Справа № 2/593/527/2025
"14" листопада 2025 р. Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Данилів О.М., ознайомившись із позовною заявою, поданою адвокатом Єлісєєвим Дмитром Олексійовичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
6 листопада 2025 року адвокат Єлісєєв Дмитро Олексійович в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся в Бережанський районний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана заява передана судді Данилів О.М..
Із поданого позову та долучених до нього матеріалів видно, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином Польщі та його останнє відоме місце проживання в Україні є: АДРЕСА_1 .
Суд з метою з'ясування вказаної у позові інформації у відповідності до ч. 8 ст. 187 ЦПК України робив відповідні запити та 13 листопада 2025 року отримав відповідь за № 03-12/3590 від 12 листопада 2025 року, з якої видно, що ОСОБА_2 згідно електронного реєстру ОСОБА_3 на території Бережанської міської ради не зареєстрований, а 14 листопада 2025 року із Єдиного державного демографічного реєстру отримав відповідь за № 2008906 від 14 листопада 2025 року, з якої видно, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України зареєстрованим не числиться.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
І хоч відповідно до ч.10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця поживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні, однак до матеріалів справи стороною позивача не долучено жодних доказів, які би свідчили про даний факт та не повідомлено адресу місцезнаходження відповідача за якою суд у належний спосіб міг би повідомити відповідача про день і час розгляду справи.
Суд звертає увагу сторони позивача на те, що порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Статтею 63 Закону України “Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Приписами ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Будь-яких доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам стороною позивача не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 76 Закону України " Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується).
Такої угоди для визначення підсудності стороною позивача суду до позовної заяви не долучено.
Суд також вважає необхідним роз'яснити, що розділом Х1 ЦПК України визначено порядок провадження у справах за участю іноземних осіб.
Відповідно до вимог ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Для вручення документів (позовної заяви про розірвання шлюбу) на території іншої держави, суд України звертається з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна заява про розірвання шлюбу подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви стороною позивача не долучено доказів спільного проживання сторін на території України, наявність (або відсутність) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам; домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Крім того, позовну заяву подано лише на українській мові та не перекладено на мову, якою володіє відповідач, виходячи з його громадянства (такий переклад має бути здійснений дипломованим перекладачем та засвідчений нотаріально).
Вищевикладене не дає підставу суду зробити висновок про належне оформлення позовної заяви у відповідності до ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 та 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву, подану адвокатом Єлісєєвим Дмитром Олексійовичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху і надати стороні позивача десятиденний строк з дня вручення ухвали суду для усунення виявлених недоліків.
У випадку виконання вищевказаних вимог ухвали у визначений термін, заява буде вважатись поданою у день первісного подання її до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.