14 листопада 2025 рокум. Рівне№460/15185/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась через свого представника-адвоката до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та скасувати рішення від 12.06.2024 року номер справи 4573, яким відмовлено позивачу в призначенні допомоги при народженні, та зобов'язати відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що звернулася до відповідача із заявою від 29.05.2024 про призначення допомоги при народженні дитини, за результатами розгляду якої, відповідач рішенням від 12.06.2024 відмовив у призначенні вказаної допомоги у зв'язку з тим, що з дати народження дитини пройшло більше 12 місяців. Зазначене рішення відповідача позивач вважає протиправним, а тому звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом (позовною заявою).
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 11.12.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 12.12.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 16.12.2024 суд у складі судді Махаринця Д.Є. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/15185/24 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №808 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 №1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/15185/24, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/15185/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №460/15185/24 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 14.11.2025 суд прийняти до провадження адміністративну справу №460/15185/24, розгляд і вирішення цієї справи №460/15185/24 продовжив одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та 19.03.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
26.03.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про доручення доказів до матеріалів справи.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивачка є громадянкою України, зареєстрована з 06.03.2020 в с. Великі селища Рівненського району Рівненської області, що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 03.08.2021 та витягу з реєстру територіальної громади від 30.01.2024, копії яких додані позивачем до позовної заяви і наявні у матеріалах справи.
Позивач виїхала за межі України, а саме до Республіки Польща, що не заперечується сторонами.
Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження від 21.09.2022 № НОМЕР_2 у позивача 13.09.2022 народився син ОСОБА_2 у місті Білосток Республіки Польща.
29.05.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
Рішенням від 12.06.2024 за №07/815-05 відповідач відмовив у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що звернення про призначення допомоги відбулось пізніше ніж через 12 місяців з дати народження дитини.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача від 12.06.2024 року, яким відмовлено позивачу в призначенні допомоги при народженні та зобов'язати відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини..
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей встановлено Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року №2811-XII (далі - Закон №2811-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2811-XII визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 3 Закону №2811-XII призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.
Статтею 10 Закону №2811-XII встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
За приписами статті 11 Закону №2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Допомога батькам при народженні дитини призначається без подання документів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли у порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини.
Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.
У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Частиною 1 ст. 12 Закону №2811-XII передбачено, допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 Порядку №1751 державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується: громадянам України; іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, іншим іноземцям, які мають право на державну допомогу на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
Призначення і виплата допомоги сім'ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) особи, яка звертається за призначенням допомоги сім'ям з дітьми (далі - заявник), з використанням (за технічної можливості) функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (крім виплат, які здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. №215 "Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану".
Допомога за місцем проживання (перебування) призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.
Заяви з необхідними документами та/або відомостями також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному органу соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 10 Порядку №1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1751 для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу). Жінки, які мають задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Таким чином, для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків, з яким постійно проживає дитина та копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу). Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачу відмовлено відповідачем у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що заяву подано більше ніж через 12 місяців після народження дитини.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач покликається на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а.
Щодо наведеного суд зазначає, що при розгляді справи №591/610/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги не залежало від волі позивача та зумовлено обставинами, які об'єктивно завадили позивачу отримати свідоцтво про народження раніше.
Однак у справі що розглядається, акт про народження дитини Республіки Польща був отриманий позивачем ще 21.09.2022, а звернення за отриманням допомоги відбулось лише 29.05.2024, тобто з пропуском 12-місячного строку встановленого законодавством України. До того ж позивач не навела жодних обставин і підстав та їх обґрунтування, які б об'єктивно завадили їй вчасно (тобто у межах 12-місячного строку з моменту народження дитини) звернутися до відповідача із заявою про отримання допомоги при народженні дитини.
Таким чином, будучи за межами України позивач для призначення допомоги при народженні дитини була наділена правом надіслати до органу соціального захисту населення заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, водночас як вже суд зазначив вище, позивач як при зверненні до відповідача так і до суду не навів будь-яких обставин та не надав жодних доказів на їх підтвердження, які б свідчили про існування будь-яких обставин, що перешкоджали позивачу вчасно надіслати до органу соціального захисту населення заяву для отримання допомоги та документи, що засвідчують народження дитини.
Також, суд відхиляє покликання позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №226/450/17, оскільки спірні правовідносини не є тотожними та стосуються припинення виплати допомоги при народженні дитини.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв відповідно до вимог законодавства, правомірно та обґрунтовано прийняв оскаржуване рішення про відмову у виплаті допомоги у зв'язку з пропущенням строку без поважних причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.
5. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації (місцезнаходження: вул. Соборна, 366-А, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33020; код ЄДРПОУ: 03195412).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК