Дата документу 30.10.2025 Справа № 336/5020/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/911/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №336/5020/23 Категорія: ч.5 ст.407 КК УкраїниСуддя-доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 серпня 2025 року про звільнення від кримінальної відповідальності
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Галич Галицького району Івано-Франківської області, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
Вказаною ухвалою районного суду ОСОБА_8 на підставі ч.5 ст.401 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
Цією ж ухвалою ОСОБА_8 зобов'язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 після набрання ухвалою суду законної сили забезпечити продовження проходження військової служби ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі прокурор просив ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги прокурор аргументував тим, що обвинуваченому ОСОБА_8 було висунуто обвинувачення за трьома фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК. Виходячи з положень ч.5 ст.401 КК особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності лише за один злочин, передбачений ст.ст.407, 408 КК. В даному випадку ОСОБА_8 26.10.2022 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК, за яке міг би бути звільнений від кримінальної відповідальності. Проте звільнення ОСОБА_8 за вчинення у подальшому двох нових злочинів, передбачених ч.5 ст.407 КК, які були скоєні в період з 01 по 28 грудня 2022 року та з 14 січня по 21 квітня 2023 року в даному випадку застосуванню не підлягає. Крім того, обвинуваченим взагалі не подавалось до суду клопотання про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби, а лише його захисником подано клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК. При цьому у додатку до цього клопотання зазначено тільки згоду командира військової частини НОМЕР_1 на проходження обвинуваченим військової служби. Зазначене також виключає обов'язкову ознаку для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності - добровільне звернення особи із клопотанням до суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби. Таким чином судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію прокурора, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні; обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти скарги та просили залишити ухвалу суду без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом оскаржуваної ухвали, в провадженні районного суду перебувало кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК.
Відповідно до обвинувального акта, 26 жовтня 2022 року ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , самовільно залишив місце служби, а саме розташування військової частини НОМЕР_1 , внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та незаконно перебував за межами місця несення військової служби.
З 16 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року ОСОБА_8 перебував на лікуванні. Таким чином, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце служби, а саме розташування військової частини НОМЕР_2 , та в період часу з 26 жовтня 2022 року до 16 листопада 2023 року був відсутній у місці несення військової служби без поважних причин.
Крім того, з 16 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року ОСОБА_8 перебував на лікуванні.
01 грудня 2022 року ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , не з'явився вчасно на службу без поважних причин з лікувального закладу до місця несення служби, внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та незаконно перебував за межами місця несення військової служби. З 28 грудня 2022 року ОСОБА_8 розпочав лікування. Таким чином, ОСОБА_8 в період часу з 01 грудня 2022 року до 28 грудня 2023 року був відсутній у місці несення військової служби без поважних причин.
Крім того, з 28 грудня 2022 року до 13 січня 2023 року ОСОБА_8 перебував на лікуванні.
14 січня 2023 року ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , не з'явився вчасно на службу без поважних причин з лікувального закладу до місця несення служби, а саме до розташування військової частини НОМЕР_1 , внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та незаконно перебував за межами місця несення військової служби.
21 квітня 2023 року ОСОБА_8 самостійно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 та приступив до обов'язків несення військової служби. Таким чином, ОСОБА_8 , діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу без поважних причин з лікувального закладу до місця несення служби, а саме до розташування військової частини НОМЕР_1 та в період часу з 14 січня 2023 року до 21 квітня 2023 року був відсутній у місці несення військової служби без поважних причин.
Дії ОСОБА_8 , які виразилися у самовільному залишенні місця служби 26.10.2022, кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_8 , які виразилися у не з'явленні вчасно на службу без поважних причин 01.12.2022, кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_8 , які виразилися у не з'явленні вчасно на службу без поважних причин 14.01.2023, кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого звернулася до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 на підставі ч.5 ст.401 КК від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК.
Суд, задовольняючи вказане клопотання, в ухвалі зазначив, що обвинувачений є особою, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК. Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника та просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку з поверненням до військової служби. Командиром військової частини НОМЕР_1 надано письмову згоду щодо подальшого проходження служби обвинуваченим у складі даної військової частини. Отже сукупність наведених обставин є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК.
Колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження, повністю погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.
Так, згідно з ч.1 ст.7 КПК зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких - верховенство права.
Згідно з ч.5 ст.401 КК (у редакції Закону України від 20 серпня 2024 року №3902-ІХ, який набрав чинності 7 вересня 2024 року) особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася з клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Тобто звільнення особи від кримінальної відповідальності військовослужбовців за ч.5 ст.401 КК можливе за наявності таких підстав:
- особа під час воєнного стану, вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК;
- особа добровільно звернулася до слідчого, прокурора або суду з клопотанням про намір повернутись до своєї або іншої військової частини для продовження проходження військової служби;
- наявність письмової згоди командира відповідної військової частини на продовження проходження такою особою військової служби.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності за статтями 407, 408 КК не притягався, а відтак є особою, яка під час дії воєнного стану, вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК.
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК. При цьому обвинувачений повністю підтримав заявлене захисником клопотання та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із поверненням до військової служби. Тим самим обвинувачений добровільно підтвердив свій намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби та надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК.
Крім того, суду першої інстанції було надано письмову згоду командира військової частини НОМЕР_1 на продовження проходження ОСОБА_8 військової служби у цій військовій частині.
Отже у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції установив наявність сукупності умов, визначених Законом України №3902-IX від 20 серпня 2024 року, для звільнення особи на підставі цього Закону, а тому обґрунтовано звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності для продовження проходження військової служби та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 .
У своїй апеляційній скарзі прокурор, вимагаючи скасувати ухвалу суду, виходив з того, що ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні трьох епізодів кримінального правопорушення, а тому він міг бути звільнений від кримінальної відповідальності лише за вчинення першого злочину.
Проте колегія суддів не може погодитися із такими аргументами прокурора.
Так, початком злочину, передбаченого ст.407 КК, вважається момент фактичного самовільного залишення військової частини або місця служби, а кінцем - день повернення в частину або затримання поза межами частини. Початком нез'явлення на службу вважається закінчення установленого строку з'явлення, а кінцем - час повернення в частину або затримання.
Відтак прокурор, стверджуючи про вчинення обвинуваченим трьох окремих епізодів злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК, мав би зазначити в обвинувальному акті початок і кінець вчинення кожного епізоду злочину. Зокрема зазначити, коли було закінчено самовільне залишення ОСОБА_8 місця служби, а так само зазначити коли ОСОБА_8 направлявся на лікування і чи направлявся, початок нез'явлення вчасно ОСОБА_8 на службу без поважних причин (дата закінчення установленого строку з'явлення на службу) та його кінець (повернення в частину або затримання) за кожним, на переконання прокурора, епізодом.
Між тим, в обвинувальному акті прокурором зазначено про те, що ОСОБА_8 26.10.2022 самовільно залишив місце служби, а 21.04.2023 самостійно повернувся до розташування військової частини та приступив до обов'язків несення військової служби. При цьому прокурором також зазначено, що ОСОБА_8 в періоди з 16.11.2022 до 30.11.2022 та з 28.12.2022 до 13.01.2023 перебував на лікуванні.
Проте викладене в такий спосіб обвинувачення не дає підстав вважати, що було вчинено три окремі самостійні закінчені епізоди злочину. Фактично в обвинувальному акті йдеться про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 одного продовжуваного кримінального правопорушення.
Під час апеляційного розгляду прокурор фактично погодився з тим, що викладене в обвинувальному акті обвинувачення дійсно не може бути розцінено як вчинення обвинуваченим трьох окремих епізодів злочину, а тому просив ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з метою зміни прокурором пред'явленого обвинувачення.
Між тим, колегія суддів зважає на ту обставину, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 надійшов на розгляд до суду першої інстанції ще 02.06.2023, а відтак скасування по суті правильного судового рішення і призначення нового розгляду лише через певні недоліки у викладеному обвинуваченні, призведе до того, що особа, яка підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, невиправдано довго не зможе повернутися до військової частини та приступити до виконання обов'язків несення військової служби із захисту батьківщини від російської агресії.
Втім сама по собі наявність таких обставин, на переконання колегії суддів, не може істотно позначитись на правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Що стосується доводів прокурора у скарзі про неможливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності через те, що він особисто не звертався до суду з клопотанням про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби, то вони також не ставлять під сумнів законність ухваленого судом рішення. Адже, як встановлено колегією суддів, обвинувачений ОСОБА_8 під час судового засідання в суді першої інстанції беззаперечно підтримав клопотання свого захисника та особисто просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку з поверненням до військової служби.
Добровільність наміру ОСОБА_8 повернутися на військову службу було підтверджено і під час апеляційного розгляду. Так, обвинувачений неодноразово підтвердив апеляційному суду своє бажання повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби.
Зазначене, на переконання колегії суддів, свідчить про наявність добровільного волевиявлення ОСОБА_8 на продовження військової служби та про його готовність виконувати військовий обов'язок, що є однією із умов, з якою законодавець пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК.
Отже колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку подання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності захисником, а не обвинуваченим, не може бути перешкодою для застосування судом ч.5 ст.401 КК. Адже таке клопотання було беззаперечно підтримано обвинуваченим ОСОБА_8 , який просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності та, як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду підтвердив свій намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано матеріальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК. Переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі прокурора не наведено.
На переконання колегії суддів з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності для продовження проходження військової служби не суперечить нормам Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з унесеними Законом України №3902-IX від 20 серпня 2024 року змінами, та умовам сьогодення.
Ухвала суду першої інстанції є належно вмотивованою, за змістом відповідає вимогам статті 370 КПК і в ній наведено відповідні обґрунтування та мотиви, якими керувався суд при прийнятті такого рішення. Зважаючи на викладене підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не встановила.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 серпня 2025 року, якою ОСОБА_8 на підставі ч.5 ст.401 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4