14 листопада 2025 р. № 400/7239/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області, щодо зменшення ОСОБА_1 , максимального розміру пенсії з 77% до 70% відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», протиправними.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року відповідно, виходячи з 77% грошового забезпечення на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії № 9/1/2625 від 12.02.2025 року, № 9/1/2626 від 12.02.2025 року, № 9/1/2627 від 12.02.2025 року, № 9/1/2628 від 12.02.2025 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років з 01.07.2025 без обмеженні її максимальним розміром і без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Основний розмір пенсії під час її призначення був визначений у 77% грошового забезпечення. Проте, після перерахунку пенсії розмір пенсії у відсотковому вимірі був зменшений до 70%. Окрім того, відповідач протиправно обмежив максимальний розмір пенсійної виплати позивача з 01.07.2025, який склав 23610,00 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження, визначеного законом, не повинен перевищувати з 1 січня 2025 року - 23610 грн. Отже, вимога позивача про перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром суперечить вимогам чинного законодавства. Оскільки Відповідачем до пенсії Позивача положення Постанови № 1 не застосовувалася, тому позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії без застосування Постанови № 1 є передчасними. Відтак, вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Відповідно до Розрахунку Відповідача по пенсійній справі ЮН44531, дата розрахунку 07.07.2025 року розмір пенсії позивача з урахуванням максимального розміру пенсії складає 23610,00 грн., хоча загальний розмір пенсії складає 26946,72 грн.
Під час виконання рішення суду відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача, однак такий перерахунок здійснений виходячи з 70% грошового забезпечення, тобто відповідач здійснив зменшення позивачу розміру пенсії за вислугу років з 77 % до 70%.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Ця норма є об'єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Основного Закону статусу України як соціальної та правової держави.
Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Перевіряючи оспорювані дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Законом № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, які викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п'ятої статті 17 Основного Закону.
Враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, тому дії відповідача, які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром, є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2025 по справі № 380/8998/24.
За таких обставин відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача.
Щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення з 77% до 70%, суд зазначає про таке
Розмір пенсії за вислугу років для військовослужбовців призначається у розмірах, встановлених частиною першою статті 13 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у чинній редакції) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
До 01.04.2014 (день набрання чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VIІ), яким внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ) розмір зазначеної пенсії не міг перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а до 01.10.2011 (день набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» » (далі - Закон № 3668-VІ), яким внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ) - 90 процентів.
Поряд з цим, Суд наголошує на тому, що статтею 13 Закону № 2262-ХІІ врегульовано порядок призначення пенсії, а підстави, умови і порядок її перерахунку визначені статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 (пункти 29, 30 мотивувальної частини постанови).
Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», оскільки такі вимоги є передчасними.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, виходячи з положень частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне визнати дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області, щодо зменшення ОСОБА_1 , максимального розміру пенсії з 77% до 70% відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», протиправними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром, виходячи з 77% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для часткового задоволення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області, щодо зменшення ОСОБА_1 , максимального розміру пенсії з 77% до 70% відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», протиправними.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром, виходячи з 77% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник