14 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 140/20920/23
адміністративні провадження № К/990/25959/24, №К/990/13500/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» та Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року (суддя Лозовський О.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі №140/20920/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» (далі - ТОВ «ВЕРБА-ВВ», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2023 року №0066880701 на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у частині на суму 51820,73 грн, від 30 травня 2023 року №0066870701 на суму завищення бюджетного відшкодування 224403 грн та штрафні санкції у сумі 22440,03 грн, від 30 травня 2023 року №0066860701, на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, у розмірі 3 766 121 грн.
Позивач не погоджується із висновками в акті перевірки про реалізацію продукції нижче собівартості, у зв'язку з чим зазначає, що неотримання товариством доходу від окремої господарської операції жодним чином не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Зауважує, що ТОВ «Верба-ВВ» займається виготовленням та реалізацією інших видів продукції, що доводить ділову мету, а саме одержання підприємством економічного ефекту у результаті господарської діяльності.
Також зауважує, що протягом 2022 року вартість виготовлення товару і вартість реалізації постійно змінювались, а підприємство за результатами роботи за рік отримувало чистий прибуток від реалізації даного виду продукції. Крім того, вказує, що ТОВ «ВЕРБА-ВВ» займається виготовленням та реалізацією інших видів продукції, які не є збитковими, що, крім іншого, доводить ділову мету, а саме одержання підприємством економічного ефекту у результаті господарської діяльності. Крім того, у зв'язку з ефективним інвестуванням коштів у виробництво мало місце систематичне і безперервне нарощення активів протягом 2019-2022 років.
Також не відповідає дійсності висновок відповідача про те, що позивачем у грудні місяці проводилися збиткові операції «собівартість виготовлення перевищувала ціну продажу», оскільки з бухгалтерських документів (обороти рахунку 901 за лютий 2023 року «собівартість реалізованої продукції» (дод.№25) та обороти рахунку 701 за лютий 2023 року «дохід від реалізації готової продукції), вбачається, що дохід від продажу піддон дерев'яний EPAL 1200*800 (група) у лютому місяці перевищує собівартість його виготовлення. Крім цього, із Звіту про фінансовий результат за І квартал 2023 року прибуток підприємства склав 2 505 000 грн (додаток №26), що спростовує твердження відповідача про те, що у лютому місяці 2023 року діяльність позивача носила збитковий характер та не відповідає даним бухгалтерського обліку.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 25 вересня 2023 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 30 травня 2023 року №0066880701 в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 51 820,73 грн, №0066870701, №0066860701. Вирішив питання судових витрат.
Аналізуючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2023 року №0066880701 (у частині на суму 51820,73 грн), №0066870701, суд першої інстанції констатував, що первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних. Зазначив, що відповідач безпідставно перекладає обов'язки, які визначені нормами податкового законодавства на платника податків постачальника товарів (робіт, послуг), на позивача, який є покупцем товарів (деревини промислового використання хвойних та листяних порід).
Також, суд першої інстанції визнав відсутність підстав здійснювати опис усіх господарських операцій та їх детально аналізувати з посиланням на первинні документи за кожною поставкою (договори купівлі-продажу необробленої деревини, аукціонні свідоцтва, товарно-транспортні накладні (ТТН-ліс), платіжні доручення, податкові накладні, витяг з реєстру податкових накладних наявні в матеріалах справи), оскільки суть спору стосується виключно права на формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, у яких, на думку ГУ ДПС У Волинській області, неправильно зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Здійснюючи висновок про правомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції констатував, що позивач як покупець не може нести відповідальність за правильність заповнення податкових накладних його контрагентом у вигляді позбавлення права на податковий кредит за такими податковими накладними. Водночас факт реєстрації податкових накладних, складених контрагентами позивача у зв'язку із реалізацією останньому деревини дров'яної, в ЄРПН спростовує наявність будь-яких помилок під час їх заповнення та порушення вимог, установлених пунктом 201.1, 201.10 статті 201 ПК України.
Щодо твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог абзацу 2 п. 188.1 п. 188 ПК України, яке полягає у експорті самостійно виготовлених піддонів за ціною нижчою за їх собівартість, то суд першої інстанції їх відхилив, зазначивши, що податковим органом не доведено факт реалізації позивачем товару за ціною нижчою рівня звичайних цін і, відповідно, порушення норм закону при експорті самостійно виготовлених товарів.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 березня 2024 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області задовольнив частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року скасував в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 30 травня 2023 року №0066860701 про відмову у наданні бюджетного відшкодування на суму 3766121,00 грн, а також щодо розподілу понесених сторонами судових витрат, та ухвалив в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд відзначив, що в акті перевірки зафіксовано, що ТОВ «ВЕРБА-ВВ» в лютому 2023 року реалізовано окремі партії готової продукції за цінами нижчими за собівартість, в результаті чого ТОВ «ВЕРБА-ВВ» не компенсовано фактично понесених на її виробництво витрат (заробітної плати працівників та з придбання сировини, електроенергії, ПММ, запасних частин, послуг оренди ОЗ, тощо). Реалізація готової продукції за цінами нижчими за собівартість має систематичний характер. При цьому, за даними бухгалтерського обліку платника (рах.442) сума непокритих збитків станом на 28 лютого 2023 року складає 24053382,99 грн. Збитковий результат операційної діяльності станом на 28 лютого 2023 року (дебетове сальдо рах.791) становить 63945356,64 грн. Таким чином, в ході перевірки встановлено збитковість здійснених ТОВ «ВЕРБА-ВВ» експортних операцій з причин реалізації товару нижче їх собівартості без наявності об'єктивних підстав для цього, тобто встановлено, що ділова мета господарської операції є недобросовісною та, відповідно, вчинена поза межами господарської діяльності платника, що підтверджено в ході апеляційного розгляду цієї справи. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ «ВЕРБА-ВВ» не набуло права на отримання бюджетного відшкодування за лютий 2023 року в повному обсязі.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року №0066860701 і залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у відповідній частині.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено застосування судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (що відповідає правовому визначенню пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (тобто, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: застосовано норму абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України при визначенні бази оподаткування ПДВ товару який експортується, тоді як дана норма починаючи з 23 травня 2020 року застосовується виключно при визначені бази оподаткування ПДВ при продажу товарів в Україні; абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України при визначені бази оподаткування ПДВ не передбачає застосування такої складової як «собівартість виготовлення продукції», така складова застосовувалася у редакції даної статті, яка була чинної до 31 грудня 2015 року; при визначені бази оподаткування з 01 січня 2016 року передбаченої абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України підлягає з'ясуванню складова «звичайної ціни», що не є тотожним поняттю «собівартість». Звертає увагу на ту обставину, що контролюючий орган в акті перевірки та апеляційний суд не досліджували питання «звичайної ціни».
Позивач звертає увагу, що судом апеляційної інстанції застосовано абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України. При цьому, не дивлячись на цитування цієї норми в її чинній редакції, фактично судом апеляційної інстанції застосовано її в редакції 2015-го року. Зокрема, положення пп. 188.1 ст. 188 ПК України зобов'язувало платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості, - лише до 31 грудня 2015 року. Тоді як у розглядуваній справі суд апеляційної інстанції (як і відповідач) помилково виходив із практики застосування норми абз.2 п. 188.1 ст. 188 ПК України у редакції 2015 року, якою передбачалось, що: « база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості ». Натомість чинна і наразі, і на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, і на момент складення Акта перевірки, є норма абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України, яка визначає, що « база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін ». Тобто, у чинній редакції абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України, на відміну від редакції 2015 року, відсутня така підстава для визначення бази оподаткування ПДВ як «собівартість».
Крім того, касаційну скаргу подано і Головним управлінням ДПС у Волинській області, в якій контролюючий орган просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції відповідачем зазначено пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Аргументовано касаційну скаргу тим, що під час проведення перевірки було вручено запит посадовим особам ТОВ «Верба- ВВ» щодо надання до перевірки регістрів бухгалтерського обліку та документів, що підтверджують дані Податкової декларації (розрахунку) з ПДВ за лютий 2023 року, у відповідь на який платником були надані первинні документи не в повному обсязі. Так, перевіркою встановлено розбіжності застосування коду УКТЗЕД, які унеможливлюють ідентифікацію товару, придбаного ТОВ «ВЕРБА-ВВ» у постачальника відповідно до зареєстрованих податкових накладних.
З-поміж іншого, відповідач зазначив, що згідно даних податкової та фінансової звітності за 2022 рік, діяльність ТОВ «Верба -ВВ» носить збитковий характер, що є прямою невідповідністю поняттю розумна економічна причина. Тобто платник систематично здійснює реалізацію готової продукції за ціною нижче собівартості, що призводить до збільшення суми збитків від господарської діяльності.
В письмовому відзиві на касаційну скаргу позивача, відповідач просить відмовити в її задоволенні.
В свою чергу позивач у додаткових письмових поясненнях просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Ухвалою від 22 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року.
Ухвалою від 14 серпня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року.
Також, на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній повторно просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року №0066860701 і залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційних скарг, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області - залишенню без задоволення, з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 20 квітня 2023 року по 28 квітня 2023 року ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕРБА-ВВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт від 05 травня 2023 року №7215/07-01/39231747.
Згідно висновку Акта перевірки встановлено порушення платником податків: п.44.1, п.44.6 статті 44, статті 46, п. 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, абзацу б п.200.4 статті 200, п.201.1, п.201.10 статті 201, абзацу в п. 200.14 статті 214 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого: - завищено суму від'ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду по декларації за лютий 2023 року (рядок 21 Декларації) в сумі 121316 грн; - завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку у декларації за лютий 2023 року (рядок 20.2.1) в сумі 224403 грн; - відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за лютий 2023 року податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 3766121 грн.
30 травня 2023 року на підставі висновків вказаного Акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0066880701, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 121316 грн (оскаржується в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 51820,73 грн (не оскаржується в частині не підтвердження податкового кредиту внаслідок імпорту товару (генератора змінного струму) на суму 69495,27 грн;
- №0066870701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 224403 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 22440,03 грн;
- №0066860701, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2023 на суму 3766121 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Перевіряючи правомірність прийняття Головним управленням ДПС у Волинській області податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року №0066880701, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 121316 грн (оскаржується в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 51820,73 грн), а також податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року №0066870701 на суму завищення бюджетного відшкодування 224403 грн та штрафні санкції у сумі 22440,03 грн, Верховний Суд враховує наступне.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок про порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.46.1. ст.46, п.198.1, п.198.2. п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду по декларації за лютий 2023 року (рядок 21) на суму 121316 гривень та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у бланку декларації за лютий 2023 року (рядок 20.2.1) на суму 224403 гривень.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов'язку платника податків, пов'язаного з обчисленням податку.
Статтею 1, частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» установлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто, формування і підтвердження даних декларацій відбувається на підставі документів, визначених в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 ПК України, а тому питання законності декларування відповідних показників зводиться до підтвердження їх первинними документами.
За правилами підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України установлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, складена постачальником (продавцем) та зареєстрована у ЄРПН податкова накладна для покупця є підставою для формування податкового кредиту. Обов'язковою умовою чи то для нарахування податкових зобов'язань, чи то віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту для учасників господарської операції є їх фактичне здійснення, що підтверджується первинними документами, внаслідок чого відбувається рух активів у кожного з платників податку - як у продавця, так і у покупця. Платник податку повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати ПДВ в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Зазначеною нормою визначено зміст податкової накладної (обов'язкові реквізити), серед них - код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України, помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Так, в акті перевірки зафіксовано факт включення ТОВ «ВЕРБА-ВВ» до складу податкового кредиту декларації за лютий 2022 року податкових накладних, які містять розбіжності у зазначенні обов'язкових реквізитів, а саме розбіжності застосування коду УКТЗЕД. Серед них, податкові накладні від постачальників ДП «Ліси України». Вказаний у вищенаведених податкових накладних код УКТЗЕД 4403 застосовується до товарів «Лісоматеріали необроблені, з видаленою або невидаленою корою або заболонню, або начорно брусовані або не брусовані». Проте, у податкових накладних, виписаних ДП «Ліси України», вказана номенклатура товарів «Деревина дров'яна ПВ сосна», «Деревина дров'яна ПВ береза», «Деревина дров'яна ПВ граб», «Деревина дров'яна ПВ дуб», «Деревина дров'яна ПВ клен», що відповідає коду УКТЗЕД 4401 «Деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків тощо». Згідно Додаткових пояснень до товарних категорій до УКТ ЗЕД, до колод і полін, які вважаються паливною деревиною, не встановлено жодних обмежень розміру. Саме стан деревини і вигляд, в якому її представляють, відрізняють її від деревини, що підпадає під товарну позицію 4403. Таким чином, податкова накладна, що містить помилки у коді товару згідно з УКТ ЗЕД не дає змоги у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, а, отже, не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у них, до складу податкового кредиту.
Крім того, суди відзначили, що відповідач не заперечує факт реєстрації в ЄРПН поданих контрагентами позивача податкових накладних, за якими не визнає право ТОВ «ВЕРБА-ВВ» на формування податкового кредиту. При цьому згідно з податковими накладними можливо правильно встановити покупця та продавця товару, опис (номенклатуру) товарів, дані щодо кількості та вартості товару, дату операції (їх опис наведено в акті перевірки).
Суди встановили, що у податкових накладних постачальниками позивача зазначено код товару УКТ ЗЕД 4403 «Лісоматеріали необроблені, з видаленою або невидаленою корою або заболонню, або начорно брусовані або небрусовані», проте ГУ ДПС у Волинській області вважає, що номенклатура товарів, вказана у податкових накладних, відповідає коду УКТ ЗЕД 4401 «Деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків або в аналогічних формах; деревна тріска або стружка; тирса та відходи деревини, агломеровані або неагломеровані, у вигляді колод, полін, брикетів, гранул або в аналогічних формах».
Суди, відхиляючи доводи контролюючого органу, виснували, що відповідачем не надано письмових доказів, що кодом УКТ ЗЕД має бути саме 4401, а не 4403. Отже, не спростовано, що постачальником код УКТ ЗЕД був зазначений правильно.
Суди дійшли правомірного висновку про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2023 року №0066880701 на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у частині на суму 51820,73 грн та №0066870701 на суму завищення бюджетного відшкодування 224403 грн та штрафні санкції у сумі 22440,03 грн.
Суд касаційної інстанції звертає увагу податкового органу, що неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об'єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року №0066860701, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за лютий 2023 року у розмірі 3766121 грн, Суд зазначає таке.
Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ «ВЕРБА-ВВ» до перевірки надано первинні документи щодо залишків, виробництва готової продукції, яку в подальшому частково було реалізовано на експорт в адресу нерезидентів MVV TRADE sp. z о. о., Польща, U.T.Group D.O.O., Словенія, UAB «Litmer», Литва, U.T.Group D.O.O., Словенія, UAB Medinis namas LT, Литва, TJ MOBILE SP Z O.O., MILUSKA IMPORT DOO ODZACI, Сербія, що відображено записами по бухгалтерському обліку з К-т. рах.26 «Готова продукція» в Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» та з К-т 91 «Загальновиробничі витрата» в Дт 901 Собівартість реалізованої готової продукції». Аналізом даних виробничої собівартості реалізованої продукції до сум одержаних доходів від її реалізації, встановлено реалізацію такої продукції за цінами, нижче від собівартості всього на загальну суму 1282287,47 грн. Встановлено, що ТОВ «ВЕРБА-ВВ» в лютому 2023 року реалізовано окремі партії готової продукції за цінами нижчими за собівартість, в результаті чого ТОВ «ВЕРБА-ВВ» не компенсовано фактично понесених на її виробництво витрат (заробітної плати працівників та з придбання сировини, електроенергії, ПММ, запасних частин, послуг оренди 03, тощо). Реалізація готової продукції за цінами нижчими за собівартість має систематичний характер. При цьому, за даними бухгалтерського обліку платника (рах. 442) сума непокритих збитків станом на 28 лютого 2023 року складає 24 053 382,99 грн.
Відповідач зауважує, що в ході перевірки встановлено збитковість здійснених ТОВ «ВЕРБА- ВВ» експортних операцій з причин реалізації товару нижче їх собівартості без наявності об'єктивних підстав для цього, тобто встановлено, що ділова мета господарської операції є недобросовісною та, відповідно, вчинена поза межами господарської діяльності платника.
Суди попередніх інстанцій надали відмінну оцінку обставинам порушення Товариством вимог закону при експорті самостійно виготовлених піддонів за ціною нижчою за їх собівартість, що не відповідає вказаним вимогам абзацу 2 п. 188.1 п. 188 ПК України.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено факт експорту товариством піддонів за цінами нижчими за звичайні в порушення вимог п. 188.1 статті 188 ПК України, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування за лютий 2023 року у розмірі 3766121 грн.
Натомість, суд апеляційної інстанції вказав, що в ході перевірки встановлено збитковість здійснених ТОВ «ВЕРБА-ВВ» експортних операцій з причин реалізації товару нижче їх собівартості без наявності об'єктивних підстав для цього, тобто встановлено, що ділова мета господарської операції є недобросовісною та, відповідно, вчинена поза межами господарської діяльності платника, що підтверджено в ході апеляційного розгляду вказаної справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що ТОВ «ВЕРБА-ВВ» в лютому 2023 року реалізовано окремі партії готової продукції за цінами нижчими за собівартість, в результаті чого ТОВ «ВЕРБА-ВВ» не компенсовано фактично понесених на її виробництво витрат (заробітної плати працівників та з придбання сировини, електроенергії, ПММ, запасних частин, послуг оренди ОЗ, тощо). Реалізація готової продукції за цінами нижчими за собівартість має систематичний характер. При цьому, за даними бухгалтерського обліку платника (рах.442) сума непокритих збитків станом на 28 лютого 2023 року складає 24053382,99 грн. Збитковий результат операційної діяльності станом на 28 лютого 2023 року (дебетове сальдо рах.791) становить 63945356,64 грн.
Апеляційний суд врахував, що ТОВ «ВЕРБА-ВВ» до перевірки надано первинні документи щодо залишків, виробництва готової продукції, яку в подальшому частково було реалізовано на експорт в адресу нерезидентів Sequoia Holz GmbH (Німеччина), MW TRADE sp. z о. о., Польща, що відображено записами по бухгалтерському обліку з К-т. рах.26 «Готова продукція» в Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» та з К-т 91 «Загальновиробничі витрати» в Дт 901 Собівартість реалізованої готової продукції».
Аналізом даних собівартості окремих партій реалізованої продукції (піддонів дерев'яних EPAL 1200*800) до сум одержаних доходів від її реалізації, встановлено реалізацію такої продукції за цінами, нижче від собівартості всього на загальну суму 4070392,88 грн (таблиця акту на сторінках 24-26).
Аналізом даних собівартості окремих партій реалізованої продукції (паливних гранул (пелети) Ф, до сум одержаних доходів від її реалізації, встановлено реалізацію такої продукції за цінами, нижче від собівартості всього на загальну суму 1282287,47 грн (аналіз наведено у таблиці акта на сторінках 29-30).
Так, база оподаткування є одним з елементів податку, який обов'язково визначається під час його встановлення.
Відповідно по пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Порядок визначення бази оподаткування податку на додану вартість (далі - ПДВ) встановлений статтею 188 ПК України.
Згідно з пунктом 188.1 цієї статті базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Поняття «звичайна ціна» установлене підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Собівартість - це витрати підприємства на виробництво (виробнича собівартість) та реалізацію (собівартість реалізації) власної продукції. Сума витрат на виробництво і реалізацію товару називається повною собівартістю. Собівартість формується безпосередньо на підприємстві і відображає індивідуальні витрати та умови виробництва, а також конкретні результати господарювання цього виробничого підприємства (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2019 року в справі № 200/12345/18- а).
У спірних правовідносинах контролюючий орган установив, що позивачем здійснено реалізацію продукції нижче виробничої собівартості, чим, серед іншого, порушено пункт 188.1 статті 188 ПК України.
При цьому, положення пп. 188.1 ст. 188 ПК України зобов'язувало платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості лише до 31 грудня 2015 року. Відповідно до Закону № 909-VIII від 24 грудня 2015 року вказана норми викладена в редакції, яка пов'язує базу оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг із звичайними цінами.
Отже, посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а та від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а.
Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію.
З'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.
Як вже зазначалось вище, апеляційний суд, здійснюючи висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, вказав, що контролюючим органом доведено збитковість здійснених ТОВ «ВЕРБА-ВВ» експортних операцій з причин реалізації товару нижче їх собівартості без наявності об'єктивних підстав для цього.
Судами взагалі не взято до уваги та не проаналізовано, яким чином та на підставі яких доказів мають встановлюватися обставини щодо рівня звичайних цін. При визначенні бази оподаткування з 01 січня 2026 року, передбаченої абз. 2 п.188.1 ст. 188 ПК України підлягає з'ясуванню складова «звичайної ціни», що не є тотожним поняттю «собівартість».
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, помилково врахував практику Верховного Суду щодо застосування норми абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України у редакції 2015 року, якою передбачалось, що: « база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості ». Тоді як чинна і наразі, і на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, і на момент складення Акта перевірки, норма абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України, яка визначає, що « база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін ».
Апеляційний суд не досліджував питання «звичайної ціни». При цьому, процитувавши норми в її чинній редакції, фактично судом апеляційної інстанції застосовано її в редакції 2015-го року, адже положення пп. 188.1 ст. 188 ПК України зобов'язувало платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості, - лише до 31 грудня 2015 року.
Наведене свідчить про формальний підхід судами попередніх інстанцій до встановлення дійсних обставин справи.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0066860701 від 30 травня 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.
Позивач обґрунтовував підстави для касаційного оскарження судових рішень відсутністю висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, проте, ненадання оцінки доводам сторін, зокрема позивача, у питаннях, які скаржник ставить перед судом касаційної інстанції, позбавляє касаційний суд можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відтак, за наслідками касаційного перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначені рішення підлягають скасуванню в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0066860701 від 30 травня 2023 року з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
У зв'язку з тим, що за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цій справі колегія суддів дійшла висновку, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року підлягають скасуванню в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0066860701 від 30 травня 2023 року з направленням справи на новий розгляд, відповідно, питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде вирішено позовні вимоги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» задовольнити частково.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №140/20920/23 скасувати в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0066860701 від 30 травня 2023 року та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №140/20920/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон