13 листопада 2025 р. Справа № 120/14050/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці заяву державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/14050/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 01.11.2023 вказаний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром після її перерахунку з 01.12.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 01.12.2019 виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та враховуючи уже виплачені суми.
03.11.2025 до суду надійшла заява державного виконавця Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крикун О.М. про зміну способу та порядку виконання вказаного судового рішення.
Заява мотивована тим, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 120/14050/23 боржником виконано лише частково. Зокрема Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , однак виплату дорахованої пенсії в сумі 48 925,27 грн не здійснено через відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Відтак державний виконавець зазначає, що виконати рішення у встановлений ним спосіб неможливо, оскільки боржник є бюджетною установою, а виплату таких сум може здійснити лише Державна казначейська служба України. Тому просить суд змінити спосіб виконання рішення із зобов'язання здійснити виплату на стягнення нарахованої пенсійної заборгованості.
Ухвалою суду від 05.11.2025 заяву державного виконавця призначено до розгляду в судовому засіданні на 15:00 год 13.11.2025 з викликом учасників справи.
13.11.2025 до суду надійшли заперечення, в яких Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області просить відмовити у задоволенні заяви державного виконавця. Боржник звертає увагу на те, що законних підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду не має, оскільки рішення суду у справі № 120/14050/23 виконується в межах наданих Головному управлінню повноважень, виплата коштів стягувачу здійснюється в порядку черговості та в межах бюджетних асигнувань, а невиконання у повному обсязі зумовлене виключно відсутністю фінансування, що не може вважатися обставиною, яка робить виконання рішення неможливим.
Заявник та сторони на виклик суду не з'явилися, хоча повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується документально.
Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Крім того, за приписами ч. 2 ст. 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд заяви про відстрочення рішення суду за відсутності державного виконавця та сторін (у письмовому провадженні).
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Також за приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, ? за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас порядок виконання судових рішень в адміністративних справах визначається положеннями ст. 372 КАС України, згідно з якими судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі ? Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), ? встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Отже, для застосування правил зазначної норми мають існувати обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення ? неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
При цьому відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.
Під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом раніше встановленими.
Відтак лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи його змісту.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 800/203/17.
Як на основну підставу для зміни способу і порядку виконання рішення суду від 12.12.2023 у справі № 120/14050/23 державний виконавець посилається на те, що його виконано лише частково, а саме пенсійним органом проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та донараховано пенсію в сумі 48 925,27 грн. Разом з тим відповідні кошти стягувачу не виплачено через відсутність необхідних бюджетних асигнувань.
Проте суд погоджується з доводами боржника про те, що недостатність бюджетного фінансування не є безумовною обставиною, яка в розумінні вимог ч. 3 ст. 378 КАС України унеможливлює виконання рішення суду, оскільки бюджетні обмеження або відсутність коштів на рахунках бюджетної установи не змінюють обов'язковості судового рішення та не є підставою для його перегляду або зміни способу виконання.
До того ж державний виконавець ніяк не пояснює, яким чином перекладення обов'язку з виконання рішення суду на інший державний орган (Державну казначейську службу України) уможливить виконання судового рішення, зважаючи на те, що причиною його невиконання є саме відсутність бюджетного фінансування з Державного бюджету України.
Водночас жодних даних, які б свідчили про те, що у разі зміни способу виконання судового рішення Державна казначейська служба України забезпечить його виконання заява не містить.
Відсутні у матеріалах виконавчого провадження також будь-які відомості, які б свідчили про те, що сам стягувач, який ініціював примусове виконання судового рішення саме органами державної виконавчої служби, вважає такий спосіб неефективним, а тому просить державного виконавця вжити заходів для зміни.
Крім того, суд зважає на те, що зміна порядку і способу виконання судового рішення за заявою державного виконавця може спричинити ситуацію, при якій черговість виконання рішення суду у цій справі зміниться не на користь стягувача, що лише погіршить його становище. У свою чергу, державний виконавиць відповідних ризиків не аналізує та в цій частині жодних обґрунтувань не наводить.
Крім того, як можна побачити з доданих до заяви матеріалів виконавчого провадження, органом державної виконавчої служби не вжито всіх передбачених Законом № 1404-VІІІ заходів примусового виконання, зокрема тих, які визначені статтею 63 для виконання рішень, за якими боржник має вчинити певні дії.
Таким чином, державним виконавцем не доведено неможливості виконання судового рішення у спосіб, визначений судом, та не підтверджено, що всі визначені законом примусові заходи були реалізовані, але виявилися нерезультативними.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цій справі.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 120/14050/23 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ? відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сало Павло Ігорович