14 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 520/15858/23
адміністративне провадження № К/990/13324/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (суддя Біленський О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Катунова В.В., Чалий І.С.) у справі № 520/15858/23 за позовом Повного товариства «Ломбард «Вента.Л», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Менеджмент Консалтинг» і Компанія» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Повне товариство "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2023 року №00151970703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ у сумі 1 887 332,50 грн (у тому числі - за основним платежем 1 509 866,00 грн, за штрафними санкціями - 377 466,50 грн).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають існуючим фактам, суперечать законодавству з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно, дії посадових осіб виходять за межі компетенції, встановленої законом, тому таке податкове повідомлення-рішення має бути скасовано.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 10 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позов задовольнив. Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії позивача, пов'язані із складанням та виконанням Ліцензійних договорів за користування торговою маркою, не заборонені законодавством, а є волевиявленням сторін договору. Суди відзначили, що бухгалтерський та податковий облік визначених операцій здійснено позивачем без порушень.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суди дійшли висновку, що податковим органом не надано суду доказів та не наведено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту використання торгових марок.
Суди зазначили, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності своїх дій. У зв'язку з цим, суди виснувались, що Повне товариство "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" правомірно визначило витрати від сплати роялті у бухгалтерському та податковому обліку за Ліцензійними договорами на використання товарного знаку для товарів та послуг, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача щодо порушення п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є безпідставними.
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосував норми матеріального права (підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, статті 2, 4, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433), без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 27 травня 2022 року (справа №300/1565/19), від 11 грудня 2018 року (справа №826/19299/15), від 31 жовтня 2019 року (справа №804/20741/14), від 22 жовтня 2019 року (справа №818/8880/13-а).
Відповідач зазначає, що всі укладені ліцензійні договори на використання товарного знаку для товарів і послуг, укладались з громадянином України ОСОБА_1 , який є пов'язаною особою: володіє 60% часткою є засновником - ТОВ «КОМПАНІЯ «МЕНЕДЖМЕНТ КОНСАЛТИНГ». Відтак, на переконання контролюючого органу, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об'єктивної можливості до їх скорочення, не може кваліфікуватись як господарська діяльність, а головною або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника.
Окрему увагу, відповідач звернув на ту обставину, що згідно до Державного реєстру України свідоцтво на торговельні марки, товарної марки «Ломбардика», за номером свідоцтва № НОМЕР_1 , дата закінчення дії значиться - 25 червня 2022 року, продовжена не була власником - ОСОБА_1 , але згідно Ліцензійного договору та додатку до нього на використання товарного знаку для товарів і послуг використовувались позивачем вже після скасування терміну дії свідоцтва на товарний знак № НОМЕР_1 . Тобто, сама додаткова угода на послуги використання товарного знаку була укладена 30 червня 2022 року, вже після закінчення терміну дії свідоцтва на товарний знак, так само як і оплата встановлена додатковою угодою до договору № 1/22 в розмірі з 01 липня 2022 року по 31 жовтня 2022 року в розмірі 32 000,00 грн.
Крім того, відповідач доводить, що Акти наданих послуг на використання товарного знаку для товарів і послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг повинен містити всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п.2 ст.9 Закону України №996-XIV. Стверджує, що в усіх наданих до перевірки актах наданих послуг за ліцензійними договорами міститься лише назва послуги та розмір плати за використання товарного знаку та жодним чином не розкривається економічна доцільність для позивача використання цього знаку, а саме: обґрунтування розміру плати за використання торгового знаку; обґрунтування використання саме цього товарного знаку, як такого, що виділяє послугу/послуги серед конкурентів; використання саме цього товарного знаку, як такого, що визиває позитивні асоціації у споживачів і впливає на їх перевагу; використання саме цього товарного знаку, як такого, що приводить до збільшення об'ємів продажу послуг, динаміки продажу послуг, аналіз кон'юнктури ринку, та вплив використання саме цього товарного знаку, як такого, що дає змогу виділитися ломбарду серед інших гравців ринку.
У підсумку відповідач відзначив, що відсутність в актах наданих послуг на використання товарного знаку для товарів і послуг відомостей, які розкривають зміст та обсяг наданої послуги (містять лише загальну назву послуги), не дає змоги підтвердити, що використання товарного знаку здійснювалась саме в напрямку господарської діяльності ПТ «ЛОМБАРД «ВЕНТА.Л», ТОВ «КОМПАНІЯ«МЕНЕДЖМЕНТ КОНСАЛТИНГ» І КОМПАНІЯ», тобто містила відомості про нього або популяризацію (просування) послуг, реалізацію яких здійснює такий платник.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження відповідач вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, як законні і обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суди установили, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п.61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.7 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 13, ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку із отриманням відомостей від державного реєстратора щодо припинення та на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 13 квітня 2023 року №1390-п Головним управлінням ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Повного товариства "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" за період з 01 січня 2017 року по 17 квітня 2023 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 03 травня 2023 року №11959/20-40-07-03-06/23452992.
Перевіркою уповноважених осіб ГУ ДПС встановлені, зокрема, наступні порушення, згідно висновку акту:
1) п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 в частині віднесення до витрат на збут витрат з використання товарного знаку для товарів і послуг не підтверджених первинними документами всього у сумі 9 308 000,00 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 1 500 000,00 грн, за 2018 рік в сумі 1 800 000,00 грн, за 2019 рік в сумі 1 800 000,00 грн, за 2020 рік в сумі 1 800 000,00 грн, за 2021 рік в сумі 1 800 000,00 грн, та за 2022 рік в сумі 608 000,00 грн, що відповідно призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 509 866,00 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 270 000,00 грн, за 2018 рік в сумі 324 000,00 грн, за 2019 рік в сумі 324 000,00 грн, за 2020 рік в сумі 324 000,00 грн, та за 2021 рік в сумі 267 866,00 грн.
2) п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, п. 69.1 ст. 69 розділу 10 «Перехідних положень» Податкового кодексу України. В ході перевірки податковим органом виявлено, що в період, який підлягав перевірці, ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" укладено п'ять ліцензійних договорів на використання товарного знаку для товарів і послуг, а саме: ліцензійний договір на використання товарного знаку для товарів і послуг від 30.12.2016 №1/17; Ліцензійний договір на використання товарного знаку для товарів і послуг від 28.12.2019 №1/19; ліцензійний договір на використання товарного знаку для товарів і послуг від 28.12.2018 №1/20; ліцензійний договір на використання товарного знаку для товарів і послуг від 30.12.2020 №1/21; ліцензійний договір на використання товарного знаку для товарів і послуг від 31.12.2021 №1/22.
Перевіркою встановлено невідповідність первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України №996-ХІV, з огляду на те, що в актах наданих послуг міститься лише назва послуги та розмір плати за використання товарного знаку та жодним чином не розкривається економічну доцільність використання цього знаку, а саме: обґрунтування розміру плати за використання торгового знаку; обґрунтування використання саме цього товарного знаку, як такого, що виділяє послугу/послуги серед конкурентів; обґрунтування використання саме цього товарного знаку, як такого, що викликає позитивні асоціації у споживачів і впливає на їх перевагу; обґрунтування використання саме цього товарного знаку, як такого, що приводить до збільшення об'ємів продажу послуг, зростання прибутку, динаміки продажу послуг, аналіз кон'юнктури ринку, та вплив використання саме цього товарного знаку, як такого, що дає змогу виділитися ломбарду серед інших гравців ринку.
ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія", не погодилось з висновками акту від 03 травня 2023 року №11959/20-40-07-03-06/23452992, подало до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення, за результатами якого вказаний акт засвідчує факт порушень податкового та іншого законодавства з боку ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія".
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення №00151970703 від 07 червня 2023 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" у сумі 1 887 332,50 грн, у тому числі, за основним платежем - 1 509 866,00 грн, за штрафними санкціями - 377 466,50 грн.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення незаконним і протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суди, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки у ході розгляду справи відповідачем не доведено його правомірність, а позивачем надано докази на спростування визначених податковим органом порушень норм податкового законодавства.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Визначення первинного документу і господарської операції наведені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно статтею 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Судами попередніх інстанцій досліджувались ряд ліцензійних договорів на використання товарного знаку для товарів і послуг від 30 грудня 2016 року №1/17, від 28 грудня 2019 року №1/19, від 28 грудня 2018 року №1/20, від 30 грудня 2020 року №1/21, від 31 грудня 2021 року №1/22, за умовами яких фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 (далі - Ліцензіар) надає ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" (далі - Ліцензіат) на строки визначені в договорах за винагороду, яку виплачує Ліцензіат, невиключну ліцензію на користування товарним знаком, виконаним згідно зі свідоцтвом на знак для товарів і послуг за реєстраційним №171208, для позначення таких товарів та послуг, що надаються: страхування, фінансова діяльність, кредитно-грошові операції, операції з нерухомістю, а саме на товарний знак «Ломбардика».
Викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані тим, що ОСОБА_1 є тією фізичною особою, під спільним контролем якої фактично знаходиться господарська діяльність ПТ «Ломбард "Вента.Л», ТОВ «Компанія «Менеджмент Консалтинг» і Компанія» та одночасно ТОВ «Компанія «Менеджмент Консалтинг» і Компанія», яка і є одним з власників/засновників - ПТ «Ломбард «Вентал.Л» з часткою володіння - 12 400,00 грн - 99,2% (тип бенефіціарного володіння - кінцевий бенефіціарний власник (контролер)). Директором з правом підпису ПТ «Ломбард «Вентал.Л» - є ОСОБА_2 .
В свою чергу власниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ «Компанія «Менеджмент Консалтинг» і Компанія» (код ЄДРПОУ 38631942), яка є одним з засновником ПТ «Ломбард «Вентал.Л» - є фізична особа ОСОБА_1 з часткою 6 000,00 грн - 60% (тип бенефіціарного володіння- кінцевий бенефіціарний власник (контролер)) та ОСОБА_3 з часткою - 4 000,00 грн - 40% (тип бенефіціарного володіння - кінцевий бенефіціарний власник (контролер)). Директором та керівником з правом підпису ТОВ «Компанія «Менеджмент Консалтинг» є ОСОБА_4 , яка одночасно є головним бухгалтером ПТ «Ломбард «Вентал.Л» (код ЄДРПОУ 23452992).
Другим засновником ПТ «Ломбард «Вентал.Л» (код ЄДРПОУ 23452992) є - ТОВ Компанія "Даніс" (код ЄДРПОУ - 23465121), з часткою - 100 грн - 0,8%, де власниками та кінцевими бенефіціарами є: ОСОБА_3 - розмір внеску до статутного фонду: 560 000,00 грн - 28,00% (тип бенефіціарного володіння - кінцевий бенефіціарний власник (контролер)) та ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду: 1 440 000,00 грн - 72,00% (тип бенефіціарного володіння - кінцевий бенефіціарний власник (контролер)). Директором з правом підпису є ОСОБА_5 .
Тобто, контролюючий орган вказував, що фінансові відносини між ТОВ «Компанія «Менеджмент Консалтинг» і Компанія» (код ЄДРПОУ 38631942) та фізичною особою ОСОБА_1 є контрольно-підпорядкованими відносинами, які можуть впливати на умови та економічні результати діяльності товариств та свідчить про фактичну залежність між позивачем та фізичною особою - бенефіціаром цього самого товариства.
Суди відхилили доводи податкового органу про відсутність в актах надання послуг за ліцензійним договором розгорнутого змісту та обсягу наданої послуги з використання товарного знаку та не розкриття в Акті економічної доцільності використання цього знаку, зазначивши про те, що чинним законодавством не передбачені типові або спеціалізовані форми актів виконаних робіт (послуг).
Крім того, суди встановили, що Повне товариство «Ломбард «Вента.Л», ТОВ «Компанія «Менеджмент Консалтинг» і Компанія» використовувало товарний знак «ЛОМБАРДИКА», як рекламу, на зовнішніх носіях інформації, зокрема, біл-борди, плакати, штендери, вивіски, лайтбокси, флаєри, календарі, тощо, також був розроблений сайт Iombardika.com - інтернет-ресурс, на якому містилися всі дані про ломбард, керівництво, заслуги, здобутки ломбарду та для впізнаваності відділень Ломбарду, товарний знак «ЛОМБАРДИКА» використовувався згідно із розробленою Типовою комплектацією відділень ломбарду рекламно-інформаційними носіями.
Щодо твердження податкового органу на вплив витрат за користування торговою маркою за Ліцензійними договорами на загальний фінансовий результат і, як наслідок, на визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, суди зазначили, що будь-які витрати здійснені в ході господарської діяльності підприємства впливають на формування його об'єкту оподаткування, що не є порушенням діючого бухгалтерського та податкового законодавства.
Врахувавши викладене, суди дійшли висновку, що відповідачем не надано суду доказів та не наведено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту використання торгових марок.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, не досліджували операції позивача в контексті наявності економічних причин чи ділової мети під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Суди не дослідили належним чином доводи контролюючого органу стосовно того, що згідно актів наданих послуг за ліцензійними договорами вбачається, що дохід позивача тільки за період використання в своїй господарській діяльності Товарного знаку з роками зменшується, а по деяким рокам взагалі був збитковим, що може свідчити про намагання в такий спосіб позивача зменшити об'єм оподаткування податку на прибуток.
Також поза оцінкою судів залишились встановлені перевіркою обставини щодо юридичної залежності/пов'язаності позивача з фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 , з яким ПТ «ЛОМБАРД «ВЕНТА.Л», ТОВ «КОМПАНІЯ «МЕНЕДЖМЕНТ КОНСАЛТИНГ» І КОМПАНІЯ» укладено ліцензійні договори на використання товарного знаку для товарів і послуг. Зокрема, відповідач стверджував, що громадянин України ОСОБА_1 є пов'язаною особою: володіє 60% часткою є засновником - ТОВ «КОМПАНІЯ «МЕНЕДЖМЕНТ КОНСАЛТИНГ».
Суди не врахували, що в актах наданих послуг за ліцензійними договорами зазначено лише назву послуги та розмір плати за використання товарного знаку, проте, не досліджено економічну доцільність його використання для позивача. Зокрема, відсутнє обґрунтування розміру плати за користування товарним знаком; пояснення причин вибору саме цього знаку для використання, формування позитивних асоціацій у споживачів; не наведено аналізу ринкової кон'юнктури або доказів того, що використання саме цього товарного знаку виділяє ломбард серед інших учасників ринку.
Тобто, вказані акти не розкривають зміст та обсяг наданої послуги (містять лише загальну її назву), не дають змоги підтвердити, що використання товарного знаку здійснювалась саме в напрямку господарської діяльності ПТ «ЛОМБАРД «ВЕНТА.Л», ТОВ «КОМПАНІЯ«МЕНЕДЖМЕНТ КОНСАЛТИНГ» І КОМПАНІЯ».
Колегія суддів погоджується з такими доводами відповідача з огляду на те, що будь-яких доказів на підтвердження спрямованості таких послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності позивача останній не надав.
При цьому судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень не враховано доводи відповідача щодо відсутності доцільності, економічної вигоди та ділової мети в результаті здійснених господарських операцій.
Важливо судам дослідити акти наданих послуг за ліцензійними договорами, встановити їх зміст, використані інформаційні матеріали. Необхідно зрозуміти спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги), а також необхідно встановити/розкрити економічну доцільність для позивача використання цього знаку, з урахуванням того, що власник товарного знаку ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником позивача.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлювався відносно господарських операцій що пов'язані з наданням послуг (інформаційних, рекламних, маркетингових послуг та інших), в тому числі і щодо обставин виникнення права платника податку на формування податкового кредиту за такими господарськими операціями, доведення безпосереднього зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків, їх економічної доцільності (наявність ділової мети) та підтвердження таких операцій належними первинними документами.
Відповідні висновки та правові позиції містяться в постановах Верховного Суду у справах №804/839/16, № 815/2126/15, № 813/2781/17, № 804/2949/16 та ін.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин справи, не дослідили доказів та не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище правовому регулюванні, що свідчить про не дотримання принципів процесуального закону.
Суди попередніх інстанцій не дотримались вимог, що висуваються статтею 246 КАС України до судового рішення, зокрема в частині надання мотивованої оцінки кожному істотному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій було допущено формальний підхід до вирішення спору та порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд касаційної інстанції наголошує, що суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й встановити обставини справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої
інстанції.
Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 520/15858/23 скасувати.
Справу №520/15858/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон