Є.у.н.с.512/459/25
Провадження №2/512/310/25
"22" жовтня 2025 р.
22 жовтня 2025 року Савранський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бростовської Н.О.,
секретаря - Пустовіт С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
12.06.2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вимоги тим, що 10.10.2020р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем, однак з квітня 2025 року вони припинили сімейні відносини, перестали проживати разом та вести спільне господарство, також перестали проявляти турботу один до одного, шлюб носить лише формальний характер, дітей від шлюбу немає, з огляду на що позивачка вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим, а тому просить розірвати шлюб з відповідачем.
В судове засідання позивачка не з'явилася, 16.09.2025р. та 20.10.2025р. подала до суду заяви, в яких просила суд розглянути справу у найшвидший строк, вказавши, що стосунки між нею та відповідачем повністю зруйновані, спілкування між ними відсутнє, будь-яке подальше спільне життя є неможливим, на примирення вона категорично не згодна. Крім того, позивачка зазначила, що в даний час вона перебуває в нових відносинах з чоловіком, з яким планує створити нову сім'ю. Позивачка позов підтримала, просила його задовольнити, а справу розглянути без її участі (а.с.26, 29).
Відповідач в судове засідання також не з'явився, через систему «Електронний суд» подав до суду 20.10.2025р. клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що виявились нові обставини, що можуть потребувати додаткової підготовки і спроби примирення, оскільки в щоденнику його дружини виявилася інформація про регулярні сварки і тиск з боку її матері, що негативно впливало на її самопочуття та можливо спонукало до прийняття несвідомого рішення про розлучення, а разом з тим, в цьому щоденнику неодноразово зазначається вдячність і повага до нього, як до чоловіка, а тому просив надати їм максимально можливий час для спроби врегулювання відносин і збереження шлюбу (а.с.30), а 21.10.2025р. - відповідач подав до суду два клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи їх тим, що із заяви позивачки йому стало відомо про те, що вона перебуває в інших стосунках та має намір прискорити розлучення, щоб оформити на себе будинок, який є їхньою спільною власністю, за для уникнення його поділу, а тому він вважає, що розгляд цієї справи без вирішення питання про поділ майна призведе до порушення його прав, як співласника цього майна, та просить суд зобов'язати позивачку виконати необхідні дії для поділу спільного майна подружжя згідно Конституції України (а.с.36); судове засідання відповідач просив призначити на іншу дату, оскільки вважає, що його присутність являється конституційним правом та обов'язком (а.с.37).
Зазначені клопотання відповідача не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.2 ЦПК України одним із завдань судочинства є розумність строків розгляду справи судом, що відповідає положенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовом 12.06.2025р., тобто більш, ніж чотири місяця тому (а.с.2-5). У позовній заяві позивачка зазначила місце проживання відповідача - АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, з метою визначення підсудності даної справи, судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача також є АДРЕСА_1 , тобто зареєстроване місце проживання відповідача збігається з його фактичним місцем проживання, а тому судова повістка про виклик до суду разом з позовною заявою та копіями відповідних документів, що до неї додані, а також з ухвалою про відкриття провадження у справі були направлені відповідачу на зазначену адресу, що відповідно до положень ст.ст.128, 130 ЦПК України є належним повідомленням відповідача про розгляд даної справи, що спростовує твердження відповідача про його неналежне повідомлення про розгляд даної справи.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу; розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Крім того, ч.1 ст.69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суд також зазначає, що згідно ч.2 ст.72 цього Кодексу до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Отже, з аналізу вказаних норм закону слідує, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а вимогу про поділ майна, заявлену після розірвання шлюбу, можна пред'явити протягом трьох років, від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, а тому клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи за для вирішення питання поділу спільної сумісної власності майна не підлягає задоволенню.
Також, не підлягає задоволенню вимога відповідача про зобов'язання позивачки виконати необхідні дії для поділу спільного майна подружжя, оскільки відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Враховуючи наведене, суд вважає, що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Також, відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Зазначене положення кореспондується зі ст.16 Загальної декларації прав людини, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Статтею 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст.111 СК України).
Відповідно до положень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007р. вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду.
Разом з тим, укладання шлюбу здійснюється на вільних та добровільних засадах, ніхто не може бути примушений до збереження подружніх відносин, якщо втрачена їх основа.
Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_1 припинили сімейні відносини з квітня 2025 року, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, неповнолітніх дітей від шлюбу не мають та позивачка на примирення категорично не згодна.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що заява позивачки про розірвання шлюбу відповідає її дійсній волі, подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, що має істотне значення, а тому перешкод для розірвання шлюбу суд не вбачає.
Крім того, суд, враховуючи, що позивачка не скористалась своїм правом, передбаченим ч.1 ст.113 СК України, щодо права особи, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, на вибір прізвища після розірвання шлюбу, вважає, що вона надалі бажає іменуватися прізвищем « ОСОБА_3 ».
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір в сумі 1211,20грн..
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ст.ст.110, 112, ч.1 ст.113 СК України, п.10) ч.3 ст.2, ч.1 ст.4, ч.1 ст.141, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265, ч.8 ст.294 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10 жовтня 2020 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що 10 числа жовтня місяця 2020 року складено відповідний актовий запис №2467.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити незмінним - « ОСОБА_3 ».
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч.2 ст.114 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (абз.2 ч.3 ст.115 СК України).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. двадцять коп.).
На виконання вимог ч.2 ст.115 СК України копію цього рішення після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.1 ст.354, ч.1 ст.355 ЦПК України).
СУДДЯ (підпис)
Суддя Савранського районного
суду Одеської області Бростовська Н.О.