Справа № 620/15203/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лукашова О.Б., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
13 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (Філія ГСЦ МВС) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (Філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (Філія ГСЦ МВС) (далі по тексту - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправною дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (Філія ГСЦ МВС) щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2023 рік для проведення з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру;
- зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (Філія ГСЦ МВС) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023 роки у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом 2023 рік, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року значений позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) щодо не підготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023, для перерахунку пенсії.
Зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з 01.02.2023.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначена пенсія, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
26.08.2024 представник позивача звернулась до відповідача із заявою, в якій просила підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, у відповідності до вимог Постанови № 704, статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначивши розмір посадових окладів та окладів за військове звання шляхом множення розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1,12,13,14 до Постанови №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022 та 01.02.2023.
Листом від 13.09.2024 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) відмовив позивачу у видачі довідки для перерахунку пенсії, зазначивши, що після проведеного перерахунку пенсії, розміри складу грошового забезпечення, передбачені Постановою №988, зокрема, розміри окладів поліцейських не змінилися (а.с. 12).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у видачі довідки протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання оновленої довідки, з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Предметом спору в даній справі є відмова відповідача у виготовленні довідок позивача про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, мотивована відсутністю підстав для її виготовлення.
Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини 3 статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII.
Частиною 3 статті 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 цього Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку (частина 18 статті 43 Закону № 2262-ХІІ).
Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону № 2262-XII, згідно із частинами 1 та 2 статті 63 Закону № 2262-ХІІ якого перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ).
Отже, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України Постановою від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» затвердив Порядок № 45, який визначає алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема, територіальний орган Пенсійного фонду України та державний орган, з якого осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ було звільнено із служби, для реалізації перерахунку раніше призначених пенсій.
Аналіз наведених норм права та неодноразово викладені правові висновки Верховного Суду (№ 340/608/23, № 300/6337/21, №160/11051/22 та інші) щодо права на перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ свідчить про те, що підставою для проведення перерахунку пенсій особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-XII, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, пунктом 1 якої затвердив, зокрема:
- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;
- схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Абзацом 1 пункту 4 Постанови № 704 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 3 Постанови №704 визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Оцінюючи наявність підстав для підготовки та надання пенсійному органу довідок про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, з врахуванням положень Постанови № 704 для здійснення обчислення та перерахунку пенсії, починаючи з 01.02.2022 та 01.02.2023, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.
Так, у цій справі Верховний Суд дійшов таких висновків:
1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Положеннями абзацу 1 пункту 4 Постанови № 704 визначено формулу обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розмір яких повинен визначатися із використанням для його визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік) шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти відповідних категорій військовослужбовців згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Слід зазначити, що за загальним правилом тарифна сітка - це сукупність кваліфікаційних тарифних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими визначається розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
У свою чергу, тарифний розряд - це елемент тарифної сітки, що характеризується, зокрема за ієрархією складу військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, які поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.
Тарифний коефіцієнт - це елемент порозрядної диференціації тарифних ставок тарифної сітки, який є відношенням розміру тарифної ставки кожного наступного розряду тарифної сітки до розміру тарифної ставки першого розряду.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що додаток 1 до Постанови № 704 визначає розміри тарифного коефіцієнту посадових окладів всіх військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу незалежно від виду військового формування, створеного відповідно до законодавства України, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій, у зв'язку із чим при визначенні розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, які проходять військову службу в Національній гвардії безумовно застосовується правило їх обрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений у додатку 1 до Постанови № 704.
У свою чергу, у додатку 2 до Постанови № 704 визначено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб, як елемент тарифної сітки, саме для офіцерського складу військовослужбовців, зокрема, Національної гвардії, що жодним чином не позбавляє військовослужбовців Національної гвардії права на обрахунок розміру їх посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений додатку 1 до Постанови № 704.
Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо невидачі позивачеві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії.
Отже, застосовуючи судову практику Верховного Суду в даних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що невірне застосування підрозділами МВС України вищенаведених положень законодавства призвело до порушення права ОСОБА_1 на отримання оновленої довідки, станом на 01.01.2023 року.
Щодо доводів апелянта на те, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (Філія ГСЦ МВС) є неналежним відповідачем по справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, п. 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 № 129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунок) пенсій» було визначено уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України з покладенням таких функцій на управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань цього Департаменту.
16.04.2021 року наказом МВС України № 291 було внесено зміни до пункту 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 №129, визначено Департамент персоналу уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій з покладенням таких функцій на управління координації пенсійних питань та соціальної роботи цього Департаменту; територіальні медичні об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення з покладенням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально-гуманітарних питань цих державних установ.
У подальшому, п. 4 наказу від 22.04.2024 № 259 МВС України було визнано таким, що втратив чинність наказ МВС України від 25.02.2019 № 129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунок) пенсій» (зі змінами).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що з моменту втрати чинності наказом МВС України від 25.02.2019 № 129, у Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» відсутні повноваження щодо підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Водночас, згідно з пунктом 1 вказаного наказу Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України визначений уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій.
У відповідності до пункту 2 зазначеного наказу уповноважено Головний сервісний центр МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18, з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2024 № 432 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 № 259» внесено зміни, зокрема, до пункту 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 №259 та викладено його в такій редакції:
« 2. Уповноважити Головний сервісний центр МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за їх зверненням довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням висновків Великої Палати Верховного суду у справі №160/8324/19 та судових рішень у справах №826/3858/18 та №826/12704/18, а також здійснювати відповідно до законодавства України розгляд звернень таких осіб про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС)».
Тобто, зі змісту вказаного випливає, що до повноважень регіональних сервісних центрів Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС) належить розгляд звернень про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди, окрім довідок за березень 2019 року та листопад 2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до підрозділів МВС України із заявою від 26.08.2024 про підготовку та направлення до пенсійного органу спірної довідки про грошове забезпечення, станом на 01.01.2023, був чинним і підлягав застосуванню наказ МВС від 21.06.2024 № 432 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 № 259», яким саме на Регіональні сервісні центри ГСЦ МВС покладено обов'язки здійснювати видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за будь-які періоди, а не тільки за березень 2019 року та листопад 2019 року, як наполягає скаржник.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі, на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою внесено зміни до Постанови № 704, та встановлено інший порядок визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони не заслуговують на увагу суду, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин (01.01.2023), постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 не існувала.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (Філія ГСЦ МВС) - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.І. Кобаль
Судді: Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку
Повний текст виготовлено 13.11.2025 року