Справа № 320/26189/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
13 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в місті Києві від 05.04.2023 року № 24570240105 в частині завищення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого для повернення з бюджету у сумі 80 925,57 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС в місті Києві здійснити перерахунок податкової знижки за 2021 рік позивачу із включенням до податкової знижки у зменшення оподаткованого доходу фактично здійснених протягом 2021 року витрат у розмірі 449 586,53 грн. на сплату видатків на будівництво доступного житла, визначеного законом, та нарахувати позивачу податкову знижку у розмірі 80 925,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно зменшив суму податку на доходи фізичних осіб, задекларовану для повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податку знижку у розмірі 80 925,57 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.04.2023 року № 24570240105. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не дотримано умови віднесення витрат у розмірі 449586,53 грн на придбання доступного житла, визначений статтею 166.2.1 статті 166 та п. 166.3.8 п. 166.3 статті 166 Податкового кодексу України з урахуванням Закону України №800-VI, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем звернуто увагу на те, що річний дохід позивача підтверджено довідкою про заробітну плату за 2021 рік і співпадає з поданою декларацією про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Крім того, зазначено, що дані місця реєстрації вказано у декларації, а реквізити паспорта містяться в наданому договорі про участь у фонді фінансування будівництва та містяться у відповідних реєстрах, що вказує про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 30 вересня 2025 року.
У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подала до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, яка зареєстрована в органі державної податкової служби 03.11.2022 за №9434466701, разом з додатком Ф3 - розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з використанням права на податкову знижку.
У той же час, ГУ ДПС у м. Києві провело камеральну перевірку податкової декларації, за результатами якої складено акт від 23.02.2023 №14678/ж5/26-15-24-01-05-03, відповідно до якого зазначена платником податку у податковій декларації сума, що підлягає поверненню з бюджету, є більшою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до завищення суми податку, що підлягає поверненню з бюджету, на 80 925,57 грн.
На думку податкового органу, що при заповненні податкової декларації платником податку порушено вимоги підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14, підпункту 166.2.1 пункту 166.2, підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.
За результатами камеральної перевірки податкової декларації встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки згідно наданих документів немає можливості ідентифікувати, що витрати понесені на придбання доступного житла, визначеного статтею 4 Закону України «Про запобігання впливу фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», а також, що платником не підтверджено резидентський статус та місце реєстрації.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 05.04.2023 №24570240105, яким за порушення підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14, підпункту 166.2.1 пункту 166.2, підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України зменшив суму податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету, у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у розмірі 80925,57 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14, підпункту 166.2.1 пункту 166.2, підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України є помилковими, тому податкове повідомлення-рішення від 05.04.2023 №24558240105 є протиправним і підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Так, згідно з п.п.14.1.87 п. 14.1 ст. 14 ПК України іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу.
При цьому, механізм та правила реалізації права платника податку на податкову знижку визначаються Податковим кодексом України.
У силу п.п.14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
У відповідності до п.п.166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).
Оригінали зазначених документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом (п.п.166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України).
Згідно з підпунктом 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.
Відповідно до підпункту 166.4.1 пункту 166.4 статті 166 Податкового кодексу України податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.
Як визначено у підпункті 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 Податкового кодексу України загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшену з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, крім випадку, визначеного підпунктом 166.4.4 цього пункту.
Таким чином, платник податку має право на податкову знижку у вигляді суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, про що зазначає у річній податковій декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подала податкову декларацію за 2021 рік, у рядку 14 якої задекларував суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку із використанням права на податкову знижку, у розмірі 80 925,57 грн.
Вказана сума зазначена також у рядку 18.2 податкової декларації як така, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного (податкового) року.
Згідно з додатком Ф3 до податкової декларації - розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з використанням права на податкову знижку, позивач у розділі 1 задекларував витрати на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним відповідно до підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України у розмірі 449 586,53 грн.
У рядку 7 розділу 2 цього розрахунку позивач вказав суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку, у розмірі 80 925,57 грн.
Разом з податковою декларацією позивач направив до податкового органу електронний примірник договору про участь у фонді фінансування будівництва від 20.07.2021, платіжне доручення, довідку про зарплату та доходи позивача та довідку про реквізити.
Так, у силу вимог частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання впливу фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» встановлено, що надання громадянам державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла шляхом сплати державою частини його вартості є одним із шляхів подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві відповідно до цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про запобігання впливу фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» доступне житло - збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири.
Державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.
Механізм забезпечення громадян доступним житлом відповідно до статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» визначає Порядок надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 №819 (далі - Порядок №819).
Відповідно до пункту 2 Порядку №819 договір про придбання житла - договір, що укладається між одержувачем державної підтримки і відчужувачем (продавцем, управителем, замовником, забудовником тощо) відповідно до вимог законодавства з метою забезпечення фінансування будівництва (придбання) житла; одержувачі державної підтримки - громадяни України, що відповідають вимогам, визначеним цим Порядком, та отримують державну підтримку відповідно до цього Порядку.
Пункт 3 Порядку №819 передбачає, що забезпечення доступним житлом здійснюється шляхом надання державної підтримки, яка полягає у сплаті державою: 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або надання пільгового іпотечного житлового кредиту; 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту для осіб, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 10-14 частини другої статті 7 та абзаців четвертого, шостого і восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту для осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Пункт 4 Порядку №819 встановлює, що державна підтримка надається шляхом сплати за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету 30 або 50 відсотків вартості нормативної площі доступного житла з урахуванням абзаців другого - четвертого пункту 3 цього Порядку. При цьому одержувачі державної підтримки вносять на свій поточний рахунок, відкритий в банку, кошти в обсязі 70 або 50 відсотків вартості нормативної площі доступного житла.
Згідно з пунктом 3 Порядку використанням коштів, передбачених у бюджеті м. Києва на придбання доступного житла для окремих категорій населення відповідно до законодавства, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.07.2019 №1249 (далі - Порядок №1249), бюджетні кошти спрямовуються на оплату частини вартості житла, яке придбавається громадянами, які перебувають на квартирному обліку, в районних в місті Києві державних адміністраціях (далі - придбавається на умовах співфінансування).
Пункт 7 Порядку №1249 визначає, що головний розпорядник бюджетних коштів укладає трьохсторонні договори з громадянами та уповноваженою особою замовника будівництва про придбання житла на умовах співфінансування, істотними умовами яких, зокрема, є порядок сплати сторонами вартості квартир і порядок їх передачі громадянам у власність.
У свою чергу, загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю встановлює Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідно до якого договір про участь у ФФБ - договір, відповідно до якого одна сторона (довіритель) передає кошти в управління управителю ФФБ, а друга сторона (управитель ФФБ) зобов'язана закріпити за довірителем об'єкт інвестування, забезпечити державну реєстрацію за довірителем спеціального майнового права на об'єкт інвестування, здійснити інші дії, визначені цим Законом та Законом України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».
Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що забезпечення громадян доступним житлом здійснюється, зокрема, шляхом надання державної підтримки, яка полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла на умовах співфінансування, у тому числі за договором про участь у ФФБ.
Як свідчать матеріали справи, що 20.07.2021 між ТОВ «Фінансова компанія Сістемінвест», як управителем ФФБ виду А «Авеню 42», об'єкта будівництва «Реконструкція та будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами громадського, соціально-побутового, торговельного призначення та надземним паркінгом на просп. Академіка Глушкова, 42 у Голосіївському районі м. Києва», та інші об'єкти нерухомого майна згідно з проектною документацією, що є уповноваженою особою замовника будівництва (Управитель) з однієї сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з другої сторони (Довіритель), Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (Платник) - з третьої сторони, відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Порядку використання коштів, передбачених у бюджеті міста Києва на придбання житла для окремих категорій населення відповідно до законодавства, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.07.2019 №1249, укладено договір №2/28 про участь у Фонді фінансування будівництва (про придбання житла на умовах співфінансування).
Згідно з пунктом 1.1 договору про придбання житла Довіритель, на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва виду А «Авеню 42», об'єкта будівництва «Реконструкція та будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами громадського, соціально-побутового, торговельного призначення та надземним паркінгом на просп. Академіка Глушкова, 42 у Голосіївському районі м. Києва» та інші об'єкти нерухомого майна згідно з проектною документацією (Правила ФФБ), дає згоду на участь в ФФБ (придбання квартири на умовах співфінансування), бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає разом з Платником кошти Управителю в управління з метою отримання від Забудовника об'єкта інвестування у власність (придбаває квартиру на умовах співфінансування) та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а Управитель приймає кошти в управління, зараховує кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку визначеному Правилами ФФБ та цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору про придбання житла Фонд фінансування будівництва виду А «Авеню 42», об'єкта будівництва «Реконструкція та будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами громадського, соціально-побутового, торговельного призначення та надземним паркінгом на просп. Академіка Глушкова, 42 у Голосіївському районі м. Києва» та інші об'єкти нерухомого майна згідно з проектною документацією (далі - ФФБ) є ФФБ виду А відповідно до чинного законодавства.
Пункти 1.3-1.5 цього договору визначають, що Довіритель є установником управління майно, переданим в управління Управителю, а Управитель є Управителем ФФБ; Управитель здійснює управління майном у порядку визначеному Правилами ФФБ та договором; при здійсненні управління майном для досягнення мети цього договору Управитель діє від свого імені та в інтересах Довірителя, дотримується встановлених Правил ФФБ та цим договором обмежень щодо окремих дій з управління цим майном.
Згідно з пунктами 1.7-1.9 договору про придбання житла адреса будівництва: просп. Академіка Глушкова, 42 у Голосіївському районі м. Києва; запланована дата введення об'єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2022 року; номер будинку: 1; номер квартири: 558; кількість кімнат: 1; проектна площа: 40,37 кв. м.
Як передбачено у додатку до договору про придбання житла - графіком внесення Довірителем ФФБ виду А «Авеню 42» грошових коштів на рахунок ФФБ, Довіритель вносить до 06.08.2021 грошові кошти на рахунок ФФБ у розмірі 803 120,78 грн., а Платник вносить на рахунок ФФБ до 16.08.2021 грошові кошти у розмірі 344 194,62 грн., всього 1 147 315,40 грн.
Згідно з платіжним дорученням від 22.07.2021 № 1 позивач перерахувала на рахунок ТОВ «ФК «Сістемінвест» ФФБ виду А грошові кошти у розмірі 483 120,78 грн. в управління згідно договору №2/28 від 20.07.2021 про участь ФФБ виду А «Авеню 42».
Управитель видав Довірителю ( ОСОБА_1 ) свідоцтво №2/28 від 05.08.2021 про сплату 100 відсотків від загальної кількості вимірних одиниць інвестування в об'єкті інвестування.
Наведене свідчить, що позивач є учасником програми із забезпечення громадян доступним житлом та отримав державну підтримку у вигляді сплати державою (в особі органу місцевої влади - Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла на умовах співфінансування на підставі договору про участь у ФФБ.
Як наслідок, позивач має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року суми витрат на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла згідно з підпунктом 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.
Однак, позиція відповідача грунтується на тому, що у позивача відсутні підстави для отримання податкової знижки у зв'язку з тим, що згідно наданих документів немає можливості ідентифікувати, що витрати понесені на придбання доступного житла, визначеного статтею 4 Закону України «Про запобігання впливу фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», а також, що платником не підтверджено резидентський статус та місце реєстрації.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач в акті перевірки не зазначає, що саме не дало можливості йому ідентифікувати витрати позивача як такі, що понесені на придбання доступного житла, визначеного статтею 4 Закону України «Про запобігання впливу фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», та в чому полягають порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.
Доводи відповідача про те, що позивач не підтвердив резидентський статус та місце реєстрації колегія суддів не приймає до уваги за наступних підстав.
За приписами підпункту 166.2.3 пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до цього Кодексу та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Суд Відповідно до п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
Таким чином, Податковим кодексом України визначено позначку в паспорті про реєстрацію як один із можливих, але не виключний спосіб підтвердження основного місця проживання платника податку.
При цьому, дані про резидентство та місце реєстрації позивача міститься в інформаційних базах Державної податкової служби, зокрема у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Крім того, разом із запереченням на акт перевірки позивач надав копію паспорта та картки фізичної особи-платника податків, що спростовує відповідні посилання апелянта у цій частині.
Твердження скаржника про те, що умови наданого договору про участь у Фонді фінансування будівництва (про придбання житла на умовах співфінансування) від 20.07.2021 №2/28 не відповідають нормам статті 4 Закону України «Про запобігання впливу фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 №819, колегія суддів відхиляє, з огляду на відсутність відповідного обгрунтування.
При цьому, відповідно до підпункту «б» пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України під витратами на придбання об'єкта нерухомості розуміються кошти, передані в управління управителю фонду фінансування будівництва.
Відтак, грошові кошти, внесені позивачем на рахунок Управителя за договором про придбання житла, вважаються витратами на придбання об'єкта нерухомості.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 05.04.2023 №24558240105 є протиправним і підлягає скасуванню.
Однак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок податкової знижки за 2021 рік позивачу із включенням до податкової знижки у зменшення оподаткованого доходу фактично здійснених протягом 2021 року витрат у розмірі 449 586,53 грн. на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, оскільки факт скасування судом податкового повідомлення-рішення від 05.04.2023 № 24570240105 нівелюють висновки акта перевірки та є достатнім способом захисту порушених прав позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко