1Справа № 335/4781/25 2-др/335/41/2025
13 листопада 2025 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Шалагінової А. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Верби Андрія Петровича про ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 31.10.2025 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 04 січня 2023 року розміром 5 780 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят) доларів США 00 центів США, проценти за позикою за період з 04 січня 2023 року по 15 березня 2023 року у розмірі 281 (двісті вісімдесят один) долар США 08 центів США, а всього стягнути 6 061 (шість тисяч шістдесят один) долар США 08 центів США. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 519 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн 95 коп.
05.11.2025 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Верби А. П. через систему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначено, що при зверненні до суду у позовній заяві позивачкою зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються із судового збору 2 519,95 грн, витрат на професійну правничу допомогу 40 000,00 грн, поштових витрат 500,00 грн, витрати, які позивач очікує понести у зв'язку із необхідністю явки до суду 7 000,00 грн.
Крім того, до суду було подано документальне підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025, копія рахунку на оплату від 01.05.2025, копію платіжної інструкції від 12.05.2025 про оплату гонорару 40 000,00 грн, копію акту наданих послуг від 20.05.2025, копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України. У договорі про надання правничої допомоги сторони узгодили розмір гонорару адвокату 40 000,00 грн, який клієнт зобов'язаний сплатити незалежно від результатів розгляду. Стороною відповідача не було подано заперечень з приводу неспівмірності судових витрат відповідно до ч. 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, а також судові витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - 70,00 грн по направленню відповідачеві копії позовної заяви з додатками.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи в межах вирішуваних питань, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 3 цієї статті у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи випливає, що заяву про ухвалення додаткового рішення позивачка ОСОБА_1 подала до суду через свого представника 05.11.2025. За змістом рішення суду у цій справі від 31.10.2025, судом не вирішувалось питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу та інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, окрім судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За вимогами п. 1 ч. 2 цієї ж статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачкою ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу суду надано такі докази:
копія договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025, укладеного між адвокатом Вербою А. П. та ОСОБА_1 (а.с. 11);
копія ордеру про надання правничої допомоги від 20.05.2025, виданого на підставі договору від 01.05.2025, згідно з яким адвокат Верба А. П. надає правничу ОСОБА_1 у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя (а.с. 15);
копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 738 від 24.12.2011 на ім'я Верби Андрія Петровича (а.с. 16);
копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України на ім'я Верби А. П. (а.с. 17);
копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2025, за змістом якого адвокатом Вербою А. П. надано, а клієнтом ОСОБА_1 прийнято послуги, а саме: підготовку та подання до суду позовної заяви; надання клієнту правничої допомоги, консультацій і роз'яснень з правових питань; представництво клієнта у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя. Вартість наданої правничої допомоги становить 40 000 грн (а.с. 14);
копію рахунку на оплату № 35 від 01.05.2025 за надання правничої допомоги за договором від 01.05.2025 в сумі 40 000 грн (а.с. 12);
копію платіжної інструкції № 1.131273701.1 від 12.05.2025, згідно з якою ОСОБА_1 сплатила адвокату Вербі А. П. 40 000 грн за надання правничої допомоги згідно з договором від 01.05.2025 по справи за позовом до Пшеничного О. В. (а.с. 13).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем та його представником таке клопотання не заявлялось.
Вивчивши надані адвокатом Вербою А. П. докази понесених позивачкою ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, відсутність заперечень щодо їх розміру відповідача та представника відповідача, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Як зазначено судом вище, у ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України визначено перелік документів, що мають бути подані учасником справи на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, зокрема, це - договір про надання правничої допомоги та докази щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Надання будь-яких інших доказів чинним законодавством не передбачено.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» ЄСПЛ виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Дослідивши надані представником позивачки докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Надавши оцінку доказам щодо розподілу відповідних витрат, наданим представником позивачки, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом Вербою А. П., суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу у 40 000 грн є явно завищеною та неспівмірною із предметом спору і значенням справи для сторін, а також не відповідає вимогам розумності і справедливості. Окрім того, суд також звертає увагу, що у акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2025 не зазначено витрат часу на надання кожної послуги. Тому, з урахуванням викладених обставин, суд вважає можливим зменшити суму стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивачки до 10 000 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із направленням позовної заяви до суду, розміром 70,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати , пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 140 ЦПК України у випадках, коли сума витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Згідно з квитанцією АТ «УКРПОШТА» від 20.05.2025, наданою представником позивачки разом із копією опису вкладення у цінний лист та поштового повідомлення про направлення відповідачу копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, витрати на відправку вказаної кореспонденції склали 70,00 грн.
Отже, з урахуванням вказаних положень ЦПК України та вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вказані витрати, пов'язані з розглядом справи, розміром 70,00 грн підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивачки.
Отже, заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Верби А. П. підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи, розміром 70,00 грн.
Керуючись ст.ст. 133, 136, 141, 142, 246, 260, 261, 270 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Верби Андрія Петровича про ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу розміром 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи, розміром 70 (сімдесят) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Верби Андрія Петровича відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення складене в повному обсязі 13 листопада 2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя А. В. Шалагінова