Справа №201/11099/25
провадження №2/201/4984/2025
01 жовтня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту, -
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Єпрем'яна Ліпаріта Вардановича, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , та просив:
-Визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), разом із батьком - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
-Встановити факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є особою, яка самостійно виховує та утримує дітей віком до 18 років - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
-Стягнути щомісяця з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати подачі позову та до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову посилався на те, що 13 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який був зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про що 13 травня 2006 року складено відповідний актовий запис за №266. 05 вересня 2005 року до державної реєстрації шлюбу у Позивача із Відповідачем народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від шлюбу народився другий син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від шлюбу народився третій син - ОСОБА_4 . 29 листопада 2021 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. У вересні 2022 року Відповідач залишила неповнолітніх дітей на виховання і утримання Позивача та стала проживати окремо від них. Неповнолітні діти Позивача з вересня 2022 року та по теперішній час, діти проживають разом із батьком та перебувають виключно на його одноособовому утриманні і вихованні. За ці три роки жодного разу Відповідачка не цікавилася долею дітей, їх потребами та витратами, а відповідно не має з дітьми жодних відносин і контактів.
Місцем реєстрації проживання неповнолітніх дітей є місце реєстрації проживання Позивача за адресою: АДРЕСА_2 де діти фактично проживали разом із батьком до 01.07.2025 року. Згідно з актом, складеним про фактичне підтвердження проживання дітей з батьком та обстеження умов їх проживання від 14.07.2023 року підтверджується, що діти проживають та перебувають на виключному утриманні батька за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки, 24.06.2025 року російські війська завдали масованого ракетного удару (балістичними ракетами) по м. Дніпру, Новокодацький район міста, то будинок Позивача зазнав пошкоджень. У зв'язку із цим та з метою збереження і захисту здоров'я та життя дітей Позивач 01.07.2025 року, уклавши договір оренди житла, переїхав мешкати до АДРЕСА_3 , де фактично мешкає на теперішній час. Згідно з актом, складеним про фактичне підтвердження проживання дітей з батьком та обстеження умов їх проживання від 28.08.2025 року підтверджується, що діти проживають та перебувають на виключному утриманні батька за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність, від якої отримує прибуток, який витрачає на утримання дітей. Позивач не має судимостей, не вживає алкоголю та/або наркотичних чи психотропних речовин, на обліку у нарколога не перебуває. Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку за 2024 рік щорічний дохід Позивача склав 730 000,00 грн. що дає змогу Позивачу стабільно забезпечувати своїх дітей усім необхідним для фізичного, культурного та духовного розвитку. ІНФОРМАЦІЯ_7 старшому сину Позивача, ОСОБА_5 , який навчається у вищому навчальному закладі на платній основі, виповнилось 18 років. Позивач одноособово повністю оплачував навчання сина як до повноліття з вересня 2022 року, так і далі продовжує оплачувати його навчання після повноліття. Позивач багато часу приділяє здоров'ю неповнолітніх дітей, ним укладено декларацію сімейним лікарем-педіатром, постійно відвідує з дітьми лікаря-педіатра та несе витрати на забезпечення дітей необхідними медичними препаратами. Це зокрема, пов'язано із тим, що молодший син Позивача - ОСОБА_4 дуже часто хворіє. Крім того, позивач багато часу приділяє здобуттю освіти його неповнолітніми дітьми, щодня відводить їх до школи та забирає зі школи, робить з ними домашні завдання, завжди відвідує батьківські збори в школі.
Позивач надіслав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідачка надіслала до суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнала в частині встановлення факту проживання дітей з батьком на його одноосібному виховані та утриманні, проти стягнення з неї аліментів на утримання дітей заперечувала, пославшись на скрутне матеріальне становище, наявність у неї низки хвороб, на лікування яких ледве вистачає наявних у неї коштів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши надані докази з увагою на їх належність, допустимість і достатність, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні положення містяться у ст.ст.15,16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який був зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про що 13 травня 2006 року складено відповідний актовий запис за №266.
05 вересня 2005 року до державної реєстрації шлюбу у Позивача із Відповідачем народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01 квітня 2011 року, завірену копію якого додано до позову.
ІНФОРМАЦІЯ_5 від шлюбу у сторін народився другий син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27 квітня 2011 року, завірену копію якого додано до позову.
ІНФОРМАЦІЯ_6 від шлюбу народився третій син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 16 травня 2012 року, завірену копію якого додано до позову.
29 листопада 2021 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
У вересні 2022 року Відповідач залишила неповнолітніх дітей на виховання і утримання Позивача та стала проживати окремо від них. Неповнолітні діти Позивача з вересня 2022 року та по теперішній час, діти проживають разом із батьком та перебувають виключно на його одноособовому утриманні і вихованні. За ці три роки жодного разу Відповідачка не цікавилася долею дітей, їх потребами та витратами, а відповідно не має з дітьми жодних відносин і контактів. За ці три роки жодного разу Відповідачка не цікавилася долею дітей, їх потребами та витратами, а відповідно не має з дітьми жодних відносин і контактів, що підтверджується сторонами.
Місцем реєстрації проживання неповнолітніх дітей є місце реєстрації проживання Позивача за адресою: АДРЕСА_2 де діти фактично проживали разом із батьком до 01.07.2025 року. Згідно з актом, складеним про фактичне підтвердження проживання дітей з батьком та обстеження умов їх проживання від 14.07.2023 року підтверджується, що діти проживають та перебувають на виключному утриманні батька за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки, 24.06.2025 року російські війська завдали масованого ракетного удару (балістичними ракетами) по м. Дніпру, Новокодацький район міста, то будинок Позивача зазнав пошкоджень. У зв'язку із цим та з метою збереження і захисту здоров'я та життя дітей Позивач 01.07.2025 року, уклавши договір оренди житла, переїхав мешкати до АДРЕСА_3 , де фактично мешкає на теперішній час.
Згідно з актом, складеним про фактичне підтвердження проживання дітей з батьком та обстеження умов їх проживання від 28.08.2025 року підтверджується, що діти проживають та перебувають на виключному утриманні батька за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність, від якої отримує прибуток, що витрачає на утримання дітей, не має судимостей, не вживає алкоголю та/або наркотичних чи психотропних речовин, на обліку у нарколога не перебуває. Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку за 2024 рік щорічний дохід Позивача склав 730 000,00 грн. що дає йому змогу стабільно забезпечувати своїх дітей усім необхідним для фізичного, культурного та духовного розвитку. ІНФОРМАЦІЯ_7 старшому сину Позивача, ОСОБА_5 , який навчається у вищому навчальному закладі на платній основі, виповнилось 18 років.
Водночас, відповідачка, проживаючи окремо від позивача та їх спільних дітей, відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу за січень - серпень 2025 року, зареєстрованих доходів не мала.
ІНФОРМАЦІЯ_7 старшому сину Позивача, ОСОБА_5 , який навчається у вищому навчальному закладі на платній основі, виповнилось 18 років. Сторони визнають, що саме позивач одноособово повністю оплачував навчання сина як до повноліття з вересня 2022 року, так і далі продовжує оплачувати його навчання після повноліття. При цьому позивач багато часу приділяє здоров'ю неповнолітніх дітей, ним укладено декларацію сімейним лікарем-педіатром, постійно відвідує з дітьми лікаря-педіатра та несе витрати на забезпечення дітей необхідними медичними препаратами. Це зокрема, пов'язано із тим, що молодший син Позивача - ОСОБА_4 дуже часто хворіє. Крім того, позивач багато часу приділяє здобуттю освіти його неповнолітніми дітьми, щодня відводить їх до школи та забирає зі школи, робить з ними домашні завдання, завжди відвідує батьківські збори в школі.
Надаючи оцінку встановленим фактам, суд враховує, що згідно частин 1, 2, 4 статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст.33 Конституції України.
Відповідно до положень ст.160 СК України, місцем проживання дитини до 14 років є місце проживання батьків або одного з них, з ким вона проживає. При цьому, до 10 років місце проживання дитини визначається за згодою батьків, а після 10 років - за спільною згодою батьків і дитини. Після 14 років дитина має право самостійно визначати своє місце проживання.
Під місцем проживання слід розуміти будь-яке житло, в якому постійно або тимчасово є змога проживати.
Питання визначення місця проживання дитини, має дещо ширше розуміння ніж просто визначення місця проживання дитини як конкретної адреси.
Мова у таких спорах йде про те, з ким з батьків буде проживати в подальшому дитина з точки зору здійснення безпосереднього щоденного догляду та виховання.
Сімейне законодавство регламентує рівність прав і обов'язків батька та матері щодо дитини. Найпростішим варіантом визначення питання місця проживання дитини є досягнення домовленостей між батьком та матір'ю про місце її проживання.
Вказана домовленість може бути досягнута усно, або закріплена письмово шляхом укладення відповідного договору.
Якщо сторони не можуть між собою дійти згоди щодо місця проживання дитини, допомогти у вирішенні зазначеного питання мають органи опіки та піклування.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції ООН «Про захист прав і основних свобод людини» передбачено, що кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно з частиною 3 статті 45 ЦПК України, суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як і з статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 визначив, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Щодо залишення проживання дітей сторін разом з батьком, суд вважає, що в даному випадку спір між сторонами з приводу місця проживання дітей відсутній, а тому суд може вирішити питання про залишення їх проживати разом з батьком, як це підтверджується судовою практикою.
Так, у Постанові від 15.01.2020 р. у справі № 200/952/18, Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Найпростішим варіантом визначення питання місця проживання дитини є досягнення домовленостей між батьком та матір'ю про місце її проживання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що з наданих суду доказів не вбачається спору між сторонами щодо місця проживання їх спільних дітей, які проживають з батьком, який самостійно виховує та утримує їх без участі матері, такі умови вже існували на час звернення до суду з позовом, задоволення позовних вимог про залишення дітей проживати разом з батьком не суперечить вимогам законодавства України та не порушує будь-яких інтересів, в тому числі інтересів дітей.
Водночас, визначення місця проживання дитини з батьком по своїй суті не є розлученням матері з дітьми, і вона жодним чином не втрачає прав, заснованих на спорідненості з дитиною.
Що стосується вимоги про стягнення аліментів, суд бере до уваги відсутність у відповідачки будь-яких доходів, та той факт, що позивач не заперечує проти її доводів стосовно наявності у неї низки хвороб, які потребують витрат на лікування, а неповнолітні діти сторін повністю забезпечені позивачем та знаходяться на його самостійному утриманні, внаслідок чого їх дохід від цього перевищує дохід відповідачки.
Відповідно до ст.188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. У зв'язку з наведеним, в цій частині в задоволенні позову має бути відмовлено.
На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідачки на користь позивача мають бути стягнуті грошові кошти в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.105, 110, 112, 114, 115, 141, 150, 155, 157, 160, 188 СК України, ст.ст.11, 13, 42, 141, 200, 247, 260, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту - задовольнити частково.
Визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), разом із батьком - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Встановити факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є особою, яка самостійно виховує та утримує дітей віком до 18 років - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев