Провадження № 2/537/1257/2025
Справа № 537/3026/25
10.11.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневича В.І., при секретарі Бакай М.С., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати від дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення донькою повноліття та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку), починаючи від дня подання позовної заяви до суду і до досягнення донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Допустити негайне виконання судового рішення у межах платежу, встановленого законом.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог вказала, що 08.04.2022 року між нею і ОСОБА_4 був укладений шлюб, який був зареєстрований Кременчуцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі шлюб з відповідачем розірваний за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.08.2023 року. Позивач не працює оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, крім допомоги по догляду за дитиною інших доходів не має, на обліку в Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітна не перебуває. Донька має незадовільний стан здоров'я, що спричиняє значні витрати, зокрема на її спорядження, харчування, курси ЛФК, масажі, періодичні курси медикаментозної терапії, оздоровлення в літній період. А тому прохає позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 15.05.2025 року означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
28.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повністю заперечує позовні вимоги. Вказує, що дійсно був одружений з позивачем та має спільну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через військову агресію та регулярні обстріли м. Харкова позивач разом з донькою вимушено проживають у більш безпечному місці у м. Кременчуці. З вересня 2024 року позивач обмежила його спілкування з дитиною, заборонила відвідувати її за місцем мешкання. Позивач регулярно залишає доньку в квартирі без нагляду коли йде у своїх справах в тому числі і під час повітряних тривог. З моменту народження і досі донька ОСОБА_6 перебуває на його утриманні, що не вказується позивачем. Так зокрема ним було перераховано на картку позивача 28.07.2023 року 15500,00 грн, 27.08.2023 року 15000,00 грн. Після розірвання шлюбу, за домовленістю з позивачем, він продовжив перераховувати кошти на вказану позивачем картку у сумі 10000,00 грн. щомісяця, а саме: 28.09.2023 року, 29.10.2023 року, 30.11.2023 року, 27.12.2023 року, 27.01.2024 року, 27.02.2024 року, 30.03.2024 року, 30.04.2024 року, 29.05.2024 року, 29.06.2024 року. У липні 2024 року позивач для розвитку та соціальної адаптації запропонувала віддати доньку у приватний садочок, у зв'язку з чим сума на утримання доньки була збільшена. Донька відвідувала садок 1 місяць, а у вересні 2024 року він дізнався що донька вже не відвідує садочок, однак сума коштів ним не була зменшена. Відповідач продовжував утримувати дитину та здійснював наступні перерахування: 29.07.2024 року у сумі 14000,00 грн, 29.08.2024 року у сумі 10000,00 грн та ще передав 6000,00 грн готівкою, 28.09.2024 року у сумі 14000,00 грн, 30.10.2024 року у сумі 13000,00 грн, 03.12.2024 року у сумі 3000,00 грн., 01.12.2024 року у сумі 3000 грн., 30.12.2024 року у сумі 5000,00 грн, 30.12.2024 року у сумі 10000,00 грн, 30.01.2025 року у сумі 15000,00 грн, 28.02.2025 року у сумі 15000,00 грн, 29.03.2025 року у сумі 15000,00 грн, 29.04.2025 року у сумі 15000,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями. З вказаного вбачається, що сума коштів які щомісячно надаються ним на утримання майже в 6 разів перевищує суму прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (2563 грн). Окрім щомісячних перерахувань він надає доньці про продукти харчування, одяг, іграшки, ліки, басейн. Крім того він має статус учасника бойових дій, тому його донька має пільги на оздоровлення, відпочинок, освіту тощо. Також він ніколи не відмовлявся від додаткових витрат на речі які приносять користь доньці. Сумлінно виконує свій батьківський обов'язок та навпаки робить усе можливе щоб його єдина донька ні в чому не відчувала потреби.
Дружина також перебувала на його утриманні, зокрема ним перераховувалися кошти: 28.09.2023 року у сумі 4000,00 грн, 29.10.2023 року у сумі 5000,00 грн, 30.11.2023 року у сумі 5000,00 грн, 27.12.2023 року у сумі 5000,00 грн, 27.01.2024 року у сумі 5000,00 грн, 27.02.2024 року у сумі 5000,00 грн, 30.03.2024 року у сумі 5000,00 грн, 30.04.2024 року у сумі 5000,00 грн, 29.05.2024 року у сумі 5000,00 грн, 29.06.2024 року у сумі 5000,00 грн, 29.07.2024 року у сумі 5000,00 грн., 29.08.2024 року у сумі 5000,00 грн, 28.09.2024 року у сумі 5000, грн., 30.10.2024 року у сумі 5000 грн, 02.12.2024 року у сумі 5000,00 грн, 03.12.2024 року у сумі 12000,00 грн, 30.12.2024 року у сумі 4000,00 грн, 30.01.2025 року у сумі 4000,00 грн, 28.02.2025 року у сумі 4000,00 грн. 29.03.2025 року у сумі 4000,00 грн, 29.04.2025 року у сумі 4000,00 грн. З вказаного вбачається, що сума яку він щомісячно добровільно перераховує перевищує прожитковий мінімум на працездатну особу (3028 грн). Тобто він здійснює матеріальне забезпечення дитини та позивача більше ніж достатньо, при цьому позивачем зворотного не доведено.
Крім того у відповідача є на утриманні матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є непрацездатною особою, оскільки є пенсіонеркою за віком. Мати має гіпертонічну хворобу та у 2025 року у зв'язку переломом великої та малої гомілкових кістко перенесла операцію та з 08.05.2025 року перебуває на амбулаторному лікуванні. Він сумлінно допомагає матері надаючи їй готівкового кошти на придбання продуктів та ліків.
Також за тривалий час служби та через особливі умови її несення він набув захворювань хребта у зв'язку з чим періодично проходить лікування, що також вимагає фінансових витрат.
Позивач обґрунтовуючи позов вказала, що лише отримує допомогу на дитину, однак вона не вказала суду про його перерахування коштів на їх утримання та не вказала, що отримує допомогу на проживання як ВПО на себе у розмірі 2000 грн та на доньку у розмірі 3000,00 грн. Таким чином загальний розмір коштів які отримує позивач складає близько 25000,00 грн.
05.06.2025 року від сторони позивача надійшла відповідь на відзив згідно якої позивач стверджує, що місце проживання з дитиною не змінювала. Наразі здійснюються періодичні відео дзвінки і відповідач бачить умови проживання. Дитину без нагляду не залишає, то був один випадок. Відповідач дійсно допомагає та сплачує кошти у сумі 15000,00 грн. Однак відповідач з урахуванням отриманих ним доходів (у 2023 році 721242,00, у 2024 році 986386,00 грн) мав би сплачувати більше. Допомагати фінансово матері це особиста справа відповідача, його мати отримує пенсію, а також у неї є ще один син. Стосовно не відвідування донькою садочка то в неї ніхто не цікавився, донька відвідувала садок 3-4 дні, потім тривало хворіла, а тому у грудні перестала відвідувати садочок. У басейн донька сходила лише два рази так як їй не сподобалося. Щодо речей то, всі вони були повернуті за непотрібністю, а щодо ліків та дитячого харчування, які нею бронювалися, то це тому що у Харкові вони були дешевші, а деякі були відсутні в м. Кременчуці. Щодо коштів, які вона отримала у зв'язку з вагітністю та пологами, то вона погасила борг який утворився в період коли вона проживала сама. З приводу того, що кошти перераховувалися на карту матері, то вона повідомляла в особистій розмові що картка матері, але вона нею розпоряджається. Нарахування виплат ВПО ніякого відношення до аліментів не мають.
09.06.2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де відповідач вказав, що не погоджується з аргументами та доводами, викладеними у відповіді на відзив, оскільки вважає, що більшість з них є такими, що не стосуються суті позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки він виконує свої обов'язки по утриманню дитини та самої позивачки, в той час коли він після розлучення не зобов'язаний був це робити, але ніколи не відмовляв. Враховуючи, що позивач самостійно зверталася до нього щодо отримання грошей на її утримання та утримання дитини, а він погоджувався на таке утримання, то між ними існувала згода щодо утримання, а отже не було предмету спору та підстав для заявлення нею позову, оскільки вже було вирішено у позасудовому порядку.
24.06.2025 року до суду надійшло клопотання сторони відповідача про долучення доказів згідно якого відповідач просив долучити до матеріалів справи докази щодо його матеріального становища (вимушених його витрат) та інші докази надані в обґрунтування відзиву на позовну заяву та заперечень, а саме: квитанції за квітень та травень 2025 року на оплату відповідачем палива на загальну суму 5 561,6 гривень (1705 грн., 1600 грн, 1250 грн., 1006,60 грн; довідку про доходи №1246032062628205 видану пенсіонерці ОСОБА_7 (матері відповідача) яку останній утримує.
24.06.2025 року від позивача надійшла заява про те, що вона несе витрати на правничу допомогу де вказує, що заява про відшкодування витрат, їх розміру та докази їх понесення будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
26.06.2025 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів згідно якого позивач прохала долучити довідку про стан здоров'я дитини, характеристику на дитину та довідку про її стан здоров'я.
09.09.2025 року до суду надійшли заперечення від відповідача щодо клопотання позивача про долучення доказів, де останній просив відмовити у задоволенні клопотання від 26.06.2025 року щодо надання доказів так як документи, в яких містяться результати медичного обстеження позивача, а також щодо витрат позивача на проведення таких обстежень не стосуються предмету спору та не повинні враховуватися судом. Протокол МРТ, який позивач просить долучити в якості доказу містить позначку, що він не є діагнозом та потребує консультації лікаря, в той же час, копія доданого чеку не містить інформації про те, що сплату здійснено саме позивачкою, а також копія вказаного чеку не посвідчена ані позивачем, ані фінансовою установою, через яку здійснено фінансову операцію. Крім того, відсутні правові підстави для задоволення клопотання, як в частині долучення документів щодо стану здоров'я позивача та її витрат на обстеження, так і в частині долучення документів відносно стану здоров'я дитини через пропущення позивачем строку подання вказаних доказів.
10.09.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів щодо матеріального становища відповідача (вимушених його витрат) та стану здоров'я відповідача, а також витрат на його лікування, та інші докази які мають значення в обґрунтування заперечень проти доводів позивача, а саме: копію направлення ОСОБА_4 на планову нестаціонарну медичну реабілітацію тривалістю курсу 10 днів КНП "Центр сімейної медицини № 1" Харківської міської ради від 02.07.2025; копію карти хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні (кабінеті) від 07.08.2025; копію виписки з амбулаторної карти хворого (щодо призначень невропатолога) від 02.07.2025.; копію квитанції № ХМСР-3700-08ТЗ-А245 від 07.07.2025 на суму 3000 грн. щодо оплати курсу реабілітації; копію квитанції № М6АС-В95М-44ЕА-9Х55 від 20.07.2025 на суму 591,69 грн. щодо оплати лікування.; копію квитанції АТАК-ЕВРМ-ХМТ5-36МК від 30.07.2025 на суму 15000 грн. на утримання доньки на серпень 2025; копію квитанції № 0Е81-9С9Е-0АВ4-СЕ0Т від 30.08.2025 на суму 15000 грн. на утримання доньки на вересень 2025; копію квитанції №6ХВХ-4Х88-Р744-М45К від 30.07.2025 на суму 1300 грн. на утримання колишньої дружини на серпень 2025 (до досягнення дитиною 3 річного віку).; копію довідки про доходи ОСОБА_8 за період з листопада 20204 по квітень 2025.
Вказує, що відповідач як сплачував так і продовжує сплачувати кошти на утримання своєї доньки та навіть колишньої дружини, що підтверджується наданими квитанціями про сплату коштів на утримання. Крім того, в обґрунтуванні заперечення на відзив позивач вказувала на те, що утримувати матір відповідача похилого віку може його рідний брат ОСОБА_8 , водночас його середній дохід у період з листопада 2024 року по квітень 2025 року складав 10 065 грн., що підтверджується довідкою про доходи. При мінімальній заробітній платі у 8000 грн. дохід ОСОБА_8 на місяць лише на 2065 грн. більше мінімальної заробітної плати, а отже вказаних коштів однозначно не вистачить на утримання себе та своєї матері похилого віку, яка має значні проблеми зі здоров'ям, а отже, фактично утримання матері та її лікування здійснюється не за рахунок брата, а за рахунок саме відповідача та з його доходів. Вказані докази не могли бути надані до суду раніше, в тому числі з доданням до відзиву на позовну заяву, через об'єктивні обставини, а саме: через відсутність цих документів у відповідача станом на дату подання відзиву на позовну заяву, а також станом на дату першого судового засідання.
Також 10.09.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів щодо матеріального становища відповідача щодо вимушених його витрат на утримання матері похилого віку, а саме: платіжна інструкція Р24А4712158351D3089 від 14.08.2025 на суму 20 000 грн. на утримання матері ОСОБА_7 (кошти для оплати придбання дров для опалення); платіжна інструкція Р24А603331813D0472 від 18.07.2025 на суму 8 000 грн. на утримання матері ОСОБА_7 ; квитанція № 197775995 від 03.12.2024 на суму 8 000 грн. на утримання матері ОСОБА_7 на грудень 2024.
15.09.2025 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог згідно якої позивач вказала, що у зв'язку з хворобою дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «УТК ВЕКТОР» ЗДРПОУ 40840352 видав наказ № 08/08 «Про надання ОСОБА_9 (бухгалтеру) відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку», а саме з 1.08.2025 р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому вона змінює вимоги позовної заяви, щодо стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на її утримання 1/4 частки з усіх видів його заробітку щомісячно з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною трьох років, на - до досягнення дитиною шести років.
09.10.2025 року до суду надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача, де позивач просила відмовити відповідачу у задоволенні клопотань, які подані 24.06.2025, 09.09.2025, та 10.09.2025 року, та приєднанні доказів до матеріалів справи. Вказує, що головним при стягненні аліментів на дружину до 3 років (до 6 років) є: потреба у матеріальній допомозі та наявність малолітньої дитини. З огляду на зазначене, позивач і клопоче про долучення довідок про свій стан здоров'я та чеки про витрати на лікування - це стосується заперечень відповідача від 09.09.2025 року на клопотання позивача від 26.06.2025 року. Сам відповідач подав клопотання від 24.06.2025, 09.09.2025, 10.09.2025 року, про долучення доказів. Стосовно клопотання від 24.06.2025 року про приєднання квитанцій про оплату палива на загальну суму 5561,6 гривень, то вважає відсутні підстави таких витрат (з метою дістатися до місця збору працівників поліції у нічний час) так як не додано доказів, а саме що такі обов'язки покладені на відповідача, бо це орган поліції і має бути відповідний наказ. Відповідач міг здійснити такі проплати, але за рахунок органу поліції де він працює, бо у противному випадку, повинен бути наказ.
Відповідач, не зважає на положення ч. 3 ст. 83 ЦПК України, де зазначено: «Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи» та подає свої клопотання після трьох-чотирьох місяців після подачі відзиву на позов. Свої клопотання сторона відповідача від 09.09.2025 та від 10.09.2025 року, аргументує лікуванням (медична реабілітація) у КНП «Центр сімейної медицини №1» Харківської міської ради від 02.07.2025 року, підтвердженням карти хворого від 07.08.2025 року, випискою з амбулаторної карти хворого від 02.07.2025 року, та декілька квитанцій щодо оплати такого. Що свідчить про те, що кожна людина і відповідач може хворіти, але яким чино це може впливати на розмір аліментів, тим паче на дитину та матір, яка нею опікується. Крім того, відповідач не є особою хронічно хворою, або інвалідом. Відповідач посилається на квитанції згідно яких відповідач направив кошти на утримання дитини, а саме у липні, та серпні 2025 року, по 15000 грн., а у вересні надіслано вже 10000 грн., тобто відповідач вирішує сам коли і скільки направляти коштів на утримання дитини. Це є мінливість періодичності та якості тому і подано позовну заяву, але вона подана до суду ще у травні 2025 року, то ж чого тут підтвердження виплат у липні та серпні 2025 року. У п. 3 свого клопотання від 09.09.2025 року відповідача посилається на середній дохід рідного брата відповідача - ОСОБА_8 , який теж має піклуватись про свою матір, але ж у цій справі не вирішується хто і як повинен допомагати матері. Стосовно клопотання від 10.09.2025 року, відповідач вказує, що він начебто перераховує кошти матері, на її утримання, тобто 14.08.2025 на суму 20000 грн., 18.07.2025 на суму 8000 грн., 03.12.2024 на суму 8000 грн. Але із вищезазначених платежів, жодний не заслуговує на увагу, бо перші два, були здійсненні у липні і серпні 2025 року, як і допомога дитині, тобто після подання позовної заяви та взагалі нічим не аргументовані, бо ті переказні кошти, відповідач міг повернути собі.
Відповідач посилається на те, що вказані докази не могли бути надані до суду раніше, в тому числі з доданням до відзиву на позовну заяву, через об'єктивні обставини, а саме: через відсутність цих документів у відповідача станом на дату подання відзиву на позовну заяву, а також станом на дату першого судового засідання, що відбулось 24.06.2025. Звісно адже їх на той час не існувало і в подальшому, це спосіб захисту відповідача і ні що інше.
15.10.2025 року до суду надійшов відзив відповідача на заяву позивача про збільшення позовних вимог де відповідач просив суд відмовити у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог та повернути її заявнику. Вказуючи, що у заяві позивач посилалась як на підставу подання вказаної заяви на п. 2 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до вказаної процесуальної норми закон передбачає обмеження строку подання заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог ("до початку першого судового засідання") та у залежність від цього строку закон ставить наявність у позивача права звертатися з такою заявою під час розгляду конкретної справи. Отже, станом на дату подання заяви 15.09.2025 року позивач втратила право на збільшення позовних вимог через пропущення строку звернення з такою заявою "до початку першого судового засідання" у справі тобто до 11 червня 2025 року, навіть якщо вважати першим судовим засіданням те, яке відбулося, то строк збільшення позовних вимог обмежений 24.06.2025.
Крім того, вимога позивача про стягнення аліментів на неї до досягнення дитиною шести річного віку (новий предмет позову) є не збільшенням позовних вимог, а заявленням нової позовної вимоги, яка базується на інших правових підставах та підставах, що виникли після подання позову, а отже позивачкою одночасно змінено предмет та підставу позову. Виходячи з викладеного, подана позивачем заява про збільшення позовних вимог містить нову матеріально-правову вимогу, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Крім того, навіть якщо припустити, що позивач змінила або предмет, або підставу позову, то відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. Отже, така зміна предмету або підстави позову мала бути здійснена позивачем не пізніше ніж за 5 днів до першого судового засідання, яке відбулося 11 червня 2025 року тобто до 06 червня 2025 року, а якщо першим судовим засіданням вважати те, яке фактично відбулося 24.06.2025, то - до 19 червня 2025 року.
17.10.2025 року до суду надійшли заперечення відповідача проти доводів позивача де останній вказує, що додані ним до клопотання від 10.09.2025 щодо вимушених його витрат на утримання матері та виконання своїх обов'язків як сина та докази того, що рідний брат відповідача не має матеріальної можливості допомагати непрацездатній матері є доказами поданими на виконання відповідачем вимог п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України та підтверджують матеріальне становище платника аліментів та наявність у платника аліментів непрацездатної матері. У запереченні позивач дорікає відповідачеві, що начебто ним систематично сплачувалася сума на утримання дитини у розмірі 15 000 грн., а лише у вересні сплачена позивачем сума склала 10 000 грн., що в свою чергу є підтвердженням мінливості періодичності та якості виплат та відповідач сам вирішує коли та скільки коштів сплачувати на утримання дитини. Однак мінімальний для однієї дитини до 6 років рекомендований розмір аліментів станом на дату сплати платежу відповідачем складає 2563,00 грн, тож сплачена відповідачем на утримання дитини сума у 10 000 грн. у чотири рази перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів. Крім того, виплата саме такої суми обумовлено тим, що у серпні 2025 року відповідач перебував у відпустці, а тому через отримання значно меншого заробітку, виходячи з власного матеріального становища, сплатив саме таку суму на утримання дитини, на що мав повне право. До того ж наразі відсутні формальні підстави для сплати відповідачем чітко визначеної суми на утримання дитини, тому відповідач добросовісно виконуючи батьківські обов'язки має право сплачувати та сплачує кошти на утримання дитини по мірі визначення її потреб через спілкування з позивачкою, з урахуванням надання допомоги окрім грошових коштів, та урахуванням своїх матеріальних можливостей, проти чого позивач не заперечувала, кошти отримувала, проти їх отримання не заперечувала та отримані грошові кошти не повертала, доплат не вимагала, що є доказом того, що сплата коштів на утримання дитини була добровільною та за мовчазної згоди позивача, що свідчить про фактичну відсутність предмету спору між сторонами спору по цій справі.
21.10.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив відповідача де позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи що не погоджується з відзивом відповідача.
23.10.2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, де відповідач з аналогічних вказаним раніше підстав просить відмовити позивачу у прийнятті до розгляду її заяви про збільшення позовних вимог від 15.09.2025 та повернути їй вказану заяву разом із додатками.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримали та прохали задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив та інших поданих заявах по суті.
В судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_3 прохав відмовити у прийняття заяви про збільшення позовних вимог та у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав вказаних у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та інших заявах по суті поданих стороною відповідача.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, дійшов наступних висновків.
Суд враховує обставини, викладені сторонами в наданих до суду процесуальних документах під час судового розгляду (позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, тощо), якими сторони обґрунтовують свою правову позицію та фактично підтверджують наявні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 08.04.2022 року уклали шлюб, який був зареєстрований Кременчуцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) актовий запис № 66, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого 08.04.2022 року, серії НОМЕР_1 .
Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 16.08.2022 року Кременчуцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) серії НОМЕР_2 , актовий запис №152.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.08.2023 року, яке набрало законної сили 03.10.2023 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.
Так, судом встановлено, що наразі дитина проживає з позивачем. Відповідач приймає участь в утриманні позивача та їх спільної дитини, регулярно сплачуючи кошти позивачу. Донька фактично знаходиться на утриманні обох батьків. Проте, по при наявності факту утримання відповідачем позивача з дитиною, однозначної домовленості (щодо щомісячної суми коштів) сторонами не досягнуто. Позивач не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до шести років. Відповідач працює та може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини та матері дитини.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 ст. 75 Сімейного Кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Положеннями ст. 84 Сімейного кодексу України передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, зокрема, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Згідно ч.2, ч.3 ст. 77 Сімейного Кодексу України за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
Згідно ст. 80 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Згідно вказаних норм відповідач має обов'язок по утриманню дитини до досягнення дитиною повноліття та матері дитини до досягнення дитиною трьох років, а позивач має право на її утримання відповідачем до досягнення дитиною трьох років та отримання аліментів на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач не заперечує проти наявності у нього обов'язку у сплаті аліментів, однак оскільки він регулярно в добровільному порядку сплачує кошти в рахунок аліментів просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того вказує, що у нього на утриманні ще є непрацездатна матір яка потребує його допомоги.
Згідно ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Згідно ч.1 ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно ч.3 ст. 217 ЦПК України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Таким чином, судом встановлено, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог 15.09.2025 року тоді як розгляд справи по суті фактично розпочався.
Таким чином, суд не приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, при цьому встановлено наявність у відповідача обставини яка впливає на визначення розміру аліментів.
При цьому, суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо тієї обставини, що відповідач повністю утримує свою матір, враховуючи, що остання отримує державну пенсію, а брат відповідача - ОСОБА_8 є працездатною особою, працює, отримує заробітну плату та згідно СК України разом з відповідачем також несе обов'язок по утриманню матері.
Разом з тим, стороною відповідача не було доведено суду належними та допустимими доказами факт повного утримання виключно відповідачем своєї матері.
Також суду критично оцінює посилання сторони відповідача щодо підстав відмови у позові, враховуючи нетривалість шлюбних відносин між сторонами (близько 5 місяців) та відповідно права відповідача на аліменти тільки в разі наявності тривалого шлюбу, тобто більше 10 років. П.1 ч.1 ст. 83 СК України, регулює інші сімейні відносини та протирічить Сімейному кодексу України, так як наявна позовна вимога стосується виключно питання утримання позивача до досягнення дитиною трьох років, що прямо передбачено чинним законодавством.
Також суд критично відноситься до посилань сторони відповідача щодо відсутності підстав застосування негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяці враховуючи, що п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України прямо передбачена дана норма, при тому, що стороною відповідача не було доведено належними і допустимими доказами неможливість з об'єктивних причин невиконання даної норми закону відповідачем. При тому, що сам відповідач надавав докази суду щодо спроможності сплачувати кошти на утримання дитини.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача суд дійшов висновку, що правильним та справедливим буде стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини - Таїсії у розмірі 1/4 частики доходу та на утримання позивача до досягнення дитиною 3-х років - у розмірі 1/6 частки доходу, що в даному випадку забезпечить рівномірне утримання відповідачем вказаних осіб, які мають право на утримання та самого себе.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення та з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку до досягнення дитиною трьох років та на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України ухвалюючи рішення суд, зокрема, вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, згідно положень ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Відповідно до положень ст. 430 ЦПК України, суд, вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 430 ЦПК України ст. ст. 75, 77, 91, 104, 105, 110, 112,113, 114, 115, 160, 180, 182, 184, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_3 ), аліменти на її - ОСОБА_1 , утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич
Повний текст рішення суду виготовлено 14.11.2025 року.