Єдиний унікальний номер 205/10353/25
Провадження № 2/205/4372/25
19 вересня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Дніпровської міської ради, третя особа Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03 липня 2025 року поштою направили до суду позов до відповідача Дніпровської міськради, третя особа Департамент житлового господарства Дніпровської міськради про визнання права користування житловим приміщенням, який надійшов до суду 07 липня 2025 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду м. Дніпра від 08 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачам усунути недоліки з дотриманням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких представником позивачів 09 липня 2025 року через систему «Електронний суд» було направлено до суду квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 липня 2025 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у цивільній справі.
Позивачі у своєму позові посилалися на те, що будинок буд. АДРЕСА_1 на праві комунальної власності належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. На підставі ордеру від 19 квітня 2004 року ОСОБА_1 з сім'єю у складі сина ОСОБА_7 , дочки ОСОБА_2 та онуків ОСОБА_3 і ОСОБА_3 було надано право на заселення в кімнати № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у квартирі АДРЕСА_2 . На підставі свідоцтва про право власності право спільної часткової власності на кімнати № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у квартирі АДРЕСА_2 , що становить 65/100 частин квартири, належить ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, спадщину у вигляді частини квартири прийняла позивач ОСОБА_1 . 22 липня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Матір ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , є особою з інвалідністю 2 групи, і проживає у квартирі. У кімнатах 7, 9 квартири АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті кімнати залишалися порожніми. У квітні 2004 року позивачі вселилися в кімнати № 7 і № НОМЕР_4 в квартирі АДРЕСА_2 , проживають у ній до теперішнього часу, користуються нею, утримують, сплачують комунальні платежі. У травні 2025 року позивачі звернулися до відповідача із заявою про приватизацію кімнат 7 і 9 квартири АДРЕСА_2 , проте, відповідачем було відмовлено через відсутність ордеру на вселення до кімнат, в яких раніше проживав ОСОБА_8 . Просили суд визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право користування кімнатами 7 та 9 квартири спільного заселення АДРЕСА_2 .
Відповідач Дніпровська міська рада у своєму відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що єдиною підставою для вселення у спірні кімнати є ордер. Позивачами не доведено належними та допустимими доказами правомірне вселення в квартиру, а також перебування позивачів на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки лише такі особи мають право на отримання квартири. Також позивачами не надано доказів сумлінної праці на підприємстві та їх перебування на квартирному обліку на одному з підприємств. Житловий будинок АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, тому дозвіл на користування має бути наданий органом місцевого самоврядування. Ордер ОСОБА_1 на вселення в кімнати 7 і 9 в квартирі АДРЕСА_2 не видавався, договір найму житлового приміщення з неї укладений не був, інших документів, які можуть бути підставою для використання спірного житлового приміщення, позивачами не надано. Реєстрація у квартирі АДРЕСА_2 не підтверджує легітимність користування кімнатами, оплата комунальних послуг не свідчить про законність проживання у спірному житловому приміщенні. Державна реєстрація права власності за позивачами на кімнати у квартирі АДРЕСА_2 не здійснювалася. Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа має звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у тридцятиденний строк. Доказів звернення позивачами до уповноваженого органу, зокрема, виконавчого комітету міської ради, для постановки на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та отримання у користування житлового приміщення - спірних житлових кімнат, або надання житлового приміщення, яке звільнилося у квартирі, а також видачі ордеру на вселення в спірні житлові кімнати, до матеріалів справи не надано. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третій особі Департаментові житлового господарства Дніпровської міської ради у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк письмових пояснень на позовну заяву подано не було, будь-які інші заяви чи клопотання до суду не направлено.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з відомостями КП «ДМБТІ» від 23 квітня 2025 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за територіальною громадою міста в особі Дніпровської міської ради (а.с. 57).
На підставі ордеру від 19 квітня 2004 року ОСОБА_1 з сім'єю у складі сина ОСОБА_7 , дочки ОСОБА_2 та онуків ОСОБА_3 і ОСОБА_3 було надано право на заселення в кімнати № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 17).
На підставі свідоцтва про право власності від 29 грудня 2006 року, виданого УЖГ Дніпропетровської міської ради, право спільної часткової власності на кімнати № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у квартирі АДРЕСА_2 , що становить 65/100 частин квартири, належить ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_3 (а.с. 18), право власності на які у встановленому законом порядку зареєстровано в КП «ДМБТІ» (а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а.с. 15), після його смерті відкрилася спадщина на 65/500 частин квартири АДРЕСА_3 , 3, АДРЕСА_4 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 червня 2023 року, посвідченого Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 4-258, ОСОБА_1 на праві власності належить 65/500 частин квартири АДРЕСА_3 , 3, АДРЕСА_4 (а.с. 20), право власності на які у встановленому законом порядку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (а.с. 21).
19 травня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про визнання ОСОБА_1 наймачем кімнат 7 і 9 в квартирі АДРЕСА_2 , і визнати за нею право користування ними, а за позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - право користування кімнатами 7 і 9 в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 58).
Листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/16-3101 від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у зміні умов договору найму квартири АДРЕСА_2 у зв'язку із відсутністю правових підстав для зайняття житлових приміщень 7 і 9 у квартирі загального заселення (а.с. 59).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 54 ЖК України ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленоїстаттею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.
Згідно зі ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Частинами першою та другою статті 61 ЖК України визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно ч. 1 ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Згідно з приписами ст. 103 ЖК України, договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачами не надано жодних достатніх, допустимих та достовірних доказів того, що вони на підставі належно оформленого договору найму житлового приміщення 7 та 9 про їх вселення у квартиру спільного заселення АДРЕСА_2 проживали та проживають у вказаній квартирі - кімнатах 7 та АДРЕСА_5 , також не надано доказів того, що позивачі зверталися до виконавчого комітету Дніпровської міської ради як власника будинку із заявою про вселення їх у спірне житлове приміщення та їх реєстрацію в ньому, або ж із заявою про встановлення їх на облік як осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Крім того, встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 зареєстровані за постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_6 , кімнати 1, 3, АДРЕСА_7 , про що свідчать відмітки в паспортах (а.с. 64 оберт, 66, 68 оберт, 71 оберт) та довідці про склад сім'ї від 10 червня 2025 року (а.с. 24). Крім того, з довідки про склад сім'ї від 10 червня 2025 року, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, вбачається, що позивач ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі (комунальній) АДРЕСА_2 23 березня 2017 року, позивач ОСОБА_5 - 30 серпня 2021 року, а позивач ОСОБА_6 зареєстрована у зазначеному житловому 29 травня 2025 року. Доказів належності позивачів до членів сім'ї наймача житлових кімнат 7 та АДРЕСА_8 судові не надано.
Суд не приймає до уваги як належний доказ акт від 13 серпня 2025 року про фактичне проживання позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 мають зареєстроване місце проживання та право власності на 65/100 частин вказаного житлового приміщення, проте, житлове приміщення 7 та 9 не приватизоване, а сам факт постійного проживання вказаних осіб жодним чином не дає підстав стверджувати про правомірність їхнього вселення у спірне житлове приміщення та наявність достатніх правових підстав на зайняття житлової площі.
Доводи позивачів про їх проживання у спірному жилому приміщенні з 2004 року, сплату відповідних платежів за користування житлом не може бути самостійною підставою для визнання за ними права користування спірним житловим приміщення, оскільки вселення у таке приміщення мало місце на неналежній правовій підставі та було самовільним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено та не надано достатніх та належних доказів, що обґрунтовують вимоги про визнання їх права на спірне житло з підстав, зазначених у позовній заяві, є необґрунтованими та не узгоджується з нормами чинного законодавства, тому у їх задоволенні слід відмовити.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачам відмовлено, сплачений позивачами при зверненні до суду судовий збір у загальному розмірі 7 267 грн. 20 коп. (а.с. 1, 2, 3, 4, 100, 101), який було сплачено по 1 211 грн. 20 коп. кожним, який, слід віднести за їх рахунок.
На підставі викладеного, керуючись 54, 58, 61, 63, 103 ЖК Української РСР, ч. 2 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ) до Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75), третя особа Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 38114671, місцезнаходження за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 16) про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок позивачів.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: