Справа № 766/18151/24 Головуючий в суді І інстанції Рядча Т.І.
Провадження № 22-ц/819/1325/25 Доповідач Кутурланова О.В.
11 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,
суддів:Воронцової Л.П.,
Майданіка В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Рядчої Т.І. від 25 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 26.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №895954457 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 21 960,00 грн. строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Право грошової вимоги за вказаним кредитним договором переходило тричі на підставі договорів факторингу: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»; від ТОВ «Таліон Плюс до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача - ТОВ «Юніт Капітал».
Так, згідно останнього договору факторингу між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивача - ТОВ «Юніт Капітал» від 04.09.2024 року №0409/24, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 87 825,14 грн. відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу.
Оскільки відповідач не виконав належним чином взяте на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року у розмірі 87 825,14 грн., яка складається з:
?21 959,44 грн. - заборгованість по кредиту;
?65 865,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом,
?судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С., посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У відзиві а апеляційну скаргу адвокат Загородній Є.О., який діє від імені ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі за позовом з ціною менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному встановленню в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Юніт Капітал» не набуло прав первісного кредитора до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №895954457, оскільки кредитний договір був укладений 26.01.2021 року, а договір факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення самого кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено Кредитний договір №895954457 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до договору відповідачу в кредит надані грошові кошти у розмірі 21 960,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі і типу, визначених умовами договору та додатків до нього (а.с.22-26,27).
Згідно платіжного доручення від 26.01.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 21 960,00 грн. (а.с.46).
Відповідно до Договору Сторони погодили наступні умови кредитування:
Згідно з п.1.2. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.
Відповідно до п.1.3. Сторони погодили, що встановлений в п.1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду.
Згідно з п.1.4.1. виключно на період строку визначеного в п.1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 62,05 (шістдесят дві цілих п'ять сотих процентів) річних, що становить 0,17 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п.1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,99 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно з п.1.4.3. у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
Відповідно до п.1.5. Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з урахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п.1.3. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
Згідно з п.1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
Відповідно до п.1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно з п.1.8. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.50-56).
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.61).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (а.с.77-82).
04.09.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладений договір факторингу №0409/24, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №895954457.
Відповідач належним чином умови договору не виконує, внаслідок чого станом на день звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року виникла заборгованість, яка становить 87 825,14 грн. та складається з наступного:
?21 959,44 грн. - заборгованість по кредиту;
?65 865,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, нарахована станом на 24.06.2021 року (а.с.105-109).
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Згідно із ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Матеріали справи свідчать про укладення вищенаведеного кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, який позичальник підписала електронним підписом та містять докази перерахування кредитних коштів позивачем.
Відтак, первісний кредитор свої зобов'язання за договором№895954457 виконав у повному обсязі. Про отримання у користування кредитних коштів у розмірі 21 960,00 грн. відповідач ОСОБА_1 не заперечував під час розгляду справи.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
З огляду на викладені обставини, вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід'ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Окрім цього, невід'ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.
Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року N 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року № 909/968/16.
На підставі наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором є необгрунтованим, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу, що унеможливлює перехід прав вимоги, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно п.4.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
27.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було підписано реєстр прав вимоги №131, яким фактор набув право вимоги щодо кредитного договору від 26.01.2021 року № 895954457, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) - 58 531,08 грн.(а.с.74-76).
Таким чином, враховуючи положення п.4.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ключовим в даному випадку є підписання сторонами реєстру прав вимоги, а не наявність доказів оплати за вказаним договором.
Відповідно до п.4.1. Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку (а.с.77-82,83).
Копія договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
03.05.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Оналайн Фінанс» підписано реєстр прав вимоги №9, за яким фактор набув право вимоги щодо кредитного договору від 26.01.2021 року № 895954457, згідно якого загальна сума заборгованості становить 87 825,14 грн. (розрахунок заборгованості за період з 26.01.2021 року по 24.06.2021 року) (а.с.88-90).
Відповідно до п.1.2 Договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 року укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.91-97).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №0409/24 від 0409.2024 року від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейщло право вимоги до відповідача на загальну суму 87 825,14 грн. (а.с.101-103). Даний факт підтверджується актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №0409/24 від 04.09.2024 року (а.с.104).
Таким чином, враховуючи умови вищевказаних договорів факторингу, право вимоги виникає не з моменту оплати за вказаними договорами, а саме з моменту підписання сторонами реєстру права вимоги.
Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Твердження суду про неможливість передання за договором факторингу права вимоги, яке не існувало на момент укладення цього договору, а виникне в майбутньому не ґрунтується на вимогах закону, оскільки це суперечить припису частини 1 статті 1078 ЦК України, який є однозначним та зрозумілим та визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Оскільки позичальник не виконав кредитних зобов'язань, (новий) кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Як вбачається із виписки по особовому рахунку за кредитним договором, складеної станом на 17.09.2024 року, заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена та становить 87 825,14 грн, що складається з наступного: 21 959,14 грн. - прострочене тіло; 65 865,70 грн. - прострочена заборгованість по відсотках (розрахунок заборгованості по відсоткам за період з 26.01.2021 року по 24.06.2021 року) (а.с.88-90, а.с.110).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Проте, всупереч положенням ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідач не надав суду доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів за кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року в сумі 21 959,44 грн, так і доказів виконання його умов у строки, передбачені цим правочином.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним згідно умов кредитного договору №895954457 від 26.01.2021 року як первісному кредитодавцю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капіта», тому суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором підлягає задоволенню.
Разом з тим, щодо загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року становить 87 825,14 грн. та складається з:
?21 959,44 грн. - заборгованість по кредиту;
?65 865,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (розрахунок заборгованості за період з 26.01.2021 року по 24.06.2021 року).
Виконані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» розрахунки заборгованості за кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року є належними доказами, містять детальний розпис нарахованої заборгованості.
Разом із тим, розмір нарахованих процентів перевищує більше ніж в 2 рази розмір основної заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Колегія суддів вважає, що умова договору по нарахуванню процентів у наведеному розмірі є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високим, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020, №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Крім того, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що починаючи з 2023 року статтю 8 ЗУ “Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 27 25,36 грн, виходячи з наступного розрахунку:
1.26.01.2021 - 25.02.2021 (30 днів), ставка: 0,17 % на день (0,0017) - 21 960 ? 0.0017 ? 30 = 1 119,96 грн.
2.26.02.2021 - 24.06.2021 (119 днів), ставка: 1 % на день (0,01) - 21 960 ? 0.01 ? 119 = 26 132,40 грн.
Загальні проценти за весь період: 1 119,96 + 26 132,40 = 27 252,36 грн., що буде справедливим та співмірним та узгоджуватися з вимогами чинного законодавства.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову, а саме, стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року у розмірі 49211,8 грн., яка складається з:
?21 959,44 грн. - заборгованість по кредиту;
?27 252,36 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (розрахунок заборгованості за період з 26.01.2021 року по 24.06.2021 року в межах заявлених позовних вимог).
Що стосується судових витрат, понесених позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За змістом ч.1 п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При поданні до суду першої інстанції позовної заяви, представник позивача, вказав орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн, що складаються з:
1.вивчення матеріалів справи: 1 год - 500,00 грн;
2.надання усної консультації: 1 год - 500,00 грн.;
3.складання позовної заяви: 2 год - 5 000,00 грн. (а.с.119).
На підтвердження витрат на правову допомогу до позову долучено копію Договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», додаткову угоду №5 до договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.04.2012 р. №22-31-23 (а.с.111-120).
Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2024 року, який є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, Адвокатське бюро «Тараненко та Партнери» надало наступні правничі послуги:
1.вивчення матеріалів справи : 1 год - 500,00 грн;
2.надання усної консультації: 1 год - 500,00 грн.;
3.складання позовної заяви: 2 год - 5000,00 грн. (а.с.119).
Отже позивачем надано належні та допустимі докази щодо надання правничої допомоги та її вартості.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення матеріалів справи, підготовки та подання позовної заяви, колегія суддів вважає обґрунтованим та доведеним вказаний розмір понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при подачі позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а при подачі апеляційної скарги - 3 633,60 грн., що разом становить 6 056,00 грн.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
При зверненні до суду з позовом ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 87 825,14 грн., за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 49211,8 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 56,03 %.
У зв'язку з тим, що позов підлягає задоволенню частково, то відповідно зменшенню підлягає і сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Отже, щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 393,18 грн. (56,03 % від 6 056,00 грн.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 361,8 грн. (56,03 % від 6 000,00 грн.).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року скасувати та постановити по справі нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року у розмірі 49211,8 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 393,18 грн. та витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 361,8 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: Л.П.Воронцова
В.В.Майданік