Справа № 320/4990/20 Головуючий у 1-й інстанції: Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
13 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та адвоката Лілякова Олексія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт 1/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач/апелянт 2/ГУ ПФУ у Київській області) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 27 травня 2020 року № 2103 про відмову в здійсненні позивачу перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом України «Про прокуратуру»;
- зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату позивачу раніше призначеної пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від суми всіх складових заробітку, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України від 12 грудня 2019 року № 18-237зп, та виплачувати її без обмеження максимального розміру з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що, будучи особою з інвалідністю ІІ групи, йому з 28 травня 2013 року була призначена пенсія по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на той час) у розмірі 80 % від місячної заробітної плати. 25 травня 2020 року він звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, підтвердженим довідкою Генеральної прокуратури України від 12 грудня 2019 року № 18-2373тп. Проте відповідач безпідставно відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на відсутність нових нормативно-правових актів щодо підвищення заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників, що суперечить положенням статей 22, 46, 64 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 і від 26 лютого 2020 року № 6-р/2020. Зазначеними рішеннями КСУ визнано неконституційними положення Бюджетного кодексу України, якими уряд був уповноважений обмежувати порядок та умови перерахунку пенсій прокурорів залежно від наявності фінансових ресурсів, а також підтверджено, що право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати є безумовним. Таким чином, з 13 грудня 2019 року у нього виникло набуте право на перерахунок пенсії відповідно до підвищених розмірів посадових окладів прокурорських працівників. Відмова Пенсійного фонду у здійсненні перерахунку, на переконання позивача, є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, яка порушує його гарантоване законом право на належне пенсійне забезпечення та соціальний захист. Окрім того, обмеження максимального розміру його пенсії суперечить статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втручання у майнові права у вигляді недоплати частини пенсії є невиправданим і порушує принцип справедливого балансу. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (справи «Суханов та Ільченко проти України», «Федоренко проти України»), вказав, що пенсія як майнове право підлягає захисту на рівні права власності, а тому її зменшення або обмеження є незаконним.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, викладене в рішенні від 27 травня 2020 року № 2103 про відмову в проведенні перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)2019.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 12 грудня 2019 року № 18-237зп, з врахуванням раніше проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право працівників прокуратури на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прямо передбачене первинною редакцією частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яка підлягає застосуванню після визнання змін до неї неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019. З моменту ухвалення зазначеного рішення втратила чинність норма, яка делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій прокурорів, а отже, відновлено пряму дію первинної редакції статті, що не залежить від додаткового нормативного регулювання Уряду. Подання позивачем заяви про перерахунок пенсії разом із довідкою Генеральної прокуратури України від 12 грудня 2019 року № 18-237зп підтверджує наявність у нього всіх необхідних документів для проведення такого перерахунку. Відмова ГУ ПФУ у Київській області, обґрунтована посиланням на відсутність нових нормативних актів Кабінету Міністрів України, суперечить чинному законодавству, Конституції України та рішенню Конституційного Суду, оскільки після 13 грудня 2019 року проведення перерахунку не потребує додаткового урядового врегулювання. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 серпня 2017 року № 657 є чинною і підтверджує факт підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, що є підставою для перерахунку пенсії. Таким чином, позивач набув право на підвищення пенсії з 13 грудня 2019 року і відповідач був зобов'язаний провести відповідний перерахунок на підставі поданої довідки. Разом із тим, суд відмовив у задоволенні вимог у частині зобов'язання Пенсійного фонду здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, вважаючи такі вимоги передчасними, оскільки спір у справі фактично стосувався лише наявності права на перерахунок пенсії, а не визначення її граничного розміру. Суд зауважив, що судовому захисту підлягають лише вже порушені права, а не ті, що можуть бути порушені у майбутньому. Отже, дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови в перерахунку пенсії є протиправними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з 13 грудня 2019 року на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 12 грудня 2019 року № 18-237зп з урахуванням раніше проведених виплат.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначило, що суд безпідставно визнав протиправною відмову у перерахунку пенсії, оскільки порядок і умови проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури мають визначатися Кабінетом Міністрів України, а після 13 грудня 2019 року жодних нормативно-правових актів, що встановлювали б підвищення заробітної плати прокурорським працівникам або порядок такого перерахунку, прийнято не було. Наголосило, що стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» у редакції після змін, внесених Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, прямо делегувала уряду повноваження визначати порядок і умови перерахунку пенсій, а тому дії Пенсійного фонду, який відмовив у перерахунку за відсутності відповідного урядового рішення, є правомірними і здійсненими в межах наданих повноважень. Крім того, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, на яке послався суд першої інстанції, не встановило автоматичного поновлення порядку перерахунку пенсій чи обов'язку їх перераховувати, а лише визнало неконституційним положення, що делегувало такі повноваження Кабміну. Отже, саме по собі це рішення не створює нових правових підстав для перерахунку пенсій прокурорам. ГУ ПФУ у Київській області також зазначило, що підвищення заробітної плати працівників прокуратури після 13 грудня 2019 року не відбувалося, оскільки постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» № 657 від 30 серпня 2017 року діяла задовго до цієї дати, а тому не може вважатися нормативним актом, який створює нову підставу для перерахунку. Положення статті 58 Конституції України забороняють надання зворотної дії законам чи іншим нормативним актам, тож проведення перерахунку за минулі періоди суперечить принципу дії закону в часі. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і неправильно застосував норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який регулює пенсійні відносини лише у межах солідарної системи.
Також представником ОСОБА_1 - адвокатом Ліляковим О.А. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зазначив, що суд першої інстанції, визнавши протиправним рішення ГУ ПФУ у Київській області від 27 травня 2020 року № 2103, безпідставно відмовив у задоволенні решти вимог, не врахувавши, що з 13 грудня 2019 року (дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019) відновлено дію первинної редакції частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка прямо передбачає обов'язок перерахунку пенсій прокурорським працівникам у зв'язку з підвищенням заробітної плати. Суд першої інстанції неправильно витлумачив зміст зазначеного рішення Конституційного Суду та дійшов помилкового висновку про відсутність нормативно-правових актів, що регулюють порядок перерахунку. Натомість, після визнання неконституційними змін, внесених Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, діє первісна редакція статті 86, яка не передбачає необхідності будь-яких додаткових урядових рішень для проведення перерахунку. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 серпня 2017 року № 657 визначено нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, а довідка Генеральної прокуратури України від 12 грудня 2019 року № 18-237зп підтверджує збільшення грошового забезпечення, яке підлягає врахуванню при перерахунку пенсії. Таким чином, перерахунок пенсії ОСОБА_1 має бути здійснений із 13 грудня 2019 року виходячи з 90 % від усіх складових заробітку, без обмеження її максимальним розміром, що прямо відповідає положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та висновкам Конституційного Суду України. Також зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, попри надані докази їх понесення, зокрема акт приймання-передачі послуг від 03 липня 2020 року та відповідні квитанції. Адвокат підкреслив, що такі витрати підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ як сторони, що програла спір.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач зазначив, що не погоджується з доводами апеляції та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Позиція ГУ ПФУ у Київській області полягає в тому, що перерахунок пенсій працівникам прокуратури може здійснюватися виключно у випадку прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 зміни в оплаті праці працівників органів прокуратури не відбулися, тому відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Відповідач наголосив, що дія частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у первинній редакції передбачає можливість перерахунку лише у зв'язку з фактичним підвищенням заробітної плати, а не з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду. Тобто саме підвищення посадових окладів є юридичним фактом, який створює право на перерахунок, а не сам факт скасування неконституційної норми. ГУ ПФУ також посилається на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, яким визначено, що перерахунок пенсій можливий лише у випадках, передбачених цим Законом або спеціальними актами, що не суперечать йому. Крім того, пунктом 13 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що розмір пенсії, встановлений до набрання чинності пенсійною реформою, не підлягає перегляду та індексації, якщо особа не перейшла на інший вид пенсії. Окремо наголосив, що відповідно до статті 43 Закону встановлено максимальний розмір пенсії - десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, і тому вимога позивача про виплату без такого обмеження є неправомірною. Також у відзиві підкреслено, що норми законодавства не мають зворотної дії в часі (частина перша статті 58 Конституції України), тож рішення Конституційного Суду не може бути підставою для перерахунку пенсії за період до його ухвалення.
Відзив від позивача або його представника на апеляційну скаргу відповідача не подано.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є колишнім працівником органів прокуратури, який тривалий час проходив службу на прокурорсько-слідчих посадах і звільнився у зв'язку з установленням інвалідності ІІ групи.
ОСОБА_1 з 28 травня 2013 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення), у розмірі 80 % від місячної заробітної плати, що враховувалася при обчисленні пенсії.
Генеральною прокуратурою України на ім'я позивача було видано довідку від 12 грудня 2019 року № 18-237зп про розмір грошового забезпечення працівника прокуратури відповідної посади, яка враховується для перерахунку пенсії, виходячи з оновлених умов оплати праці, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 серпня 2017 року № 657.
Позивач 25 травня 2020 року звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 13 грудня 2019 року - дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, яким відновлено дію первинної редакції частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
ГУ ПФУ у Київській області листом-рішенням від 27 травня 2020 року № 2103 відмовило у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що порядок і умови перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а після зазначеного рішення Конституційного Суду жодного нового нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам не приймалося.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII/у первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року.
Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05 листопада 1991 року (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким внесено зміни:
- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 2011 року № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
- частину двадцяту статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII втратили чинність 13 грудня 2019 року.
Приписами частини першої статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (з 13 грудня 2019 року);
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Таким чином, з 13 грудня 2019 року, тобто з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, у Законі України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року № 1697-VII відсутня вимога про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
При цьому, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури з 13 грудня 2019 року є підвищення заробітної плати відповідної категорії працівників.
З огляду на наведені положення законодавства, реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної йому пенсії має бути здійснена відповідачем за дотримання таких вимог, як звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка та подання документів, підтверджуючими розмір заробітної плати за відповідною посадою.
Так, Генеральним прокурором на ім'я позивача видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, станом на 31 жовтня 2019 року.
Отже, з урахуванням положень Рішення № 7-р(ІІ)/2019, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що із дня набрання чинності цим рішенням Конституційного Суду України реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років має бути здійснена відповідачем за дотримання таких вимог, як звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка та подання документів, підтверджуючими розмір заробітної плати за відповідною посадою.
Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в рішенні від 14 вересня 2020 року у справі № 560/2120/20.
Таким чином, пенсійний орган протиправно відмовив позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача та оновленої довідки, яка видана Генеральним прокурором України, тобто, відповідач безпідставно не здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки від 12 грудня 2019 року № 18-237зп, у зв'язку з чим суд правильно визнав такі дії протиправними та зобов'язав здійснити перерахунок пенсії.
Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії через неприйняття Кабінетом Міністрів України нового нормативного акта колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з 13 грудня 2019 року (ухвалення рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII у редакції, що делегувала такі повноваження Кабінету Міністрів, втратили чинність.
Відтак, діє первинна редакція цієї норми, яка прямо передбачає обов'язок здійснювати перерахунок пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати без необхідності додаткового урядового регулювання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20, де зазначено, що саме це рішення створило правову підставу для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури без необхідності прийняття додаткових підзаконних актів.
Тому відмова ГУ ПФУ у Київській області з посиланням на відсутність постанови Кабінету Міністрів України не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Що стосується відсоткового розміру пенсії відносно заробітної плати, необхідності зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження її граничним розміром, то колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657.
Відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії зазначив про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, тому спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та обмеження пенсії максимальним розміром у цій справі до суду не існувало, відповідно, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року за наслідками розгляду зразкової справи № 560/2120/20.
Питання розподілу судових витрат, зокрема щодо стягнення витрат на правничу допомогу, належить до компетенції суду першої інстанції.
Саме цей суд, вирішуючи спір по суті, має встановити факт понесення таких витрат, їх розмір, обґрунтованість та співмірність, після чого відобразити висновки у резолютивній частині рішення.
Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно вирішувати це питання вперше, оскільки фактично йдеться про невирішену позовну вимогу, що не була предметом дослідження в суді першої інстанції.
Твердження позивача про те, що суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу, не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції взагалі не вирішував цього питання. У рішенні відсутні будь-які висновки щодо розподілу судових витрат або компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про невирішеність відповідної позовної вимоги.
Відтак, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості вперше вирішувати питання про стягнення таких витрат, оскільки це виходить за межі предмета апеляційного перегляду.
За загальним правилом, визначеним статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішене питання про судові витрати може бути предметом додаткового рішення суду першої інстанції, а не вирішуватись уперше судом апеляційної інстанції.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та адвоката Лілякова Олексія Анатолійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.