вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Справа№ 910/21569/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025
у справі № 910/21569/21 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
про стягнення 112 941,35 грн
Короткий зміст позовних вимог
21.12.2023 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 112 941,35 грн, з яких 88 023,47 грн складає заборгованість за спожиту відповідачем від ПАТ "Київенерго" теплову енергію, спожиту до 01.05.2018, а також 16 988,53 грн - інфляційна складова боргу та 7 929,35 грн - три проценти річних, нараховані за зазначене прострочення.
Позов мотивовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за договором/особовим рахунком № 710056-01.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст.19, 20 Закону України «Про теплопостачання», ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України.
Доводи та заперечення відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що надання комунальних послуг з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах, суб'єктами цих правовідносин є виконавець та споживач, проте між сторонами відповідний договір про постачання теплової енергії не укладався. Крім того, відповідач вказує на те, що додані до позовної заяви документи: облікові картки, корінці наряду, акти приймання-передавання товарної продукції не є належними доказами на підтвердження надання позивачем послуг з постачання теплової енергії відповідачу у спірний період. Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/21569/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" грошові кошти: основного боргу - 40 444,93 грн, 3% річних - 3 636,72 грн, інфляційної складової боргу - 8 552,41 грн та судовий збір - 1 057,89 грн. У іншій частині позову відмовлено.
Суд, керуючись ст.ст.13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 257, 258, 362, 509, 525, 530, 559, 599, 681, 728, 786, 1293 ЦК України виходив з того, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг. Водночас відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Перевіривши надані представником позивача розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні виконано арифметично вірно, проте, при розрахунку штрафних санкцій позивачем визначено неправильну базу для нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань, враховуючи період за який підлягає стягненню основна сума боргу. У зв'язку з цим, суд зробив власний розрахунок.
За висновком суду, з суми основного боргу у розмірі 88 023,47 грн (за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року) не підлягають задоволенню позовні вимоги за період з жовтня 2015 року по лютий 2017 на суму 47 578,54 грн, у зв'язку з тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза межами встановленого строку позовної давності, а позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за період з березня 2017 року по квітень 2018 року на суму 40 444,93 грн підлягають задоволенню, оскільки за цей період сплив строку позовної давності припадав на період дії карантину, під час якого строк позовної давності продовжується на час його дії. З урахуванням цього суд визнач позов обґрунтованим частково та стягнув з відповідача на користь позивача суму:
- основного боргу - 40 444,93 грн;
- 3% річних - 3 636,72 грн ;
- інфляційної складової боргу - 8 552,41 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- суд не дослідив та не перевірив фактичну наявність, а також належність відповідачу нежитлового приміщення площею (без визначеної площі) в багатоквартирному житловому будинку №4А по вул. Салютна у м. Києві, яке б ґрунтувалось на якомусь із передбачених законодавством правових титулів. Відповідач наполягає на тому, що у багатоквартирному житловому будинку №4А по вул. Салютна у м. Києві немає окремого, ізольованого нежитлового приміщення площею 76,40 кв.м ;
- суд не дослідив наявність фактичного споживання відповідачем у даному приміщенні послуг позивача;
- враховуючи той факт, що договірних зобов'язань між сторонами не виникло, рахунки на оплату позивачем не виставлялись, тому безпідставно стягнуто інфляційні втрати та 3% річних за спірний період, оскільки строк оплати на думку відповідача не настав.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги позивача
У своєму відзиві позивач проти апеляційної скарги заперечив посилаючись на те, що наявність заборгованість підтвердження належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржене рішення без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21569/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України, у зв'язку з відсутністю належних доказів сплати судового збору. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
08.07.2025 недоліки апеляційної скарги усунуто.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/21569/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 01.09.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 01.09.2025.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Згідно з п. 3.4.2. договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку №1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
У відповідності до п. 1.3. договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).
Так, відповідно до додатку № 1 до договору цесії позивач набув право вимоги до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію за особовим рахунком № 710056-01 у розмірі 88 023,47 грн, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом не змінилася, що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018.
Позивач листом № 1/5-710056-01 від 08.04.2019 повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги № 601-18 від 11.10.2018, за яким ПАТ "Київенерго" передало, а позивач набув право вимоги сплати заборгованості у розмірі 88 023,47 грн за спожиту відповідачем до 01.05.2018 теплову енергію та просив сплатити заборгованість в 20-денний строк з дня отримання цього листа.
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на цей лист відповіді не надало та заборгованість не погасило.
На підтвердження балансової належності КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" нежитлового приміщення у будинку за адресою вулиця Салютна, 4а площею 87,50 кв.м позивач вказав на отриманий ним від відповідача лист № 45-1787 від 10.11.2022, а також на інформацію, що міститься на офіційному сайті Департаменту комунальної власності м.Києва ІАС «Управління майновим комплексом територіальної громади м. Києва», відповідно до якої споживачем послуг у спірному приміщенні є саме відповідач - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", а орендарем - ГО «Розвитку інноваційних технологій та впровадження енергозбереження».
Суд першої інстанції встановив, що за наявними у матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, а також відомостями споживання теплової енергії підтверджується, що у спірний період постачальник поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 4а (особовий рахунок № 710056-01).
Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 30/5/4/17970 від 17.11.2021 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021.
Проте, відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач не сплатив заборгованість за спожиту ним до 01.05.2018 теплову енергію у розмірі 88 023,47 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 929,35 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 16 988,53 грн нараховані за прострочення виконання зобов'язання оплати за спожиту теплову енергію до 01.05.2018.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по вулиці Салютній, 4а у місті Києві.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Правові відносини, що виникли між сторонами регулюються наступними нормами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Звертаємо увагу суду, що згідно ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Положеннями статей 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.
Відповідно до положень статті 1 цього Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 9 вказаного закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які діяли за спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до пункту 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання в силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку залученим до матеріалів справі доказам та встановив, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" впродовж 2016-2018 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за спірною адресою, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.
Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року у справі №922/4239/16 та постанові Верховного суду від 26.04.2018 у справі №904/6293/17. Отже, підставою для виникнення у Відповідача зобов'язань з оплати за отриману теплову енергію без укладення договору є, насамперед, факт постачання товарної продукції, а також доведення обсягу та вартості таких поставок належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Житлові будинки спроектовано з урахуванням сукупного теплового режиму всіх приміщень за умови підтримання в них нормованої температури. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води належать до інженерного-технічного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною та спільною власністю усіх власників квартир та приміщень будинку.
Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Салютна, буд. 4А, здійснюється за особовим рахунком: 710056. Оскільки, відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Салютна, буд. 4А, окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі здійснюється за особовим рахунком 710056-01.
Розрахунки з Відповідачем за відпущену теплову енергію Позивачем проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законом порядку.
В матеріалах справи залучені: облікові картки; акти приймання-передавання товарної продукції; довідка про нарахування за теплову енергію за особовим рахунком №1110032-0101; розрахунок основного боргу за теплову енергію.
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону. Обсяг спожитої теплової енергії за спірний період підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період 2015-2019 років та обліковими картками. Разом з цим, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не надано суду доказів виконання зобов'язання з оплати послуг по теплопостачанню до 01.05.2018 в розмірі 88 023,47 грн.
Отже доводи апелянта про те, що позивач не довів наявність фактичного споживання відповідачем у даному приміщенні послуг позивача колегія відхиляє як таки, що спростовуються сукупністю перелічених вище доказів.
З урахуванням позовної давності суд першої інстанції правильно виснував, що з суми основного боргу у розмірі 88 023,47 грн (за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року) не підлягають задоволенню позовні вимоги за період з жовтня 2015 року по лютий 2017 на суму 47 578,54 грн, у зв'язку з тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза межами встановленого строку позовної давності, а позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за період з березня 2017 року по квітень 2018 року на суму 40 444,93 грн підлягають задоволенню, оскільки за цей період сплив строку позовної давності припадав на період дії карантину, під час якого строк позовної давності продовжується на час його дії.
Щодо доводів апелянта про відсутність у нього на будь-якому правовому титулі нежитлового приміщення площею 76,40 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Салютна, буд. 4А
В цій частині доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не дослідив та перевірив фактичну наявність, а також належність відповідачу нежитлового приміщення площею (без визначеної площі) в багатоквартирному житловому будинку №4А по вул. Салютна у м. Києві, яке б ґрунтувалось на якомусь із передбачених законодавством правових титулів. Відповідач наполягає на тому, що у багатоквартирному житловому будинку №4А по вул. Салютна у м. Києві немає окремого, ізольованого нежитлового приміщення площею 76,40 кв.м.
Колегія вважає ці доводи необґрунтованими з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. 6. Згідно п. 2.1. Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», Підприємство створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку. Відповідно до п. 2.2. Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», предметом діяльності Підприємства є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання; виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду; управління нерухомим майном.
Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" вирішено в тому числі передати КП "КК ОЖФ Шевченківського району м.Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва.
Згідно розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського району в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.
Відповідно до додатку № 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 на баланс відповідачу переданий весь будинок за адресою: вул. Салютна, 4а включно всі нежитлові приміщення в ньому загальною площею 78,30 кв.м. (порядковий номер 915).
Відповідно до наданої позивачем інформації з офіційного сайту Департаменту комунальної власності м. Києва (https://gukv.gov.ua/) ІАС «Управління майновим комплексом територіальної громади м. Києва» нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Салютна, буд. 4А, знаходяться на балансі Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Відповідно до наданої інформації Відповідач є балансоутримувачем нежитлових приміщень у розмірі 76,40 кв.м.; стан задовільний; дата актуальності 15.12.2021.
Також згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Департаменту комунальної власності м. Києва ІАС «Управління майновим комплексом територіальної громади м. Києва» та підтверджена листом відповідача, споживачем послуг у спірному приміщенні є саме відповідач - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", а орендарем - ГО «Розвитку інноваційних технологій та впровадження енергозбереженнялолло».
Викладені вище обставини в сукупності спростовують твердження відповідача про відсутність у нього на балансі (у господарському віданні) нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку №4А по вул. Салютна у м. Києві, в якому надавали послуги за поставлену теплову енергію у спірний період.
Незначне зменшення площі приміщення, на яке нараховувалась послуга за теплопостачання, могло відбутися в період його експлуатації з 2016 по 2021 роки у зв'язку з проведенням ремонту та з інших обставин. Отже, ці обставини не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за спожиту теплову енергію.
В цьому контексті колегія враховує, що відповідачем не доведено, що в цьому будинку наявні два різних нежитлових приміщення площею 76,40 кв.м. та 78,30 кв.м., разом з цим ним не спростовано, що передане йому на баланс приміщення 78,30 кв.м., яке зазначено у додатку № 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 (порядковий номер 915) є іншим приміщенням, ніж приміщення 76,40 кв.м., про яке йдеться на офіційному сайті Департаменту комунальної власності м. Києва (https://gukv.gov.ua/) ІАС «Управління майновим комплексом територіальної громади м. Києва» нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Салютна, буд. 4А.
У цьому випадку відповідач. на виконання вимог ч. 3 ст. 13 ГПК України, мав би надати докази на спростування вищевикладених обставин та інших доводів позивача. Водночас, відповідач в спірній ситуації обмежився тільки посиланням на те, що у зазначеному будинку відстунє нежитлове приміщення площею 76,40 кв.м., в якому надавались послуги теплопостачання.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат
В цій частині апелянт посилається на те, що договірних зобов'язань між сторонами не виникло, рахунки на оплату позивачем не виставлялись, судом безпідставно стягнуто інфляційні втрати та 3% річних за спірний період, оскільки строк оплати в даному випадку не настав.
Цей довід колегія відхиляє з таких підстав.
Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які діяли за спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Отже, з огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень наведених правил, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Відповідач був зобов'язаний оплачувати отримані ним послу у зазначені строки незалежно від отриманні ним відповідних рахунки на оплату.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 929,35 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 16 988,53 грн за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з оплати за теплову енергію, спожиту за період діяльності АТ "К.Енерго" (до 01.05.2018), та право вимоги на які було відступлено на користь позивача за період з 01.11.2018 по 31.10.2021.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції правильно визначив базу для нарахування штрафних санкцій, враховуючи період за який підлягає стягненню основна сума боргу (за винятком суми основного боргу, вимога по якій подана після закінчення строку позовної давності).
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року підлягає задоволенню в розмірі 40 444,93 грн, вказана сума є базою для нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу.
Отже суд першої інстанції здійснив правильний перерахунок 3% річних та інфляційної складової боргу з урахуванням базової суми заборгованості за спірний період, який визначено судом з урахуванням позовної давності, відповідно до якого сума інфляційної складової боргу складає - 8 552,41 грн, 3% річних підлягають стягненню у розмірі 3 636,72 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/21569/21 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков