Дата документу 14.11.2025 Справа № 334/5004/25
Єдиний унікальний №334/5004/25 Головуючий у 1-й інстанції:Фетісов М.В.
Провадження №22-ц/807/1952/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
14 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Онищенка Е.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено про те, що 18 квітня 2018 року, між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2625900000 у відповідності до якого остання отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 13 100 грн, який протягом дії кредитного договору може бути змінений, але не може перевищувати 1 000 000 грн, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування 12 місяців з автоматичною пролонгацією. АТ «Банк Кредит Дніпро» на виконання умови кредитного договору було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок відповідача.
28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, у визначений строк кредитні кошти не повернула та не сплатила проценти, передбачені умовами кредитного договору.
Банк свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.
У свою чергу позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 27 березня 2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором №2625900000 від 18 квітня 2018 року у розмірі 29 251,76 грн, з яких: 15 660, 17 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13 591, 59 грн - заборгованість по відсотках; 0,00 грн - заборгованість по комісії.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача 20 березня 2025 року направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, яку остання залишила без реагування.
З урахуванням того, що відповідачем не виконано зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів ні первісному кредитору ні новому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2625900000 від 18 квітня 2018 року у розмірі 29 251, 76 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №26259000009532 від 19 квітня 2018 року в сумі 28 799,90 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судові витрати у сумі 5 338,64 грн, які складаються із судового збору в сумі 2 384,98 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 2 953,66 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що надані позивачем документи не підтверджують належним чином безперервність переходу права вимоги та повідомлення відповідача про право відступлення; матеріалами справи не підтверджено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, яким зокрема пропущено строк позовної давності із зверненням з вимогою про стягнення заборованості за кредитним договором до відповідача, у зв'язку з розглядом судом першої інстанції справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідач не мала можливості звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою, а тому просить апеляційний суд розглянути дану заяву та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу АТ «Перший Український Міжнародний Банк» було доставлено до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 08.10.2025 року 14:07:12, що підтверджується довідкою відповідального працівника Запорізького апеляційного суду (а.с.185).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 29 251, 76 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 18 квітня 2018 року було укладено кредитний договір № 26259000009532, банк надав позичальнику кредит, проте відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку заборгованості станом на 27 березня 2024 року становить 28 799, 90 грн, з яких: залишок простроченого кредиту - 15 660, 17 грн, залишок прострочених відсотків - 13 139, 73 грн. При цьому докази долучені до справи не містять відомостей про нарахування кредитодавцем після складання розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку за період з 19.04.2018 року по 27.03.2024 року проценти у сумі 451,86 грн, а тому в стягненні даної суми слід відмовити. Право вимоги на стягнення за даним кредитним договором набув ТОВ «Цикл Фінанс» від первісного кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» за Договором факторингу №28/03/24 укладеного 29 березня 2024 року. Стягнувши з відповідача на користь позивача 2 953,66 грн на відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу, враховував складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи (28 799,90 грн х100%:29 251, 76 грн).
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 18 квітня 2018 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір №26259000009532 про встановлення кредитного ліміту (а.с.128 зворот).
Відповідно до п.1.1 Договору в порядку передбаченому цим договором та УДБО, Банк зобов'язався здійснити кредитування поточного рахунку клієнта №26259000009532, відкритого у Банку, шляхом встановлення ліміту кредитної лінії платіжним інструментом якого є кредитна картка.
Умовами п.1.2.1 Договору передбачено, що ліміт кредитної лінії на дату укладення договору становить 13 100,00 грн, та може бути змінений Банком, максимальний ліміт кредитної лінії не може перевищувати - 1000 000,00 грн.
За умовами договору сторони погодили, що строк дії кредитного ліміту становить 12 місяців та може бути продовжений необмежену кількість разів, якщо одна із сторін у встановлений в УДБО порядку за 30 днів до його закінчення не заявить про припинення строку дії кредитного ліміту (п.1.2.2).
Також сторонами погоджено фіксовану процентну ставку за користування позикою.
Відповідно до п.1.2.3 Договору процентна ставка за користування кредитом нараховується на строкову заборгованість у розмірі 48% річних на прострочену заборгованість у розмірі 56% річних. Розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає - 0,01% річних.
Підписавши Кредитний договір Відповідач зобов'язався повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, що передбачена Кредитним договором.
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивач надав крім кредитного договору також Паспорт споживчого кредиту (а.с.129).
На виконання умов Договору АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок відповідача, що підтверджується Випискою по особистому рахунку (а.с.12-99).
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала, у встановлений договором строк кредит не повернула, не сплатила проценти за користування кредитом, внаслідок чого станом на 27 березня 2024 року утворилась заборгованість загальним розміром 28 799, 90 грн, з них: залишок простроченого кредиту 15 660, 17 грн; залишок прострочених відсотків 13 139, 73 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.101-104).
28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/03/24 на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №26259000009532 від 18 квітня 2018 року (а.с.106-109).
На підтвердження факту переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості позивачем надано копію Договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року, Акт приймання-передачі прав вимог за Договором факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року, Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року, Платіжну інструкцію №6041 від 28 березня 2024 року (а.с.106-112,121).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором №26259000009532 від 18 квітня 2018 року станом на 27 березня 2024 року становить 28 799, 90 грн та складається з: суми боргу по тілу кредиту - 15 660, 17 грн, сума боргу по відсоткам - 13 799, 90 грн, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
18 квітня 2018 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір №26259000009532 про встановлення кредитного ліміту. Умовами п.1.2.1 Договору передбачено, що ліміт кредитної лінії на дату укладення договору становить 13 100,00 грн та може бути змінений Банком, максимальний ліміт кредитної лінії не може перевищувати - 1000 000,00 грн. Строк дії кредитного ліміту становить 12 місяців та може бути продовжений. Процентна ставка за користування кредитом нараховується на строкову заборгованість у розмірі 48% річних, на прострочену заборгованість у розмірі 56% річних. Розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає - 0,01% річних.
Підписавши Кредитний договір Відповідач зобов'язалася повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена Кредитним договором.
Отримання відповідачем кредитних коштів та неналежне виконання вимог кредитного договору, щодо своєчасного повернення коштів підтверджується наданими позивачем доказами, та не спростовується відповідачем.
Доказом нарахування та використання кредитних коштів є виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 19.04.2018 по 27.03.2024 роки (а.с.12-99).
Первинні документи оформлюються відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Положенням Про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 №75, визначено, що банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях клієнтські рахунки та виписки з них (Підпункт 1 пункту 59 розділу IV).
Обов'язкові реквізити, які повинні містити клієнтські рахунки та виписки з них, визначені пунктом 61 розділу IV вказаного Положення. У пунктах 62, 63 Положення зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить відповідні реквізити.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Процентна ставка за користування кредитом нараховується на строкову заборгованість у розмірі 48% річних, на прострочену заборгованість у розмірі 56% річних. Розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає - 0,01% річних. Вказані умови узгоджені сторонами у п. 1.2.3 Договору і є обов'язковими для виконання, тому доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості нарахування відсотків є хибними.
Договір укладений між відповідачем та первісним кредитором є договором приєднання, і відповідно до його змісту, інші умови, які не визначені договором, зазначені в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», який є невід'ємною частиною договору. Враховуючи викладене посилання відповідача на нікчемність умов договору, щодо сплати комісії не можна визнати доведеними.
28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором №26259000009532 від 18 квітня 2018 року (а.с.106-109).
Відповідно до п.6.2.2 Договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року зазначено, що право вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання договору та набрання ним чинності.
До позовної заяви було додано: копію договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року; копію витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року за Кредитним договором; копію додатку №3 до Договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року та копію платіжного доручення №6041 від 28.03.2024 року про оплату за Договором факторингу №№28/03/24 від 28 березня 2024 року (106-112,118-119,121).
Згідно з Актом приймання-передачі прав вимог за Договором факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року (Додаток №3) АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» підтверджують, що права грошових вимог передані у повному обсязі (а.с.119).
Договір факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.
Оплата права грошової вимоги згідно з Договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року підтверджується платіжною інструкцією №6041 від 28.03.2024 року (а.с.121).
Отже, факт переходу до ТОВ «Цикл Фінанс» прав первісного кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором є доведеним та спростовують доводи апеляційної скарги в цій частині.
Твердження апелянта про те, що наданий товариством розрахунок заборгованості є невірним та безпідставним, - колегія суддів також вважає безпідставними, так як відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції на спростування наданого товариством розрахунку не було надано свого розрахунку, квитанцій про сплату кредитної заборгованості, та інше. А тому, вказані твердження апелянта є лише її припущеннями, які нічим не підтверджені.
Доводи апеляційної скарги про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути належним доказом наявності заборгованості, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять та скаржником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції контррозрахунок, який би спростував доводи позивача. Окрім того, у разі не згоди із приведеним розрахунком заборгованості, остання мала право на заявлення відповідного клопотання про призначення судом експертизи, для встановлення правильності розрахунку заборгованості, проте останньою зроблено не було.
Щодо доводів апелянта про неповідомлення її про відступлення прав вимоги від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Цикл Фінанс», що виключає її обов'язок сплачувати заборгованість новому кредиту не заслуговують на увагу, оскільки як було вище встановлено позивач отримав право вимоги від АТ «Банк Кредит Дніпро» відповідно до укладеного між ними договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року та передача цих прав у передбачений договором спосіб, натомість відповідач не надала доказів щодо визнання даного договору недійсним, як і докази сплати заборгованості, як попередньому кредиту АТ «Банк Кредит Дніпро», так і новому кредитору ТОВ «Цикл Фінанс».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у зв'язку з тим, що суд першої інстанції розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а тому вона не мала можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності, які на її думку позивачем пропущено, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2025 року постановлено розгляд справи провести протягом розумного строку, але не пізніше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (а.с.144).
Дана ухвала разом з копією позовної заяви з додатками була направлена ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням (а.с.145). Дана адреса є місцем реєстрації ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за вих. №06.4/02/15784 від 24 червня 2025 року (а.с.143), яка також зазначена нею в апеляційній скарзі (а.с.159-160).
До суду першої інстанції повернувся конверт разом із вкладенням та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із трекінг номером 06 910 176736 80, із поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.148), що відповідно до п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням ОСОБА_1 про розгляд судом першої інстанції даної справи та вручення судових документів.
Проте, задля повного та всебічного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне розглянути заяву ОСОБА_1 щодо застосування у даній справі строків позовної давності та зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відносно неустойки.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що Кредитний договір № 26259000009532 укладений між сторонами 18 квітня 2018 року. Дата повернення кредиту - 12 місяців, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Кредитного ліміту жодна із сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії Кредитного ліміту, строк дії Кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому договорі. Продовження строку дії Кредитної лінії може здійснювати необмежену кількість разів (п.1.2.2 кредитного договору).
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку вимоги.
Вимогу про усунення порушень банк направив ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 - 20 березня 2025 року (а.с.9).
З даним позовом до суду ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося 21 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд», яка надійшла до суду першої інстанції 23 червня 2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції за №21423 від 23 червня 2025 року (а.с.2-7), тобто в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.
Таким чином, позивачем не пропущено загальний трирічний строк позовної давності про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.
З огляну на вищевикладене, розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав для його застосування, оскільки позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.
Що стосується витрат на правничу допомогу стягнутих з відповідача на користь позивача за оскаржуваним судовим рішенням, то слід зазначити, що апеляційна скарга не містить доводів, щодо необґрунтованості їх стягнення, натомість судом першої інстанції було враховано, що позов задоволено частково, отже, пропорційно задоволенню позову було визначено розмір витрат на правничу допомого, що є першочерговим, а колегія суддів апеляційного суду, зважуючи на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення по суті позовних вимог, а також на доведеність вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вважає оскаржуване рішення суду в цій частині законним та обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, тому підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Онищенко Е.А.