Справа № 385/1743/25
Провадження № 2-а/385/17/25
13.11.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого-судді Венгрина М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу (письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
позивачка через свого представника - адвоката Савченка К.С., оскаржила до суду постанову серії ЕНА № 5979142 від 20.10.2025 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, просила її скасувати та закрити провадження в справі.
стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В обґрунтування позову ОСОБА_1 покликалась на те, що згаданою постановою її було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу. Постанова ґрунтується на припущеннях та неналежних доказах, а тому є незаконною. Зокрема:
порушено її право на захист, оскільки під час розгляду поліцейським справи вона неодноразово в усній формі повідомляла про бажання скористатись правовою допомогою адвоката, що було проігноровано;
порушено право на належний розгляд справи - такий належним чином не проведено, не оголошено яка справа розглядається, ким, відносно кого, не було роз'яснено процесуальні права, не вирішено її клопотання щодо бажання скористатись правовою допомогою адвоката, також розгляд справи фактично проводився інспектором поліції Гришиним В. В., який увесь час після зупинки до винесення постанови спілкувався з позивачкою, відмовився роз'яснити права та розглянути заявлені клопотання, однак оскаржувана постанова складена інспектором Сафіуліним В. С.
порушено процедуру оформлення протоколу, зокрема при вказанні порушення - не увімкнення покажчика повороту праворуч зазначено порушення п. 2.9 «в» ПДР, який передбачає заборону для водія керувати незареєстрованим транспортним засобом, без номерного знаку, тощо.
Постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, а зазначення в п. 7 в графі «до постанови додаються» - відеофіксація не можна розцінювати як таке. У будь якому випадку відеозапис з відео реєстратора службового транспортного засобу поліцейського не може прийматись до уваги як належний та допустимий доказ з урахуванням того, що у оскаржуваній постанові не вказано технічного приладу, на який відеофіксація здійснювалась.
У поданому відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні позову покликаючись на те, що інспектор при винесенні постанови діяв в межах своїх повноважень, оцінив всі обставини справи, постанова винесені уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою від 28.10.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників процесу (у письмовому провадженні).
11.11.2025 відповідачем подано відзив.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить такого висновку.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 5979142 від 20.10.2025 інспектором ВП № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області Сафіуліним В. С. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. В постанові вказано, що ОСОБА_1 20.10.2025 о 15 год 36 хв в м. Гайворон по вул. Центральній, 75, керувала автомобілем Мерседес, номерний знак НОМЕР_1 та при зміні напрямку руху не ввімкнула покажчик повороту праворуч, чим порушила п. 2.9 В ПДР України; здійснила зупинку на пішохідному переході, не пов'язану для надання переваги у русі, чим порушила п. 15.9 ПДР України; не пред'явила посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль, чим порушила п. 2.4 та п. 2.1 А ПДР України, дані правопорушення об'єднані за ч. 2 ст. 36 КУпАП України, чим порушила п. 9.2Б ПДР України - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.
Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.
Приписами частини 3 статті 283 КУпАП встановлено правило щодо постанов по справах у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до принципу презумпції невинності обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.
Також, згідно абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Оскаржувана постанова є сама предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.
На доданому відповідачкою до позовної заяви відеозаписі відображено завершення процедури розгляду справи, коли поліцейський пропонує їй отримати копію роздрукованої постанови, яку тримає в руках, а вона повідомляє про бажання скористатись правничою допомогою.
Слід вказати, що листом ВП № 1 (м. Гайворон) від 07.11.2025 до Гайворонського районного суду скеровано ДВД диск з відеозаписом події керування ОСОБА_1 транспортним засобом, за що її було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою. Суд вважає за можливе долучити такий доказ до матеріалів справи, керуючись при цьому принципом офіційного з'ясування обставин справи, закріпленим в ч. 4 ст. 9 КАС України. При цьому суд врахував, що в позовній заяві позивачкою зазначено аргументи щодо такого відеозапису та доказ поданий в електронній формі, що, згідно положення ч. 9 ст. 79 КАС України не передбачає попереднього надіслання такого іншим учасникам справи.
Водночас суд зазначає, що такий є недопустимим доказом у зв'язку з тим, що в оскаржуваній постанові відсутнє покликання на технічний засіб (технічні засоби) на які здійснювалась фіксація в порушення імперативної вимоги ч. 3 ст. 283 КУпАП.
Так відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).
З оскаржуваної постанови ЕНА № 5979142 від 20.10.2025 інформацію щодо здійснення фото- або відеофіксації правопорушення, яке ставиться у вину позивачці, технічного засобу, яким здійснено таку відеофіксацію, встановити не можливо, оскільки в графі 7 постанови «До постанови додаються» зазначено «відеофіксація», проте відповідна інформація щодо зазначення технічного засобу (засобів) відсутня.
Водночас, ознайомившись із файлами відеофіксації, що надіслані ВП № 1 (м. Гайворон) та долучені до матеріалів справи, суд встановив, що на таких є інформація починаючи з часу виявлення автомобіля Мерседес при зміні ним напрямку руху, зупинки на вимогу поліцейського, спілкування працівників поліції з позивачкою ОСОБА_1 .
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд доходить переконання, що відповідач при винесені оскаржуваної постанови допустив процесуальні порушення, оскільки постановив таку не вказавши технічний засіб, на який здійснювалась фіксація події.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Таким чином суд не надає оцінку іншим аргументам позивачки щодо наявності процесуальних порушень при розгляді поліцейським справи, оскільки вказаний вище недолік оскаржуваної постанови є достатніми для її скасування.
Скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення із процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому законом. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 10 квітня 2023 року у справі № 510/248/17 та від 18 листопада 2021 року у справі № 185/8460/16-а.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення із направленням справи на новий розгляд, таким чином позов слід задоволити частково.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Таким чином, на користь позивачки необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір за подання позову до суду, у сумі 302,80 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709) задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5979142 від 20.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн та направити справу на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
В решті позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 302 (триста дві) грн 80 коп судових витрат на сплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: /підпис/ М. В. ВЕНГРИН
Згідно з оригіналом
Суддя Гайворонського
районного суду М.В. Венгрин
Дата документа 13.11.2025