Справа № 620/1410/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Соломко І.І.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
13 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач, Укртрансбезпека) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу від 11.12.2024 № 138238 в розмірі 17000,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, власником транспортних засобів RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 , SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 та SCHMITZ S01 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 - є Приватне підприємство «Комфорт», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 (а.с.14).
15.10.2024 між Приватним підприємством «Комфорт» (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір про оренду транспортних засобів: сідельний тягач RENAULT, 2004 року випуску, шасі НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ; напівпричіп SCHMITZ S01 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі ТЗ). Умовами договору передбачено, що вказані транспортні засоби передані орендарю у тимчасове користування під керуванням екіпажу орендодавця водія ОСОБА_2 , строком з 21.10.2024 по 25.10.2024 (пункт 1 Договору, а.с.17).
ОСОБА_2 , прийнятий на роботу водія до Приватного підприємства «Комфорт» (код ЄДРПОУ 14237220) на підставі наказу керівника № 9-ПР від 16.10.2024, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу (а.с. 18).
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.05.2001, що підтверджується витягом з ЄДР. Основним видом діяльності за КВЕД 49.41- Вантажний автомобільний транспорт.
23.10.2024 посадовими особами управління Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі Укртрансбезпека) в Дніпропетровській області здійснено перевірку ТЗ.
За результатами перевірки складено акт від 23.10.2024 №062861, у якому посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (даліЗакон № 2344-ІІІ).
Згідно наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № С000053316 від 22.10.2024 встановлено, що перевезення вантажу (сухопродукти в асортименті), здійснювалось за допомогою ТЗ, перевізником є ФОП ОСОБА_1 , вантажовідправником є ТОВ «СНЕК ПРОДАКШИН», вантажоодержувачем - ТОВ «ГЕЛІАНТ ТРЕЙД». Пункт розвантаження м. Шостка, вул. Шевченка,57. Вага транспортного засобу -16,050, вантажу- 0,050. Водій ОСОБА_2 (а.с.59).
Позивача повідомлено про розгляд справи про порушення, яке відбудеться 11.12.2024 з 10-00 до 11-00 год, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову від 11.12.2024 № 138238, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова).
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону № 2344-III до позивача, за обставинами цієї справи, не відповідає складу виявленого порушення, а тому постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу від 11.12.2024 № 138238 є протиправною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон)(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до положень статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення вантажних перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 18 Закону з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням;
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі по тексту - Положення №103) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 14 статті 6 Закону установлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі по тексту - Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Так, відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2024 року № 062861 зафіксоване порушення - перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі по тексту - Інструкція).
У п. 3.3 Розділу III Інструкції №385, зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Отже, пунктом 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний при собі мати: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Вказаний нормативно-правовий акт покладає обов'язок на водія щодо наявності при ньому картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа, тобто один з цих двох документів.
Отже, відповідно до зазначених правових приписів Інструкції № 385 законодавець прямо визначає обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.
Наведені норми зобов'язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у даному випадку, під час перевірки, водій ОСОБА_2 надав посадовим особам Укртрансбезпеки бланк підтвердження діяльності від 21.10.2024, про що свідчать матеріалами справи і не заперечується відповідачем.
У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзу, як на підставу правомірності оскаржуваної постанови посилається на невідповідність даних, зазначених у тахокартах та бланку підтвердження діяльності, наданих водієм ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що наданий під час перевірки бланк, у пункті 12 містить дані - з 15-20 год 21.10.2024, у пункті 13- відсутні записи, а у 14 пункті є запис- перебував у стані тимчасової непрацездатності (а.с.12).
Разом тим, вказані дефекти у заповненні бланку підтвердження діяльності не спростовують виконання позивачем вимог, установлених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», стосовно забезпечення водія та подання при проведенні перевірки документів, що передбачені законодавством, а саме: даних зазначених у тахокарті та додатку до неї (а.с.12 та 16).
Отже, під час перевірки водієм ОСОБА_2 посадовим особам надано, зокрема: ТТН від 22.10.2024 № 0000053316, тахокарти, за період 21.10.2024-22.10.2024 та 22.10.2024-23.10.2024, бланк підтвердження діяльності, а тому доводи відповідача про порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Щодо доводів апелянта про ненадання під час перевірки водієм ОСОБА_2 для контролю реєстраційних листків за попередні 28 календарних днів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони не заслуговують на увагу суду, оскільки водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП «Комфорт», починаючи з 16.10.2024, а перевірка проводилась 23.10.2024 року, відповідно, останній не міг виконати вказані вимоги перевіряючих.
У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачена відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а не за помилки, допущені в тому числі водієм, при заповненні вказаних документів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано, що за наявності бланку підтвердження діяльності, при помилках в його заповненні, не є визначальною ознакою порушення за яке передбачена відповідальність згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на Європейську угоду щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), оскільки така стосується міжнародних перевезень.
Так, згідно поправки №6 до статті 2-8 ЄУТР ця Угода застосовується на території кожної Договірної сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, здійснених будь-яким транспортним засобом, зареєстрованим на території вищезгаданої Договірної Сторони або на території будь-якої іншої Договірної Сторони.
Водночас міжнародне перевезення у даному випадку не відбувалось.
Таким чином, у водія ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу були наявні тахокарти, за період 21.10.2024-22.10.2024 та 22.10.2024-23.10.2024, бланк підтвердження діяльності, що свідчить про виконання вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства та обставин справи, Державною службою України з безпеки на транспорті не доведено належними доказами факт вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення, за яке передбачена відповідальність абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №138238 від 11.12.2024 є протиправною та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 13.11.2025 року