вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа № 910/1848/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023
у справі № 910/1848/23 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
до Державного підприємства "Гарантований Покупець"
про стягнення коштів
за зустрічним позовом Державного підприємства "Гарантований Покупець"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
про тлумачення пункту договору,
У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - позивач; ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"; Товариство; ТОВ «ЖОЕК»; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" (надалі - відповідач; ДП "Гарантований Покупець"; Підприємство) про стягнення 791 043 008,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Житомирська обласна енергопостачальна компанія" зазначало, що Державним підприємством "Гарантований Покупець" у 2022 році неналежно виконувались свої зобов'язання з оплати наданих позивачем згідно договору № 2298/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021, у зв'язку з чим у відповідача станом на 01.02.2023 виник борг у загальному розмірі 694 572 627,49 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Гарантований Покупець" своїх грошових зобов'язань за договором № 2298/02/21 від 15.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" стверджувало про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені - 8 224 967,75 грн., 3% річних - 11 280 265,03 грн. та інфляційних втрат - 76 965 148,08 грн., нарахованих за період з 04.03.2022 по 31.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1848/23.
02.03.2023 засобами поштового зв'язку від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшов зустрічний позов.
У зустрічному позові 02.03.2023 Державне підприємство "Гарантований Покупець" просило господарський суд надати тлумачення абзацу 1 пункту 16 договору № 2298/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 щодо неможливості нарахування пені за несвоєчасне внесення першого-п'ятого платежів згідно п. 7 даного договору.
Мотивуючи зустрічні позовні вимоги Державне підприємство "Гарантований Покупець" вказувало, що згідно пункту 16 договору № 2298/02/21 від 15.09.2021 підставою для нарахування пені може бути порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, в той час як розрахунки за першими п'ятьма етапами здійснюються до моменту, коли послуги ще не надані, акти приймання-передачі послуг не підписані, отже за несвоєчасність оплат за вказаними етапами взагалі не передбачено нарахування пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 прийнято зустрічний позов Державного підприємства "Гарантований Покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про тлумачення пункту договору до розгляду з первісним позовом у справі № 910/1848/23; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
21.04.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач, посилаючись на часткову оплату відповідачем боргу, що виник у 2022 році, просив суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" борг - 170 410 571,37 грн., який виник з 2022 року по 01.02.2023, заборгованість - 661 243 631,14 грн., яка виникла у період з 01.02.2023 по 01.04.2023, пеню - 201 710 253,69 грн., 3% річних - 17 626 997,08 грн. та інфляційні втрати - 103 092 756,53 грн.
Враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про зміну предмета позову відповідала вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, остання прийнята до розгляду, у зв'язку з чим мала місце нова ціна позову.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 в задоволенні позову ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до ДП "Гарантований Покупець" про стягнення 1 154 084 209,81 грн. відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову ДП "Гарантований Покупець" до ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про тлумачення пункту договору відмовлено в повному обсязі.
За висновками місцевого господарського суду, оскільки погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" боргу перед Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зумовить виникнення у Державного підприємства "Гарантований Покупець" обов'язку з оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" послуг та відповідно право Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" вимагати від Державного підприємства "Гарантований Покупець" оплати таких послуг, то наявність у постачальника універсальних послуг боргу перед виробником електричної енергії є відкладальною обставиною. Матеріалами справи підтверджується існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" перед Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" боргу в спірний період, а відтак строк виконання Державним підприємством "Гарантований Покупець" обов'язку з оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" послуг за договором не настав. Таким чином, як зазначив суд першої інстанції, станом на дату звернення, так і на дату розгляду даного спору Державним підприємством "Гарантований Покупець" не було порушено строку оплати послуг за Договором, тобто у позивача за первісним позовом не було порушеного права.
Також судом першої інстанції враховано, що Державним підприємством "Гарантований Покупець" добровільно та достроково оплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" частину послуг згідно договору, однак, як виснувався місцевий господарський суд, добровільне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед постачальником універсальних послуг (позивачем) жодним чином не свідчить про порушення Державним підприємством "Гарантований Покупець" прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та/або настання строку виконання грошових зобов'язань за договором.
Як зазначив суд 1-ої інстанції, у даному випадку відповідачем не було прострочено виконання свого зобов'язання та відповідно у позивача не було порушеного права, відтак позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" боргу з оплати послуг є передчасною, а тому задоволенню не підлягає. Також оскільки у задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення суми основного боргу відмовлено, то вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню як похідні.
В частині зустрічного позову місцевий господарський суд вказав, що в межах справи № 910/1848/23 встановлено, що Державним підприємством "Гарантований Покупець" не було порушено строку оплати послуг за Договором, а відтак відсутні правові підстави для нарахування йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" пені. Тому, зважаючи, що господарським судом не встановлено підстав для нарахування пені, то відсутня необхідність у тлумаченні відповідної умови договору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований Покупець" та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованість за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі 831 654 202,51 грн. та стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" пеню - 201 710 253,69 грн., 3% річних - 17 626 997,08 грн. та інфляційні втрати - 103 092 756,53 грн. Судові витрати покласти на Державне підприємство "Гарантований Покупець".
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що договором № 2298/02/21 від 15.09.2021 жодних відкладальних обставин для оплати послуг не передбачено, натомість чітко визначено етапи та строки оплати таких послуг, втім відповідного порядку Підприємство не дотримувалось. В межах вказаного позивач підкреслив, що в справі містяться підписані обома сторонами копії актів зарахування зустрічних однорідних вимог, які щомісячно укладаються між сторонами. Актами сторони підтверджували здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2298/02/21 від 15.09.2021. Кожен з Актів зарахування зустрічних однорідних вимог містить пункт 3, яким сторони підтверджують, що строк виконання зобов'язань, зазначених у п. 1 та п. 2 Акта, настав. Втім, незважаючи на наявність документального підтвердження обома сторонами настання строку виконання зобов'язань, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов протилежного хибного висновку.
В наведеному Товариство підкреслює, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів. Апелянт акцентує, що відповідно до п.п. 1 п. 2 наказу Міністерства енергетики України від 13 березня 2022 року № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону. Таким чином, виконання спеціальних обов'язків у частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття наказу № 114 та до поточного розрахункового періоду між ТОВ «ЖОЕК» та ДП «НАЕК «Енергоатом» забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону. На думку позивача викладене свідчить, що з квітня місяця 2022 року Товариство не закуповувало електричну енергію у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 «Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» від 5 червня 2019 року № 483 (далі - Положення; Положення про ПСО). Тому, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості Товариства перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину. Позивач звернув увагу, що надані відповідачем листи ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02.02.2023 № 50-12/0353, від 20.02.2023 № 50-12/0537, від 13.03.2023 № 50-12/0860 не підтверджують наявність заборгованості Товариства перед ДП «НАЕК «Енергоатом» згідно з пунктом 5 Положення про ПСО.
Також скаржник вказує, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" зумовлена самим Державним підприємством "Гарантований Покупець".
Щодо нарахованої пені позивач акцентував, що до 26.04.2022 постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332 містила лише рекомендацію учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування штрафних санкцій, тому ним було заявлено до стягнення пеню, нараховану до 26.04.2022.
Апелянт зауважив й те, що Підприємство допускало прострочення виконання своїх обов'язків щодо термінів поетапної оплати планової вартості отриманої послуги у 2022 - 2023 роках, у зв'язку з чим позивач реалізував своє право, передбачене п. 16 договору та ст. 625 ЦК України щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
07.09.2023 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін.
За твердженнями Підприємства, з аналізу пп. 2 п. 8 Положення та пп. 1 п. 12 договору очевидним є те, що при розгляді питання чи мала місце відкладальна обставина, передбачена вказаними вище нормами Положення та Договору визначальне значення має факт заборгованості ПУП за товарну продукцію (електричну енергію (стандартний продукт BASE M в розумінні Положення) перед ДП НАЕК "Енергоатом", а не процедура яка передувала закупівлі електричної енергії. Те, чи відбувалась закупівля електричної енергії за відповідні періоди на електронному аукціоні чи за спрощеною процедурою без проведення аукціону жодним чином не впливає на розрахунки сторін за договором, а отже і на відкладальну обставину. Ключовим при вирішенні питання чи мала місце дія відкладальної обставини у даному випадку є виключно факт наявності або відсутності заборгованості у позивача за електричну енергію придбану у ДП "НАЕК "Енергоатом" на виконання ПСО.
Також відповідач, в рамках посилань апелянта на підписані між сторонами акти зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначив, що вчинені сторонами дії при виконанні господарських зобов?язань та здійснена ними кваліфікація відносин не звільняють суд від обов'язку застосувати належні приписи юридичних норм, в даному випадку про відкладальну обставину. В оскаржуваному рішенні не надано юридичної оцінки актам зарахування зустрічних однорідних вимог, суд не досліджував питання їх правомірності укладення, оскільки це не було предметом розгляду у справі, при цьому судом 1-ої інстанції було відмовлено в задоволенні позову повністю (не закрито провадження в частині) з підстав того, що сам позов був передчасний, а права позивача не були порушені.
21.08.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення до яких було додано контррозрахунок інфляційних втрат, який вмотивовано тим, що неправомірно нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, якщо боргу в розмірі між прогнозним обсягом та фактичним немає і «Гарантований Покупець» після визначення обсягу фактично наданої послуги у розмірі меншому ніж прогнозований, не має зобов'язання по сплаті грошових коштів у прогнозному обсязі та навпаки у позивача виникає обов'язок повернути надлишково сплачені грошові кошти (різницю). Наведене вище дає підстави для нелогічного висновку, що позивач просить суд стягнути його матеріальні втрати як кредитора від знецінення грошових коштів на які він не має права оскільки наданий ним прогнозований обсяг послуги у відповідний розрахунковий місяць є меншим фактичного та, відповідно, він не має об'єктивного права на отримання різниці між прогнозованим обсягом послуги та її фактичним розміром. Державне підприємство "Гарантований Покупець" вказує, що після заміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний, неправомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозовану вартість послуги, оскільки з дати підписання акта в Підприємства відсутнє зобов'язання щодо оплати цих коштів.
Відповідач зазначає й те, що на п'ятий платіж, який відповідно до умов договору здійснюється у строк до 21 (включно) числа розрахункового не може нараховуватися інфляція за поточний місяць, а також не може нараховуватися на четвертий платіж, який відповідно до умов договору здійснюється у строк до 15 (включно) числа розрахункового місяця, якщо у відповідному місяці 30 днів та менше (у випадку лютого), а також у випадку коли 15 число припадає на вихідний/святковий, оскільки у такому разі прострочення не триває більше 15 днів, а або дорівнює 15 днів, або є ще менш тривалим.
09.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат по кожному місяцю окремо, а саме за період березень 2022 року - березень 2023 року, включно; зведена інформація щодо кожного місяця окремо та порівняльна таблиця.
01.11.2024 від скаржника надійшли додаткові пояснення, до яких останнім долучено свій контрозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який вмотивовано тим, що до методики розрахунку інфляційних втрат, запропонованої відповідачем, позбавляє позивача його законного права, передбаченого п. 16 договору та гарантованого законодавством, на отримання 3% річних та інфляційних втрат. За вказаних обставин, враховуючи специфіку договору, єдиним можливим способом забезпечення реалізації порушеного права позивача є нарахування інфляційних втрат пропорційно до суми простроченого зобов'язання.
04.11.2024 від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, які обґрунтовані тим, що твердження позивача про те, що здійснений контррозрахунок за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є невірним - спростовуються наведеним вище та є лише суб'єктивною оцінкою позивача, яка до того ж є суперечливою, з огляду на те, що сам позивач здійснив розрахунки, які додав до письмових пояснень від 01.11.2024 за допомогою цього ж інструменту, однак з невірними вихідними даними, які не відповідають обставинам справи. Державне підприємство "Гарантований Покупець", в обґрунтування своїх пояснень вказувало, що фактично скаржником наразі заявляються вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 94 564 124,55 грн., з яких: 14 722 281,57 грн. - 3% річних та 79 841 842,98 грн. - інфляційних втрат з безпідставним застосуванням індексу інфляції з березня 2023 року, у той час, як відповідно до заяви про збільшення позовних вимог та розрахунку, які були подані позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції індекс інфляції за березень 2023 року позивачем не застосовувався, про що зазначено нижче (без урахування індексу інфляції з березня 2023 року - 83 010 127,02 грн., з яких: 4 722 281,57 грн. - 3% та 68 287 845,45 грн. - інфляційних втрат). Відповідач звернув увагу, що відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, яка була подана до суду першої інстанції та прийнята судом, позивач заявляв про наявність інфляційних втрат у розмірі 26 127 607, 92 грн. за період січень-березень 2023 року, що майже у 4,5 разів більше ніж зазначено у його розрахунку, доданого до письмових пояснень від 01.11.2024.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 скасовано в частині первісних позовних вимог та прийнято в цій частині нове, яким закрито провадження у справі в частині стягнення з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі - 831 654 202,51 грн. Первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 3% річних - 17 220 500,33 грн., інфляційних нарахувань - 88 699 587,55 грн. та 763 168,56 грн. судового збору за подання позову. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 319 843,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 28.01.2025 касаційну скаргу ДП "Гарантований Покупець" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/1848/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
03.03.2025 Товариством подано пояснення, в яких апелянт просив стягнути з Підприємства 3% річних - 17 220 500,33 грн., інфляційних нарахувань - 88 699 587,55 грн. До пояснень долучено відповідні розрахунки.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 - задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 скасовано в частині первісних позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким закрито провадження у справі в частині стягнення з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі - 831 654 202,51 грн. Первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", 3% річних - 17 220 500,33 грн., інфляційних нарахувань - 88 699 587,55 грн та 763 168,56 грн судового збору за подання позову. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено." Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 319 843,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 01.07.2025 касаційну скаргу ДП "Гарантований Покупець" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/1848/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025, апеляційна скарга позивача у справі № 910/1848/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 призначено на 17.09.2025.
30.07.2025 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній акцентував, що нарахування Товариством здійснювалось з врахуванням фактичних обсягів та фактичної заборгованості, що підтверджуєтьсь відповідними розрахунками. Також Товариство зазначило, що в разі, якщо дата платежу припадала на вихідний день (субота, неділя), то нарахування здійснювалось з наступного, після вихідного дня, що підтверджується наданим розрахунком. Також позивач вказав, що при проведенні розрахунку потрібно брати до уваги, що оплата по договору повинна здійснюватися 5-ма платежами, період між якими становить менше 15 днів. Таким чином, неминучою є зміна бази нарахування кожні декілька днів, що, на думку позивача, унеможливлює застосування методики нарахування, застосованої відповідачем.
У зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, судове засідання у справі № 910/1848/23, призначене на 17.09.2025, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 призначено на 08.10.2025.
До суду апеляційної інстанції відповідачем двічі (16.09.2025; 22.10.225) подавались клопотання про зупинення провадження у справі № 910/1848/23 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/881/24 та оприлюднення у встановленому порядку повного тексту постанови.
У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва.
Представник апелянта в судовому засіданні 05.11.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав частково, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 3% річних та втрат від інфляції. Ухвалити нове рішення у цій частині, яким стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 3% річних - 17 220 500,33 грн. та втрат від інфляції - 88 699 587,55 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції заперечував, просив залишити без змін оскаржуване рішення в цій частині.
Після судових дебатів суд апеляційної інстанції оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні 10.11.2025. У судовому засіданні оголошено перерву.
Щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає таке.
По-перше, в силу ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Так, з огляду на вказані приписи суд має право, втім не зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
По-друге, відповідачем не наведено аргументів неможливості здійснення апеляційного розгляду цієї справи зважаючи, що в постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/1848/23 при закритті провадження у справі щодо стягнення боргу за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі - 831 654 202,51 грн. констатовано про обґрунтованість вимог про стягнення основної заборгованості, чим наведено протилежні висновки тим, що викладені в оскаржуваному рішенні.
При цьому, в частині закриття провадження постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/1848/23 на новий розгляд до суду апеляційної інтенції не направлялась, і Верховним судом постанова у цій частині не скасовувалась.
З вказаних процесуальних підстав колегією суддів відмовлено у задоволенні відповідних клопотань.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 15.09.2021 з метою виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на період з 01 жовтня 2021 року до 30 квітня 2022 року з метою надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник універсальних послуг) та Державним підприємством "Гарантований Покупець" (замовник) укладено договір № 2298/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (скорочено - Договір).
У відповідності до п. 1 Договору постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами).
Строк надання послуг - з 01.10.2021 по 31.03.2023 (п. 3 Договору в редакції Додаткової угоди № 2230/02/22 від 31.10.2022).
Пунктом 7 Договору передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно п. 10 Договору факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони керуються законодавством, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" (п. 29 Договору).
Відповідно п. 34 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2230/02/22 від 31.10.2022) цей договір набирає чинності з 15.09.2021 та діє до 31.03.2023.
Спір за первісним позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) виник у зв'язку неналежним виконанням Державним підприємством "Гарантований Покупець" своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем за первісним позовом згідно Договору у період з грудня 2022 року по 01.04.2023 послуг. У зв'язку з чим у відповідача виник борг у сумі 831 654 202,51 грн.
Щодо зустрічного позову, то за доводами Державного підприємства "Гарантований Покупець" різним є тлумачення сторонами умов абзацу 1 пункту 16 Договору, оскільки відповідач за зустрічним позовом вважає, що пеня підлягає нарахуванню також за прострочення сплати попередньої оплати за послуги, в той час як позивач за зустрічним позовом вважає, що пеня підлягає нарахуванню лише на суму боргу з оплати вже наданих послуг.
Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції сторонами не заперечувався факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на підставі Договору в період з грудня 2022 року по 01.04.2023 Державному підприємству "Гарантований Покупець" послуг загальною вартістю 831 654 202,51 грн.
Більше того, обсяг та вартість наданих позивачем за первісним позовом послуг визнавався Державним підприємством "Гарантований Покупець", оскільки на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідні послуги були майже повністю сплачені відповідачем за первісним позовом (як шляхом перерахунку коштів, так і шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог), на підтвердження чого Державним підприємством "Гарантований Покупець" було долучено до своїх клопотань про закриття провадження відповідні докази.
У своїх заявах по суті спорів за первісним та зустрічним позовами Державне підприємство "Гарантований Покупець" не заперечувало наявність та обсяг грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", однак вказувало, що строк їх виконання не настав. Зокрема, у відзиві на первісний позов Державне підприємство "Гарантований Покупець" зазначало, що у відповідності до підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання останніми послуг гарантованому покупцю із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. Відтак, на думку відповідача за первісним позовом, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" наявна заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом" у розмірі 282 656 875,38 грн. (а.с. 30 т. 2), то наявна відкладальна обставина для сплати Державним підприємством "Гарантований Покупець" за поставлену електричну енергію. Також Державне підприємство "Гарантований Покупець" вказувало, що ним були здійснені з 18.01.2023 по 15.02.2023 оплати на суму 393 016 084,78 грн., в той час як позивачем не було враховано здійснення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення боргу перед позивачем за спірний період, а відтак провадження у справі № 910/1848/23 в частині вимоги про стягнення боргу у розмірі 533 123 728,64 грн. підлягає закриттю. До того ж, Державним підприємством "Гарантований Покупець" зазначалось, що у ДП "НАЕК "Енергоатом" наявна перед ним безперервна заборгованість з березня 2022 року, що є підставою для звільнення відповідача за первісним позовом від відповідальності (в тому числі, від застосування до нього пені). Також відповідач за первісним позовом вказував, що нарахування пені та стягнення штрафних санкцій за договорами, що були укладені відповідно Закону України "Про ринок електроенергії", було зупинене постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332. При цьому, відповідач за первісним позовом також зазначав, що згідно пункту 16 договору № 2298/02/21 від 15.09.2021 підставою для нарахування пені може бути порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, в той час як розрахунки за першими п'ятьма етапами здійснюються до моменту, коли послуги ще не надані, акти приймання-передачі послуг не підписані. Отже за несвоєчасність оплат за вказаними етапами взагалі не передбачено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також посилався на настання для нього форс-мажорних обставин через повномасштабну військову агресію російської федерації проти України.
07.03.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач за первісним позовом зазначав, що договором № 2298/02/21 від 15.09.2021 жодних відкладальних обставин для оплати послуг не передбачено, натомість чітко визначено етапи та строки оплати таких послуг. При цьому, позивач за первісним позовом стверджував, що він сплачує борг перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за рахунок коштів, які сплачує йому Державне підприємство "Гарантований Покупець", тому заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" зумовлена самим Державним підприємством "Гарантований Покупець". Щодо нарахованої пені позивач за первісним позовом вказував, що до 26.04.2022 постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332 містила лише рекомендацію учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування штрафних санкцій, тому ним було заявлено до стягненню пені, нараховану до 26.04.2022. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" зазначало, що сам факт військової агресії проти України не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, в той час як Державне підприємство "Гарантований Покупець" письмово не повідомляло позивача за первісним позовом про настання форс-мажорних обставин.
16.03.2023 засобами поштового зв'язку від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач за первісним позовом вказував, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" наявна заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом", що не заперечується ним у відповіді на відзив (а.с. 139 т. 2), то у Державного підприємства "Гарантований Покупець" не наступив строк виконання зобов'язань перед позивачем за первісним позовом.
02.05.2023 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову, в якому відповідач за первісним позовом вчергове послався на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" як на відкладальну обставину для виконання ним своїх грошових зобов'язань перед позивачем. Крім того, відповідач за первісним позовом вказав, що при зверненні із даним позовом до суду позивач не врахував виконання Державним підприємством "Гарантований Покупець" зобов'язань зі сплати послуг в частині суми 230 344 339,16 грн. за період січень-лютий 2023 року шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, а тому просив суд в цій частині закрити провадження з підстав відсутності предмета спору.
Як вже зазначалось, постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 скасовано в частині первісних позовних вимог та прийнято в цій частині нове, яким закрито провадження у справі в частині стягнення з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі - 831 654 202,51 грн. Первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 3% річних - 17 220 500,33 грн., інфляційних нарахувань - 88 699 587,55 грн. та 763 168,56 грн. судового збору за подання позову. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 319 843,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 28.01.2025 касаційну скаргу ДП "Гарантований Покупець" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/1848/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 - задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 скасовано в частині первісних позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким закрито провадження у справі в частині стягнення з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі - 831 654 202,51 грн. Первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", 3% річних - 17 220 500,33 грн., інфляційних нарахувань - 88 699 587,55 грн та 763 168,56 грн судового збору за подання позову. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено." Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 319 843,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 01.07.2025 касаційну скаргу ДП "Гарантований Покупець" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/1848/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
В постанові Верховного Суду від 01.07.2025, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом, суд касаційної інстанції, серед іншого, вказав, що:
«Сторонами не заперечується факт надання Товариством на підставі Договору у період з грудня 2022 року по 01.04.2023 Підприємству послуг загальною вартістю 831 654 202,51 грн.
Надаючи оцінку доводам скаржника Верховний Суд зазначає, що після прийняття ним постанови від 28.01.2025 про направлення справи на новий розгляд, головним питанням цього спору є порядок здійснення нарахувань заборгованості Підприємства за статтею 625 ЦК України з огляду на передбачений пунктом 7 Договору порядок розрахунків за надані Товариством послуги.
Підприємство посилається на те, що пункт 7 Договору визначає порядок оплати постачальнику вартості послуг у шість етапів, п'ять з яких авансові платежі, а шостий - за фактично надану послугу, строк на оплату якого спливає 14 числа місяця наступного за розрахунковим. Відтак, граничним строком для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати 5 авансових платежів є день підписання сторонами акта приймання-передачі, тобто останній календарний день відповідного розрахункового місяця, оскільки зобов'язання щодо сплати п'яти планових платежів припиняється після завершення розрахункового періоду, яким є календарний місяць.
У такий спосіб Підприємство наполягає на арифметичній некоректності здійсненого Товариством розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, у якому відповідні нарахування Товариство здійснило до моменту фактичного виконання Підприємством планових (авансових) платежів.
Також Підприємство наголошує на тому, що Товариство проігнорувало положення пункту 7 Договору (у разі якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється наступного робочого дня після такого вихідного/святкового дня) і у випадку якщо дата платежу припадала на вихідний день (субота, неділя), позивач здійснював нарахування з дня, який передує вихідному дню (тобто п'ятниці).
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 вказав, що суд апеляційної інстанції не перевірив наведені вище доводи Підприємства щодо бази нарахування для стягнення 3% річних та інфляційних втрат після заміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний; не встановив, за який період (до якого моменту) здійснено нарахування на планові обсяги. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, не дослідив усіх наданих учасниками справи доказів та не надав їм належну правову оцінку у контексті нарахування зазначених сум.
За змістом частини п'ятої статті 310, частини першої статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Проте суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, обмежився вказівкою в мотивувальній частині про правильність здійсненого Товариством розрахунку та хибність контррозрахунку Підприємства. Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що суд дійсно перевірив наданий Товариством розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції щодо з'ясування: бази нарахування для стягнення 3% річних та інфляційних втрат після заміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний; періодів (до якого моменту) здійснено нарахування на планові обсяги.
Верховний Суд зауважив, що недостатнім є зазначення, що суд перевірив правильність розрахунку позивача та погодився з ним, позаяк суд апеляційної інстанції мав встановити відповідні обставини, про які зазначав суд касаційної інстанцій, навести, які саме докази, покладені обома сторонами спору в основу здійснених ними розрахунків/конррозрахунків, були ним досліджені, оцінені і, відповідно, прийняті та/або відхилені із зазначенням відповідних мотивів такого прийняття/відхилення.
А тому, не з'ясування апеляційним судом наведених обставин позбавляє суд касаційної інстанції можливості надати оцінку доводам скаржника, викладеним у касаційній скарзі, у тому числі щодо:
- застосування Товариством у розрахунку неіснуючої бази нарахування (в період часу з 1 по 14 число наступного за розрахунковим місяцем);
- штучного завищення періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат;
- здійснення Товариством донарахування інфляційних втрат із застосуванням індексу інфляції з березня 2023 року на стадії апеляційного провадження.
Зазначене унеможливлює також перевірку висновку суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи специфіку Договору, неминучою є зміна бази нарахування кожні декілька днів, а тому єдиним можливим способом забезпечення реалізації порушеного права Товариства є нарахування інфляційних втрат пропорційно до суми простроченого зобов'язання, у тому числі на відповідність висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, на яку здійснено посилання апеляційного суду в обґрунтування прийняття постанови в оскаржуваній частині.
Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.01.2025 та всупереч вказівкам суду касаційної інстанції не в повній мірі з'ясував відповідні обставини та не дослідив розрахунок позовних вимог.
Верховний Суд неодноразово, у тому числі і у цій справі, а також у справах № 910/15342/23, № 910/1083/23, звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у цій справі оскаржувалась відповідачем в касаційному порядку в частині задоволення позовних вимог, зважаючи на скасування Верховним Судом від 01.07.2025 постанови суду апеляційної інстанції лише щодо задоволених позовних вимог за первісним позовом, остання в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 та прийняття нового рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі - 831 654 202,51 грн., - набрала законної сили.
Так, у мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/1848/23 вказано, що: «Як на момент проголошення рішення судом першої інстанції, так і на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, відповідачем за первісним позовом заборгованість у розмірі - 831 654 202, 51 грн погашена, у зв'язку із чим відповідач неодноразово подавав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у відповідній частині.
Судом першої інстанції зазначено, що сплата Державним підприємством "Гарантований Покупець" коштів на виконання своїх зобов'язань за Договором у межах визначеного цим договором та Положенням строку, у даному випадку, не є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" пред'явило позов до закінчення строку на оплату послуг, визначеного Договором та Положенням, а відтак простроченого боргу не існувало саме на момент подання даного позову.
Проте, як встановлено колегією суддів, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими, а тому колегія суддів констатує про наявність правових підстав для закриття провадження у відповідній частині, у зв'язку із відсутністю предмета спору. Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 831 654 202, 51 грн. заборгованості».
З огляду на зазначене, колегія суддів враховує підставу закриття провадження у справі, що розглядається, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 831 654 202, 51 грн. заборгованості, зокрема про обґрунтованість вимог про стягнення основної заборгованості. Крім того, приймає й до уваги викладені висновки щодо такого закриття в рамках надання протилежної оцінки висновкам місцевого господарського суду про не існування у відповідача простроченого боргу саме на момент подання позивачем відповідного позову та пред'явлення такого до закінчення строку на оплату послуг, визначеного Договором та Положенням про ПСО.
Судова колегія вказує, що приймаючи до уваги передачу Верховним Судом справи в частині задоволених вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, перегляд оскаржуваного рішення здійснюється в частині відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних - 17 626 997,08 грн. та інфляційних втрат - 103 092 756,53 грн.
За ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 01.07.2025 у даній справі, судовою колегією зазначається таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних (3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Колегія суддів, зазначає, що як вже акцентувалось, постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/1848/23, у зв'язку із погашенням відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі - 831 654 202,51 грн, закрито провадження у справі, що розглядається, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 831 654 202, 51 грн. заборгованості, і таке закриття здійснено судом апеляційної інстанції враховуючи висновки про обґрунтованість вимог про стягнення основної заборгованості.
Також, у справі наявні акти зарахування зустрічних однорідних вимог, укладені між сторонами з 14.04.2022 по 16.06.2023 (а.с. 315 - 322 т. 1; а.с. 77 т. 2; а.с. 89 - 94, 145, 225 т. 3), у яких сторонами засвідчено настання строку виконання зобов'язань за Договором щодо періоду березень 2022 року - березень 2023 року, а також припинення зобов'язань сторони-1 - ДП "Гарантований Покупець" перед стороною-2 - ТОВ «ЖОЕК» у відповідних сумах.
За ч.ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок).
Згідно ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Зарахування зустрічних однорідних вимог у даному випаду оформлене контрагентами у формі двосторонніх правочинів - актів, які підписані представниками сторін.
Тобто, Актами зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами підтверджується настання строку виконання зобов'язань, зазначених у відповідних актах.
На дане, як вважає колегія суддів, слушно звернув увагу й апелянт.
Також як вже зазначалось, відповідно до пп. 2 п. 13 Договору замовник зобов'язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному п. 7, яким передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Тому, умовами Договору на відповідача покладається прямий обов'язок здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному п. 7 Договору.
За п. 15 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до законодавства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач допускав прострочення виконання своїх обов'язків щодо термінів поетапної оплати планової вартості отриманої послуги у 2022-2023 роках, у зв'язку з чим позивач й реалізує своє право, передбачене п. 15 Договору та ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, на дату вирішення даного спору судом першої інстанції дані послуги були сплачені відповідачем (як шляхом перерахунку коштів, так і шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог), на підтвердження чого Державним підприємством "Гарантований Покупець" було долучено до своїх клопотань про закриття провадження відповідні докази.
Верховний Суд в постановах від 26.05.2022 у справі № 902/186/21 та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 виклав свої висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформовані, зокрема, в постановах ВПВС від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми трьох процентів річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявні розрахунки та контррозрахунки заявлених до стягнення вимог, подані сторонами.
Так, надаючи оцінку розрахунку та контррозрахунку заявлених до стягнення вимог, колегія суддів виходить з такого.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Нарахування інфляції починає здійснюватися з наступного дня, після того, як грошове зобов'язання має бути виконане, а закінчується днем, який передував даті погашення боргу.
Водночас, з врахуванням викладеного, існують різні підходи до застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі зокрема, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць або присутнє поступове погашення боргу.
Апеляційним господарським судом застосовується формула розрахунку інфляційних збитків у разі часткового помісячного погашення суми основного боргу за статтею 625 ЦК України, яку впровадив Касаційний господарський суд Верховного Суду в постанові від 24.09.2020 року у справі № 915/2095/19.
При зменшенні суми боргу в конкретному місяці на певну суму не враховується сума боргу на початок розрахункового періоду Х, помножена на індекс інфляції у цьому місяці, від добутку віднімається сума погашення. Математична формула: Х * і¬1 - 100 грн = ЗБ, де Х - залишок боргу на початок розрахункового періоду, і¬1 - офіційно встановлений індекс інфляції в розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, ЗБ - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції в цьому місяці і часткового погашення боргу в цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць (ЗБ згідно з формулою), який помножується на індекс інфляції за цей місяць, і із зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості в поточному місяці. Якщо борг не погашався кілька місяців поспіль, залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду (ЗБ) помножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого відбувалося погашення боргу, і ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості з остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, що залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Таким чином, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Тобто, методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити у даній справі, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При з'ясуванні наявності підстав для нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання, дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та встановити період у часі, упродовж якого сталося прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо бази нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів керується нормами укладеного між сторонами Договору. Зокрема, у замовника наявний обов'язок здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному п. 7 Договору.
У п. 7 Договору сторони визначили черговість внесення платежів: 5-ть з них є авансованими платежами (прогнозна вартість), які сплачуються з урахуванням прогнозованих обсягів надання послуг з постачання електричної енергії, а 6-й, платіж, який здійснюється з урахуванням фактичних обсягів уже наданих послуг з постачання електричної енергії (фактична вартість).
Як вже акцентувалось, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині здійснення розрахунків у визначені ним строки.
Дослідивши виконаний Товариством розрахунок (а.с. 290 т. 4; а.с. 67 - 92 т. 7) 3% річних та інфляційних втрат, з врахуванням визначеного у заяві про зміну предмета позову періоду (04.03.2022 по 31.03.2023) нарахувань, колегія суддів зазначає, що до моменту підписання акта приймання-передачі компенсаційні виплати нараховувалися на прогнозовані показники вартості послуг, а після підписання відповідних актів база нарахування змінювалася на суми фактичної заборгованості. При цьому, різниця між прогнозованою і фактичною вартістю та фактичною оплатою (зустрічним погашенням заборгованості) враховувались Товариством. Крім того, за липень, жовтень, грудень 2022 року та січень 2023 року прогнозована вартість включалась до загальної суми боргу на яку нараховувались стягнення з врахуванням правил, визначених щодо: 1) 6-го платежу (до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць та сумою перших п'яти платежів; 2) випадків, коли дата платежу припадала на вихідний/святковий день.
Іншими словами, фактична сума заборгованості за розрахунковий місяць визначається як різниця між прогнозованою вартістю з урахуванням фактичної оплати та різницею між вартістю послуг за актом приймання-передачі та прогнозованою вартістю.
Зі змісту розрахунків вбачається, що компенсаційні виплати нараховувалися на фактичну заборгованість з урахуванням наступних оплат.
Таким чином, перевіривши розрахунки Товариства щодо нарахування заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила правильність наявних у матеріалах справи розрахунків позивача, наданих до суду апеляційної інстанції 01.11.2024 та 20.07.2025 та погоджується з ними.
Водночас, колегія суддів зазначає, що розрахунок 3% річних у розмірі 17 220 500,33 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі - 88 699 587,55 грн. є арифметичним підтвердженням та не виходить за межі сум 3% річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення з відповідача за позовними вимогами прийнятими судом першої інстанції до розгляду відповідно до заяви про зміну предмета позову від 19.04.2023.
Стосовно наявного у матеріалах справи контррозрахунку відповідача (а.с. 126 - 282 т. 4) в частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат, судова колегія, з врахуванням викладених вище обставин цієї справи, дійшла висновку, що він є невірним, містить методичні та арифметичні помилки.
Контррозрахунок відповідача містить відмінності в розрахунках за однакові періоди, оскільки невірно розраховано кількість днів прострочення та невірно виконано арифметичні дії, які протирічать один одному.
За висновком суду апеляційної інстанції, з врахуванням вказівок Верховного Суду та встановлених обставин розрахунок 3% річних (ст. 625 ЦК України) виконується за формулою: сума санкції = С х 3 х Д / 365 / 100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Враховуючи вказівки Верховного Суду та встановлені обставини у даній справі, припиняючи нарахування 3% річних на суму заборгованості по 1 - 5 платежах в останній день відповідного місяця, ДП "Гарантований Покупець" залишає поза увагою, що в порушення умов Договору грошове зобов'язання не виконане належним чином та, в розумінні ст.ст. 598, 599 ЦК України, не є припиненим, тому безпідставним є припинення застосування передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
З цих підстав судовою колегією критично оцінюються аргументи відповідача в цих межах.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" підлягає до стягненню 3% річних - 17 220 500,33 грн. та інфляційних нарахувань - 88 699 587,55 грн. В інший частині в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо доводів Підприємства про зміну Товариством підстав та предмета заявленого позову на стадії апеляційного розгляду, зокрема через подання апелянтом до суду апеляційної інстанції розрахунків 3% річних та втрат від інфляції, судова колегія зазначає таке.
Згідно наданого позивачем до позову розрахунку, ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" визначено період нарахування 3% річних та втрат від інфляції з 04.03.2022 по 30.12.2022 (а.с. 325 - 330 т. 1).
Після подачі заяви про зміну предмета позову, яка була прийнята до розгляду судом першої інстанції, період нарахування 3% річних та втрат від інфляції змінився та визначався з 04.03.2022 по 31.03.2023 (а.с. 34 - 39 т. 3).
Такий же період (04.03.2022 по 31.03.2023) нарахування 3% річних та втрат від інфляції був визначений Товариством і в наданих ним розрахунках вже на стадії апеляційного розгляду (а.с. 290 - 317 т. 4; а.с. 67 - 92 т. 7).
При цьому, розмір нарахувань 3% річних та втрат від інфляції за відповідний період не збільшився, а навпаки навіть зменшився у порівнянні з сумами, визначеними до стягнення згідно заяви про зміну предмета позову, а саме: у заяві позивач нарахував та просив стягнути: 3% річних - 17 626 997,08 грн. та інфляційні втрати - 103 092 756,53 грн., а в розрахунках, наданих в суді апеляційної інстанції: 3% річних - 17 220 500,33 грн. та втрат від інфляції - 88 699 587,55 грн.
Таким чином, оскільки ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" при поданні до суду апеляційної інстанції розрахунків не виходило за межі визначеного періоду нарахування та не збільшувало розміру 3% річних та втрат від інфляції, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, твердження відповідача щодо зміни позивачем підстав та предмета заявленого позову на стадії апеляційного розгляду.
В частині заперечень відповідача про те, що за умовами укладеного між сторонами договору та Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 передбачено відкладальну обставину у визначенні строку оплати вартості надання ДП «Гарантований Покупець» послуг із забезпечення достовірності електричної енергії для побутових споживачів, то колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 2 п. 8 Положення про ПСО передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання останніми послуг гарантованому покупцю із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до п. 5 Положення про ПСО до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Отже, відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів.
Проте, матеріали справи не містять та суду не надано належних та допустимих доказів, що позивач має перед ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованість за електричну енергією закуповану за результатами проведення електронних аукціонів.
При цьому, з наявних у справі листів ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02.02.2023 № 50-12/0353, від 20.02.2023 № 50-12/0537, від 13.03.2023 № 50-12/0860 не вбачається наявність заборгованості Товариства перед ДП «НАЕК «Енергоатом» згідно з пунктом 5 Положення про ПСО.
Окремо судова колегія зазначає, що 20.04.2023 до суду першої інстанції Державним підприємством "Гарантований Покупець" подано клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1,00 грн., яке мотивоване тим, що останнє здійснює розрахунки з постачальниками універсальних послуг за рахунок коштів, які отримує від виробників за послугу Гарантованого покупця із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів. Натомість ДП "НАЕК "Енергоатом" з метою забезпечення побутових споживачів електричною енергією здійснює продаж електроенергії постачальникам універсальних послуг. Тобто зобов'язання Державного підприємства "Гарантований Покупець", ДП "НАЕК "Енергоатом" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" в сфері виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів є взаємопов'язаними, а відтак порушення зобов'язань одним із учасників має своїм наслідком неможливість виконання зобов'язань іншими учасниками. Окрім того, Державне підприємство "Гарантований Покупець" вказує, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України зменшилось спрямування коштів у електроенергетичну систему та відповідач за первісним позовом недоотримує значні суми коштів.
Судова колегія акцентує, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Водночас, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідності до загального висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
У справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що у справі, яка переглядається, позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною 2 статті 625 ЦК України) - 3%.
Судова колегія враховує, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, яка враховувалась колегією суддів під час розгляду справи № 910/2991/24 в силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2020 у справі № 755/10947/17 (судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції), остання вважає за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 910/8269/24.
Також колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат, і законом такого права суду не передбачено.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20).
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що заперечення проти позовних вимог та вимога про одночасне звернення відповідача із клопотанням про зменшення компенсаційної нарахувань є проявом суперечливої недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності.
Таким чином, оскільки колегією суддів не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення компенсаційних виплат слід відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вказаних приписів ГПК України щодо повноважень суду апеляційної інстанції та підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, беручи до уваги здійснення перерахунку 3% річних і втрат від інфляції та визначення їх до стягнення у відповідних розмірах, враховуючи вимоги, викладені позивачем в апеляційній скарзі щодо 3% річних і втрат від інфляції, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 в частині первісних позовних вимог щодо 3% річних та інфляційних втрат і прийняття в цій частині нового рішення про їх часткове задоволення, зокрема стягнення 3% річних - 17 220 500,33 грн. та інфляційних втрат - 88 699 587,55 грн., а відповідно про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" у наведеній частині.
В силу положень ст. 129 ГПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог у частині первісних позовних вимог щодо 3% річних та інфляційних втрат, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 скасувати в частині первісних позовних вимог щодо 3% річних та інфляційних втрат і прийняти в цій частині нове рішення яким:
«Первісні позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (адреса: 10003, м. Житомир, майдан Перемоги, 10; код ЄДРПОУ 42095943): 3% річних - 17 220 500,33 грн. (сімнадцять мільйонів двісті двадцять тисяч п'ятсот гривень 33 копійки), інфляційних втрат - 88 699 587,55 грн. (вісімдесят вісім мільйонів шістсот дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 55 копійок) та 763 168,56 грн. (сімсот шістдесят три тисячі сто шістдесят вісім гривень 56 копійок) судового збору за подання позову до суду першої інстанції.
У іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог щодо 3% річних та інфляційних втрат - відмовити».
3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (адреса: 10003, м. Житомир, майдан Перемоги, 10; код ЄДРПОУ 42095943) 1 144 752,84 грн. (один мільйон сто сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 84 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
4. Матеріали справи № 910/1848/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.11.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков