13 листопада 2025 рокуСправа №13зд-25/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -
13 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача Лисенка Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій представник позивача просить суд забезпечити докази шляхом витребування у ІНФОРМАЦІЯ_1 , доказів необхідних для обґрунтування позовної заяви, а саме : - належним чином засвідченої копії мобілізаційного розпорядження та/або його відривного корінця з підписом про його отримання ОСОБА_1 ; - викопіювання з журналу реєстрації виданих мобілізаційних розпоряджень, виключно із записом про мобілізаційне розпорядження, видане ОСОБА_1 з його підписом про отримання цього мобілізаційного розпорядження; - інших доказів, що підтверджують вручення ОСОБА_1 мобілізаційного розпорядження та що послугували підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи подану заяву представник позивача зазначив, що ним та його клієнтом вживалися відповідні заходи щодо отримання : - належним чином засвідченої копії мобілізаційного розпорядження та/або його відривного корінця з підписом про його отримання ОСОБА_1 ; - викопіювання з журналу реєстрації виданих мобілізаційних розпоряджень, виключно із записом про мобілізаційне розпорядження видане ОСОБА_1 з його підписом про отримання цього мобілізаційного розпорядження; - інших доказів, що підтверджують вручення ОСОБА_1 мобілізаційного розпорядження та що послугували підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про розшук гр. ОСОБА_1 , проте ІНФОРМАЦІЯ_2 ігнорувалися запити позивача та його представника про надання вищевказаних документів, у зв'язку чим позивач звернувся з даною заявою до суду.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення доказів, суд зазначає таке.
Порядок забезпечення доказів в адміністративному процесі регулюється приписами статей 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Так, відповідно до статті 114 КАС України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Статтею 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
За приписами частини 1 статті 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
За змістом наведених норм обов'язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів застосовується у тих випадках, коли існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів є не тільки способом здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18 та від 09.10.2019 року по справі №9901/385/19.
Як вбачається із заяви про забезпечення доказів, в ній не наведено обставин, які свідчать про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, а також не зазначена мета, за для якої необхідно забезпечити докази.
Отже, подана заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на обґрунтування необхідності забезпечення доказів, так як заявником не зазначено ризики чи загрози того, а у суду відсутні підстави припускати, що докази, про забезпечення яких просить заявник, можуть бути втрачені.
Виходячи зі змісту поданої заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви та ненаведення заявником доводів на її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність належного обґрунтування даної заяви про забезпечення доказів, оскільки представником заявника не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому, в розумінні приписів ч. 1 ст. 114 КАС України.
Таким чином, заявнику необхідно подати до суду уточнену заяву про забезпечення доказів до подання позовної заяви з обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення доказів у розумінні ч.1 ст.114 КАС України.
Частиною 3 статті 116 КАС України передбачено, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.
При цьому відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що заява про забезпечення доказів до подання позовної заяви подана без додержання вимог п.3-5 ч.1 ст.116 КАС України, суд, керуючись приписами ч.3 ст.116 та ч.1 ст.169 КАС України, доходить висновку про залишення даної заяви без руху.
Керуючись статтями 9, 80, 114-117, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Лисенка Віталія Вікторовича про забезпечення доказів до подання позовної заяви у справі №13зд-25/160, - залишити без руху.
Встановити заявнику строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків заяви шляхом подання до суду:
- уточненої заяви про забезпечення доказів із наведенням обґрунтування необхідності забезпечення доказів у розумінні ч.1 ст.114 КАС України.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 3 статті 116 та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення доказів повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Сластьон