про залишення позовної заяви без руху
13 листопада 2025 рокусправа № 380/22312/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "АУТПОСТ-2" про стягнення грошових коштів,
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "АУТПОСТ-2" (далі - відповідач), у якому просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача 123 609,33 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Частиною 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до суду, пропущений з поважних причин.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, слід врахувати наступне.
Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
За змістом ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із строками, визначеними у статті 122 цього Кодексу.
Спір у цій справі виник з приводу стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, застосованих до відповідача за невиконання нормативу робочих місць у 2024 році.
Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
Отже, у випадку звернення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду із позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені застосовуються строки, передбачені ч. 4 ст. 20 Закон № 875-XII, тобто шість місяців після закінчення строку для самостійної сплати цих санкцій.
Відтак, підстави для пред'явлення цього позову до суду виникли у позивача 16.04.2025.
Позивач звернувся до суду 11.11.2025, пропустивши, при цьому, встановлений ч. 4 ст. Закону № 875-XII строк звернення до суду на 27 днів.
У позовній заяві позивач просить суд визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду із цим позовом та поновити вказаний строк.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач покликається на те, що мали місце об'єктивні обставини, пов'язані з надзвичайно великою кількістю суб'єктів господарювання, які не виконали нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 звітному році. Внаслідок цього позивач був змушений одночасно опрацьовувати значну кількість матеріалів щодо притягнення порушників до відповідальності, що об'єктивно унеможливило своєчасне звернення до суду щодо кожного окремого боржника, включаючи відповідача.
Оцінюючи доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку, слід враховує таке.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду не містить вичерпного, детально описаного переліку поважних причин пропуску таких чи критеріїв їх визначення.
Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19.
Суд відмічає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.
Позивач покликається на надмірну завантаженість відділу правової роботи Львівського обласного Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, внаслідок чого провідні юрисконсульти не змогли вчасно опрацювати всі судові справи, виявити та виправити допущену помилку зі строками.
Суддя наголошує, що відповіда, як суб'єкт владних повноважень, повинен належно організовувати свою роботу, враховуючи специфіку своєї діяльності, і неналежна організація роботи не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки залежить виключно від поведінки самого суб'єкта владних повноважень, а не якихось зовнішніх факторів.
З огляду на вказане покликання позивача на надмірну завантаженість, що призвела до невчасного звернення з цим позовом до суду, суддя визнає необґрунтованими та відхиляє їх.
Позивач покликається на зміни в правовому регулюванні відносин щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій.
З цього приводу варто відмітити, що суб'єкт владних повноважень з огляду на специфіку своєї діяльності повинен враховувати відповідні зміни до законодавства, яке він застосовує у своїй діяльності.
Таким чином, причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, які наведені у позовній заяві, є неповажними.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення з цим позовом до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх підтвердження.
За таких обставин позовна заява, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення її недоліків, а саме:
- подання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 248, 256,294 КАС України,
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 380/22312/25 та зазначенням прізвища судді, яка прийняла ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Кисильова Ольга Йосипівна