10 листопада 2025 р.Справа № 520/19754/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/19754/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
01.05.2025 ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , заявник) через свого представника, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України з проханням:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 520/19754/24 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону №796-XII за період з 01.03.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року заяву представника позивача подану в порядку ст. 383 КАС України по справі № 520/19754/24 - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 по справі № 520/19754/24 скасовано. Справу №520/19754/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що: "висновок суду першої інстанції про те, що питання щодо застосування пенсійним органом, при перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення, величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, під час розгляду цієї справи судом не вирішувалось та не розглядалось, а тому не може бути предметом розгляду під час вирішення в порядку ст. 383 КАС України питання про наявність або відсутність в діях ГУ ПФУ в Харківській області обставин протиправності, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2024 згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Тому перевірка обставин, що стосуються здійснення ГУПФУ в Харківській області перерахунку пенсії позивачу в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а не в меншому розмірі, на чому наполягає позивач, може бути предметом розгляду під час вирішення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, помилковими та передчасними".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 прийнято до розгляду заяву в порядку ст. 383 КАС України у справі № 520/19754/24 та витребувано у ГУ ПФУ в Харківській області у термін - три дні з моменту отримання даної ухвали: детальний розрахунок проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2024 на виконання рішення суду Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі 520/19754/24 із зазначенням застосованого прожиткового мінімуму при її розрахунку за весь період з 16.01.2024 по теперішній час.
11.09.2025 на ухвалу суду від 05.09.2025 від ГУ ПФУ в Харківській області до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/19754/24 з 01.03.2025 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється в розмірі 16971,76 грн на поточний рахунок, відкритий в уповноваженій установі банку, дата виплати - 8 число. Сума доплати за період з 16.01.2024 по 28.02.2025 складає 131527,13 грн. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань. Також зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/19754/24 ОСОБА_1 проведено перерахунок з 16.01.2024 згідно до покладених судом зобов'язань, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн. Подальші перерахунки пенсії зазначеним судовим рішенням не передбачені. Прожитковий мінімум в розмірі 2093,00 застосовується по теперішній час.
18 вересня 2025 р. Харківський окружний адміністративний суд постановив окрему ухвалу, якою заяву представника позивача в порядку ст. 383 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнив.
Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 520/19754/24 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону №796-XII за період з 01.03.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Про вжиті заходи повідомити Харківській окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Відповідач, не погодився із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати зазначену ухвалу від 18 вересня 2025 р., а заяву позивача - залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на протиправність окремої ухвали з огляду на те, що вважає належним чином виконаним на виконання рішення суду у цій справі перерахунок пенсії позивача, проведений апелянтом з 16.01.2024, обчислений з мінімальної пенсії, встановлений саме на попередній 2023 рік.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 6 ст. 383 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).
Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" Європейський суд з прав людини, "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу зазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Під час судового розгляду встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, задоволено позов ОСОБА_1 ..
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 16.01.2024.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №l-p(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 частину витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по цій справі набрало законної сили 18.12.2024, виконавчий лист по цій справі позивачу направлено 01.04.2025 зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання - до 19.12.2027.
Звертаючись до суду першої інстанції з заявою в порядку ст. 383 КАС України позивач вказував, що перерахунок пенсії позивачу з 16.01.2024, на виконання судового рішення по справі №520/19754/24, відповідачем було проведено виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн, а не виходячи з розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, установленої на 1 січня відповідного календарного року та з врахуванням зміни розміру протягом року згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.
На підтвердження вказаних у заяві обставин позивач надав до суду першої інстанції протокол перерахунку пенсії від 03.02.2025, здійсненого на виконання рішення суду у цій справі, відповідно до якого, розмір пенсії позивача за періоди: з 16.01.2024 по 29.02.2024; з 01.03.2024 по 31.03.2024; з 01.01.2024 по 31.12.2024; з 01.01.2025 - довічно, обчислено в розмірі 16971,76 грн.
З цих підстав позивач переконаний, що перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 № 520/19754/24 здійснено відповідачем не в повному обсязі та з 01.03.2024 відповідач зобов'язаний зробити перерахунок та нарахувати пенсію позивачу в розмірі 18888 грн. (2361,00 грн. (прожитковий мінімум з 01.03.2024) * 8).
Натомість, нарахування позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн з 16.01.2024 по 01.03.2024 позивач вважає правомірним.
Отже, позивач погоджується з проведеним на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 № 520/19754/24 перерахунком пенсії за період з 16.01.2024 по 01.03.2024.
Проте, з подальшим перерахунком пенсії після 01.03.2024 позивач не погоджується та вважає, що дії суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 № 520/19754/24 є протиправними.
Під час розгляду даної справи в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 № 520/19754/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач належить до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796-XII, основний розмір пенсії має бути не нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Тому, на виконання судового рішення відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII, із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн.
Разом з цим, відповідно до пункту 8 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи висновки, викладені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахуванням позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн з 16.01.2024 по 01.03.2024 є правомірним. Натомість, нарахування позивачу пенсії з 01.03.2024 із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн. є протиправним.
Враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму у кожному році, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін.
Оскільки у цій справі відповідачем нараховується та виплачується пенсія позивачу з 01.03.2024 у зменшеному розмірі, суд дійшов висновку, що рішення суду не виконується відповідачем, чим порушуються вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України.
А отже, вказане свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо невиконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду, а тому у цьому випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України та постановлення окремої ухвали.
За таких обставин, у силу приписів ч. 6 ст. 383 КАС України суд першої інстанції виконав обов'язок з постановлення окремої ухвали.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує безпідставність вимог апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що окрема ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення поставленого питання, відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року по справі №520/19754/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 14.11.2025.