Копія:
"03" листопада 2025 р. Справа № 608/1805/25
Номер провадження2/608/937/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Фаштиковської М.І.,
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки адвоката Манорик Г.Г.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Чорткова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Органу опіки та піклування Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Органу опіки та піклування Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав посилаючись на те, що вона - ОСОБА_3 з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2008 року, який було розірвано, відповідно до рішення Чортківського районного суду Тернопільської області по справі № 2-995/11 від 09 грудня 2011 року.
Від вказаного шлюбу в них народилась дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , за актовим записом № 05, виданим Шульганівською сільською радою Чортківського району Тернопільської області України від 04.10.2010 року. Дочку після розірвання шлюбу залишено проживати з матір'ю.
З часу розірвання шлюбу вихованням дочки батько фактично не займався, самоусунувся від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не спілкується з нею, не бере участі у фізичному і духовному розвитку дитини, не цікавиться її життям, при зустрічі з дитиною він її не впізнає.
ОСОБА_2 неодноразово наголошував, що дочка не є його рідною дочкою, фактично після народження дитини, вони, як сім'я разом не проживали, однак розлучення оформили лише через рік після народження дочки, згідно норм Сімейного Кодексу України.
З позовом про стягнення аліментів на утримання дочки, ОСОБА_5 , з відповідача вона не зверталася, оскільки не хотіла, щоб він у майбутньому вимагав щось від дитини, а також через його ставлення до своєї дочки, недовіра до неї, як до жінки, звинувачення у тому, що дочка не є його рідна, жодних коштів їм з дитиною від такого батька не потрібно. Дитину з народження виховувала вона сама, так як батько не виконував своїх батьківських обов'язків взагалі.
09 листопада 2015 року між нею, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , укладений шлюб та зареєстрований Мухавською сільською радою Чортківського району Тернопільської області за актовим записом № 02, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Від шлюбу в них є спільна дочка, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію свідоцтва про народження, виданого Мухавської сільською радою Чортківського району Тернопільської області серії НОМЕР_3 від 16.01.2015р. за актовим записом №01, додаю до справи.
Вони з дітьми та чоловіком проживають по АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідками про реєстрацію та Витягом з реєстру територіальної громади, які додаю до матеріалів справи.
Місце перебування відповідача їй не було відоме, останнє відоме мені місце його проживання було за адресою його реєстрації в с. Нагірянка Чортківського району, де він проживав разом із своєю матірю. Дочка, ОСОБА_5 батька не пам'ятає, не набачилась з ним з жовтня 2011 року, незважаючи на те, що місце перебування дочки відповідачу весь цей час було відоме.
Також факт відсутності відповідача на території нашої громади та повну відсутність його у житті дочки, ОСОБА_5 , зможуть підтвердити свідки по справі.
Підстави позбавлення батьківських прав визначені у ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками та допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дітей є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав. Дане позбавлення буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дочки, не зможе ставити вимоги щодо стягнення аліментів на його утримання, не маніпулюватиме дитиною, до моменту зміни ним свого ставлення відносно дітей та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.
За таких обставин, позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Манорик Г.Г. просять позовну заяву задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області до суду не з'явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Раніше подано суду рішення та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вислухавши позивачку ОСОБА_1 , її представника адвоката Манорик Г.Г., які позовні вимоги підтримують, просять задоволити, відповідачва ОСОБА_2 , який визнає позов в повному обсязі, дослідивши письмові докази по справі та висновок Органу опіки та піклування Білобожницької сільської ради Чортківського районуТернопільської області, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних мотивів.
За положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу).
За положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2008 року, який було розірвано, відповідно до рішення Чортківського районного суду Тернопільської області по справі № 2-995/11 від 09 грудня 2011 року.
Від вказаного шлюбу в сторін народилась дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , за актовим записом № 05, виданим Шульганівською сільською радою Чортківського району Тернопільської області України від 04.10.2010 року. Дочку після розірвання шлюбу залишено проживати з матір'ю.
З часу розірвання шлюбу вихованням дочки батько фактично не займався, самоусунувся від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не спілкується з нею, не бере участі у фізичному і духовному розвитку дитини, не цікавиться її життям, при зустрічі з дитиною він її не впізнає.
09 листопада 2015 року між нею, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , укладений шлюб та зареєстрований Мухавською сільською радою Чортківського району Тернопільської області за актовим записом № 02, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Від шлюбу в них є спільна дочка, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію свідоцтва про народження, виданого Мухавської сільською радою Чортківського району Тернопільської області серії НОМЕР_3 від 16.01.2015р. за актовим записом №01, додаю до справи.
Позивачка ОСОБА_1 з дітьми та чоловіком проживають по АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідками про реєстрацію та Витягом з реєстру територіальної громади, які додаю до матеріалів справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позов та той факт, що він тривалий час дочкою не цікавиться, не турбується про стан фізичного здоров'я, духовного, інтелектуального та культурного розвитку, нехтує своїми батьківськими обов'язками та свідомо ухиляється від її виховання, не виявляє бажання спілкуватися з дочкою.
Відповідач ОСОБА_2 не забезпечує дочці доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).
Відповідно до частини 3 статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно частини 2 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина 3 статті 181 СК України).
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно частини 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. 1 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. "Про права дитини" (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8).
Згідно ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
У відповідності з ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні. Нехтування батьківськими обов'язками з боку матері принижує гідність дітей, а наявність людини, яка юридично має права матері, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Судом встановлено, що більше року відповідачка виїхала за межі України, повертатись не збирається, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, не турбується про нього, не виявляє ніякого інтересу до підготовки до самостійного життя, що є умисним ухиленням нею від виконання своїх материнських обов'язків. Крім того, подала суду письмову заяву про повне визнання позову.
В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовну заяву слід задоволити, зважаючи також на те, що відповідач визнає позовні вимоги, не заперечує, що він байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, що він не приділяє належної уваги вихованню дочки, не забезпечує належних умов її проживання, не цікавиться її життям. Ним не надано суду жодних доказів наявності перешкод у здійсненні батьківських обов'язків щодо виховання дочки.
Суд вважає доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками по вихованню дочки, він свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дочки ОСОБА_4 , а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Відповідачем ОСОБА_2 свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дочки є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків, в розумінні статті 164 СК України.
При цьому, суд бере до уваги також, як доказ, висновок Органу опіки та піклування Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, який був затверджений рішенням № 145 від 31.10.2025 року виконавчого комітету Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача в користь позивачки підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 206, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Органу опіки та піклування Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав - задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Бучач Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: с. Долина Чортківського району Тернопільської області, фактично проживаючого за адресою: с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Бучач Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: с. Долина Чортківського району Тернопільської області, фактично проживаючого за адресою: с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду 11 серпня 2025 року та до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Бучач Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: с. Долина Чортківського району Тернопільської області, фактично проживаючого за адресою: с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області в користь держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного рішення суду 13 листопада 2025 року.
Суддя/підпис/
Копія вірна:
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1805/25
Рішення набрало законної сили " " __________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " "_________________ року.
Секретар: