Справа № 320/28026/23 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
13 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У серпні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» (далі - позивач/ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач/апелянт/ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області від 20 червня 2023 року:
- № 107370705, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 23 914, 00 грн;
- № 107360705, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2023 року на 114 589, 00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 28 647, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 20 червня 2023 року № 107370705 та № 107360705 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки були прийняті за результатами документальної позапланової перевірки з порушенням вимог Податкового кодексу України, без належного дослідження наданих доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказало, що господарські операції з контрагентом ТОВ «ПАРМА ТРАНС» є реальними, підтвердженими первинними бухгалтерськими документами (договорами купівлі-продажу транспортних засобів, актами приймання-передачі, актами технічного стану, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо), які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Транспортні засоби були фактично отримані, перевезені власними силами підприємства до місця його розташування та оприбутковані на баланс, що підтверджується актами інвентаризації та перевірок. Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій базуються лише на припущеннях про відсутність у контрагента матеріально-технічної бази, без належного підтвердження таких тверджень. Крім того, на момент здійснення спірних операцій контрагент не був віднесений до переліку ризикових платників ПДВ, а рішення про його ризиковість було прийнято лише 18 квітня 2023 року, тобто значно пізніше фактичного виконання операцій (29 серпня 2022 року - 14 вересня 2022 року). Тому застосування до цих господарських операцій критеріїв ризиковості є безпідставним та незаконним. Підприємство також посилалось на практику Верховного Суду, відповідно до якої відсутність у контрагента трудових чи матеріальних ресурсів не виключає можливості реального здійснення господарської діяльності із залученням третіх осіб, субпідрядників чи за договорами цивільно-правового характеру. Податковий орган не довів наявності узгоджених дій між позивачем і контрагентом, спрямованих на безпідставне формування податкового кредиту, а тому висновки про фіктивність господарських операцій є бездоказовими. Крім того, ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» звернуло увагу, що податкові накладні були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, а отже, право на податковий кредит і бюджетне відшкодування сформовано правомірно. Податковий орган, натомість, не врахував подані первинні документи, перевищив межі своїх повноважень і безпідставно зменшив суму від'ємного значення та суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2023 року на загальну суму понад 138 тис. грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позов ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 20 червня 2023 року № 107370705 та № 107360705.
Стягнуто на користь ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684, 00 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган фактично не спростував реальність господарських операцій ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» з ТОВ «ПАРМА ТРАНС», тоді як позивач надав повний комплект первинних документів (договори купівлі-продажу напівпричепів, видаткові й податкові накладні, акти приймання-передачі, акти технічного стану, платіжні доручення, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, інвентаризаційні описи), які підтверджують фактичне придбання транспортних засобів, їх оплату, реєстрацію у сервісному центрі МВС та подальше використання в господарській діяльності з перевезення вантажів. Сам по собі запис про ризиковість контрагента, ухвалений уже після здійснення спірних операцій, не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит і бюджетне відшкодування, тим більше за умови, що податкові накладні були своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд також наголосив на презумпції правомірності дій платника та обов'язку саме контролюючого органу довести безпідставність сформованого позивачем податкового кредиту (частина друга статті 77 КАС України), однак відповідач не навів конкретних суперечностей у документах і не довів фіктивність операцій чи узгодженість дій позивача з контрагентом.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про реальність господарських операцій між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» і ТОВ «ПАРМА ТРАНС», оскільки надані позивачем документи містять суттєві недоліки та не підтверджують фактичного виконання поставок. В актах приймання-передачі та технічного стану транспортних засобів не зазначені прізвища, імена, по батькові продавців і покупців, що не дає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операцій. Апелянт також послався на відсутність у контрагента матеріально-технічних, трудових і виробничих ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема складів, орендованих приміщень, техніки, транспортних засобів, пального тощо. На думку апелянта, ТОВ «ПАРМА ТРАНС» фактично не здійснювало жодної економічної діяльності, а операції мали виключно формальний характер з метою створення податкової вигоди для позивача. Суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, зокрема у справах № 826/9368/15, № 820/4033/16, № 640/18540/18, де наголошено, що формальне складання первинних документів не є беззаперечним доказом реальності господарських операцій за відсутності підтвердження руху активів, трудових чи технічних можливостей контрагента. Крім того, апелянт вказує, що сама по собі реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки не підтверджує фактичного здійснення операцій. Судом першої інстанції порушено вимоги статей 72, 73, 90 КАС України, оскільки докази, надані позивачем, не були оцінені належним чином у їх сукупності, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Надані позивачем документи не можуть підтвердити реальність господарських операцій, а отже позивач безпідставно сформував податковий кредит та завищив від'ємне значення ПДВ за лютий 2023 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ГУ ДПС у Київській області на підставі підпунктів 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 19 квітня 2023 року № 674-п проведено документальну позапланову виїзну перевірка ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18 березня 2023 року № 9054184379 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Перевірка проводилася з 21 квітня 2023 року по 27 квітня 2023 року.
В результаті проведеної перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» від 04 травня 2023 року № 8595/10-36-07-05/43838503 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 ПК України, що призвело до:
- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації з податку на додану вартість з додатками за лютий 2023 року у розмірі 23 914, 00 грн;
- завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 податкової декларації з ПДВ) за лютий 2023 року у сумі 114 589, 00 грн.
В основу висновків акта перевірки лягли обставини того, що, на думку контролюючого органу, господарські операції між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» та його контрагентом ТОВ «ПАРМА ТРАНС» мали ознаки фіктивності та не були спрямовані на реальне придбання товарів. Контрагент не мав необхідних матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення заявлених поставок, а також не перебував за юридичною адресою. Крім того, перевіркою встановлено відсутність підтвердження фактичного руху товарів, їх транспортування, зберігання чи навантаження. Первинні документи, надані позивачем, мають формальний характер, оскільки акти приймання-передачі та акти технічного стану не містять необхідних ідентифікаційних даних сторін, а тому не можуть вважатися належними доказами здійснення господарських операцій. У зв'язку з цим податковий орган вважав, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі вартості транспортних засобів, придбаних у ТОВ «ПАРМА ТРАНС», і таким чином завищив як суму бюджетного відшкодування, так і від'ємне значення податку на додану вартість. Крім того, до перевірки було використано наявну у податкового органу податкову інформацію щодо контрагента, з якої вбачалося, що ТОВ «ПАРМА ТРАНС» віднесене до категорії ризикових платників ПДВ. На підставі сукупності цих обставин ГУ ДПС дійшло висновку, що операції з цим підприємством не спричинили реального руху активів, а тому результати господарської діяльності позивача у частині податкового кредиту не можуть бути враховані для зменшення податкових зобов'язань та формування права на бюджетне відшкодування.
На підставі проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення :
- від 20 червня 2023 року № 0107370705, яким на підставі пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 23 914, 00 грн;
- від 20 червня 2023 року № 107360705, яким на підставі підпункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, пункту 200.14 статті 200 ПК України встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2023 року на 114 589, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 28 647, 00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з положеннями статті 1 ПК України цим Кодексом визначаються функції та правові засади діяльності контролюючих органів, передбачених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Види, підстави та порядок проведення контролюючим органом перевірок регулюються главою 8 ПК України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України, якою визначені обставини, при наявності яких можуть здійснюватися такі перевірки.
За змістом підпункту 78.1.8 пункту 78.8 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Виходячи з аналізу матеріалів справи, колегія суддів зазначає про правомірність призначення та проведення перевірки, оскільки вона була здійснена з дотриманням вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
У справі не встановлено порушень порядку, визначеного статтею 78 ПК України для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також порушень установлених строків її здійснення.
Щодо господарських операцій позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит з ПДВ, слід зазначити таке.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов?язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Абзацом 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 вказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов?язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзац перший підпункту 200.7.1, підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).
Згідно із пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до визначення, яке міститься в статті 1 Закон № 996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, наведені норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зазначила, що право платника податку на формування витрат і податкового кредиту виникає виключно за умови фактичного здійснення господарських операцій, спрямованих на отримання економічного ефекту у межах власної діяльності, що підтверджується належно оформленими первинними документами. При цьому достовірність даних податкового обліку платника не залежить від податкової дисципліни його контрагентів, якщо сам платник поніс реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів чи послуг. Порушення контрагентом вимог законодавства або недоліки його діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника права на податковий кредит, якщо не встановлено його обізнаності про такі порушення чи узгодженості дій між сторонами.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ПАРМА ТРАНС» колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що 29 серпня 2022 року між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» (покупець) та ТОВ «ПАРМА ТРАНС» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 29/081.
Предметом договору є бувший у користуванні транспортний засіб - напівпричіп бортовий-тентовий Kogel SN24 загальною вартістю 511 700, 00 грн, в тому числі ПДВ 85 283, 33 грн.
Згідно з умовами договору оплата здійснюється протягом 5 днів з дня підписання договору (пункт 2.2. Договору). Передача товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання даного Договору та виконання покупцем пункту 2.2. Договору і підтверджується Актом приймання-передачі. Умова передачі - самовивіз. (пункт 3.1. Договору).
За результатами господарської операції складено видаткову накладну № 109 від 29 серпня 2022 року та податкову накладну № 39 від 29 серпня 2022 на суму 511 700, 00 грн., у т. ч. ПДВ 85 283, 33 грн.
З платіжного доручення № 2245 від 29 серпня 2022 року вбачається, що покупцем (ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК») проведено платіж у розмірі 511 700, 00 грн. Згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу від 29 серпня 2022 року покупцем здійснено огляд та прийнято від продавця («ПАРМА ТРАНС») напівпричіп в м. Вінниця.
Відповідно до пункту 3.2. Договору продавець зобов'язується в момент передачі товару надати покупцю разом із транспортним засобом видаткову накладну, сертифікат відповідності, вантажно-митну декларацію, бріф (техпаспорт), номерні знаки «Транзит», акт технічного стану, акт огляду, акт приймання-передачі. Отримані від продавця документи на право власності на транспортний засіб, ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» були подані до сервісного центру МВС № 0541 в м. Вінниці для переоформлення транспортного засобу на покупця.
За результатами цієї операції отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , яке 22 вересня 2022 року видане ТСЦ 0541.
В подальшому даний транспортний засіб був транспортований до місця знаходження підприємства власними силами ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК».
13 вересня 2022 року між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» (покупець) та ТОВ «ПАРМА ТРАНС» (продавець) укладено Договір купівлі - продажу транспортного засобу № 13/09, предметом якого є бувший у користуванні транспортний засіб - напівпричіп бортовий-тентовий SCHMITZ CARGOBULL SCS24/1 загальною вартістю 171 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 28 500, 00 грн.
Згідно з умовами договору, оплата здійснюється протягом 5 днів з дня підписання договору (пункт 2.2. Договору). Передача товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання даного Договору та виконання покупцем пункту 2.2. Договору і підтверджується Актом приймання-передачі. У мова передачі - самовивіз (пункт 3.1. Договору).
За результатами цієї господарської операції складено видаткову накладну № 124 від 14 вересня 2022 року та податкову накладну № 13 від 13 вересня 2022 року на суму 171 000, 00 грн, у т. ч. ПДВ 28 500, 00 грн.
З платіжного доручення № 2336 від 13 вересня 2022 року слідує, що покупцем проведено платіж у розмірі 171 000, 00 грн.
Згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу від 14 вересня 2022 року, покупцем (ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК») здійснено огляд та прийнято від продавця напівпричіп в м. Вінниця.
Відповідно до пункту 3.2. Договору продавець зобов'язується в момент передачі товару надати покупцю разом із транспортним засобом видаткову накладну, сертифікат відповідності, вантажно-митну декларацію, бріф (техпаспорт), номерні знаки «Транзит», акт технічного стану, акт огляду, акт приймання-передачі.
Отримані від продавця документи на право власності на транспортний засіб, ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» були подані до сервісного центру МВС № 0541 в м. Вінниці для переоформлення транспортного засобу на покупця, за результатами чого отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке 22 вересня 2022 року видано ТСЦ 0541.
В подальшому даний транспортний засіб був переміщений до місця знаходження підприємства власними силами ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК».
01 вересня 2022 року між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» (покупець) та ТОВ «ПАРМА ТРАНС» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 01/09, предметом якого є бувший у користуванні транспортний засіб-напівпричіп бортовий-тентовий SCHMITZ SCB*S3T загальною вартістю 148 320, 00 грн, в тому числі ПДВ 24 720, 00 грн.
Згідно з умовами договору оплата здійснюється протягом 5 днів з дня підписання договору (пункт 2.2. Договору). Передача товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання даного Договору та виконання покупцем пункту 2.2. Договору і підтверджується Актом приймання-передачі. Умова передачі - самовивіз (пункт 3.1. Договору).
За результатами цієї господарської операції складено видаткову накладну № 1 від 01 вересня 2022 року та податкову накладну № 1 від 01 вересня 2022 року на суму 148 320,00 грн., в тому числі ПДВ 24 720,00 грн.
З платіжного доручення № 2276 від 01 вересня 2022 року слідує, що покупцем проведено платіж у розмірі 148 320, 00 грн.
Згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу від 01 вересня 2022 року покупцем здійснено огляд та прийнято від продавця напівпричіп в м. Вінниця.
Відповідно до пункту 3.2. Договору продавець зобов'язується в момент передачі товари надати покупцю разом із транспортним засобом видаткову накладну, сертифікат відповідності, вантажно-митну декларацію, бріф (техпаспорт), номерні знаки «Транзит», акт технічного стану, акт огляду, акт приймання-передачі.
Отримані від продавця документи на право власності на транспортний засіб, ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» були подані до сервісного центру МВС № 0541 в м. Вінниці для переоформлення транспортного засобу на покупця. За результатами чого отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке 22 вересня 2022 року видано ТСЦ 0541.
В подальшому даний транспортний засіб був транспортований до місця знаходження підприємства власними силами ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК».
Виходячи із встановленого, колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» та ТОВ «ПАРМА ТРАНС» є реальними, мають економічну мету та були здійснені в межах господарської діяльності позивача.
Докази, надані позивачем, у своїй сукупності підтверджують фактичне придбання транспортних засобів для поповнення автопарку підприємства з подальшим використанням у наданні послуг з перевезення вантажів.
Проведена з ініціативи відповідача інвентаризація необоротних активів лише додатково засвідчує наявність цих транспортних засобів у власності позивача.
Апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції, що доводи відповідача про формальність реєстрації податкових накладних є безпідставними, оскільки факт господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, платіжними дорученнями та документами про державну реєстрацію транспортних засобів.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі № 400/987/19 колегія суддів відхиляє як нерелевантне, адже у тій справі підставою для висновку про нереальність операцій була відсутність будь-яких первинних документів, тоді як у цій справі такі документи є наявними та підтверджують фактичний рух активів.
Безпідставними є доводи відповідача про наявність істотних недоліків у первинних документах.
Так, дійсно окремі акти технічного стану та акти огляду реалізованих транспортних засобів не містять прізвищ, імен та по батькові осіб, які брали участь у господарських операціях.
Проте з аналізу змісту цих документів убачається, що вони однозначно ідентифікують сторони як ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» (покупець) та ТОВ «ПАРМА ТРАНС» (продавець).
Крім того, підписи у зазначених актах повністю збігаються з підписами директорів обох підприємств - Гуменюка Дмитра Вікторовича та Волковської Людмили Олександрівни, які також містяться у відповідних договорах купівлі-продажу транспортних засобів від 29 серпня 2022 року № 29/081, від 13 вересня 2022 року № 13/09 та від 01 вересня 2022 року № 01/09.
Жодних заперечень чи зауважень щодо справжності цих підписів контролюючим органом не заявлено.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом формальні неточності не впливають на можливість ідентифікувати сторони господарських операцій і не можуть ставити під сумнів їх реальність чи достовірність первинних документів, які належним чином відображають зміст господарських відносин між сторонами.
Оцінюючи доводи апелянта щодо неможливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні спірних господарських операцій, колегія суддів зазначає, що такі твердження є необґрунтованими.
З наявних у матеріалах справи видаткових накладних убачається, що вони містять відомості про прізвища, ініціали та підписи уповноважених осіб, які брали участь у передачі транспортних засобів між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» і ТОВ «ПАРМА ТРАНС», а також посилання на документи, що підтверджують їхні повноваження.
Вказані накладні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є належними і допустимими доказами фактичного здійснення господарських операцій.
Апеляційний суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 820/20933/14, від 05 листопада 2019 року у справі № 817/3736/14 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/7614/15, згідно з якою подання платником належним чином оформлених первинних документів є достатньою підставою для реалізації права на податковий кредит, якщо контролюючий орган не довів, що такі документи містять неповні, суперечливі або недостовірні відомості чи є наслідком фіктивних правочинів.
Крім того, із сторінки 5 акта перевірки вбачається, що під час її проведення позивач надав усі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують придбання транспортних засобів, а також провів інвентаризацію основних засобів, за результатами якої не встановлено жодних надлишків або нестач.
Водночас контролюючий орган не висловлював зауважень до оформлення цих документів, а всі податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН без прийняття рішень про їх зупинення чи відмову у реєстрації.
Таким чином, наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій та правомірності формування позивачем податкового кредиту.
Щодо тверджень апелянта про відсутність у контрагента технічних, матеріальних чи трудових ресурсів для виконання господарських операцій, то сам по собі факт відсутності у підприємства певних основних засобів чи персоналу не може свідчити про неможливість здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що суб'єкт господарювання має право залучати сторонні трудові, матеріальні та технічні ресурси інших осіб на підставі договорів підряду, аутсорсингу чи аутстафінгу.
Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 380/13261/23.
Посилання апелянта на рішення контролюючого органу про віднесення ТОВ «ПАРМА ТРАНС» до категорії ризикових платників податку не стосується спірних правовідносин, так як відповідне рішення № 39477 прийняте лише 18 квітня 2023 року, тобто після фактичного здійснення спірних господарських операцій (29 серпня 2022 року, 01 вересня 2022 року, 14 вересня 2022 року), а отже, не могло бути відомим позивачу під час укладення договорів і не впливає на оцінку реальності господарських операцій.
Наявність у контрагента статусу ризикового платника не створює презумпції фіктивності усіх операцій з ним, оскільки цей статус має суто інформаційне значення і не тягне автоматичного визнання господарських операцій нереальними без належного доказового підтвердження.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд а постанові від 08 листопада 2022 у справі № 812/2112/17 наголосив, що відсутність у контрагента трудових чи матеріальних ресурсів не може автоматично свідчити про фіктивність операцій, а податковий облік одного платника не залежить від дисципліни чи поведінки його контрагентів. Податкова інформація про можливі порушення останніх не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, якщо вона не підтверджена конкретними доказами.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом не встановлено жодних недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» та ТОВ «ПАРМА ТРАНС».
Висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, без наведення будь-яких фактичних доказів, що спростовують достовірність наданих позивачем документів.
Відповідно до усталеної судової практики, зокрема постанов Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14, від 04 липня 2023 року у справі № 380/905/21 та від 07 липня 2022 року (Велика Палата) у справі № 160/3364/19, реальність господарських операцій має оцінюватися за сукупністю доказів, що відображають рух активів, зміну зобов'язань та економічний зміст правочинів. Недоліки в оформленні окремих документів, податкова інформація про контрагентів чи факт їх ризиковості самі по собі не є підставою для позбавлення платника податкового кредиту, якщо фактичне виконання операцій підтверджено належними доказами.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові від 07 липня 2022 року підкреслила принцип індивідуальної відповідальності платника податків: негативні наслідки недостовірності первинних документів можуть наставати лише для особи, яка їх склала. Добросовісний платник податків, який не вносив неправдивих відомостей та діяв із належною обачністю, не може бути позбавлений податкової вигоди через можливі порушення контрагента. Такий підхід відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у справі «Інтерсплав проти України», і конституційному принципу індивідуальної юридичної відповідальності, передбаченому статтею 61 Конституції України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» правомірно сформувало податковий кредит за результатами операцій із ТОВ «ПАРМА ТРАНС», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, проведені з господарською метою та відображені у податковому обліку позивача. Натомість відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на спростування цих обставин.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.