Суддя Баронін Д. Б.
Справа № 644/7695/25
Провадження № 2/644/4213/25
14 листопада 2025 р. м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Бароніна Д.Б.,
за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представниці позивачки ОСОБА_27.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служби у справах дітей Дергачівської міської ради, а також за участю Дергачівської міської ради в якості органу опіки та піклування, -
1.Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дергачі Харківської області, її батьками є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зареєстрованому шлюбі останні ніколи не перебували. З 2011 року батьки проживали то разом, то окремо. Періодично батько збирав свої речі і покидав позивачку та її матір, його не було протягом року, після чого він знову повертався. Взимку 2021 року відповідач зібрав речі і пішов назавжди, і з того часу місце його перебування позивачці не було відомо.
23.04.2025 тітка позивачки ( ОСОБА_4 ) зателефонувала відповідачу і повідомила, що мати позивачки тяжко захворіла, на що відповідач відповів, що прибуде до Харкова. 05.05.2025 мати позивачки померла, наказом начальника ССД позивачку було влаштовано на тимчасове проживання до хрещеної матері позивачки - ОСОБА_5 12.05.2025 відповідач приїхав до м. Харкова, зустрівся з позивачкою та став вимагати зібрати речі та поїхати з ним, на що позивачка категорично відмовилася, оскільки відповідач всі ці роки ігнорував її існування, вона ніколи не відчувала його батьківської турботи, внаслідок чого втратила з ним будь-який родинний зв'язок.
Позивачка також зазначає, що її життям відповідач не цікавився ніколи, не спілкувався, не опікувався ні її здоров'ям, ні вихованням, не забезпечував матеріально, тобто повністю самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Все її життя обов'язки, які перелічені в ст. 51 Конституції України, виконувала її мати - ОСОБА_3 . Наразі відповідачу 78 років, він є людиною похилого віку і внаслідок свого стану не розуміє, що після смерті матері позивачка потребує матеріального забезпечення, моральної та духовної підтримки, супроводу при реалізації її особистих майнових та немайнових прав. Крім того, на прохання надати дозвіл на оформлення паспорта громадянина України відповідач категоричного відмовився, оскільки вказав, що паспорт їй не потрібен, також він змінив замок у квартирі у Харкові, де вони мешкали разом з матір'ю до її смерті. Така поведінка відповідача не відповідає її інтересам та свідчить про байдужість до неї.
Враховуючи викладене, позивачка через представницю звернулася з цим позовом до суду та просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно неї та стягнути аліменти з відповідача на її утримання в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
1.2. У судовому засіданні позивачка ОСОБА_6 вказала, що її батько ОСОБА_7 майже не був присутнім в її житті - іноді з'являвся, потім зникав, майже не допомагав матеріально. Після настання нового 2021 року він пішов з дому. Після цього вона на прохання матері дзвонила йому раз на півроку, а він сам не дзвонив. На Новий 2022 рік вона з мамою їздила до батька на декілька днів у Приморське. В 2024 році він дійсно 2 рази висилав їй кошти десь по 500 грн. Після смерті матері вона зателефонувала батьку, а він порадив читати Біблію та поклав трубку. В школу, в дитячий садок, на танці її водила мати або інші особи, але не батько. Батько іноді міг підняти на неї руку, топив в умивальнику, востаннє десь 5 років тому дав ляпаса, з тих пір насильства не було. 12.05.2025 вони з батьком дійсно спілкувалися в Харкові, ходили в кафе. Вона повідомила йому, що не хоче з ним жити, хоча він наполягав. В серпні 2025 року батько знову запропонував їй жити з ним. Зараз батько не надає їй матеріального утримання, її завжди забезпечувала мама. Батько зараз також відмовляє їй у отриманні паспорта та виїзді за кордон, оскільки він каже, що це їй не потрібно. На скріншотах, які надав її батько, дійсно вказаний номер її картки.
В судовому засіданні 06.11.2025 ОСОБА_6 також пояснила, що на момент смерті її матері весною 2025 року вона та мати жили в квартирі по АДРЕСА_1 , проте після смерті матері відповідач змінив замки у квартирі і вона більше немає доступу до квартири. Коли їй було 4-5 років, батько залишив її в кімнаті на цілий день без доступу до їжі та туалету, оскільки вона не знала як зав'язувати шнурки. Коли їй було 8-10 років, то батько декілька разів вчиняв щодо неї сексуальне насильство. Вона не казала матері про це, а її мати, відповідно, не зверталася до поліції.
Представниця позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, які викладені у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином,надав відзив в якому просив відмовити у задоволенні вищезазначеної позовної заяви. Вказав, що до 12 років він займався вихованням, забезпеченням та фізичним і духовним розвитком позивачки - його доньки ОСОБА_9 . Мати позивачки не дуже проявляла себе, як мати, була зайнята своєю працею, а тому піклуватися про позивачку довелося відповідачу. Він навчав ОСОБА_9 читати, писати, водив на заняття гімнастики, танців, вчив готувати їжу собі та іншим. У 2018 році відповідач купив квартиру у м. Харкові, зробив капітальний ремонт та перевіз позивачку та її матір на нове місце проживання. Влаштував позивачку до навчання у середню та художню школу. У 2021 році відповідач купив будинок у с. Приморське, Одеської області, де усією сім'єю вони зустрічали Новий рік в ніч з 2021 на 2022 рік. На початку повномасштабної війни відповідач пропонував матері позивачки приїхати їм разом до с. Приморське, але вона категорично відмовилась. В той час він підтримував з ОСОБА_9 зв'язок по телефону, іноді вона просила висилати їй кошти. Після смерті ОСОБА_10 , відповідач зустрівся з позивачкою в кафе, остання повідомила йому, що хоче жити у сім'ї ОСОБА_11 , на що відповідач дозволив тимчасово пожити у них, але після закінчення шкільних занять повідомив про подальші плани, а саме поїхати до с. Приморське, де у них є будинок. Наступного дня йому зателефонувала позивачка і заявила, що вона піде до юриста із заявою про намір жити у ОСОБА_11 , на що відповідач був приголомшений цією новиною. З того часу номер його мобільного телефону був заблокований і у позивачки, і у її тітки. Він був позбавлений можливості спілкуватися з позивачкою та був позбавлений можливості з'ясовувати умови її утримання у родині ОСОБА_11 . Ще 10 днів він намагався поговорити з позивачкою, але без успіху, після цього стан його здоров'я погіршився та він повернувся до Одеської області.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
1.3. Під час допиту в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона проживає у АДРЕСА_2 . Вона є хрещеною матір'ю позивачки ОСОБА_12 . Маму позивачки, ОСОБА_13 , вона знала з дитинства. ОСОБА_14 зустрічалася з ОСОБА_15 , у них народилася донька. Вона на прохання ОСОБА_16 часто забирала ОСОБА_17 з дитячого садка, оскільки ОСОБА_18 була на роботі, а ОСОБА_19 нібито був чимось зайнятий. Від позивачки та її мами вона чула, що ОСОБА_7 може кричати та битися, коли вип'є. ОСОБА_7 зі слів ОСОБА_16 дійсно запрошував ОСОБА_18 та ОСОБА_17 в ОСОБА_20 гостювати, після чого вони разом втрьох повернулися у Харків в січні 2022 року. Пізніше, в січні 2022 року, коли зі слів ОСОБА_16 у ОСОБА_17 була температура, ОСОБА_7 поїхав додому. Вона чула від них, що він міг вдарити ОСОБА_17 , топив її в раковині. ОСОБА_17 після смерті матері категорично не захотіла жити з батьком.
Під час допиту в якості свідка ОСОБА_21 пояснила, що вона проживає в місті Дергачі. Мама позивачки ОСОБА_22 - ОСОБА_13, була її сусідкою. Зі школи ОСОБА_17 забирала ОСОБА_18 , зі слів ОСОБА_18 батько ОСОБА_17 не хотів забирати дитину зі школи. В дні, коли ОСОБА_7 випивав, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 ходили до неї ночувати, оскільки зі слів ОСОБА_23 міг застосувати насильство. Чи було насильство щодо ОСОБА_17 їй невідомо.
Під час допиту в якості свідка ОСОБА_24 пояснила, що вона проживає у місті Харків. Мама позивачки ОСОБА_22 - ОСОБА_14 , була її колегою по роботі. Перші роки після народження ОСОБА_17 відповідач ОСОБА_7 жив з ОСОБА_18 та ОСОБА_17 . Приблизно 7 років тому ОСОБА_18 припинила стосунки з ОСОБА_25 , проте не заперечувала проти спілкування ОСОБА_17 з батьком. Після смерті ОСОБА_18 вона, ОСОБА_24 , просила по телефону ОСОБА_26 надати дозвіл ОСОБА_17 на отримання паспорту, однак він сказав, що якщо комусь щось треба, то хай їдуть до нього.
2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.05.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складений відповідний актовий запис № 76. Батько - ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 .
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2025/006219443 від 13.05.2025, який сформований на підставі заяви ОСОБА_1 , вона зареєстрована з 04.09.2020 в АДРЕСА_3 .
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 07.08.2025 Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складений відповідний актовий запис № 378.
Відповідно до довідки начальника Служби у справах дітей Дергачівської міської ради №01-48/522 від 21.05.2025 ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника Служби у справах дітей від 13.05.2025 №31 дійсно влаштована на тимчасове проживання до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до характеристики, яка підписана класним керівником Т. Лукавенко та заступником директора з НВР КЗ «Харківський ліцей №80 ХМР» ОСОБА_1 навчається в ліцеї №80 з третього класу, зарекомендувала себе як старанна, відповідальна, дисциплінована учениця. Вихованням дочки завжди займалася тільки мати ОСОБА_3 . Зі слів матері, батько ОСОБА_2 з сім'єю не проживав, навчанням і життям доньки не цікавився. Він не потурбувався, щоб ОСОБА_17 після досягнення 14 років отримала паспорт. Батьківські збори ніколи не відвідував. Після смерті ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 не зв'язався ні з класним керівником, ні з адміністрацією школи.
Відповідно до листа директора КНП «Міська дитяча поліклініка №16» Харківської мпіської ради від 23.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває під наглядом лікаря-педіатра, з яким укладена декларація про надання первинної медичної допомоги. Відповідно до наданої лікарем інформації, на амбулаторний прийом під час проведення медичних профілактичних оглядів, щеплень, ОСОБА_17 з'являлася у супроводі ОСОБА_3 . Звернення ОСОБА_2 стосовно стану здоров'я ОСОБА_1 в КНП «Міську дитячу поліклініку №16 ХМР» не зареєстровані.
2.2. Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав, складеного 16.09.2025 Дергачівською міською військовою адміністрацією Харківського району Харківської області, вказаний орган вважає, що громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід позбавити батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування вищевказаного висновку вказано, що батько свідомо протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, зокрема з 2021 року не цікавиться її життям, матеріально не допомагає, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, також з боку батька відсутні активні дії стосовно відновлення відносин та спілкування з дитиною.
2.3. Зі змісту банківських квитанцій за жовтень, листопад 2024 року та квітень, травень 2025 року, які були надані відповідачем, видно, що на картковий рахунок НОМЕР_3 з рахунку НОМЕР_4 п'ять разів перераховувалися грошові кошти на загальну суму 3760 грн. В судовому засіданні 22.10.2025 позивачка ОСОБА_1 визнала, що картка з номером НОМЕР_3 є її карткою.
У довідці про доходи пенсіонера ОСОБА_2 , виданої ГУПФУ в м. Києві, вказано, що ОСОБА_2 з травня 2025 року отримує щомісячно пенсію в сумі 21360 грн. 88 коп.
3. Релевантні джерела права
3.1. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України), мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до пунктів 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
3.2. У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року по справі № 466/9380/17 вказано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
3.3. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
4) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до стаття 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
4. Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. На думку суду, позбавлення батьківських прав у зв'язку із ухиленням від виконання батьківських обов'язків, як вірно вказано у вищезазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України та постановах Верховного Суду, є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках та виключно тоді, коли невиконання батьківських обов'язків зумовлено винною, усвідомленою поведінкою одного з батьків, що негативно впливає на фізичний, духовний, психологічний розвиток дитини як складові її виховання.
Судом встановлено, що відповідач щонайменше з 2021 року проживає окремо від своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки проживає в с. Приморське Одеської області. При цьому суд погоджується з тим, що відповідач для належного виконання своїх батьківських обов'язків мав би стабільно підтримувати доньку матеріально, проявляти зацікавленість у спілкуванні з донькою, цікавитися її успіхами у навчанні тощо, проте не робив цього регулярно.
Разом з тим, наявні у справі докази, а також усні і письмові пояснення сторін свідчать про те, що відповідач проявляє інтерес до дитини, зокрема запрошував до себе в помешкання для святкування Нового року в 2022 році, періодично пересилав дитині невеликі суми грошових коштів, приїхав до міста Харкова після отримання звістки про смерть матері дитини та пропонував дитині поїхати у с. Приморське проживати з ним. Крім того, відповідач в заявах по суті справи активно заперечував проти позбавлення його батьківських прав.
Суд також враховує, що недостатнє приділення відповідачем часу для виконання батьківських обов'язків частково пов'язано з певними життєвими обставинами, які не залежать від волі відповідача (похилий вік відповідача, небажання позивачки спілкуватися та проживати з відповідачем, проживання відповідача на значній відстані від Харківської області, де позивачка проживала з матір'ю).
Суд також бере до уваги, що дитина перебуває у безпечному середовищі своєї хрещеної матері і вже влаштована до її сім'ї згідно із розпорядчим актом Служби у справах дітей. Тобто, у цій справі відсутні обставини, які б свідчили про те, що залишення відповідачу батьківських прав створить небезпечну ситуацію для дитини.
Незважаючи на певною мірою неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачем, збереження формального юридичного зв'язку між відповідачем та позивачкою краще відповідає потребам дитини, ніж його повне припинення. Крім того, неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачем не було настільки інтенсивним, щоб робити висновок про необхідність позбавлення його батьківських прав.
З вищенаведених підстав, суд вважає недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини висновок щодо розв'язання спору, який надано у цій справі органом опіки та піклування. Зокрема, у висновку вказані недостовірні відомості про те, що батько з 2021 року не цікавиться життям дитини (хоча насправді батько запрошував мати та дитину на святкування Нового 2022 року до себе, а також приїхав у місто Харків після смерті матері дитини), а також вказані недостовірні відомості про відсутність активних дій батька щодо відновлення спілкування з дитиною (хоча насправді батько запрошував дитину проживати з собою після смерті матері, проте дитина відмовилася).
Суд також враховує, що в якості мети подання позову про позбавлення батьківських прав позивачка вказала, що відповідач не надає їй дозвіл на оформлення паспорта громадянина України, а також не надає дозвіл на виїзд за кордон. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт відмови відповідача у наданні згоди на виїзд дитини за кордон.
Крім того, згідно з п.п. 1 п. 7, п.п. 2 п. 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 р. № 302 зі змінами та доповненнями, оформлення, обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто, і при цьому у випадках, коли у заявника з поважних причин (тривалий час не проживає з батьками) відсутня можливість подати оригінал документу одного з батьків щодо посвідчення громадянства України, перевірка факту належності заявника до громадянства України здійснюється за обліками ДМС, інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, що перебувають у власності держави.
Тобто, позивачка може особисто звернутися за отриманням паспорта громадянки України, а подання оригіналу паспорта її батька не є абсолютно необхідним, оскільки компетентний державний орган може перевірити факт її належності до громадянства України за даними реєстрів та інформаційних баз. Суд вважає, що в ситуації, у якій опинилася позивачка, компетентний орган повинен перевірити факт належності позивачки до громадянства України за обліками ДМС, інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, оскільки мати позивачки померла, а батько проживає в Одеській області та силу стану здоров'я не може відвідати Харківську область.
Стосовно посилань позивачки на те, що вона не хоче проживати з відповідачем суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Тобто, позивачку вже не може бути примушено до проживання з батьком.
Щодо посилань позивачки на відсутність доступу до житлового приміщення за зареєстрованим місцем її проживання, то до суду не було надано жодних доказів зміни замка у житловому приміщенні або неможливості потрапляння позивачки до приміщення. У відзиві відповідач не підтвердив обставини зміни замка у квартирі та вказав, що позивачка може проживати в місті Києві у його квартирі.
Окрім цього під час судового розгляду позивачкою було зазначено в усних та письмових поясненнях, що до неї з боку відповідача застосовувалося фізичне та сексуальне насильство. Проте, у поданій позивачкою позовній заяві такі обставини не були викладені, тобто ці обставини не входять до підстав позову відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Таким чином позивачка позбавила відповідача, який не відвідував судові засідання, можливості відповісти на ці твердження у відзиві. Показання свідків про можливе застосування до позивачки фізичного насильства з боку відповідача у 2020-2021 роках ґрунтуються на словах померлої матері позивачки, тобто ступінь достовірності цих показань є низьким. До суду не було надано жодних доказів того, що позивачка або її мати під час спільного проживання з відповідачем зверталися до правоохоронних чи інших органів з приводу нібито застосування фізичного або сексуального насильства відповідачем. Свідки також не вказували на те, щоб мати позивачки за час її життя коли-небудь повідомляла про факти сексуального насильства з боку відповідача.
Надання позивачкою доказів її звернення до органу поліції 12.11.2025 з приводу можливих фактів насильства з боку відповідача у 2015-2021 роках лише підтверджує вищенаведені висновки суду про відсутність достатніх доказів того, що відповідач коли-небудь застосовував до позивачки насильство. Крім того, таке звернення позивачка здійснила лише після того, як в судовому засіданні 06.11.2025 суд запитав у неї чи зверталася вона або її мати до правоохоронних органів.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням відомостей про особу батька дитини, віку дитини та віку батька, а також з урахуванням мети подання позову про позбавлення батьківських прав, у якнайкращих інтересах дитини буде надання батькові можливості зберегти зв'язки із дитиною, оскільки батько не є явно неблагополучним, у суду відсутні достатні докази того, що батько регулярно створював небезпечне чи нестійке середовище під час участі у вихованні дитини або після припинення участі у вихованні дитини. До того ж, станом на теперішній час батько проявляє інтерес до спілкування з дитиною.
Отже, суд відмовляє у задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 .
4.2. Стосовно вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої позивачки суд зазначає, що батько безумовно має обов'язок щодо утримання своєї дитини. В даному випадку позивачка просить суд стягнути аліменти на її утримання у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Такий розмір аліментів згідно з положеннями ч. 2 ст. 182 СК України може бути присуджений лише у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Доказів надання відповідачем стабільного матеріального утримання на користь позивачки до суду надано не було. Надані відповідачем докази про перерахування з жовтня 2024 року по травень 2025 року на картку позивачки суми в розмірі 3760 грн. підтверджують лише мінливий та невеликий розмір допомоги на користь позивачки.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років в сумі 3196 гривень.
Довідкою з ГУПФУ в м. Києві підтверджується, що відповідач щомісячно отримує пенсію в сумі 21360 грн. 88 коп. Суд вважає, що отримуваний відповідачем щомісячно розмір пенсії є достатнім для того, що відповідач щомісячно сплачував на користь своєї доньки аліменти в сумі 3196 грн. з урахуванням індексації.
Відтак, підлягає задоволенню вимога про стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь неповнолітньої ОСОБА_1 аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня пред'явлення позову, а саме з 25.08.2025.
5. Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань
5.1. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інших положень щодо сплати судового збору відповідачем, в разі задоволення вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, чинна редакція ЦПК України не містить.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі № 161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, положення Закону України «Про судовий збір», а також часткове позову в частині майнової вимоги про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Судовий збір за вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав слід віднести на рахунок держави, оскільки у задоволенні цієї вимоги було відмовлено і судовий збір за подібну вимогу в інтересах неповнолітньої особи взагалі не має сплачуватися відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
5.2. У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.12,81,89,200,206,223,263,265,280-282 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНКОПП НОМЕР_5 , за реєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь неповнолітньої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 3196 грн. щомісячно з щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи з 25.08.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНКОПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Денис БАРОНІН