Справа№592/14515/25
Провадження №2/592/3179/25
(ЗАОЧНЕ)
12 листопада 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді - Алфьорова А.М., за участю секретаря - Літовченко С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду і свої позовні вимоги мотивує тим, що між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11374804000 від 22.07.2008 р. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2013 р. стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 11374804000 від 22.07.2008 р. у розмірі 374522 грн. 50 коп. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства, тобто рішення суду від 21.06.2013 р. не виконувалось у період з 23.02.2019 р. до 23.02.2022 р. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.11.2019 р. замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2013 р. у цивільній справі № 592/4612/13-ц на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25.07.2024 р. на загальних зборах учасників ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Крім того, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судового рішення за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України. Просить суд: стягнути з відповідача на його користь 3 % річних у сумі 336 грн. 25 коп., інфляційні збитки у розмірі 81894 грн. 75 коп., всього 115571 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.
У судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» - Романенко М.Е. надав письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів, при заочному розгляді.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11374804000 від 22.07.2008 р.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2013 р. стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 11374804000 від 22.07.2008 р. у розмірі 374522 грн. 50 коп.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.11.2019 р. замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2013 р. у цивільній справі № 592/4612/13-ц на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
25.07.2024 р. на загальних зборах учасників ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що з моменту набрання рішенням суду від 21.06.2013 р. законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства, тобто рішення суду від 21.06.2013 р. не виконувалось у період з 23.02.2019 р. до 23.02.2022 р.
За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.
Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК на суму основного боргу, який відповідачем не сплачено, загалом заявлено у межах строку позовної давності, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» 3 % річних у сумі 33676 грн. 25 коп., інфляційні збитки у сумі 81894 грн. 75 коп., всього 115571 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковпаківським районним судом м. Суми, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.М. Алфьоров