Справа № 640/11230/19
12 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ПЛАТФОРМИ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-ПЛАТФОРМИ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 червня 2019 року ТОВ "Т-ПЛАТФОРМИ" (надалі - Товариство»), було отримано податкові повідомлення-рішення №00007941402 від 11 червня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 764,00 (Три тисячі сімсот шістдесят чотири) гривень, та № 00007951402 від 11 червня 2019 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 46 420,00 (Сорок шість тисяч чотириста двадцять) гривень.
Даний факт підтверджується поштовим конвертом та відомостями сервісу УДППЗ «УКРПОШТА».
Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення № 00007941402 від 11 червня 2019 року та № 00007951402 від 11 червня 2019 року незаконними та протиправними.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Київ від 25 червня 2019 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач Головне управління ДФС у м. Києві скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду із відповідними письмовими доказами 18.07.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
Представником позивача 30.07.2019 подано до суду відповідь на відзив.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Київ від 13 серпня 2019 року у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовити.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX (в редакції Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 № 3863-IX (далі - Закон №3863-ІХ), який набрав чинності 26.09.2024) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На підставі пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Подлісна І.М.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу 640/11230/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ПЛАТФОРМИ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 15.04.2025 здійснено заміну відповідача у даній справі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ:39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Ухвалою суду від 16.06.2025 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.
Ухвалою суду від 16.06.2025 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 31.07.2025 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 31.07.2025 відкладено розгляд справи в режимі відеоконференції на 23.09.2025 о 10:00 год.
Представником позивача 23.09.2025 через систему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкладено розгляд справи на 21.10.2025 о 11:30 год.
Представником позивача 08.10.2025 через систему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення по справі.
Представником позивача 21.10.2025 через систему "Електронний суд" надіслано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 21.10.2025, постановленою в судовому засіданні, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкладено розгляд справи на 12.11.2025 о 11:30 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.
Представником позивача 30.10.2025 надіслано на поштову адресу суду клопотання про долучення електронних доказів.
Представником відповідаач 12.11.2025 через систему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення по справі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, просив у його задоволенні відмовити повністю.
В судовому засіданні за згодою сторін здійснено перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту про результати документальної, позапланової, невиїзної перевірки ТОВ "Т-ПЛАТФОРМИ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "ОНІКССТОР" за листопад, грудень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображення в деларації з податку на прибуток підприємств № 327/26-15-14-02-05/35908806 від 20 травня 2019 року.
В ході зазначеної перевірки, за твердженням Головного управління Державної м. Києві встановлено порушення позивачем п. 185.1. ст. 185. п. 187.1. ст. 187. п. 188.1. ст. .88, п. 198.2.. п. 198.3. ст. 198, п. 201.1. та п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України.
За такими висновками Акту перевірки ТОВ "Т-ПЛАТФОРМИ" не згідне, оскільки вони зроблені внаслідок грубих порушень положень Податкового кодексу України, які мали місце під час проведення перевірки, внаслідок чого обставини встановлені в Акті перевірки неповно і однобічно, а висновки Акту перевірки ґрунтуються на припущеннях і є помилковими.
Позивач вважає, що у Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) були відсутні підстави для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Т-ПЛАТФОРМИ", передбачені п. п. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки у відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві вих. № 122117/10/26-15-14-02-02 від 11 грудня 2018 року позивачем надало пояснення та документи, які підтверджують факти, викладені в поясненнях.
В запиті ГУ ДФС у м. Києві вих. № 122117/10/26-15-14-02-02 від 11 грудня 2018 року, який ТОВАРИСТВОМ було отримано 17 січня 2019 року, вимагає від позивача пояснень по взаємовідносинах з ТОВ «ОНІКССТОР», у зв'язку з тим, що «з'ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ «ОНІКССТОР» будь-яких основних фондів та виробничих потужностей.
Номенклатура та обсяг реалізованих товарів (ремонт та відновлення працездатності сервера, радіатор для процесора Supermicro SNK-P0047PD, системний блок серверний, мережевий адаптер Supermicro) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без трудових ресурсів. Відповідні товари, послуги із залученням стороннього трудового ресурсу та з експлуатації основних засобів за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися».
В своїх письмових поясненнях, наданих 04 лютого 2019 року у відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві. ТОВАРИСТВО спростувало всі твердження щодо неможливості ТОВ «ОНІКССТОР» здійснення господарської діяльності та щодо нереальності господарських операцій з даним товариством.
При цьому, зі змісту Акту перевірки вбачається, що ще 01 листопада 2018 року ГУ ДФС у м. Києві було відомо про те, що ОСОБА_1 , будучи допитаним 20 жовтня 2018 року в якості свідка, заперечував свою причетність до реєстрації і фінансово- господарської діяльності ТОВ «ОНІКССТОР».
В той же час, ГУ ДФС у м. Києві в своєму запиті не ставило з цього приводу жодних питань до ТОВАРИСТВА і не вимагало жодних пояснень з приводу причетності ОСОБА_2 до господарської діяльності ТОВ «ОНІКССТОР».
Отже, враховуючи надання пояснень з приводу поставлених відповідачем питань та їх документальних підтверджень, про що зазначено в самому наказі № 5193 від 26 квітня 2019 року, підстави для призначення і проведення позапланової документальної перевірки ТОВАРИСТВА були відсутні, а наказ ГУ ДФС у м. Києві «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Т-ПЛАТФОРМИ»» № 5193 від 26 квітня 2019 року є незаконним.
Відповідно, перевірка ТОВ «Т-ПЛАТФОРМИ» проведена з грубим порушенням вимог п.п. 78.1.4. п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.
Проте, навіть не зважаючи на незаконність проведеної перевірки і на порушення, які мали місце під час її проведення, вочевидь, що висновки ГУ ДФС у м. Києві про те, що «під час перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасника надання послуг, а саме задекларованим контрагентом, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті», спочатку має містити вирок суду у кримінальному провадженні по обвинуваченню посадових осіб ТОВАРИСТВА у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 366 Кримінального кодексу України («Службове підроблення »).
Отже, оскільки органи Державної фіскальної служби функціями судових органів не наділені, таке твердження не ґрунтується на належних доказах.
Твердження ж про те, що «податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених \ них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним», само по собі, нічого не значить без доведення всіх обставин, які підтверджують у встановленому порядку правдивість твердження про те. що ОСОБА_1 не брав участі в діяльності ТОВ «ОНІКССТОР».
В той же час, в своїх письмових поясненнях ТОВАРИСТВО повідомило ГУ ДФС у м. Києві про те, що є виробником комп'ютерів та комп'ютерів-серверів.
26 серпня 2014 року між ТОВАРИСТВОМ та ТОВ «ОНІКССТОР» було укладено договір поставки № 140826/01, згідно умов якого ТОВАРИСТВО за наданими замовленнями отримує від ТОВ «ОНІКССТОР» товари та оплачує їх вартість.
Згідно з п. 1.1. договору поставки №20161012 від 12 жовтня 2016 року «Постачальник (ТОВ «ОНІКССТОР» - прим, авт.) зобов'язується, протягом чинності цього договору, поставити та передати у власність Покупцеві (ТОВАРИСТВО - прим, авт.) товар на підставі заявки в кількості і в строки відповідно до умов цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору».
Поставка товару здійснювалась на умовах EXW склад постачальника (ТОВ «ОНІКССТОР»), який знаходився за адресою: 04050. м. Київ, вул. Дегтярівська, 14.
10 січня 2016 року, між ТОВАРИСТВОМ і ТОВ «ОНІКССТОР» було укладено договір технічного обслуговування та ремонту обладнання №160110, згідно з яким ТОВ «ОНІКССТОР» надавало ТОВАРИСТВУ послуги з ремонту та технічного обслуговування обладнання ТОВ «Т-ПЛАТФОРМИ».
Від імені ТОВАРИСТВА вказані вище договори підписані директором - Калініним Сергієм Львовичем, а від імені ТОВ «ОНІКССТОР». відповідно, директором цього товариства - Перестюком Олексієм Миколайовичем.
В період з 26 серпня 2014 року по 31 грудня 2016 року за вказаними договорами ТОВ «ОНІКССТОР» ТОВАРИСТВУ поставлено товарів і надано послуг на загальну суму 3 468 838.68 грн.. в т.ч. за період листопад-грудень 2016 року на суму 296 149,92 грн.
В той же час, Товариством було вжито заходів щодо збирання інформації відносно ТОВ «ОНІКССТОР» з відкритих джерел з метою їх перевірки, як сумлінного постачальника та добросовісного платника податків, і жодних побоювань отримані відомості не викликали. Також при укладанні договорів ТОВ «ОНІКССТОР» надало завірені копії документів про реєстрацію та правочин підписанта.
Так, станом на жовтень 2016 року, відомості відносно ТОВ «ОНІКССТОР» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань не містили відомостей про перебування цього підприємства в стані припинення; ТОВ «ОНІКССТОР» перебувало на обліку в Дарницькій державній податковій інспекції ГУ ДФС у м. Києві та було зареєстроване, як платник податку на додану вартість, а також перебувало на обліку в ГУ статистики в м. Києві.
ТОВ «ОНІКССТОР» був імпортером і офіційним дистриб'ютором комп'ютерних комплектуючих торгівельної марки Supermicro, що підтверджувалось відомостями офіційного сайту цієї компанії, тому були впевнені в походженні цього товару і не потребували перевірки джерела походження товару у контрагента.
Вказані операції оформлені у відповідності до вимог Цивільного і Податкового законодавства України, а також з додержанням вимог положень стандартів бухгалтерського обліку договорів, та відображені належним чином в податковому і бухгалтерському обліку.
З одного боку, вочевидь, що такий обсяг товарообігу комплектуючих складових серверного обладнання; неможливий без наявності налагодженого механізму виробництва і збуту серверного обладнання, який наявний у нашого ТОВАРИСТВА і, напевно, аналогічним чином існував і в ТОВ «ОНІКССТОР», що в свою чергу, обумовлює також наявність достатніх трудових ресурсів \ контрагентів, а отже, твердження про відсутність у ТОВ «ОНІКССТОР» достатніх трудових ресурсів або основних засобів в цей період ґрунтується на припущеннях та не відповідає дійсності.
В той же час, передача товару, який постачався за вказаними вище договорами і не мав великих габаритів, здійснювалась, як вже було зазначено вище, на складі постачальника, а ТОВАРИСТВО в своїй діяльності використовує орендований транспортний засіб, яким і здійснювалось транспортування.
Приймання товару від ТОВ "ОНІКССТОР" було доручено начальнику відділу постачання ТОВАРИСТВА - ОСОБА_3 , в обов'язки якого входив забезпечення виробництва, а також перевірка кількості, комплектності, асортименту і якості комплектуючих складових серверного обладнання, які надходили від постачальників ТОВАРИСТВА, в т.ч. і від цього контрагента.
Повноваження ОСОБА_3 підтверджувались довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які оформлювались ТОВАРИСТВОМ для поставки кожної партії товару і реєструвались у відповідному журналі.
В подальшому, комплектуючі складові, отримані ТОВАРИСТВОМ від ТОВ «ОНІКССТОР», за договором поставки були використані ТОВ «Т-ПЛАТФОРМИ» у власній господарській діяльності - для виготовлення серверного обладнання, яке згодом було поставлене замовникам, згідно у кладених договорів.
Розрахунок за товари і послуги, отримані ТОВАРИСТВОМ від ТОВ «ОНІКССТОР», був здійснений в повному обсязі.
На підтвердження зазначених вище обставин, наведених в письмових поясненнях, Товариством були додані належним чином засвідчені копії первинної бухгалтерської і податкової документації, копію паспорта ОСОБА_1 .
Підтвердити факти і обставини здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВАРИСТВО та ТОВ «ОНІКССТОР», а також спростувати непричетність ОСОБА_1 можуть: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; Крижанівська О. Г. та інші особи (нотаріуси, банківські працівники тощо), які безпосередньо були свідками вчинення ОСОБА_1 дій по управлінню ТОВ «ОНІКССТОР» та забезпеченню здійснення господарської діяльності даним підприємством (був особисто присутнім, особисто складав і підписував документи, особисто передавав товарно-матеріальні цінності тощо).
Представник позивача вважає, що податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи, якими зафіксовані господарські операції між ТОВАРИСТВОМ і ТОВ «ОНІКССТОР», оформлені у відповідності до вимог законодавства, про що свідчать відповідні підтвердження про реєстрацію податкових накладних в реєстрі податкових накладних, а право ТОВАРИСТВА на формування податкового кредиту з податку на додану вартість не залежить від податкового обліку ТОВ «ОНІКССТОР» та від сплати ним ПДВ до бюджету.
Не погодившись із оскаржуваними податковими повідомлення-рішеннями, представник позивача звернувся до суду з проханням про визнання їх протиправними та скасування.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та / або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).
Підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
При цьому ПК України та Закон № 996-ХIV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Суд відхиляє твердження сторони, про те, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов'язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов'язків пов'язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб'єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.
Спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, суд вважає, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.
Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб'єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
З огляду на викладене суд вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Суд також звертає увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).
Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
На думку суду, вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Суд вважає, що у справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судом.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1921.00 грн. згідно платіжного доручення №559 від 20.06.2019.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00007941402 від 11 червня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Т-ПЛАТФОРМИ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 764,00 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні, та №00007951402 від 11 червня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Т-ПЛАТФОРМИ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 46 420,00 (сорок шість тисяч чотириста двадцять) гривень.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ПЛАТФОРМИ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-ПЛАТФОРМИ" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Прорізна, 9, А,м. Київ,01001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 35908806);
відповідач:
- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011).
Головуючий суддя Подлісна І.М.