Дата документу 10.11.2025 Справа№ 317/538/23
Єдиний унікальний №317/538/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/893/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянула 10 листопада 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білоріцьке, Веселівського району, Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, який має неповнолітню дитину 2009 р.н., не є особою щодо якої, згідно ст.480 КПК України передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 .
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 25 липня 2025 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах, а також організаціях, що надають публічні послуги строком на 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах, а також організаціях, що надають публічні послуги ухвалено обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_6 основного покарання у виді позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
В апеляційній скарзі з урахуванням змін, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч.7 ст.111-1 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах, а також організаціях, що надають публічні послуги на строк 15 років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності. На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_6 спеціального звання «капітан поліції».
В обґрунтування скарги зазначає, що не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненому злочині, вирок суду у частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Вказує, що ОСОБА_6 хоча і вчинив злочин не за обтяжуючих обставин, які зазначені у Постанові Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року №7, водночас вчинений останнім злочин, передбачений ч.7 ст.111-1 КК України, створює більшу суспільну небезпеку, в умовах сьогодення, аніж вчинений за будь-яких інших обставин.
Прокурор зазначає, що під час здійснення досудового розслідування встановлено, що згідно листа-відповіді №2662/05/3-22 від 24 листопада 2022 року ГУНП в Запорізькій області та ліквідаційної комісії ГУМВС в Запорізькій області ОСОБА_6 дійсно проходив службу ОВС в період з 12 листопада 2007 року по 06 листопада 2015 року та в Національній поліції України в період з 07 листопада 2015 року по 19 березня 2021 року. Звільнений зі служби в поліції наказом ГУНП в Запорізькій області від 18 березня 2021 року за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням в спеціальному званні «капітан поліції») з посади інспектора відділу превенції Мелітопольського районного управління поліції. На день звільнення: стаж служби в поліції складає 14 років 01 місяць 02 дні.
Вказаний лист був досліджений судом під час судового розгляду.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_6 , склавши свого часу присягу отримав під час своєї служби спеціальне звання «капітан поліції» та відповідні доплати за нього.
Надалі, хоч і будучи вже звільненим, продовжуючи мати спеціальне звання «капітан поліції» ОСОБА_6 , не лише порушує закон та займає посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, але й підриває основи суспільної довіри до державних інституцій та створює тим самим додаткові ризики для безпеки і правопорядку і показує тим самим схильність, хоч і колишнього правоохоронця, до дій держави-агресора, які відбуваються на окупованих територіях.
Згідно з приписами ст.54 КК України, засуджена за тяжкий або особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Прокурор зазначає, що вказане покарання є спеціальним і тому застосовується не до будь-якого суб'єкта злочину, а лише до тих, які на момент постановлення вироку мали військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, котрі були присвоєні їм у встановленому законом порядку.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 мав спеціальне звання на час вчинення злочину, а виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, судом, на думку апелянта, безпідставно не застосовано таке додаткове покарання як позбавлення спеціального звання.
Крім того, прокурор вважає, що призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд, виходячи із санкції статті, призначив більш мінімальне покарання як основне так і додаткове.
Стосовно основного покарання, апелянт зазначає, що хоча сторона обвинувачення і просила більш суворе покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, все-таки погоджується з призначеним судом основним покаранням виді позбавлення волі строком на 13 років, проте, вважає, що особа, яка свого часу присягала вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, має відповідну освіту, отримані під час роботи в органах внутрішніх справ України, Національній поліції України, має фахові знання, управлінські навички та досвід роботи, і під час воєнного стану зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто добровільно пішла на співпрацю з державою-агресором, тим самим допомагаючи створити вертикаль незаконних органів влади, зокрема і правоохоронних, не має у подальшому права займати посади у державних органах влади та органах місцевого самоврядування максимально передбачений санкцією статті строк.
Крім того, позбавлення колишнього службовця Національної поліції України, який наразі працює на окупаційну владу, спеціального звання та позбавлення права у подальшому на максимальний строк займати посади у правоохоронних органах, державних органах влади та органах місцевого самоврядування буде відповідати і принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, а саме пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Згідно з вироком суду, згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05 грудня 1991 року російською федерацією.
За загальновідомим фактом, в порушення норм міжнародного права, приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року підрозділи збройних сил та інших збройних формувань рф на виконання наказів вищого військового та політичного керівництва рф щодо розв'язання агресивної війни та воєнного конфлікту проти України, із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, вторглись на територію суверенної України через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частин території суверенної України, у тому числі м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області
24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затвердженими Верховною Радою України, та який продовжує діяти також і на час розгляду справи.
Після остаточної військової окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях Мелітопольського району Запорізької області, представники збройних формувань рф, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, створили на тимчасово окупованій території Запорізької області незаконний правоохоронний орган - «Главное управление МВД в Запорожской области», на захопленій матеріально- технічній базі ГУ НП в Запорізькій області, наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями для здійснення поліцейського контролю місцевого населення.
В подальшому, приблизно у квітні 2022 року (точна дата та час розслідуванням не встановлені) на захопленій матеріально-технічній базі відділення поліції №1 Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області, розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Веселе, вул. Козацька, 46, представниками збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора було створено відповідний територіальний підрозділ вказаного незаконного правоохоронного органу, а саме - «Веселовское отделение Главного управления МВД в Запорожской области», до складу якого протягом квітня-травня 2022 року входили лише пенсіонери органів МВС України.
Проте, приблизно у другій половині червня 2022 року, але не раніше ніж 01 червня 2022 року (точна дата та час розслідуванням не встановлені), «Веселовское отделение Главного управления МВД в Запорожской области» очолив колишній співробітник ГУ НП в Донецькій області, під керівництвом якого почалося формування нового особового складу вказаного територіального підрозділу незаконного правоохоронного органу держави-агресора, шляхом агітації та залучення на службу колишніх співробітників органів МВС України та Національної поліції України, які мали достатній досвід роботи в правоохоронних органах, відповідні навички та фахові знання.
В цей же час, у червні 2022 року, але не раніше ніж 01 червня 2022 року (точна дата та час розслідуванням не встановлені) гр.України ОСОБА_6 , будучи колишнім співробітником Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області, звільненим 19 березня 2021 року у спеціальному званні «капітан поліції» з посади інспектора відділу превенції, перебуваючи на тимчасово окупованій російською федерацією території смт. Веселе Мелітопольського району Запорізької області, маючи відповідну освіту, фахові знання та значний досвід роботи у правоохоронному органі понад 14 років, діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, прийняв пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора та добровільно зайняв посаду інспектора з контролю за обігом зброї територіального підрозділу незаконно створеного правоохоронного органу, а саме «Веселовского отделения Главного управления МВД в Запорожской области», розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Веселе, вул.Козацька, 46.
В подальшому, ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Веселівської ОТГ Мелітопольського району Запорізької області, діючи умисно та виконуючи свої функціональні обов'язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді інспектора з контролю за обігом зброї «Веселовского отделения Главного управления МВД в Запорожской области», здійснював в межах своїх службових повноважень патрулювання та фільтраційні заходи на території громади, в тому числі разом із представниками збройних формувань рф; приймав безпосередню участь у заходах безпеки для місцевих колаборантів, в тому числі під час проведення ними масових заходів; виявляв в інтересах представників спецслужб та збройних формувань рф місцевих проукраїнські налаштованих мешканців та учасників АТО, володільців мисливської зброї тощо; приймав безпосередню участь у проведенні обшуків у місцевого проукраїнські налаштованого населення, а також за місцем проживання діючих співробітників Національної поліції України, які виїхали з тимчасово окупованої території до м. Запоріжжя та продовжують нести службу на вірність народові України, а також у їх родичів; приймав безпосередню участь у спільних із представниками спецслужб рф заходах примусової депортації (фізичного видворення) проукраїнські налаштованих мешканців громади з тимчасово окупованої території Мелітопольського району; разом з іншими незаконно заволодів службовими автомобілями Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, в тому числі і марки «Renault Duster», на одному з яких здійснював патрулювання та особисто використовував у своїй протиправній діяльності, тощо
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.7 ст.111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглядалось у суді першої інстанції у порядку, передбаченому главою 24-1 Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури "in absentia" припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні "Медєніца проти Швейцарії" Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа "Сейдовіч проти Італії"). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів або від співробітників засобів масової інформації (справа "Шомоді проти Італії"), є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У цьому провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а також апеляційного провадження, що стороною захисту не спростовано.
Зокрема, повістка про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження - «Урядовий кур'єр» випуск №227 від 06 листопада 2025 року; повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження також розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок суду вказаним вимогам закону в цілому відповідає.
Суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Як зазначено вище, судовий розгляд зазначеного провадження здійснювався за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_6 у спеціальному судовому провадженні, рішення про проведення якого було прийняте з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження та переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України (смт.Веселе), з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження), що підтверджується інформацією, яка міститься в матеріалах провадження.
У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_6 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті висунутого йому обвинувачення.
Разом з тим, судом при проведенні спеціального судового провадження були виконані вимоги, передбачені статтею 297-5 КПК України.
Захист обвинуваченого за призначенням здійснював фахівець в галузі права - адвокат ОСОБА_8 .
В той же час, перевіряючи доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі з приводу не застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання підставі ст.54 КК України, колегія суддів вважає ці доводи слушними, з огляду на конкретні обставини провадження та ступень суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину.
Так, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
На думку колегії суддів, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті обвинувачення - у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
В цій частині вирок суду наразі ніким не оскаржується з огляду на внесені прокурором зміни до апеляційної скарги.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно не застосував положення ст.54 КК України та не позбавив обвинуваченого спеціального звання «капітан поліції», тобто не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, у наслідок чого призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання не може вважатися таким, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так, згідно з приписами статті 54 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Це покарання є спеціальним і тому застосовується не до будь-якого суб'єкта злочину, а лише до тих, які на момент ухвалення вироку мали військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, котрі були присвоєні їм у встановленому законом порядку.
В матеріалах кримінального провадження міститься лист-відповідь №2662/05/3-22 від 24 листопада 2022 року з ГУНП в Запорізькій області, зі змісту якого убачається, що ОСОБА_6 проходив службу ОВС в період з 12 листопада 2007 року по 06 листопада 2015 року та в Національній поліції України в період з 07 листопада 2015 року по 19 березня 2021 року. Звільнений зі служби в поліції наказом ГУНП в Запорізькій області від 18 березня 2021 року за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням в спеціальному званні «капітан поліції») з посади інспектора відділу превенції Мелітопольського районного управління поліції. На день звільнення: стаж служби в поліції складає 14 років 01 місяць 02 дні.
Згідно з наказом ГУНП в Запорізькій області від 18 березня 2021 року за №151 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції: за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_6 .
На думку колегії суддів, вказані відомості є достатніми для висновку про наявність у ОСОБА_6 спеціального звання «капітан поліції».
Оскаржуваним вироком ОСОБА_6 засуджений за вчинення кримінального правопорушення проти основ Національної безпеки, яке на підставі ст.12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких.
Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення становить підвищену суспільну небезпеку, з урахуванням його фактичних обставин та умов, за яких воно вчинено.
Специфіка цього правопорушення, яке полягає у добровільному зайнятті громадянином України ОСОБА_6 посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, несумісна з наявним у обвинуваченого спеціальним званням «капітан поліції».
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що застосування в цьому випадку положень ст.54 КК України і позбавлення ОСОБА_6 вищевказаного спеціального звання є необхідним.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, відображеною в постанові від 12 серпня 2025 року у справі за №991/1710/22.
Зокрема, у вказаній постанові суд касаційної інстанції вказав на те, що кримінальний закон не передбачає необхідності використання повноважень, які має (мала) особа через наявність у неї військового чи спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу у ході вчинення злочину, за який вона притягується до кримінальної відповідальності. Можливість призначення вказаного покарання (*позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу) не залежить від того, який саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин було вчинено. Суд може призначити покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у тих випадках, коли вважатиме неможливим його збереження із вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину особою. Тобто, це покарання може бути призначене судом як у випадках, коли вчинений злочин був пов'язаний із використанням повноважень, якими наділяється особа у зв'язку із наявністю у неї відповідного звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу, так і тоді, коли такий зв'язок відсутній.
З врахуванням викладеного, вирок суду в частині призначеного покарання не може бути визнаний законним та обґрунтованим, тому в зазначеній частині підлягає скасуванню на підставі ст.ст.409, 413-414, 420 КК України, з ухваленням в цій частині нового вироку - в межах вимог апеляційної скарги прокурора.
Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання за ч.7 ст.111-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 13 роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах, а також організаціях, що надають публічні послуги на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього майна, що йому належить на праві власності. На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_6 спеціального звання «капітан поліції».
Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами, та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 з урахуванням змін задовольнити.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 25 липня 2025 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.7 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років, з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах, а також організаціях, що надають публічні послуги, на строк 15 років, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_6 спеціального звання «капітан поліції».
У решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4