Справа № 947/2163/25
Провадження № 2/947/1429/25
14.11.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участю секретаря судових засідань Остапчук О.Є.,
за участю:
представника позивача - адвоката Дідорчук І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу у часті у вихованні дитини,
Короткий виклад позовних вимог
Позивач вже понад п'ять років позбавлений можливості бачитися зі своєю дитиною. Таке тривале відчуження спричинене умисними перешкодами з боку матері дитини, яка, діючи всупереч інтересам дитини, унеможливлює спілкування з батьком. Зокрема, вона блокує його телефонний номер, ігнорує всі прохання та звернення щодо організації зустрічей, а також повністю заперечує його право брати участь у житті та вихованні малолітньої дитини. Такі дії матері сприяють віддаленню батька від дитини, що завдає непоправної шкоди їх стосункам і може мати довготривалі негативні наслідки.
Відзив на позовну заяву
Правом на подання відзиву на позовну заяву сторона відповідача не скористалась.
Процесуальні дії та рух справи
14.01.2025 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді СкрильЮ.А.
Ухвалою суду від 31.01.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків: сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн, надати відомості щодо звернення позивача до відповідної служби у справах дітей в частині визначення способів його участі у вихованні дитини, або висновок органу опіки та піклування.
07.02.2025 позивач на виконання вимог ухвали про залишення без руху надав заяву квитанцію про сплату судового збору та заяву-звернення до Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо надання висновку.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 10.03.2025. Відповідачці визначений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на подання відзиву на позов.
Підготовче засідання 10.03.2025 за клопотанням представника позивача - адвоката Бобровника Д.О. відкладене на 01.04.2025.
31.03.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: лист Служби у справах дітей Одеської міської ради від 03.03.2025 № 2286, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 у телефонній розмові 19.02.2025 повідомила працівникам Служби, вона разом з дитиною через збройну агресію проти України виїхали до Федеративної республіки Німеччини, де і перебуває наразі. Після повернення їх до території України Службою у справах дітей буде підготовлений проєкт висновку та направлений до органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
31.03.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
У підготовче засідання 01.04.2025 відповідачка не з'явилась.
Згідно з довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення, поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою від 25.03.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням відповідачки про розгляд справи.
Суд на місці ухвалив проводити підготовче засідання з розгляду клопотання представника позивача про витребування доказів за відсутності належним чином повідомленої сторони відповідача.
Ухвалою від 01.04.2025 вказане клопотання задоволено: витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону відповідачки разом з дитиною ОСОБА_3 . Проведення підготовчого засідання відкладене до 01.05.2025.
З метою належного повідомлення відповідачки про проведення підготовчого засідання, на офіційному веб-сайті «Судова влада» 01.04.2025 розміщене оголошення.
29.04.2025 з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла витребувана інформація.
Окрім цього, 09.04.2025 від представника позивача - адвоката Бобровника Д.О. надійшли клопотання про витребування доказів та заява про забезпечення позову.
У підготовче засідання 01.05.2025 відповідачка та представник третьої особи не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, заяви та клопотання на адресу суду від вказаних учасників справи не надходили.
Відповідачка про дату, час і місце проведення підготовчого засідання 01.05.2025 повідомлена належним чином шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада» оголошення.
Судом постановлено за можливе провести підготовче засідання 01.05.2025 за відсутності належним чином повідомленої відповідачки.
У підготовчому засіданні 01.05.2025 представник позивача адвокат Дідорчук І.І. просила клопотання про витребування доказів залишити без розгляду, з огляду на необхідність змінити прохальну його частину та визначитися з суб'єктом, у якого планується витребування відповідних документів.
Ухвалою суду від 01.05.2025 клопотання представника позивача - адвоката Бобровника Д.О. про витребування доказів залишено без розгляду, а заяву про забезпечення позову задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб забезпечити спілкування (контакт) дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема, але не виключно, з використанням соціальних мереж (Теlegram, Viber, WatsАрр) та/або програм Zооm, Skуре, щодня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. Проведення підготовчого засідання відкладене на 15.05.2025.
З метою належного повідомлення відповідачки про проведення підготовчого засідання, на офіційному веб-сайті «Судова влада» 01.05.2025 розміщене оголошення.
У підготовче засідання 15.05.2025 сторони не з'явились. Від представника позивача - адвоката Дідорчук І.І. надійшло клопотання про відкладення проведення підготовчого засідання.
Підготовче засідання відкладене на 16.06.2025.
З метою належного повідомлення відповідачки про проведення підготовчого засідання, на офіційному веб-сайті «Судова влада» 16.05.2025 розміщене оголошення, а також засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення надіслана повістка за зареєстрованим місцем проживання відповідачки.
16.06.2025 від представника позивача - адвоката Бобровника Д.О. надійшло клопотання про витребування доказів.
У підготовче засідання 16.06.2025 відповідачка не з'явилась, поштове відправлення з рекомендованими повідомленням про вручення повістки повернулось до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням відповідачки про розгляд справи.
Суд ухвалив за можливе провести підготовче засідання 16.06.2025 за відсутності належним чином повідомленої сторони відповідача та розглянути заявлене стороною позивача клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 16.06.2025 задоволено вказане клопотання: витребувано з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування висновок щодо визначення способів участі позивача у вихованні та спілкуванні з його сином. Зазначені докази постановлено надати у строк не пізніше 15.07.2025 року. Підготовче засідання відкладене на 15.07.2025.
Через відсутність відомостей про можливість/неможливість складання, підготовки висновку органу опіки та піклування проведення підготовчого засідання, призначене на 15.07.2025, відкладене на 30.07.2025.
З метою належного повідомлення відповідачки про проведення підготовчого засідання, на офіційному веб-сайті «Судова влада» 15.07.2025 розміщене оголошення.
У підготовче засідання сторони не з'явились, від сторони позивача 29.07.2025 надійшли письмові пояснення у справі, у яких, серед іншого, висловила позицію щодо можливості закриття підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 30.07.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 29.09.2025.
У судове засідання 29.09.2025 відповідачка не з'явилась, про дату, час і місце його проведення повідомлялась належним чином, заяви та/або клопотання від неї до суду не надходили, відзив на позовну заяву також не надійшов. Згідно з довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення, поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням відповідачки про розгляд справи.
Орган опіки та піклування повідомлений належним чином, представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
З метою повторного повідомлення відповідачки про розгляд справи по суті, судове засідання відкладене на 06.11.2025.
У судове засіданні 06.11.2025 відповідачка не з'явилась, поштове відправлення з рекомендованими повідомленням про вручення повістки повернулось до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням відповідача про розгляд справи, третя сторона була повідомлена належним чином, проте не з'явилася до суду.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомленої сторони відповідача про розгляд справи, а також за відсутності третьої особи, як є належним чином повідомленою. Підстави для відкладення судового засідання відсутні.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Встановлені судом правовідносини та фактичні обставини
Предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з дітьми.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України, Закону України, «Про охорону дитинства», з урахуванням положень Конвенції про права дитини.
Суд установив, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис 10340, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась дитина - ОСОБА_3 .
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси по справі №521/19448/19 частково задоволено позов ОСОБА_2 , стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , а також визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили.
Дослідженням відповіді, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїхали з території України через пункт пропуску «Краківець» 07.01.2023 о 23:09 годині.
Згідно з інформацією органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та листом Служби у справах дітей Одеської міської ради від 07.07.2025 № 07/7253, Службою у справах дітей Одеської міської ради було направлено запит до Центру соціальних служб Одеської міської ради з метою отримання акту оцінки потреб сім'ї особи та лист-запрошення матері ОСОБА_2 , для з'ясування її думки з означеного питання.
Відповідно до листа Центру соціальних служб Одеської міської ради від 24.04.2025 № 04/01.1133, фахівцем із соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради (далі - ЦСС ОМР) у Приморському районі 21.04.2025 здійснено вихід за адресою проживання матері малолітнього: АДРЕСА_1 . Вдома нікого не було. Номер телефону ОСОБА_2 вимкнутий та не обслуговується. При спілкуванні з сусідом зазначеного будинку з'ясовано, що ОСОБА_2 раніше орендувала дане житло, проте більше року за вказаною адресою не проживає.
Також, фахівцем із ЦСС ОМР у Хаджибейському районі 21.04.2025 здійснено вихід за адресою проживання батька малолітнього: АДРЕСА_2 . Під час виходу, бесіда відбулася з сестрою ОСОБА_4 , яка повідомила, що її брат ОСОБА_1 на даний час знаходиться у довготривалому відрядженні та дата його повернення до м. Одеси невідома.
Заступником начальника територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі та головним спеціалістом Служби 05.05.2025 здійснений вихід за адресою: АДРЕСА_1 , двері квартири ніхто не відчинив, також було з'ясовано що ОСОБА_2 з малолітнім більше року за даною адресою не проживає. Номер телефону ОСОБА_2 вимкнутий.
Дослідженням відповіді Служби у справах дітей Одеської міської ради №07/2286 від 03.03.2025, встановлено, що 19.02.2025 ОСОБА_2 через соціальну мережу Viber надіслала до Служби у справах дітей Одеської міської ради повідомлення, відповідно якого встановлено, що у зв'язку з військовою агресією рф вона з малолітнім ОСОБА_3 перебуває за межами України, а саме: Федеративна Республіка Німеччина. У зв'язку з чим, ураховуючи, що Служба у справах дітей Одеської міської ради не має юридичних підстав щодо підготовки висновку стосовно визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, надати висновок з визначених питань є можливим, лише після повернення матері з дитиною до України.
Під час надання представником позивача пояснень суду, встановлено, що дитина проживає разом із матір'ю, проте ситуація викликає серйозне занепокоєння через те, що мати категорично відмовляється йти на контакт із батьком. Вона систематично створює перепони для його спілкування з дитиною, позбавляючи її можливості бачити та проводити час з батьком. Незважаючи на всі спроби батька знайти спільну мову та домовитися про порядок його участі у вихованні малолітнього сина, порозуміння між сторонами досягти не вдалося.
Сторона позивача стверджує, що вже більше п'яти років не має змоги бачитися зі своєю дитиною. Таке тривале відчуження від дитини викликане прямими перешкодами з боку відповідача, який, діючи всупереч інтересам дитини, блокує батькові доступ до спілкування. Серед таких дій - навмисне блокування його телефонного номера, ігнорування будь-яких прохань та звернень щодо організації зустрічей із дитиною, а також цілковите ігнорування прав батька на участь у житті та вихованні малолітньої дитини.
Мотиви суду
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування із нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц, у якій Суд виснував, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 742/3278/23, від 08.05.2024 у справі № 638/1269/23).
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 196/1202/19, від 26.06.2023 у справі № 753/5374/22.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 675/1124/22, від 29.05.2024 у справі № 686/15230/23 та інших.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
Позивач просить суд визначити порядок зустрічей із дитиною без присутності матері, оскільки наявність матері під час таких зустрічей та спілкування ускладнює встановлення повноцінного емоційного контакту між батьком і дитиною та створює психологічний дискомфорт для самої дитини.
Таке спілкування є необхідним для формування здорового психологічного зв'язку між сином та батьком, відновлення емоційного контакту, зміцнення довіри й почуття безпеки. Постійна присутність матері під час таких зустрічей є недоцільною, оскільки суперечить інтересам дитини і фактично позбавляє її можливості будувати окремі, незалежні від матері, відносини з батьком.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування висновок про визначення місця проживання дитини до суду не надавала, в заявах повідомляла про неможливість надання відповідного висновку, через фактичне місце проживання дитини за кордоном.
У постанові ОП КЦС ВС від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 зазначено,що передбачена частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК обов'язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такии? висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свіи? висновок у справі, де за приписами частин 4 та 5 статті 19 СК надання ним такого висновку є обов'язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежнии? підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначении? підхід має загальнии? характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такии? висновок, зокрема, у зв'язку із перебуванням дитини за межами краі?ни, перебуванням дитини на непідконтрольніи? територіі?, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.
Суд, дотримуючись вказаної позиції, висловленої Верховним Судом у справі №523/19706/19, зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів у справі і сама собою и?ого відсутність не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та вирішення справи по суті.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №756/12509/21, у якіи? міститься посилання на правовии? висновок, висловлении? у постанові ОП КЦС ВС від 11.12.2023 у справі №523/19706/19, вказано, що «органи державноі? влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини, і тим самим допомагають суду здіи?снювати захист відповідно до частини першоі? статті 2ЦПК Украі?ни. Такі висновки,безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державноі? влади та місцевого самоврядування формується з урахуванням досвіду у певніи? сфері, у межах компетенціі? відповідного органу та на основі и?ого повноважень. Однак невчинення таких захисних діи? із боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду,оскільки здіи?снення правосуддя, захист прав та інтересів дітеи? не може ставитися у залежність від можливості здіи?снення владними органами своі?х повноважень».
Аналіз наведеноі? норми права - ст. 19 СК свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру.
Подібнии? правовии? висновок викладении? у Постанові Верховного Суду від 16лютого 2022 року справа №742/710/19.
Відповідно до статеи? 12, 81 ЦПК Украі?ни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своі?х вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних діи?.
Достатніми є докази, які у своі?и? сукупності дають змогу діи?ти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК Украі?ни).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "RuizTorija v. Spain", заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
В іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості(обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, "Богатова проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України" та ін.).
Отже, дослідивши матерілаи справи, оцінивши у сукупності докази, суд не встановив наявність обставин, за яких спілкування батька з сином зашкодило б інтересам дитини. Навпака суд вбачає за необхідне, з метою збереження психо-емоційного зв'язку між сином та батьком та уникнення можливості його втрати у подальшому, визначити відповідний спосіб участі батька у вихованні дитини.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн покладаються на відповідачку.
Керуючись ст. ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , встановивши наступний графік побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- безперешкодне перебування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожну першу та третю неділю місяця з 10 години до 16 години без присутності матері ОСОБА_2 з урахуванням психологічного, фізичного стану дитини, з урахуванням режиму дня, навчання, стану здоров'я дитини, зайнятістю в гуртках та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди спілкуванню;
- надати ОСОБА_1 можливість щорічно разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період відпустки за місцем фактичного проживання/перебування батька проводити спільний відпочинок та оздоровлення тривалістю 14 діб без присутності матері ОСОБА_2 , з попереднім наданням відомостей матері про місце перебування сина, з урахуванням психологічного і фізичного стану дитини та обставин, які можуть виникнути, за погодженням з матір'ю дитини;
- особисте спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів Skype, Viber та інших, у період з 19 години до 20 години за Київським часом кожного дня за особистим номером телефона сина та номером телефона батька, з урахуванням режиму дня, навчання, стану здоров'я дитини, зайнятістю в гуртках та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди спілкуванню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ЄДРПОУ: 26303264, місце реєстрації: м. Одеса, вулиця Канатна, 134.
Рішення суду проголошене та підписане 14.11.2025.
Суддя Ю. А. Скриль