про залишення позовної заяви без розгляду
14 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/5253/25
категорія 111030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали справи в електронній формі за позовом Приватного підприємства «Україна ТВМ» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
27 лютого 2025 року Приватне підприємство «Україна ТВМ» (далі - ПП «Україна ТВМ», платник податків) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, податковий орган), у якому просить суд визнати бездіяльність ГУ ДПС у Житомирській області, що полягає у невидачі ПП «Україна ТВМ» (код ЄДРПОУ 34829205) ліцензії, оформленої на новому бланку, з урахуванням змін на підставі заяви (реєстраційний номер 06500314201900119) від 31 березня 2020 року - протиправною.
Обґрунтовуючи підстави позову ПП «Україна ТВМ», у тому числі, зазначило, що відповідачем допущене триваюче порушення (заява від 31 березня 2020 року щодо переоформлення ліцензії станом на дату подання цього позову не розглянута відповідачем).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року позов прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження.
Вирішено, що справа буде розглядатися (формуватися та зберігатися) в електронній формі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
27 березня 2025 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано обізнаністю позивача із тим, що контролюючим органом не було внесено змін до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з реєстраційний №06500314201900119, оскільки ПП «Україна ТВМ» повторно звернулося до ГУ ДПС у Житомирській області із аналогічною заявою 02 липня 2020 року, яка була зареєстрована у контролюючому органі за вх. №Т/9046 та задоволена за результатами розгляду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року позовну заяву ПП «Україна ТВМ» залишено без руху, оскільки позивачем пропущено передбачений статтею 122 КАС України шестимісячний строк на звернення з даним позовом до суду.
18 квітня 2025 року ПП «Україна ТВМ» звернулось до суду із клопотанням про поновлення строку, який, на переконання останнього не пропущений, оскільки бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви від 31.03.2020 є триваючим порушенням і триває з 2020 року по цей час.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року ухвалено, що питання щодо визнання поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом буде вирішено під час судового розгляду справи по суті.
Продовжено розгляд адміністративної справи №240/5253/25 за позовом ПП «Україна ТВМ» до ГУ ДПС у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року запропоновано ПП «Україна ТВМ» надати до суду протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали: інформацію стосовно того, чи видана відповідачем ліцензія позивачу, станом на час розгляду цієї справи, дата її видачі. У разі наявності ліцензії, надати до суду її засвідчену копію. Зупинено провадження у справі до дати отримання судом витребуваної інформації.
На виконання наведеної ухвали, від позивача надійшло клопотання, в якому він просив долучити до матеріалів справи письмові докази (заява від 26.04.2019, ліцензія № 06500314201900119 термін дії 01.07.2019-02.07.2020, заява від 31.03.2020, квитанція № 1 до заяви від 31.03.2020, квитанція № 2 до заяви від 31.03.2020, заява від 01.07.2020, ліцензія №06500314201900119 термін дії 02.07.2020-15.09.2021, заява від 14.09.2021, ліцензія №06500314201900119 термін дії 15.09.2021-01.07.2024, заява від 11.01.2024, ліцензія № 06500314202400010).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку, наведені позивачем в клопотанні та відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. Адміністративний позов - залишено без руху. Установлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: обґрунтованої заяви/клопотання із зазначенням інших (нових) обставин щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску та або ж надати докази, які свідчать про дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
Позивач на виконання ухвали суду від 03 листопада 2025 року надав клопотання про поновлення строків, яке мотивував наступним.
Позивач зазначив, що раніше звертався із позовом до суду, предметом розгляду якого було оскарження штрафних санкцій, що були нараховані відповідачем згідно податкового повідомлення-рішення №00048510902 від 11.03.2024р, на підставі акту документальної планової виїзної перевірки №129/06-30-07-11/34829205 від 05.01.2024р, у якому суть порушення полягала у здійснені реалізації пального через РРО фіскальний №3000780801, який не зазначений у додатку до ліцензії, з причин не внесення змін до ліцензії №06500314201900119 податковим органом на підставі поданої заяви від 31.03.2020 року (квитанція №9066790904).
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №240/6386/24 судом було зазначено, про те що матеріали справи не містять доказів визнання протиправною бездіяльності відповідача (в частині не видачі позивачу ліцензії, оформленої на новому бланку з урахуванням змін на підставі заяви (реєстраційний номер 06500314201900119) від 31 березня 2020 року), що зумовила реалізацію позивачем пального з використанням РРО, що не вказані у додатку до ліцензії.
Після цього, позивач звернувся до суду з цим позовом та вважає, що бездіяльність відповідача полягає у не видачі йому ліцензії, оформленої на новому бланку з урахуванням змін, на підставі заяви (реєстраційний номер 06500314201900119) від 31 березня 2020 року та/або бездіяльність у вигляді відсутності відмови від внесення змін до ліцензії, що призвела до негативних наслідків (порушення інтересів) для позивача у вигляді штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №00048510902 від 11 березня 2024 року, яке було оскаржене в судовому порядку (справа №240/6386/24).
З посиланням на частину першу статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 6 лютого 2025 року по справі №990/29/22, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з підстав, наведених позивачем у відповідній заяві, суд уважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон №481/95-В) ліцензії на право роздрібної пальним видаються уповноваженими кабінетом Міністрів органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання ( у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю, зокрема пальним, суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО).
У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб'єкт господарювання зобов'язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою. Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
Відповідно до абзацу десятого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
Слід зазначити, що зміни у додаток до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним можуть бути внесені виключно на підставі відповідної заяви суб'єкта господарювання. Факт реєстрації нового РРО не зумовлює у контролюючого органу обов'язку автоматично вносити зміни у додаток до ліцензії на право здійснення торгівлі пальним щодо РРО, через яке здійснюється торгівля пальним.
Як встановлено судом, 31 березня 2020 року засобами електронного зв'язку позивач подав в електронному вигляді заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №06500314201900119, через зміну відомостей в додатку до ліцензії щодо РРО фіскальний номер 3000780801, у свою чергу згідно квитанцій №1, №2 від 31 березня 2020 року заяву було прийнято відповідачем.
Матеріали справи не містять відомостей щодо результатів розгляду заяви від 31 березня 2020 року.
Відповідач наголошує на тому, що заява ПП «Україна ТВМ» щодо ліцензії реєстраційний №06500314201900119 від 31 березня 2020 року до відділу ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Житомирській області не надходила.
01 липня 2020 року позивачем знову подано заяву щодо переоформлення ліцензії № 06500314201900119 на право роздрібної торгівлі пальним з позначкою у графі 8.3 «Переоформлення ліцензії».
При цьому, заява позивача від 31 березня 2020 року, так і заява позивача від 01 липня 2020 року містить аналогічний зміст: назву «заява щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», № ліцензії 06500314201900119, позначку у п. 8.3 «Переоформлення ліцензії», РРО фіскальний номер 3000780801, дату реєстраційного посвідчення РРО 16 березня 2020 року.
Тобто зміст обох поданих позивачем заяв є тотожним.
02 липня 2020 року відповідачем було розглянуто заяву позивача від 01 липня 2020 року та переоформлено ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №06500314201900119, видано ліцензію та додаток до ліцензії на новому бланку з відміткою «переоформлена 02.07.2020». У додаток до ліцензії були внесені відомості щодо РРО фіскальний номер 3000780801.
Тобто, позивач був обізнаний, що його заява від 31 березня 2020 року не була розглянута відповідачем, відповідно звернувся із заявою від 01 липня 2020 року, яка була розглянута відповідачем та задоволена.
З 02 липня 2020 року позивач отримав переоформлену ліцензію №06500314201900119, до якої внесено зміни в додаток, вказавши такі реєстратори розрахункових операцій:
фіскальний №3000078258, заводський номер НТ00001908;
фіскальний №3000780801, заводський номер TN80081246.
Крім цього, 14 вересня 2021 року позивачем було подано заяву щодо переоформлення на право роздрібної торгівлі пальним з позначкою у графі 8.3 «Переоформлення ліцензії» через зміну відомостей в додатку до ліцензії щодо РРО фіскальний номер 3000928022.
15 вересня 2021 року на підставі вищезазначеної заяви відповідачем було переоформлено ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №06500314201900119 та видано ліцензію та додаток до ліцензії на новому бланку з відміткою «переоформлена 15.09.2021». В додатку до ліцензії зазначені реєстратори розрахункових операцій:
фіскальний № 3000780801, заводський номер TN80081246;
фіскальний № 3000928022, заводський номер НД05001282.
Таким чином, позивач починаючи з 02 липня 2020 року та з 14 вересня 2021 року має відповідні ліцензії, що сторонами не заперечується.
Отже, позивач ще з 04 квітня 2020 року розумів, що триденний строк розгляду його заяви сплинув та відповідачем не вчиняються відповідні дії щодо розгляду його заяви від 31 березня 2020 року.
При цьому, матеріли справи не містять доказів, що позивач вживав з 04 квітня 2020 року своєчасні та активні дій для оскарження такої бездіяльності, звертався до податкового органу для з'ясування обставин, з метою запобігання порушення Закону №481/95-ВР під час здійснення господарської діяльності, або своєчасно звернувся до суду з позовом про оскарження такої бездіяльності.
Натомість реалізувавши своє право повторного звернення до відповідача із заявою від 01 липня 2020 року, позивач отримав 02 липня 2020 року переоформлену ліцензію.
Ураховуючи, що відповідачем ще у 2020 та 2021 році видано позивачу переоформлені ліцензії, тобто виконано фактично вимоги позивача, про які він просив у заяві від 31 березня 2020 року, відсутні підстави вважати, що така бездіяльність відповідача є триваючим порушенням, тому відсутні підстави для визнання поважними причини звернення до суду з цим позовом.
При цьому, звертаючись 27 лютого 2025 року із цим позовом до суду про оскарження бездіяльності відповідача щодо не розгляду його заяви від 31 березня 2020 року, більше ніж через 4 роки, позивач не довів, що перешкоджало йому звернутися із позовом до суду вчасно у строки визначені чинним законодавством.
Посилання позивача, на висновок суду апеляційної інстанції у справі №240/6386/24 за його позовом, з якого, на його думку, він дізнався про порушене право, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №240/6386/24 за позовом ПП «Україна ТВМ» до ГУ ДПС у Житомирській області: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2024 року №00048500902 та №00048510902 у повному обсязі; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2024 року №00048290711 в частині збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 460 632,96 грн та штрафних санкцій в розмірі 115 158,24 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2024 року №00048280711 в частині збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 524 934,08 грн за податковими зобов'язаннями та 131 233,77 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року скасовано в частині визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень від 11 березня 2024 року №№ 00048500902 та 00048510902. У цій частині прийнято нове рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2024 року №00048510902 в частині застосування штрафних санкції на суму 381 970,54 грн. У задоволенні позову про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2024 року №00048500902 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції щодо податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2024 року №00048510902 зазначив:
«Суд першої інстанції указав, що реалізація пального з використанням зазначених РРО є правомірною також і з 31.03.2020 по 15.09.2021, адже невнесення у додаток до ліцензії змінених реквізитів РРО було наслідком протиправної бездіяльності відповідача, що звільняє позивача від відповідальності за таке порушення.
Однак, апеляційний суд зазначає, що здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним є правомірним виключно через РРО, зазначений у ліцензії. При цьому, матеріали справи не містять доказів визнання протиправною бездіяльності відповідача, що зумовила реалізацію позивачем пального з використанням РРО, що не вказані у додатку до ліцензії.».
Тобто, суд апеляційної інстанції лише констатував той факт, що вказані правовідносини не були оскаржені позивачем. Відповідно звертаючись із позовом до суду у вищенаведеній справі, позивач також розумів, що його заява від 31 березня 2020 року не була розглянута відповідачем, але позивач не вчиняв вчасно дій щодо оскарження такої бездіяльності.
Таким чином, вказані обставини не дають підстав стверджувати, що позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду у випадку, якщо він вважав свої права порушеними.
Верховний Суд послідовно у своїх судових рішеннях наголошує на тому, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За висновком Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з даним позовом у межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2025 року у справі №990/29/22 суд відхиляє, як нерелевантні до спірних правовідносин, оскільки встановлені обставини, предмет та підстави досліджені Великою Палатою Верховного Суду не стосуються правовідносин, що виникли в межах цієї справи.
Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі №807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте березня або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позивач позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Ураховуючи, що позивачем не наведено жодних обставини які б свідчили, що позивач не міг вчинити процесуальні дії з 04 квітня 2020 року у строки визначені чинним законодавством або обставин, які є об'єктивно непереборними або не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсно істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, суд доходить висновку, що викладені у заяві про поновлення строків підстави не можуть бути визнані судом поважними для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення Приватного підприємства «Україна ТВМ» до суду з позовом.
Адміністративний позов Приватного підприємства «Україна ТВМ» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 14 листопада 2025 року.
Суддя Т.О. Шувалова