Іменем України
14 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1485/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Полтавської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними та скасувати накази керівника Полтавської обласної прокуратури від 07.10.2024 № 463к, від 04.11.2024 № 487к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області;
-поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області з дня звільнення та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині;
-стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю в середньому заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з дня звільнення з посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області по день поновлення на вказаній посаді та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині в межах суми стягнення за один місяць;
-вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше п'яти днів після розгляду справи по суті.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Наказом керівника Полтавської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 100к позивача призначено на посаду керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області строком на п'ять років з 15.03.2021.
Рішенням Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади Офісу Генерального прокурора від 19.09.2024 №07/1/1-12п-24, принятим за зверненням відповідача, встановлено наявність в діяльності позивача, як керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з цієї посади.
Наведене Рішення Комісії від 19.09.2024 №07/1/1-12п-24 оскаржене позивачем до Луганського окружного адміністративного суду (справа № 360/1251/24).
04.11.2024 позивачу вручено накази керівника Полтавської обласної прокуратури (відповідача), винесені на підставі оскаржуваного у справі № 360/1251/24 Рішення Комісії від 19.09.2024 №07/1/1-12п-24, а саме: - наказ від 07.10.2024 № 463к про звільнення позивача з адміністративної посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності; - наказ від 04.11.2024 № 487к - вважати позивача звільненим з посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру») з 04 листопада 2024 року у зв'язку із закінченням тимчасової непрацездатності.
Оскаржуване у справі № 360/1251/24 Рішення Комісії від 19.09.2024 №07/1/1-12п-24 стало єдиною підставою винесення відповідачем вищезазначених наказів.
У разі визнання судом у справі № 360/1251/24 оскаржуваного Рішення Комісії протиправним та його скасування, на думку позивача, підлягають скасуванню і всі похідні документи, видані на підставі цього рішення, у тому числі відповідні накази відповідача від 07.10.2024 № 463к, від 04.11.2024 № 487к про звільнення позивача з адміністративної посади.
Відтак, у цьому випадку має бути застосована так звана доктрина «плодів отруйного дерева», сформульована Європейським судом з прав людини.
Окрім цього, протиправність оскаржуваних наказів обґрунтовується недодержанням відповідачем вимог частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про прокуратуру», а саме їх видання за відсутності рекомендації Ради прокурорів України про звільнення позивача з адміністративної посади.
Позивач займав адміністративну посаду керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області і окрім загальних гарантій прокурора мав додаткові гарантії (запобіжники) щодо неправомірного звільнення, які відповідно до частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про прокуратуру» забезпечує Рада прокурорів України - вищий орган прокурорського самоврядування у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів.
Оскільки дію норми пункту 1 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про прокуратуру» про повноваження Ради прокурорів України вносити рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом, відновлено з 01.09.2021, звільнення позивача відбулось з порушенням процедури.
Окрім цього, відповідно до вимог статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності.
Водночас наказ від 07.10.2024 № 463к про звільнення позивача винесено в період тимчасової непрацездатності останнього, про що навіть зазначено у самому наказі, який у свою чергу зазначений серед підстав винесення наказу від 04.11.2024 № 487к.
Позивач вважає, що накази відповідача від 07.10.2024 № 463к, від 04.11.2024 № 487к про його звільнення з адміністративної посади, а також оскаржуване у справі № 360/1251/24 Рішення Комісії від 19.09.2024 №07/1/1-12п-24 є незаконними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, з порушенням процедури, визначеної нормативно-правовими актами, що регулюють вказані питання, ухваленими з істотним порушенням гарантованих прав позивача, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 зупинено провадження у справі №360/1485/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №360/1251/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора в особі Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади про визнання протиправними дії, протиправним та скасувати рішення.
Ухвалами суду від 16.09.2025 поновлено провадження у справі; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Полтавська обласна прокуратура позов не визнала, заперечувала щодо задоволення позовних вимог, з цього приводу подала відзив, в якому зазначила наступне.
До Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади 13.05.2024 надійшло звернення керівника Полтавської обласної прокуратури щодо неналежного виконання керівником Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
За результатами перевірки відомостей, зазначених у зверненні, Комісією складено висновок від 22.07.2024 № 07/1/1-9зв/к-7п-24 про наявність у діяльності керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з указаної адміністративної посади та прийнято рішення від 19.09.2024 № 07/1/1-12п-24, які стали у подальшому підставою для прийняття керівником Полтавської обласної прокуратури оскаржуваних наказів.
На час прийняття оскаржуваних наказів, дії Комісії щодо складання висновку від 22.07.2024 №07/1/1-9зв/к-7п-24 за зверненням Полтавської обласної прокуратури протиправними не визнані, рішення Комісії від 19.09.2024 № 07/1/1-12п-24 не скасоване.
Також відповідач зазначив, що законодавець, вносячи зміни до Закону № 1697-VII Законом № 113-ІХ, допустив прогалину та залишив у п. 1 ч. 9 ст. 71 Закону № 1697-VII норму, що Рада прокурорів України вносить рекомендації про звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом, проте вона не має практичного застосування та не узгоджується із тими змінами, які були внесені.
На думку відповідача, Генеральний прокурор наділив членів Комісії повноваженнями щодо встановлення наявності чи відсутності підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону, для звільнення прокурора з адміністративної посади та її рішення є обов'язковими для виконання як для керівників обласних прокуратур, так і Генерального прокурора.
Також вказав, що фактично ст. ст. 41 та 51 Закону № 1697-VII регулюють різні правовідносини, і звільнення з адміністративної посади не припиняє трудові правовідносини між роботодавцем та працівником. У звільненого з адміністративної посади прокурора зберігаються заробітна плата та інші гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення.
Разом з цим необхідно відмітити, що ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Таким чином, датою звільнення працівника є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у листку непрацездатності.
На виконання вказаних вимог, після припинення лікування ОСОБА_1 видано наказ від 04.11.2024 № 487к, відповідно до якого останнього необхідно вважати звільненим з посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області з 04.11.2024 у зв'язку з закінченням тимчасової непрацездатності.
Після звільнення ОСОБА_1 з посади, на виконання вимог ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» йому були запропоновані усі вакантні на момент звільнення посади в підпорядкованих окружних прокуратурах, у зв'язку із чим його було призначено на посаду прокурора Диканської окружної прокуратури.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає доводи ОСОБА_1 щодо незаконності наказів керівника Полтавської обласної прокуратури від 07.10.2024 № 463к, від 04.11.2024 № 487к про звільнення його з посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, порушення відповідачем гарантій незалежності прокурора та недодержання при прийнятті оскаржуваних наказів, вимог ч. 9 ст. 71 Закону України «Про прокуратуру», а саме їх видання за відсутності рекомендацій Ради прокурорів України, безпідставними, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач скористався правом на подачу відповіді на відзив, в якій серед іншого зазначив, що відповідно до п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із подальшими продовженнями строку дії, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 43 Конституції України, яка у свою чергу гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
З огляду на те, що вимоги нормативних актів лише допускають застосування відповідних обмежень, а з 24.02.2022 до цього часу на території м. Полтави бойові дії не велись, органи прокуратури Полтавської області працюють у штатному режимі, додаткові обмеження відповідачем прав позивача та винесення у період його тимчасової непрацездатності наказу про звільнення з адміністративної посади є необґрунтованим.
У відзиві відповідачем не заперечується факт обізнаності з Рішенням Комісії від 19.09.2024 та заповнення до одержання його повного тексту протягом 3 днів 23-25.09.2024 усіх 5 вакантних посад прокурорів Полтавської окружної прокуратури, які до цього часу не заповнювались багато місяців.
На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач скористався правом подати додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначив про те, що Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі № 360/1251/24 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 скасовано та постановлено нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади Офісу Генерального прокурора від 19.09.2024 № 07/1/1-12п-24 є правомірним та обґрунтованим, а факти, зазначені в рішенні Комісії, підтверджуються матеріалами справи.
Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі № 360/1251/24 набрала законної сили.
Рішення Комісії має обов'язковий (імперативний) характер для керівника відповідного органу прокуратури та є підставою для звільнення прокурора, у зв'язку з чим керівником обласної прокуратури видано оскаржуваний наказ від 07.10.2024 № 463к про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади. З урахуванням вказаного, підстави для визнання протиправними та скасування наказів керівника Полтавської обласної прокуратури від 07.10.2024 № 463к, від 04.11.2024 № 487к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, поновлення його на посаді та стягнення з Полтавської обласної прокуратури на користь позивача різниці в середньому заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи відсутні.
У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач з грудня 2004 року працює в органах прокуратури на різних посадах, а з 15.03.2021 призначений на посаду керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області строком на п'ять років наказом керівника Полтавської обласної прокуратури від 12.03.2021 №100к.
13 травня 2024 року до Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади надійшло звернення керівника Полтавської обласної прокуратури від 07.05.2025 №01-9ВИХ-24 стосовно ОСОБА_1
19 вересня 2024 року Комісія з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади прийняла рішення № 074/1-12-п-24 про наявність у діяльності керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 підстави, передбачені пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", для звільнення з указаної адміністративної посади.
Позивач оскаржив вказане рішення Комісії до адміністративного суду та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №360/1251/24 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора в особі Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, про визнання протиправними дії, протиправним та скасувати рішення - задоволено.
Визнано протиправними дії Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади Офісу Генерального прокурора щодо складання з порушенням строку висновку від 22.07.2024 № 07/1/1-9зв/к-7п-24 за зверненням керівника Полтавської обласної прокуратури Гладія Є.В.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади Офісу Генерального прокурора від 19.09.2024 №07/1/1-12п-24.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, місто Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року по справі №360/1251/24 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора в особі Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, про визнання протиправними дії, протиправним та скасування рішення відмовлено в повному обсязі.
04.11.2024 позивачу вручено накази керівника Полтавської обласної прокуратури, а саме:
- наказ від 07.10.2024 № 463к про звільнення позивача з адміністративної посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності;
- наказ від 04.11.2024 № 487к - вважати позивача звільненим з посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру») з 04 листопада 2024 року у зв'язку із закінченням тимчасової непрацездатності.
Підставою для звільнення з адміністративної посади стало Рішення Комісії від 19.09.2024 №07/1/1-12п-24.
Згідно роздруківок електронних листків непрацездатності №№ 13880078-2026072560-1 від 05.10.2024, 13880078-2026234246-1 від 12.10.2024, 14171276-2026438905-1 від 26.10.2024, 14171276-2026690730-1 від 30.10.2024 ОСОБА_1 у період з 05.10.2024 по 11.10.2024, з 12.10.2024 по 18.10.2024, з 21.10.2024 по 25.10.2024, з 26.10.2024 по 29.10.2024 та з 30.10.2024 по 01.11.2024 був тимчасово непрацездатний.
Також судом встановлено, що 05.11.2024 відповідач листом №07-1011ВИХ-2 запропонував позивачу з метою подальшого працевлаштування наступні вакантні та тимчасово вакантні посади:
- прокурора Глобинської окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Диканської окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Оржицького відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Хорольського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Гадяцького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області;
- прокурора Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області;
-прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області;
-тимчасово вакантну посаду на умовах строкового трудового договору прокурора Глобинської окружної прокуратури Полтавської області на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 по 13.04.2026;
- тимчасово вакантну посаду на умовах строкового трудового договору прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 по 20.07.2026;
- тимчасово вакантну посаду на умовах строкового трудового договору прокурора Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_4 по 14.12.2024;
- тимчасово вакантну посаду на умовах строкового трудового договору прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_5 по 26.11.2026.
29.11.2024 позивач надав письмову згоду на переведення до іншого органу прокуратури та призначення на посаду прокурора Диканської окружної прокуратури Полтавської області.
Наказом відповідача від 02.12.2024 №532к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Диканської окружної прокуратури Полтавської області з 03 грудня 2024 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII), застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 4 Закону №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Приписами частини другої статті 15 Закону №1697-VII закріплено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1697-VII посада керівника окружної прокуратури є адміністративною посадою.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 11 Закону №1697-VII керівник обласної прокуратури призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої та частини третьої статті 41 Закону №1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 11-15 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється керівником обласної прокуратури в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, з підстав неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади. Наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
Отже, обов'язковою умовою для звільнення прокурора з адміністративної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII є встановлення наявності відповідної підстави у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи, закріплених частиною третьою статті 41 Закону №1697-VII.
Наказом Генерального прокурора від 01.07.2022 №113 затверджено Порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, яким визначено процедуру розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади (далі - звернення), з метою встановлення наявності або відсутності підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону, для звільнення прокурора з адміністративної посади.
Відповідно до Розділу І дія Порядку не поширюється на відносини щодо розгляду звернень про оскарження дій або бездіяльності прокурора, який обіймає адміністративну посаду, під час виконання ним повноважень на такій посаді (пункт 1).
Розгляд звернень здійснюється Комісією з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади (далі - Комісія), яка утворюється і діє згідно з цим Порядком (пункт 2).
Наказом Генерального прокурора від 19.08.2022 № 161 створено Комісію з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
Як вже було встановлено судом раніше, 19 вересня 2024 року Комісія з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади прийняла рішення № 074/1-12-п-24 про наявність у діяльності керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 підстави, передбачені пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", для звільнення з указаної адміністративної посади.
Враховуючи наявність відповідного рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, відповідач мав всі правові підстави для звільнення позивача з адміністративної посади.
За правилами частин четвертої та п'ятої статті 41 Закону №1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.
Після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.
У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.
До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.
Як вже було встановлено судом раніше, 05.11.2024 відповідач листом №07-1011ВИХ-2 запропонував позивачу з метою подальшого працевлаштування вакантні та тимчасово вакантні посади.
29.11.2024 позивач надав письмову згоду на переведення до іншого органу прокуратури та призначення на посаду прокурора Диканської окружної прокуратури Полтавської області.
Наказом відповідача від 02.12.2024 №532к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Диканської окружної прокуратури Полтавської області з 03 грудня 2024 року.
Як наслідок, судом встановлено, що відповідачем повністю дотримано вимоги частини п'ятої статті 41 Закону №1697-VII.
Доводи позивача про те, що відповідачем заповнені найбільш сприятливі для нього вакантні посади у цьому ж органі прокуратури протягом 3 днів 23-25.09.2024 навмисно напередодні його звільнення з адміністративної посади є суто сприйняттям позивача та непідкріплені жодними належними та допустимими доказами.
Той факт, що в цей період відбулось заміщення вакантних посад в Полтавській окружній прокуратурі Полтавської області, лише свідчить про прийняття керівником обласної прокуратури кадрових рішень для забезпечення належної організації роботи в окружній прокуратурі.
Твердження позивача про те, що його звільнення з адміністративної посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області відбулось у період тимчасової непрацездатності, що є порушенням статті 40 КЗпП України, суд вважає неприйнятним з огляду на таке.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).
Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті) (частина третя статті 40 КЗпП України).
Згідно пункту 2 Глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений, в тому числі і на момент видання відповідачем наказів про звільнення позивача з адміністративної посади. Воєнний стан введений в тому числі і на території Полтавської області.
У зв'язку з чим відповідач правомірно застосував під час звільнення позивача з адміністративної посади вимоги частини першою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та звільнив позивача в перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.
При цьому в тексті наказу від 07.10.2024 № 463к про звільнення позивача з адміністративної посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру») є застереження про звільнення у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.
Наказом від 04.11.2024 № 487к визначено дату звільнення позивача з адміністративної посади - 04 листопада 2024 року у зв'язку із закінченням тимчасової непрацездатності.
Посилання позивача на те, що відповідачем недодержано вимог частини дев'ятої статті 71 Закону №1697-VII, а саме видання наказів про звільнення за відсутності рекомендації Ради прокурорів України про звільнення позивача з адміністративної посади, суд вважає неприйнятим, виходячи з наступного.
Як уже зазначалося вище судом, статтею 41 Закону №1697-VII визначено порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді.
Так, положення частин першої, третьої ст. 41 Закону № 1697 до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113), тобто до 25.09.2019 передбачали, що звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої п.п. 2,3,6-8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України.
Наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється Радою прокурорів України з дотриманням передбачених статтею 47 цього Закону гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
Статтею 71 Закону № 1697-VII врегульовано, що у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів вищим органом прокурорського самоврядування є Рада прокурорів України.
Рада прокурорів України у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів організовує виконання рішень конференції, а також вирішує питання щодо скликання та проведення всеукраїнської конференції прокурорів. Повноваження та порядок роботи Ради прокурорів України визначаються цим Законом та Положенням про Раду прокурорів України.
Пунктом 1 частини дев'ятої ст. 71 Закону № 1697-VII обумовлено, що Рада прокурорів України, серед іншого, вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом.
Пункт 2.4 розділу II Положення про Раду прокурорів України, затвердженого на всеукраїнській конференції прокурорів 27.04.2017 (зі змінами, затвердженими всеукраїнською конференцією прокурорів від 21.12.2018, від 28.08.2021, від 28.02.2023), також визначає, що одним із завдань Ради прокурорів України є участь у призначенні та звільненні прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених Законом № 1697-VII.
Проаналізувавши наведені вище норми, суд дійшов висновку, що Рада прокурорів України надає рекомендації на звільнення прокурора з адміністративної посади лише у випадках, передбачених Законом № 1697-VII.
Разом з тим, суд зауважує, що Законом № 113-ІХ внесено зміни до статті 41 Закону №1697-VII, зокрема частини перша та третя викладено у наступній редакції.
Частина перша передбачає, що звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої п. п. 2 - 10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з таких підстав:
1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням;
2) переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої п. п. 1 - 3 частини третьої статті 39 цього Закону);
3) неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків. установлених для відповідної адміністративної посади:
4) наявність заборгованості із сплата аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 11 - 15 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється керівником обласної прокуратури в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.
Частина третя передбачає, що наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що Законом № 113-ІХ виключено норму, яка передбачала участь Ради прокурорів України у процедурі звільнення прокурора з адміністративної посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII.
Тобто, пункт 3 частини першої, частина третя статті 41 Закону №1697-VII передбачає звільнення за неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади Генеральним прокурором в порядку, визначеному Генеральним прокурором.
Отже, положення пункту 1 частини дев'ятої статті 71 Закону №1697-VII в частині внесення Радою прокурорів України рекомендації про звільнення прокурорів з адміністративних посад з набранням чинності Закону № 113-ІХ (з 25.09.2019) дійсно не узгоджуються з положеннями статті 41 Закону №1697-VII та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Крім цього, суд зауважує, що статті 9 та 41 Закону № 1697-VII не містять норм, які б визначали можливість звільнення прокурора з адміністративної посади лише після звернення до Ради прокурорів України з проханням встановити наявність такої підстави для звільнення.
Також, як вже зазначав суд раніше, відповідно до частини третьої статті 41 та пункту 9-2 статті 9 Закону № 1697-VII наказом Генерального прокурора від 01.07.2022 № 113 затверджено Порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
Наказом Генерального прокурора від 19.08.2022 № 161 створено Комісію з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
Тобто, Генеральний прокурор наділив членів Комісії повноваженнями щодо встановлення наявності чи відсутності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої ст. 41 Закону № 1697-VII, для звільнення прокурора з адміністративної посади та її рішення є обов'язковими для виконання, як для керівників обласних прокуратур, так і Генерального прокурора.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази від 07.10.2024 № 463к та від 04.11.2024 № 487к про звільнення позивача з адміністративної посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру») з 04 листопада 2024 року у зв'язку із закінченням тимчасової непрацездатності прийняті відповідачем правомірно, тобто з дотриманням вимог законодавства, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
У зв'язку з цим не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача про поновлення на посаді та стягнення з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різниці в середньому заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з дня звільнення з посади керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області по день поновлення на вказаній посаді.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач довів правомірність наказів про звільнення, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати покладаються на нього та відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова