12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/31753/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Сластьон А.О.) в адміністративній справі №160/31753/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить:
-визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області з відмови у призначення мені пенсії за нормами за п. 3 ч. 1 ст. 115 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які безпосередньо виразилися у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії від 17 жовтня 2024 року за №046350014338, скасувати це рішення;
-зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за нормами за п. з ч.1 ст.115 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення до органів пенсійного фонду 01 березня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю з 31.10.2002 до 08.07.2004 та з 31.08.2004 до 31.12.2004, що призвело до відмови у призначення пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення судом процесуальних норм, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки у спірний період позивач здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю та отримувала зокрема і пенсійні виплати.
Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю дитини з інвалідністю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
У періоди з 09.10.1996 до 31.10.2002 та з 08.07.2004 до 31.08.2004 ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Павлоградської райдержадміністрації та отримувала допомогу (пенсію) особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю віком до 16 років на доньку ОСОБА_3 1993 року народження, що підтверджується копіями довідки УСЗН Павлоградської райдержадміністрації №166 від 04.07.2023, посвідчення про отримання пенсії від 20.09.1996 та листа №04/434-24 від 11.04.2024 Управління соціальної та ветеранської політики Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Дані обставини були встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №160/8445/24.
За наслідком виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №160/8445/24 до страхового стажу позивачки було зараховано період роботи за записами трудової книжки колгоспника від 20.03.1993 серії НОМЕР_3 з 01.08.1992 до 31.12.1992 у колгоспі "Імені ХІХ з'їзду партії".
Також, з пенсійної справи позивача вбачається, що до страхового стажу позивачки було зараховано період:
з 14.06.1993 до 13.06.1993 - догляд за дитиною до 3-х років згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 13.07.1993;
з 09.10.1996 до 31.10.2002, з 08.07.2004 до 31.08.2004 - період догляду за дитиною інвалідом згідно з довідкою від 04.07.2023 №166 Управління соціального захисту населення.
Страховий стаж заявниці, з урахуванням зарахованих періодів, склав 14 років 01 місяць 13 днів (зараховано по 17.03.2006) з необхідних 15 років.
За повторним розглядом доданих ОСОБА_1 до заяви від 01.03.2024 документів відповідачем винесено оскаржуване рішення від 17.10.2024 №046350014338 про відмову в призначенні пенсії за нормами пункту 3 частини 1 статті 115 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.
Проте ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для зарахування до страхового стажу періоду догляду за особою з інвалідністю з дитинства за період з 31.10.2002 до 08.07.2004, з 31.08.2004 до 31.12.2004.
Позивачка вважаючи, що рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що суперечать нормам чинного пенсійного законодавства, тому звернулася до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість спірного рішення, оскільки позивачкою не було доведено факт догляду за дитиною з інвалідністю та отримання допомоги за догляд в спірний період, у відповідача були відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 31.10.2002 до 08.07.2004 та з 31.08.2004 до 31.12.2004.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІУ (далі - Закон №1058-ІУ).
Статтею 1 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року, згідно з якою жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому, до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Отже, згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV та частини першої статті 17 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII вбачається, що право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства (осіб з інвалідністю з дитинства) до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).
На момент виникнення спірних правовідносин, право на дострокову пенсію за віком мають матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №2249-VIII від 19 грудня 2017 року, зокрема у тексті Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21 березня 1991 року, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" № 2109-III від 16 листопада 2000 року, Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-ІV від 06 жовтня 2005 року, слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі.
Визначення терміну "інвалід з дитинства" (особа з інвалідністю з дитинства) не міститься ні в Законі № 875-ХІІ, № 2249-VIII, а ні в Законі № 2109-III.
Водночас, за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.
Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п. 9 ст. 11 Закону №1058, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
Стаж обчислюється на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надаються відділом персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.
До 01 січня 2005 року час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» від 29 квітня 2004 року № 558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
Порядок встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п. 10 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних Рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, чи потребу сторонньої допомоги можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.
Документами, які підтверджують вік, можуть бути: свідоцтво про народження, або виписка із паспорта, або довідка органів управління житловим фондом тощо.
Повертаючись до обставин справи, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною інвалідом: з 09.10.1996 до 01.11.1998; з 01.11.1998 до 01.11.2000; з 01.11.2000 до 31.10.2002; державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам, надбавку на догляд за дитиною - інвалідом віком до 16 років: з 08.07.2004 до 24.10.2004.
Позивач перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Павлоградської райдержадміністрації та отримувала допомогу (пенсію) особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю віком до 16 років на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями довідки УСЗН Павлоградської райдержадміністрації №166 від 04.07.2023, посвідчення про отримання пенсії від 20.09.1996 та листа №04/434-24 від 11.04.2024 Управління соціальної та ветеранської політики Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Відомості, зазначені у довідці УСЗН Павлоградської райдержадміністрації №166 від 04.07.2023 стали підставою для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 09.10.1996 до 31.10.2002, з 08.07.2004 до 31.08.2004.
Отже, факт здійснення догляду за дитиною з інвалідністю у періоди з 09.10.1996 до 01.11.1998; з 01.11.1998 до 01.11.2000; з 01.11.2000 до 31.10.2002; з 08.07.2004 до 24.10.2004 підтверджено інформацією УПСЗН.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачка отримувала пенсію оскільки здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю. (а.с. 35, 36) Саме ці докази свідчать, що позивачка продовжувала здійснювати догляд за дитиною з інвалідністю.
Зазначені обставини залишено поза увагою як відповідачем так і судом першої інстанції.
Крім того, відповідач приймаючи спірне рішення, не врахував цього, хоча міг знати, що позивач є особою, що підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Враховуючи зазначене, оскаржене рішення підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивачки про зобов'язання відповідача призначити їй пенсію, колегія суддів зазначає, що обчислення страхового стажу є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Оскільки позивач не заявляє вимог про зобов'язання відповідача зарахувати певний спірний страховий стаж, а також враховуючи ту обставину, що відповідач повинен здійснити перевірку страхового стажу позивача з урахуванням здійснення пенсійних виплат позивачу оскільки вона здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Так у зв'язку з прийняттям рішення на користь позивача, слід стягнути сплачений судовий збір на користь позивача за подання позову 1211,20грн та 1816,80грн, разом 3028грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/31753/24 - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17 жовтня 2024 року за №046350014338 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за нормами за п. з ч.1 ст.115 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_5 ) від 01.03.2024р. про призначення пенсії за нормами за п. з ч.1 ст.115 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з перевіркою страхового стажу ОСОБА_1 за період з 31.10.2002 до 08.07.2004 та з 31.08.2004 до 31.12.2004 і перевіркою інформації щодо отримання нею пенсії, оскільки здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461) судовий збір у розмірі 3028грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (12.11.2025р.) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак