Справа № 490/5515/25
нп 2/490/3530/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
24 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
за участі секретаря Шведюк Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -
09.07.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») до ОСОБА_1 (відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 9 254,74 грн.
В обґрунтування вимог представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» посилається на те, що ОСОБА_1 , є власником об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 , за яким в період з серпня 2021 року по травень 2025 року було спожито природний газ на загальну суму 9 254,74 грн, вартість якого відповідачем не оплачено.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.07.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач станом на час розгляду справи бажання брати участь у судових засіданнях не виявив, правом на подання відзиву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія позовної заяви з додатками, ухвала про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 11.08.2025року з відміткою «повертається, за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири №1549 від 30.07.2021 року ОСОБА_1 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира належить відповідачу на праві приватної власності (1/1 частка), про що свідчить запис від 30.07.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка №407773455).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як суб'єкт ринку газу з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП зі змінами №2496 від 30.09.2015 року та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора Газотранспортної системи у відповідному розрахунковому періоді.
Згідно розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених відповідно до п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» ВР №329-УІІІ від 09.04.2015 року НКРЕКП постановою №2496 від 30 вересня 2015 року, між сторонами був укладений типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, фактом приєднання споживача до умов типового договору постачання природного газу є споживання природного газу за вказаний період, оскільки не відмовився від споживання газу та не висловив свою незгоду отримувати від постачальника природний газ в установленому законом порядку .
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, із врахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи, регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496. Розділом ІІІ вказаних Правил передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам природного газу укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та постачальника, і не потребує двостороннього підписання письмового договору. Постачальники зобов'язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником.
Відносини між постачальником та побутовими споживачами (населення) регулюються Правилами та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам.
Вказаними Правилами постачання природного газу визначено, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Тож між сторонами склалися правовідносини по постачанню та споживанню природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Зазначена норма закону зобов'язує споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.03.2018 у справі 401/710/15-ц.
Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов'язальними, позивач повинен надавати відповідачу послуги з постачання природного газу, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписів статті 11 ЦК України.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин, позивачем цілком обґрунтовано пред'явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 за період з серпня 2021 року по травень 2025 року, оскільки з 30.07.2021 року по теперішній час він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та повинен сплачувати за надані комунальні послуги в силу наведених вище норм закону та договору.
Хоча договір між позивачем та відповідачами не укладався, однак, обов'язок щодо ініціативи укладення договору покладається на споживача послуг, тому між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання природного газу, які регулюються Цивільним Кодексом України та спеціальним законодавством.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом частини першої статті 901 та частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на викладене, у відповідача перед позивачем виник обов'язок, щодо сплати послуг з постачання природного газу попри відсутність двосторонньої підписаної письмової форми договору про надання послуг з постачання природного газу.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до фінансового стану (розрахунку) заборгованості позивача, у період з серпня 2021 року по травень 2025 року, сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за спожитий природний газ складає 9 254,74 грн.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду справи судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг з постачання газу за період з серпня 2021 року по травень 2025 року утворився борг у розмірі 9 254,74 грн за спожитий природний газ.
Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Доказів того, що цей борг сплачено відповідачем у добровільному порядку матеріали справи не містять, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним за подачу позову до суду у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 12,13, 18, 259, 263-265, 273, 354ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити повністю.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452 на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 300465) заборгованість за спожитий природний газ у сумі 9 254 грн 74 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (на рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478) судовий збір у сумі 3 028 грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Інформація про сторони:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.М. Шолох