Справа № 591/2111/25
Провадження № 2-а/591/128/25
14 листопада 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 03 березня 2025 року звернувся до суду з вказаним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та свої вимоги мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 за те, що не виконав в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно а.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав.
25 грудня 2024 року позивача зупинила поліція та невідомі особи, які наказали показати документи, що посвідчують особу, та облікові дані. В подальшому ці особи примусово доставили позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В ході бесіди працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 запропонували позивачу пройти військово-лікарняну комісію. Позивач висловив готовність пройти медичний огляд, проте повідомив, що повістка на проходження ВЛК не отримував і що йому потрібен час для того, щоб зібрати усі необхідні медичні документи та надати їх для розгляду ВЛК.
Позивач вважає, що у постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначена об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Однак, в оспорюваній постанові відповідача наявне лише посилання на норму права, зокрема на ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку порушив позивач, із зазначенням того, що ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, слід врахувати, що ч.3 ст.22 Закону №3543-ХІІ передбачає обов'язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, військовозобов'язаний повинен прибувати для проходження медичного огляду винятково за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, визначені в мобілізаційних розпорядженнях, повістках або інших офіційних документах. Крім того, чітко визначено, що проходити медичний огляд потрібно за рішенням комісій з питань взяття на військовий облік. Тобто, ініціювати проходження військово-лікарняної комісії повинен територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а не безпосередньо військовозобов'язаний.
Позивачу не було надано повістки про виклик для направлення для проходження медичного огляду, не було прийнято уповноваженою особою рішення та вручення позивачу направлення для проходження військово-лікарняної комісії, що є обов'язковою передумовою притягнення відповідача до відповідальності за не проходження медичного огляду.
У постанові про накладення адміністративного стягнення від 02 січня 2025 року № Х12-12/24-279 зазначено, що ОСОБА_1 не підтвердив поважність причин неприбуття з моменту оголошеної Указом Президента України загальної мобілізації від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», однак в ній не вказано, що позивач не з'явився за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки або не пройшов медичний огляд згідно з відповідним рішенням військово-лікарняної комісії чи відповідного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не зазначено ким і коли приймалося таке рішення.
З огляду на це оскаржувана постанова не може бути єдиним та достатнім доказом вчинення правопорушення.
Позивач також зазначає, що не ухиляється від виконання свого обов'язку щодо захисту держави, так як 21 січня 2025 року пройшов військово-лікарняну комісію, а 23 січня 2025 року призваний на дійсну військову службу та є військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, відповідно, виконує свій конституційний обов'язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, а покладення на позивача додаткового тягаря у вигляді штрафу за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію без відповідного обґрунтування та дійсного встановлення обставин справи є таким, що не відповідає принципам справедливості та об'єктивності.
Крім цього, позивач зазначає, що лист з постановою про накладення адміністративного стягнення знайшла його мати у поштовому ящику, та відповідно повідомила його про це в телефонному режимі. Враховуючи, що позивач з 23 січня 2025 знаходиться на військовій службі та зважаючи на особливості виконання ним завдань, не мав фізичної можливості своєчасно оскаржити постанову про накладення адміністративного стягнення.
Також, постанова про накладення адміністративного стягнення містить помилку у прізвищі позивача, в постанові значиться прізвище « ОСОБА_3 », така сама помилка значиться і в супровідному листі до постанови про накладення адміністративного стягнення, а також на поштовому відправленні, що по суті не дає можливості ідентифікувати та належним чином повідомити позивача про результати розгляду справи.
Посилаючись на зазначене вище, просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № Х12-12/24-279 від 02 січня 2025 року; скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № Х12-12/24-279 від 02 січня 2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штарфу в розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час на виправлення зазначених недоліків.
Позивачем 28 березня 2025 року надано заяву документи про сплату судового збору.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01 квітня 2025 року відкрите провадження у справі за вказаним адміністративним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 жовтня 2025 року залучено у справі другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 .
14 жовтня 2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку давності, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду (а.с.23-26).
Відповідачі не скористалися своїм правом та у встановлений в ухвалі строк відзив на позов не надали.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 листопада 2025 року в задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне стягнення відмовлено.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Під час судового розгляду встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 02 січня 2025 року № Х12-12/24-279 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп.
В постанові зазначено, що 02 січня 2025 року о 15 год.50 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_5 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, (а.с. 4).
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 10статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 5ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогонаказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання.
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154(далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 74 Порядку № 560 (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідачами не надано доказів на підтвердження обставин вручення позивачу направлення на військово-лікарську комісію.
Крім того, з довідки від 23 січня 2025 року № 08/169-25 Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 23 січня 2025 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, є військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (а.с.10).
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 січня 2025 року № 561, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК 21 січня 2025 року, є придатним до військової служби (а.с.11).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідачами не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України, суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст.5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову № Х12-12/24-279 від 02 січня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Суддя А. П. Сидоренко