м. Вінниця
14 листопада 2025 р. Справа № 120/2409/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" до Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс -Вінн" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 19.12.2024 № UA401000/2024/000378/1 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001511.
Ухвалою від 28.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 07.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема зазначає, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та відсутні відомості про складову митної вартості зазначену в п. 7 ч. 10. ст. 58 МКУ, а саме витрати на страхування.
Надана довідка про транспортні витрати 1612-7 від 16.12.2024 містить фразу «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування. В наданому інвойсі від 06.12.2024 № FS/24/12/1 також відсутні комерційні умови поставки, що унеможливлює перевірку включення всіх складових митної вартості згідно п. 10 ст. 58 МКУ. Згідно модуля «Перегляд пропуску через митний кордон» АСМО Інспектор встановлено, що перевізником дійсно виступав ТОВ «Тракс-Вінн».
Таким чином, оскільки транспортування товару здійснювалось підприємством власними силами, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
В той же час на відкритих інтернет - ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції продажу максимально схожих транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом.
З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
В поданій ДМВ зазначений взаємозв'язок між продавцем і покупцем, проте в процесі митного оформлення декларантом не доведено відсутність впливу взаємозв'язку на ціну оцінюваного товару. У зв'язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.
Відповідач звертає увагу на те, що з огляду на виявлені розбіжності та невідповідності декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак своїм листом декларант повідомив, що будь-які інші додаткові документи надавати не буде. Відтак за результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості митна вартість товару була правомірно визначена за резервним методом.
Отже, на думку відповідача, Вінницька митниця діяла правомірно, прийнявши оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а також оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.03.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що 01.02.2024 між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (далі - Покупець) та VINNTRUCK SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (далі - Продавець) укладено контракт № 02/02/24, згідно якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів на загальну суму 1 000 000 євро.
Згідно п. 1.2. та п. 3.2. контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі, а відповідно до п. 4.3. контракту строк оплати - 180 днів з моменту поставки.
Відповідно до п. 3.3 контракту умови поставки Товару FСА Варшава.
На виконання даного контракту виставлено інвойс № FS/24/12/1 від 06.12.2024 на суму 14 000,00 євро, товар - напівпричіп вантажний, марка: SCHMITZ CARGOBULL GOTHA; модель: SKI 24SL 7.2; тип: SGF S3; VIN ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2019. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 554 від 06.01.2025 підтверджується факт повної оплати товару в сумі 14 000,00 євро.
Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація № 24UA401020062121U6, з додатками (контракт; рахунок-фактура (інвойс); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; митна декларація країни відправлення).
Своєю чергою, відповідач направив електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Однак декларант повідомив, що митному органу надані усі наявні у товариства на цей час документи та будь-які додаткові документи для розмитнення товару не можуть бути надані.
За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно ЕМД № 24UA401020062121U6 прийнято рішення № UA401000/2024/000378/1 від 19.12.2024 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмову у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2024/001511.
Причиною для відмови слугувало те, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та відсутні відомості про складову митної вартості зазначену в п. 7 ч. 10. ст. 58 МКУ, а саме витрати на страхування. Так, надана довідка про транспортні витрати №1612-7 від 16.12.2024 містить фразу «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Дана позиція підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №120/7732/20-а (набрало законної сили 26.08.2021 - Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду).
В наданій довідці про транспортні витрати від 16.12.2024 №1612-7 зазначений маршрут перевезення м. Лейпциг (Німеччина) - м. Вінниця (Україна) через пункт пропуску «Медика-Шегині». В поданій МД зазначені умови поставки FCA PL Warszawa, а експортна декларація до митного оформлення не надавалась, в тому числі на письмову вимогу митного органу.
В наданому інвойсі від 06.12.2024 № FS/24/12/1 також відсутні комерційні умови поставки, що унеможливлює перевірку включення всіх складових митної вартості згідно п. 10 ст. 58 МКУ. Також в процесі митного оформлення було встановлено, що в пакеті наданих документів відсутня міжнародна товаротранспортна накладна CMR, чим порушено вимоги ч.1 та ч.3 ст. 335 МКУ (неможливо перевірити місце завантаження товару, а також відповідно перевірити відповідність умовам поставки).
Зокрема, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Також, в наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 06.12.2024 FS/24/12/1 зазначений термін оплати за товар 13.12.2024, проте станом на 19.12.2024 декларантом не надано банківських платіжних документів, що підтверджують оплату, в тому числі на письмову вимогу митного органу.
В ДМВ зазначений взаємозв'язок між продавцем і покупцем, який міг вплинути на заявлений рівень митної вартості товару, але в процесі митного оформлення декларантом не доведено відсутність впливу взаємозв'язку на ціну оцінюваного товару, оскільки не надано документи передбачені ч.4 ст.53 МКУ.
В той же час на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, рік виготовлення) транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом.
З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
Визначити митну вартість за другорядними методами неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ.
Джерелом числового значення митної вартості є МД від 30.10.2024 № UA209180/2024/063092, за якою оформлено подібний товар «Напівпричіп (самоскид), трьохвісний, марки SCHMITZ CARGOBULL, модель SKI 24 - 1шт. ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 , бувший у використанні, рік виготовлення-2019, маса в разі максимального завантаження 39000кг. Вантажопідйомність 32270кг. Призначений для використання по дорогах загального користування. Торгова марка: SCHMITZ. Виробник: SCHMITZ, DE» з рівнем митної вартості - 19024 Євро.
05.02.2025 позивач надав додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, що стосується товару, по якому було відмовлено в митному оформленні та просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та Картку відмови.
10.02.2025 відповідач листом № 7.12-1/15-02/13/910 відмовив у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення та картку відмову в прийнятті митної декларації, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини п'ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У даному ж випадку, як встановлено судом під час розгляду справи, 01.02.2024 між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (далі - Покупець) та VINNTRUCK SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (далі - Продавець) укладено контракт № 02/02/24, згідно якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів на загальну суму 1 000 000 євро.
Згідно п. 1.2. та п. 3.2. контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі, а відповідно до п. 4.3. контракту строк оплати - 180 днів з моменту поставки.
Відповідно до п. 3.3 контракту умови поставки Товару FСА Варшава.
На виконання даного контракту виставлено інвойс № FS/24/12/1 від 06.12.2024 на суму 14 000,00 євро, товар - напівпричіп вантажний, марка: SCHMITZ CARGOBULL GOTHA; модель: SKI 24SL 7.2; тип: SGF S3; VIN ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2019. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Вінницької митниці ЕМД 24UA401020062121U6, в якій митна вартість товару визначена за основним методом, з наданням усіх обов'язкових підтверджуючих документів.
Аналізуючи зміст таких документів суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.
Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв'язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні № UA401000/2024/000378/1 від 19.12.2024.
Надаючи оцінку відповідним зауваженням та доводам митного органу, суд враховує таке.
Згідно з п. 4.3. контракту № 02/02/24 від 01.02.2024, укладеного між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" та VINNTRUCK SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, строк здійснення оплати за товар встановлено в межах 180 днів з моменту поставки. Тобто, згідно з умовами договору, оплата товару може бути здійснена після його ввезення на митну територію України, а тому на момент подання митної декларації вимога митного органу щодо подання документів, які підтверджують фактичну оплату, є передчасною та суперечить договірним умовам сторін.
Митний кодекс України не містить обов'язку декларанта надавати платіжні документи у момент подання митної декларації, якщо умовами договору передбачено відстрочення платежу.
Більше того, факт укладення зовнішньоекономічного контракту, виписаний інвойс, подана митна декларація та інші документи (зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та декларація митної вартості) є належним підтвердженням дійсності операції та задекларованої митної вартості товару.
Відповідач також не навів обставин, які могли б свідчити про фіктивність договору або нереальність поставки товару. Отже, відсутність на момент оформлення митної декларації підтвердження фактичної оплати не може розцінюватися як підстава для невизнання митної вартості, задекларованої за основним методом - за ціною договору.
Разом з тим, платіжною інструкцією в іноземній валюті № 554 від 06.01.2025 підтверджується факт повної оплати товару в сумі 14 000,00 євро.
Щодо посилання відповідача на те, що не надано документів, які підтверджують витрати на транспортування, страхування (що є обов'язковим згідно з Директивою 2009/103/ЄС), транзитні процедури або інші витрати, які згідно контракту мають бути включені у вартість товару, суд враховує таке.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Умови поставки відповідно до п. 2.1. та п. 3.3. контракту № 02/02/24 від 01.02.2024 визначені за правилом FCA Варшава, що означає передачу товару перевізнику на умовах, коли витрати на транспортування та страхування після передачі товару несе покупець лише у випадку, якщо такі витрати були фактично здійснені.
Разом із митною декларацією позивачем було надано довідку про транспортні витрати щодо перевезення конкретного транспортного засобу, що зазначений в інвойсі № FS/24/12/1 від 06.12.2024, а також міжнародну товарно-транспортну накладну CMR, яка підтверджує факт транспортування та містить відмітки митного органу. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, така накладна є належним доказом транспортування та належить до рекомендованого, а не вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на перевезення.
Відтак, подана декларантом довідка про транспортні витрати містить відомості про вартість перевезення саме того транспортного засобу, що зазначений у рахунку-фактурі (інвойсі) та в митній декларації, що відповідає вимогам зазначеної норми.
Щодо страхування, суд бере до уваги, що страховий поліс на транспортний засіб був чинним на момент імпорту та оформлений до моменту придбання товару, отже, відповідні витрати не неслись за рахунок позивача.
Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, на який посилається відповідач, не встановлює вичерпного переліку документів, що підтверджують транспортні витрати, а містить рекомендаційний список. Водночас у зазначеному нормативному акті передбачено, що у разі відсутності документів про фактичні витрати, для розрахунку можуть застосовуватись тарифи перевізників, які діяли на дату транспортування товару.
Окрім того у наказі прямо вказано, що документами, які містять відомості про вартість перевезення, можуть бути, зокрема, довідка про транспортні витрати та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR). Таким чином, навіть за відсутності окремих первинних документів (як-от актів чи платіжних доручень), подані декларантом відомості про вартість перевезення можуть бути враховані при визначенні митної вартості.
Таким чином, позивачем були надані належні документи на підтвердження витрат на транспортування та страхування, і твердження відповідача про їх відсутність є необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства.
Щодо посилання відповідача на те, що у наданому інвойсі відсутні комерційні умови поставки (Incoterms), що не дозволяє встановити повний склад витрат та відповідність заявленої митної вартості вимогам чинного митного законодавства України, суд враховує таке.
Відповідно до п. 2.1. та п. 3.3. контракту № 02/02/24 від 01.02.2024, сторони погодили умови поставки FCA Варшава відповідно до правил Incoterms, що є чинними на момент укладення контракту. Тобто умови поставки, які впливають на склад витрат, чітко визначені саме в контракті, а не в інвойсі. З огляду на це, відсутність дублювання умов Incoterms у рахунку-фактурі (інвойсі) не суперечить законодавству та не впливає на достовірність задекларованої митної вартості.
Крім того, вимоги митного законодавства не зобов'язують декларанта зазначати умови поставки саме в інвойсі - ключовим документом, що визначає їх, є зовнішньоекономічний договір (контракт). Саме він, згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, є первинним документом для встановлення умов постачання, зокрема й таких, що впливають на митну вартість.
Таким чином, умови поставки були чітко визначені у контракті, а тому відсутність у інвойсі окремого зазначення умов Incoterms не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Щодо посилання відповідача на те, що декларантом не доведено, що взаємозв'язок між продавцем і покупцем не вплинув на ціну товару, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції) застосовується, зокрема, у разі, якщо покупець і продавець не є пов'язаними особами, або хоча й пов'язані, однак ці відносини не вплинули на ціну товару. Водночас згідно з частиною дванадцятою цієї ж статті, сам по собі факт існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем не є підставою для визнання митної вартості неприйнятною.
Проте такі доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки чинне законодавство не забороняє відповідних взаємозв'язків між покупцем та продавцем товару. Більше того, твердження про вплив зазначеної обставини на визначення митної вартості товару ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, без наведення належних та допустимих доказів, які б свідчили про штучне заниження ціни чи інше спотворення вартості товару у зв'язку з таким взаємозв'язком.
Зі свого боку, декларантом подано повний пакет підтверджуючих документів, включно з інвойсом, зовнішньоекономічним контрактом, декларацією митної вартості та супровідними документами. Крім того, експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати № 0002 від 10.01.2025 підтверджено, що ціна поставки товару відповідає ціні продавця і ринковій вартості товару.
Також варто зазначити, що аналогічні правовідносини вже були предметом судового розгляду, зокрема у справах № 120/5114/21-а, № 120/9757/21-а, № 120/4805/22, № 120/9428/23, № 120/18350/23, № 120/2967/24, №120/2643/25 та інших. У цих справах адміністративні суди дійшли висновку про відсутність впливу взаємозв'язку між продавцем і покупцем на визначення митної вартості товару.
Отже, відсутні підстави для висновку про неправомірність застосування декларантом основного методу визначення митної вартості за ціною договору на підставі взаємозв'язку сторін.
Щодо посилання відповідача на наявність розбіжності між задекларованою митною вартістю та інформацією про ціни на аналогічні товари, яка є в розпорядженні митного органу та отримана шляхом аналізу митних декларацій інших імпортерів, а також з відкритих джерел, що може свідчити про можливе заниження митної вартості товару та за результатами порівняння рівня заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або аналогічних товарів, які вже були оформлені в Україні, встановлено, що вона є нижчою за наявні цінові орієнтири, то суд виходить з наступного.
Визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є МД від 30.10.2024 № UA209180/2024/063092, за якою оформлено подібний товар «Напівпричіп (самоскид), трьохвісний, марки SCHMITZ CARGOBULL, модель SKI 24 - 1шт. ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 , бувший у використанні, рік виготовлення-2019, маса в разі максимального завантаження 39000кг. Вантажопідйомність 32270кг. Призначений для використання по дорогах загального користування. Торгова марка: SCHMITZ. Виробник: SCHMITZ, DE» з рівнем митної вартості - 19024 Євро.
Разом з тим митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не відповідає вимогам статті 55 МК України.
До того ж вищезазначена декларація, на яку посилається відповідач, не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на митну вартість під час розмитнення товару.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17. Вона полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Щодо використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються на продажу транспортних засобів на території ЄС, суд вважає за необхідне зазначити, що у спірному рішенні відповідач не вказує, який саме інтернет-ресурс (якої країни) ним використовувався задля перевірки вартості "схожих" транспортних засобів, що закономірно ставить під сумнів дану позицію суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що відомості з інтернет-ресурсу є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичним (в тому числі по його комплектності та технічному стану) тому транспортному засобу, який ввозився позивачем. Водночас ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів, навіть в межах однієї категорії та марки, може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.
Крім того, можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Суд наголошує, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як акцентовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Водночас суд зауважує, що позивач надав експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № 0002 від 10.01.2025, яким підтверджено, що ціна поставки товару відповідає ціні продавця і ринковій вартості товару.
З огляду на наведене суд приходить до переконання, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 6056,00 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Надаючи оцінку вимозі позивача про стягнення витрат на експертизу, суд вказує наступне.
Частини перша та третя статті 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу;
- сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
- пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
- пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 137 КАС України унормовано, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Відповідно до частин першої-третьої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 104 КАС України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідно до частини першої статті 106 КАС України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Отже, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).
Отже, КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
На користь цього також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.
Відповідна правова позиція викладена у постанові ВС від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а.
На підтвердження витрат щодо здійснення експертизи позивач надав разом із позовом експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № 0002 від 10.01.2025, складений на замовлення ТОВ "ТРАКС-ВІНН".
Отже, замовлення експертизи та отримання висновку відбулось до звернення до суду.
Окремо суд вказує й на те, що у відповідному висновку відсутні посилання, що такий здійснено для суду, що суперечить положенням статті 104 КАС України, в якій визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, при цьому у такому зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відтак, оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою товариства до звернення до суду з позовом, суд вважає, що підстав для відшкодування витрат на підготовку експертного висновку немає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000378/1 від 19.12.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA401020/2024/001511.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" судовий збір в сумі 6056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" ( вул. Олексія Миргородського, 78, м. Вінниця, 21037, ЄДРПОУ 41880129)
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна