Справа № 461/7558/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/941/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
17 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
У вересні 2024 року акціонерне товариство (далі - АТ) «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 127961 грн. 42 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, 03.07.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z62.00400.004076739, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 95412 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язувався повернути кредит разом із сплатою процентів за користування кредитними коштами, згідно з умовами цього договору.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно з умовами кредитного договору, що підтверджується видатковими меморіальними ордерами, проте, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором строк і не сплатила нараховані інші платежі за кредитним договором.
Зазначає, що останній платіж за кредитним договором відповідачка здійснила 13.07.2023 року, сума її заборгованості перед позивачем станом на 05.09.2024 року складає 127961 грн. 42 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на вказану дату.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідачки банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, в якій банк вимагав терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення банком цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості, та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачку повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги, банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення спірної заборгованості на власний вибір кредитора.
ОСОБА_1 у встановлений строк зобов'язання за кредитним договором не виконала і, як наслідок, 20.02.2020 року за заявою АТ «Ідея Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за №105 про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.
Однак, в подальшому, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року у справі №175/1888/22 виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим, кошти, які були стягнуті з ОСОБА_1 на виконання скасованого виконавчого напису нотаріуса в межах виконавчого провадження і рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2024 року у справі №461/3631/24 в порядку ст.1212 ЦК України стягнуті з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 , були повернуті ОСОБА_1 та перебувають на її транзитному рахунку, про що АТ «Ідея Банк» повідомив ОСОБА_1 06.09.2024 року.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатила заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив його задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість в розмірі 64018 грн. 51 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» 1514 грн. 89 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея банк» відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на те, що розмір заборгованості є помилковим, оскільки не враховує суму - 26252 грн. 07 коп., яка була стягнута за виконавчим написом №105 від 20.02.2020 року, який був визнаний таким, що не підлягає виконанню відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року. Безпідставно стягнуті кошти за виконавчим написом так і не були повернуті на її особистий рахунок, а були перераховані на транзитний рахунок АТ «Ідея Банк».
Крім того, звертає увагу на те, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою, виданою військовою частиною НОМЕР_2 та довідкою про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
У зв'язку з цим, зазначає, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та члена їх сімей в економічній, соціальній, політичних сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Додає, що відповідно до вимог п.15 ст.14 цього Закону, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом з числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду, та/або автомобіля.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказує на те, що кошти в сумі 26252 грн. 07 коп. знаходяться на транзитному рахунку і можуть бути отримані відповідачкою самостійно, або ж відповідачка повинна надати відповідне письмове розпорядження для зарахування таких коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.
Покликання апелянта на положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вважає безпідставними, оскільки на момент укладення кредитного договору у відповідачки, як дружини військовослужбовця, були відсутні пільги, передбачені Законом.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 07.10.2025 року, є дата складення повного судового рішення - 17.10.2025 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.07.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.00400.004076739, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти (позику) на поточні потреби у розмірі 95412 грн.
Відповідно до п.1.2 кредитного договору, банк надає кредит у день підписання договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів із позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.
Згідно з п.1.3 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (маржу банку).
Станом на день укладення договору, змінна частина ставки, визначена за рішенням правління Банку, становила 9,5%, що разом із маржею банку складала змінювану процентну ставку в розмірі 15% (п.1.4).
Погашення простроченої заборгованості за кредитним договором здійснюється шляхом списання банком із транзитного рахунку суми простроченої заборгованості в день надходження грошових коштів на рахунок обліку заборгованості. Погашення заборгованості здійснюється в терміни погашення заборгованості, визначені графіком щомісячних платежів (п. 2.2).
Пунктом 6 договору сторонами узгоджений графік щомісячних платежів за кредитним договором.
На виконання умов кредитного договору, 03.07.2018 року видано меморіальний ордер №961553, згідно з яким, ОСОБА_1 перераховано позику у розмірі 95412 грн., з яких: 12445 грн. 04 коп. спрямовано на страховий платіж, 82966 грн. 96 коп. - на видачу кредиту згідно кредитного договору №Z62.00400.004076739 від 03.07.2018 року.
Відповідно до даних розрахунку заборгованості за кредитним договором Z62.00400.004076739 від 03.07.2018 року, станом на 14.01.2020 року, за відповідачкою рахується заборгованість в сумі 127961 грн. 42 коп., з яких: 68350 грн. 81 коп. - строковий основний борг, 16521 грн. 29 коп. - прострочений основний борг, 7528 грн. 43 коп. - прострочені проценти, 377 грн. 53 коп. - строкові проценти, 2223 грн. 10 коп. - строкова плата за обслуговування кредиту, 26666 грн. 59 коп. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 6293 грн. 67 коп. - пеня.
Вказана заборгованість підтверджується випискою по особовому рахунку відповідачки.
Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 22.09.2022 року.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, 14.01.2020 року на адресу відповідачки банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання за кредитним договором, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачка з позовом про недійсність вказаного кредитного договору не зверталася і факт підписання такого договору не заперечувала.
Отже, судом, з урахуванням презумпції правомірності правочину, встановлено, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
20.02.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №105, в якому запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Z62.00400.004076739 від 03.07.2018 року за період з 04.10.2019 року по 14.01.2020 року включно у розмірі: 68350 грн. 81 коп. - строковий основний борг, 16521 грн. 29 коп. - прострочений основний борг, 7528 грн. 43 коп. - прострочені проценти, 377 грн. 53 коп. - строкові проценти, 2223 грн. 10 коп. - строкова плата за обслуговування кредиту, 26666 грн. 59 коп. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 6293 грн. 67 коп. - пеня, 1900 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року у справі №175/1888/22 задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №105 від 20.02.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за заявою АТ «Ідея Банк».
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2024 року у справі №461/3631/24, яке набрало законної, з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 стягнуто 26252 грн. 07 коп., які були стягнуті на виконання скасованого виконавчого напису №105 від 20.02.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.
Під час розгляду справи судом першої інстанції АТ «Ідея Банк» 14.11.2024 року надіслав до суду відповідь на відзив відповідачки, до якого долучив детальний розрахунок заборгованості за договором кредиту та страхування №Z62.00400.004076739 від 03.07.2018 року, без плати за обслуговування кредитної заборгованості, згідно якого, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 64018 грн. 51 коп., тобто банк фактично провів перерахунок заборгованості, зарахувавши кошти, сплачені відповідачкою в рахунок плати за обслуговування кредитної заборгованості, на погашення іншої, згідно з умовами кредитного договору, заборгованості.
Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з наданої позивачем виписки по рахунку відповідача, остання дійсно отримала кредитні кошти та користувалася ними, періодично погашала тіло кредиту та проценти, однак, прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов'язань, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки присудженої судом першої інстанції заборгованості за кредитним договором є законними та обґрунтованими, тому підлягали задоволенню.
Доводи відповідачки про те, що розмір стягуваної заборгованості є помилковим, оскільки не враховує суму 26252 грн. 07 коп., яка була стягнута за виконавчим написом нотаріуса №105 від 20.02.2020 року, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року, є безпідставними, оскільки згідно повідомлення АТ «Ідея Банк» від 06.09.2024 року, банк повідомив ОСОБА_1 про добровільне виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2024 року в частині повернення грошових коштів в розмірі 26252 грн. 07 коп., зазначені кошти наявні на транзитному рахунку по кредитному договору №Z62.00400.004076739 від 03.07.2018 року і доступні клієнту з дати сторнування.
Таким чином, кошти, зараховані на транзитний рахунок у порядку виконання рішення суду за статтею 1212 ЦК України, означають, що виявлено безпідставне збагачення, і ці кошти мають бути повернуті законному власнику. Разом з тим, зняття коштів із транзитного рахунку неможливе, оскільки транзитні рахунки належать банку, а не клієнту, і використовуються для тимчасового обліку платежів до їх перерахування за призначенням.
За таких обставин, позичальник повинен отримати кошти після зарахування їх на особовий рахунок, або за власним письмовим розпорядженням просити про зарахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості, оскільки заборгованість не погашена.
Тому вказана сума не може бути включена у загальний розмір заборгованості, оскільки така на час розгляду справи не була за згодою позичальника спрямована на погашення заборгованості.
Окрім того, відповідно до п.2.1 кредитного договору, позичальник повертає кредит разом із процентами та платою за кредитне обслуговування в 36 щомісячних внесках включно до 3 дня/числа кожного місяця згідно графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюються на транзитний рахунок в банку, з якого проводиться погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п.3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом).
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тій частині, що на відповідачку поширюються положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою, виданою в/ч НОМЕР_2 від 16.02.2024 року.
Відповідачкою надано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 , довідку військової частини НОМЕР_2 , згідно якої ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 21.01.2024 року, та довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 12.12.2024 року №1669/4637, за змістом якої, ОСОБА_2 в період з 29.08.2024 року по 31.08.2024 року, з 01.09.2024 року по 30.09.2024 року, з 01.10.2024 року по 31.10.2024 року, з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у Васильківській міській об'єднаній територіальній громаді Васильківського району Запорізької області.
Згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла станом на 03.07.2018 року, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Тобто, на момент укладення кредитного договору (03.07.2018 року) у відповідачки, як дружини військовослужбовця, були відсутні пільги, передбачені Законом.
Як свідчать матеріали справи, нарахування процентів за користування кредитом було припинено з моменту надіслання вимоги, а саме: з 14.01.2020 року.
Редакція частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, була внесена згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Таким чином, відсутні підстави для застосування вищенаведених положень, оскільки нарахування процентів відбувалось у період з 03.07.2018 року по 14.01.2020 року, а нарахування пені - в період з 14.01.2020 року по 29.02.2020 року.
За таких обставин, колегія суддів виснує, про недоведеність відповідачем, в порушення вимог ст.ст.12, 77-81 ЦПК України, підстав для застосування відносно неї пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті і не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 17 жовтня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич