання, поставлені експертам, обґрунтовані, дані висновки складені у порядку, визначеному законодавством, а тому вони обґрунтовано прийняті судом першої інстанції в якості належних та допустимих доказів.
Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Відповідачем 2, у свою чергу, наданий висновок №101 від 13.09.2024 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Дослідивши вказаний висновок №101, апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції щодо того, що вказаний висновок №101не може бути прийнятий у якості належного доказу на підтвердження відповідачем 2 своїх доводів у справі, оскільки цей висновок не містить жодної інформації, яка б стосувалась оскаржуваної у даній справі торговельної марки "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225.
Так, у даному висновку на розгляд експертів ставились питання, що стосувались виключно торговельних марок №22301 "Поляна Купель" та №97361 "Поляна Купель-5", без дослідження із торговельною маркою "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України № 341225.
Відповідачем 2 також був поданий до суду звіт про соціологічне опитування щодо визначення схожості спірної торговельної марки з торговельними марками "Поляна Купель" та "Поляна Купель-5", відповідно до якого більше 30% респондентів зазначили, що вказані ТМ є певною мірою схожими, але не настільки, щоб їх можливо було сплутати.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, значення має сама можливість сплутування спірних торговельних марок, що є достатнім для встановлення невідповідності торговельної марки умовам надання правової охорони. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 910/11735/17, від 02.10.2023 у справі №910/14228/21.
Крім того, вказаний звіт про соціологічне опитування не спростовує висновків експертів, викладених у експертних висновках №350/1-2/24 від 06.06.2024 та №004-ТТМ/24 від 29.07.2024.
Статтею 431 ЦК України встановлено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Відповідно до частина 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони; наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про невідповідність умовам надання правової охорони торговельної марки відповідача-2 "Поляна Купіль*3" за свідоцтвом України №341225 від 13.12.2023, встановленим частиною 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", у зв'язку з чим наявні підстави для визнання недійсним повністю свідоцтва України № 341225 від 13.12.2023 на торговельну марку "Поляна Купіль*3", яке належить ТОВ "Аква-Поляна", отже ця позовна вимога позивача підлягає задоволенню.
Посилання відповідача 2 на те, що Товариство у період з 2003 до 2013 року було власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №61578 "Полянська Купіль" та використовував в своїй господарській діяльності маркування - етикетку "Полянська Купіль" та "Поляна Купіль", відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки ці доводи не стосуються предмету розгляду даної справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.
Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, зокрема і на підставі частини 4 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.
Згідно статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності.
В статті 2 цього Закону встановлено, що установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема, здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Відповідно до п. 2.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 №10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково, які в силу п. 1.3 вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність".
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності" від 23.08.2016 за №585, Кабінет Міністрів України постановив: ліквідувати Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; установити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.
16.06.2020 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності", який набрав чинності 14.10.2020 року (в редакції 05.01.2022), яким було створено національний орган інтелектуальної власності та внесено зміни у відповідні закони, якими регулюються правовідносини в сфері інтелектуальної власності, зокрема і в Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яким регулюються спірні правовідносини у даній справі.
Так, Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" було доповнено статтею 2-1 наступного змісту: Функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок; опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №1267-р "Про національний орган інтелектуальної власності" визначено: на виконання підпункту 1 пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 червня 2020 р. №703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" визначити, що Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
Тож, тимчасово функції Національного органу інтелектуальної власності було покладено на Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності".
Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року № 943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності", було визначено, що Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року №943-р набрало чинності з 08.11.2022 року, отже функції Національного органу інтелектуальної власності, зокрема, і щодо ведення Реєстру торгівельних марок і внесення до Реєстру змін та відомостей, з 08.11.2022 перейшли від Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".
Таким чином, у зв'язку із задоволенням вимоги про визнання свідоцтва України на торговельну марку №341225 від 13.12.2023 недійсним, похідна позовна вимога позивача про зобов'язання УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № 341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності "Промислова власність" також є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Посилання Товариства на порушення судом норм процесуального права, які виразились у незадоволенні його клопотань про зупинення провадження у справі до розгляду справи щодо визнання недійсними виданих позивачу свідоцтв, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки наявність вказаного позову у справі №910/12782/24 не перешкоджає розгляду даної справи, а матеріали справи, як вірно зазначив суд першої інстанції, дозволяють суду самостійно встановити та надати правову оцінку усім фактам та обставинам, викладеним сторонами у своїх заявах по суті позову, зокрема, дійсності/недійсності свідоцтва України №341225 від 13.12.2023.
За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17 квітня 2025 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 14.11.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді В.О. Пантелієнко
М.Л. Доманська