Справа № 726/2741/25
Провадження №2-о/726/63/25
Категорія
12.11.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., за участі секретаря судового засідання Колісник А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Садгірського районного суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Морар Варя Михайлівна, заінтересована особа ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,-
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу де вказує, що 10.05.2010 року вона почала спільне проживання із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_1 . З цього часу вони вели спільний побут, господарство, мали спільний бюджет, свідком чого були родичі, сусіди та знайомі.
У 2013 році вони поїхали працювати за кордон, до Польщі. У 2017 році працювали в Угорщині. На початку 2022 року переїхали до Німеччини, а згодом повернулися до України. Весь цей час вони були сімєю, однак шлюб не реєстрували.
03.07.2024 року ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ та перебував на службі у військовій частині НОМЕР_1 .
20.05.2025 року заявник отримала сповіщення про те, що ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Відтак, заявниця та ОСОБА_2 прожили разом близько п'ятнадцяти років без реєстрації шлюбу. Разом із тим, проживання без реєстрації шлюбу унеможливлює реалізацію ОСОБА_1 деяких прав, які надані членам сімї особи, яка зникла безвісти. Враховуючи викладене просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , (який зник безвісти року) у період із 10.05.2010 року до 10.05.2025 року.
В судовому засіданні заявник та її представник надали пояснення аналогічні викладеним у заяві, заяву просила задовольнити.
Заінтересована особа, представник Міністерства оборони України, в судовому засіданні вказала, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки заявниця не належить до списків отримувачів матеріальної допомоги, у випадку зникнення військовослужбовця безвісти.
Заінтересована особа, представник Військової частини НОМЕР_1 підтримав думку представника МО України, вважав за доцільне відмовити у задоволені заяви.
Заінтересована особа ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 , в судовому засіданні вказала, що її син дійсно проживав із ОСОБА_1 у цивільному шлюбі за обставин вказаних нею у заяві та поясненнях. Вказує, що між нею та заявницею відсутні будь-які спори, в тому числі майнового характеру щодо соціальних виплат внаслідок зникнення сина безвісти.
Заінтересована особа ОСОБА_4 , яка є донькою зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , пояснила суду що не проживала із ним з часу розірвання шлюбу батьків. Разом із тим, вони часто спілкувались по телефону, і хоча вона особисто не знайома із заявницею, однак їй достеменно відомо, що вона проживала із її батьком у цивільному шлюбі. Будь-яких спорів між нею і заявницею немає. Не заперечує проти задоволення заяви.
Свідок ОСОБА_5 , яка є знайомою заявниці, підтвердила, що знала її та ОСОБА_2 з 2010 року. Стверджує, що вони проживали разом як чоловік та дружина, однак шлюб не реєстрували.
Свідок ОСОБА_6 вказала, що знає заявницю близько 30 років, оскільки вони є сусідами. Стверджує, що заявниця проживала разом із ОСОБА_2 однією сімєю з 2010 року. Разом із ними жили також діти заявниці від першого шлюбу. Вказані особи час від часу жили за кордоном та повертались додому.
Свідок ОСОБА_7 , донька заявниці від першого шлюбу, вказала, що ОСОБА_2 жив разом із заявницею однією сімєю з 2010 року. Вказує, що коли ОСОБА_8 переїхав до заявниці, вона навчалась у школі. З того часу вони проживали однією сімєю, мали спільний бюджет, ОСОБА_7 називала ОСОБА_2 татом. ОСОБА_8 мав намір офіційно укласти шлюб із її мамою, однак не встиг цього зробити.
Суд, вивчивши заяву, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність її задоволення з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦПК у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Встановлено, що метою встановлення факту проживання однією сімєю разом зі спадкодавцем, є можливість реалізації заявником своїх прав, як члена сімї особи, яка зникла безвісти.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Судом встановлено, що місце проживання заявниці ОСОБА_1 зареєстровано по АДРЕСА_2 , однак фактично з 2010 року вона проживала у АДРЕСА_1 . Разом із нею з 2010 року проживав ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у цивільному шлюбі, що підтверджується копією акту № 186 від 14.08.2025 року, затвердженого директором «Чернівцікомунбуд».
Судом також досліджено фотозображення, де зафіксовані моменти спільного дозвілля, відпочинку, життя. На фотокартках заявник та ОСОБА_2 обіймаються. Загалом із характеру фотозображень можна дійти висновку, що ці особи перебували у сімейний стосунках протягом тривалого часу.
Також, як встановлено із копії довіреності від 15.11.2024 року, ОСОБА_2 уповноважив заявницю ОСОБА_1 правом користування та розпорядженням автомобілем «ВАЗ», який перебував у його власності.
Із довідки про рух коштів AT «УНІВЕРСАЛ БАНК" від 28.07.2025 року встановлено, що на рахунок заявниці неодноразово надходили грошові кошти від ОСОБА_9 .
На підтвердження посилань заявниці щодо спільного проживання із ОСОБА_2 судом досліджено договір оренди житла, укладений між ТОВ «Нерухомість Манастерни» та ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , від 02.05.2022 року, відповідно до якого останні винаймали житло у м. Фленсбург (Німеччина)з 01.05.2022 року по невизначений термін, за що спільно сплачували орендну плату.
Також встановлено, що з 03.07.2024 року ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , як вбачається із довідки № 2307 від 21.07.2024 року. З 14.09.2024 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (довідка № 6236 від 05.07.2025року).
20 травня 2025 року заявницею отримано сповіщення сім'ї № 4839, про те, що молодший сержант ОСОБА_2 12.05.2025 року зник безвісти, під час виконання бойового завдання по стриманню російської агресії на позиціях поблизу н.п. Нова Полтавка, Краматорського району Донецької області.
24 травня 2025 року Чернівецьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на підставі заяви від 23.05.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жительки АДРЕСА_1 - внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту зникнення безвісти її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання з оборони територіальної цілісності України від військових рф, поблизу населеного пункту с. Нова Полтавка, Іллінівська територіальна громада, Краматорський район, Донецька область, за правовою кваліфікацією - ч. 1 ст. 115 КК України (копія витягу з ЄРДР додається).
Як вбачається із копії витягу № 20250618-3518 від 18.06.2025 року, 16.06.2025 року ОСОБА_2 внесено в Єдиний реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин - відтак, він набув статусу особи, зниклої за особливих обставин.
Згідно з витягу з наказу службового розслідування № 11170-15.06.2025 зазначається, що за відсутності достовірного підтвердження факту загибелі та відсутності інформації потрапляння в полон, слід вважати молодшого сержанта ОСОБА_2 таким, що зник безвісти 10.05.2025 року за особливих обставин в ході бойових дій під час виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини.
На підставі вищезазначеного, видано нове сповіщення сім'ї № 7310 від 28.07.2025 року, в якому дата зникнення змінена на 10.05.2025 року.
Відповідно ч.2, 4 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Згідно вимог ч.4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи досліджені у справі докази, суд доходить переконання, що заявником доведено належним чином факт її перебування із ОСОБА_12 у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу. Про такі обставини вказують свідки, зокрема донька заявниці, яка проживала разом із ними в одному помешканні, а також матері та доньки ОСОБА_2 . Встановлено, що вказані особи проживали спільно, вели господарство, мали спільний сімейний бюджет, дбали один про одного, вважали один одного членом подружжя, мали взаємні обов'язки, відтак їхні стосунки були тотожні шлюбним. Враховуючи те, що ОСОБА_2 є особою, яка пропала безвісти, заявниця, як член подружжя наділена певними правами, які, однак, не може реалізувати враховуючи, тому що шлюб між ними укладено не було. При цьому суд не зобов'язує посадових осіб МО України вчиняти будь-які дії, натомість констатує юридичний факт, який дійсно мав місце та може бути підставою для виникнення у заявника певних прав та обов'язків. Таким чином, суд висновує про необхідність задоволення даної заяви з метою підтвердження юридичного факту спільного проживання, який може бути підставою для виникнення, зміни чи припинення певних прав чи обов'язків заявниці.
Керуючись ст.ст.293,294,315,319,259,263-265 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10.05.2010 року по день зникнення останнього - 10.05.2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Головуючий суддя С. В. Мілінчук