іменем України
Справа №377/1172/24
Провадження №2/377/117/25
04 листопада 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В.,
представника позивача- адвоката Защук В.В. ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),
представника відповідача- адвоката Бойкініча Р.С. ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, просив:
- зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи таке стягнення з 01.01.2021 і до досягнення дитиною повноліття;
- визнати виконавчий документ у виконавчому провадженні НОМЕР_8, а саме виконавчий лист №2/377/358/15, виданий 04 вересня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 серпня 2015 року у справі № 377/881/15-ц ( провадження №2/377/358/15) ухвалено стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття, в розмірі частини всіх видів його доходів кожен місяць, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 серпня 2015 року.
Позивач вказував, що звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, оскільки після ухвалення рішення суду змінились обставини його життя, значно погіршився його матеріальний стан, тому він не спроможний сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, а заборгованість за аліментами покривається частково з його пенсії та за рахунок коштів дружини.
Зазначав, що по- перше, в нього змінився сімейний стан, оскільки народились ще дві дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ці діти народились під час шлюбу з ОСОБА_7 , який був зареєстрований 01 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №1047, та розірваний рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2019 року. Він утримував цих дітей з дня їх народження без матеріальної допомоги біологічної матері та в подальшому з 2018 року навіть без її участі у догляді і вихованні дітей, тому не мав можливості працювати на високооплачуваній роботі повний робочий день, через що опинився у скрутному матеріальному становищі задля утримання трьох дітей. Був вимушений всі свої фізичні сили і матеріальні блага направити на догляд і утримання молодших дітей, через що не зміг систематично сплачувати аліменти, та через ці обставини виникла заборгованість не з його вини. 14 травня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області за його заявою видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_7 на його користь аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення ними повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2018 року. ОСОБА_7 не брала участь у матеріальному забезпеченні дітей та їх утриманні та не сплачувала аліменти, тому станом на 12 лютого 2020 року розмір її заборгованості зі сплати аліментів складав 455 646, 72 грн. На теперішній час дітей виховують він та його інша дружина ОСОБА_8 . Таким чином, через зміну сімейного стану в нього погіршився матеріальний стан, оскільки кількість осіб, які знаходяться на його утриманні збільшилась.
По-друге, виходячи з вимог частини першої статті 192 СК України, пункту 3 частини першої статті 182 СК України, визначаючи розмір аліментів суд, повинен врахувати наявність на його утриманні двох дітей - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
По-третє, частиною п'ятою статті 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Тому загальна сума аліментів на трьох дітей повинна складати не більше 50% від доходу та ділитися між ними порівну. У даному випадку кожна дитина може отримувати по 16,6 % від доходу батька, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 16,6% від доходу це 1/6.
По-четверте, після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів у розмірі частини, з 01 січня 2021 року йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності на 60% і визначена третя група інвалідності, тобто погіршився його стан здоров'я і він обмежений у виборі роботи, через що його матеріальний стан погіршився, тому він справедливо просить зменшити розмір аліментів з 1/4 на 1/8 частин від всіх видів заробітку.
По-п'яте, його право на звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів виникло ще з 01 січня 2021 року, оскільки його сімейний стан змінився з 16 січня 2016 року, а матеріальне становище суттєво погіршилося саме з 01 січня 2021 року. Через карантин у зв'язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 та збройну агресію Російської Федерації він не мав можливості звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, тому вважає, що аліменти у зменшеному розмірі з до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця підлягають стягненню з нього саме з 01 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, у зв'язку з чим також клопотав про поновлення йому строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом ( том 1 а.с. 2-21).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2024 головуючим суддею у справі визначено суддю Малишенко Т.О. ( том 1 а.с. 90).
Ухвалою судді від 30 грудня 2024 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 22 січня 2025 року ( том 1 а.с.93-94).
22 січня 2025 року судове засідання було відкладено на 27 лютого 2025 року за клопотанням представника відповідача ( том 1 а.с. 133-137).
27 січня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Малишенко Т.О. ( том1 а.с.162-194).
03 лютого 2025 року до суду від представника відповідача - адвоката Бойкініча Р.С. в інтересах відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, сформований в підсистемі «Електронний суд» 02.02 2025, в якому він просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача вказував, що вимоги позивача по суті викладених в них обставин є незаконними, необґрунтованими та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Як на підставу для зменшення розміру аліментів, позивач посилається на обставини зміни свого матеріального та сімейного стану.
Зазначав, що по-перше, твердження позивача про те, що весь тягар відповідальності по утриманню двох дітей від шлюбу з ОСОБА_7 покладений виключно на нього, оскільки остання не надавала ніякої матеріальної допомоги на їх утримання не відповідає дійсності. Він є також представником ОСОБА_7 , другої дружини позивача ОСОБА_1 , яка надала згоду клієнта від 28.01.2025 на розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю у цивільних справах, стороною в яких є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як позивач, відповідач або третя особа. ОСОБА_7 сплатила аліменти на дітей за період з 19 листопада 2023 року по 19 листопада 2024 року в загальному розмірі 118 100 грн, за період з 20 листопада 2024 року по 02 січня 2025 в загальному розмірі 16 150 грн, тобто за останні півтора роки ОСОБА_7 сплатила аліменти на утримання дітей у загальному розмірі 134 250 грн, що підтверджується Інформацією про рух коштів відділення № 2 ПУМБ в м. Черкаси. ОСОБА_7 в міру своїх фінансових можливостей виконує свої обов'язки зі сплаті аліментів на дітей, що спростовує твердження позивача про ухилення її від виконання своїх батьківських обов'язків щодо їх утриманню.
По-друге, ОСОБА_1 працює неофіційно та має достатній рівень матеріального забезпечення. Фактично позивач здійснює свою діяльність неофіційно, без відповідної державної реєстрації, що підтверджується оголошеннями в соціальній мережі «Фейсбук» про продаж ОСОБА_1 дубових дров за ціною 12 000 грн за 13 складометрів.
По - третє, позивач, з метою досягнення бажаного для себе результату та зменшення розміру аліментів, вводить суд в оману та спотворює деякі факти щодо своєї фінансової спроможності. У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області розглядається цивільна справа №755/5175/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області , про позбавлення батьківських прав. У позовній заяві про позбавлення батьківських прав від 22 березня 2024 року ОСОБА_1 стверджує (аркуш 3 абзац 4), що: «забезпечував дітей належними умовами проживання та має постійний дохід» та зазначає, що утримує дітей без оплати аліментів від відповідачки і будь-якої іншої матеріальної підтримки з її сторони підтверджує той факт, що він самостійно здатен забезпечувати дітей для придбання продуктів харчування, одягу, гігієнічних засобів, лікарських засобів, предметів для розвитку (іграшки, книги, предмети канцелярії). Позивач працездатний, фізично здоровий і фінансово забезпечений, тому здатен в подальшому виховувати і утримувати дітей без участі відповідачки». Отже, обставину своєї працездатності та фінансової спроможності позивач визнає особисто, що в силу вимог частини першої статті 82 ЦПК України доказування не підлягає. У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області розглядається цивільна справа №707/3478/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, до якої долучено договір про надання правничої допомоги від 11 жовтня 2024 року, укладений між ним, як клієнтом, та адвокатом Защук В.В. Протоколом узгодження договірної ціни до цього договору від 11 жовтня 2024 року встановлені відповідні ціни за надання правничої допомоги позивачу адвокатом Защук В.В. Аналіз погодженої між адвокатом Защук В.В. та клієнтом ОСОБА_1 договірної ціни за надання правничої допомоги свідчить про абсолютну фінансову спроможність позивача не тільки сплачувати відповідачу аліменти на утримання дитини, а і в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання щодо сплати адвокату за підготовку позовної заяви - 12 000 грн, за підготовку кожної сторінки будь-якого процесуального документа - 750 грн (850 грн) за одну сторінку, здійснювати щомісячний юридичний облік справи - 750 грн та інше.
По-четверте, розмір аліментів (1/8 частка), до якого позивач просить суд зменшити стягнення, буде становити менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде порушенням прав дитини та вимог частини другої статті 182 СК України. Розмір аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може становити менше ніж 1 598 грн ( 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який з 01 січня 2025 року встановлений для дітей від 6 до 18 років в розмірі 3 196 грн ) на місяць. Із наданої позивачем довідки - розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10.10.2024 вбачається, що йому нараховуються аліменти на утримання дитини з січня 2024 року у розмірі 1 598 грн, тобто у мінімальному розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частки від заробітку (доходу) платника аліментів буде порушенням прав дитини, оскільки в такому разі дитина не буде забезпечена гарантованим розміром аліментів, передбаченим частиною другою статті 182 СК України.
По-п'яте, вимоги позивача про зменшення розміру аліментів з 01 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття та визнання виконавчого листа про стягнення аліментів, таким, що не підлягає виконанню є абсурдними та не ґрунтуються на вимогах закону. Сімейний кодекс України не передбачає зменшення розміру аліментів з будь-якої іншої дати, ніж дата ухвалення відповідного судового рішення про зменшення розміру аліментів, а відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (том 2 а.с.1-10).
13 лютого 2025 року до суду від позивача ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив від 10.02.2025, в якій він просив задовольнити позовні вимоги з тих підстав, що викладені у позовній заяві. Вважав, що відзив поданий з порушенням визначеного процесуального строку, тому просив залишити його без розгляду. Вважав, що відповідач зловживає процесуальними правами, просив застосувати до відповідача та представника відповідача захід процесуального примусу, передбачений статтею 144 ЦПК України, у виді штрафу. Також просив постановити ухвалу про притягнення відповідача ОСОБА_9 до відповідальності за введення суду в оману, а саме повідомлення неправдивої інформації щодо обставин справи, що викладена у відзиві на позовну заяву від 02.02.2025 (том 2 а.с. 42-49).
Ухвалою суду від 14 лютого 2025 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Защук Валентини Володимирівни про відвід судді Славутицького міського суду Київської області Малишенко Т.О . Відповідно до положень статті 41 ЦПК України цивільну справу № 377/1172/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів передано до канцелярії Славутицького міського суду Київської області для виконання вимог статті 33 ЦПК України (том 2 а.с.60-63).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2025 року для розгляду цивільної справи визначено суддю Бабич Н.С. ( том 2 а.с.72).
Ухвалою судді Бабич Н.С. від 24 лютого 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прийнято до провадження, прийнято рішення про перехід з розгляду цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17 березня 2025 року ( том 2 а.с. 74-75).
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Защук В.В. про залишення без розгляду відзиву на позов від 02.02.2025 ( том 2 а.с. 179-182).
17 березня 2025 року протокольною ухвалою суду залишено без розгляду клопотання позивача про застосування до відповідача та представника відповідача заходу процесуального примусу, передбаченого статтею 144 ЦПК України, у виді штрафу, відкладено підготовче засідання на 15 квітня 2025 року на підставі пункту 3 частини другої статті 198 ЦПК України ( том 2 а.с.176-177).
15 квітня 2025 року цивільну справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні №377/1050/24, призначено підготовче засідання на 29 квітня 2025 року (том 3 а.с. 21).
29 квітня 2025 року відкладено підготовче засідання на 21 травня 2025 року за клопотанням представника позивача на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України ( том 3 а.с. 43-45).
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 червня 2025 року ( том 3 а.с. 60-62).
У судовому засіданні оголошувались перерви 12.06.2025 до 17.07.2025, 17.07.2025 до 16.09.2025, 16.09.2025 до 02.10.2025 на підставі частини другої статті 240 ЦПК України ( том 3 а.с. 85-93, а.с.115-120, а.с.144-150).
02 жовтня 2025 року цивільну справу було знято з розгляду у зв'язку з відсутністю у приміщенні суду електропостачання та мережі «Інтернет», призначено судове засідання на 20 жовтня 2025 року ( том 3 а.с162).
20 жовтня 2025 року цивільну справу знято з розгляду у зв'язку із перебуванням головуючого у справі судді Бабич Н.С. у відпустці в період з 20.10.2025 по 21.10.2025, призначено судове засідання на 04 листопада 2025 року ( том 3 а.с. 172).
Учасники справи не з'явились у судове засідання, призначене на 04.11.2025, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 отримав судову повістку за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 3 а.с.179). Його представнику -адвокату Защук В.В. судову повістку доставлено до зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою ( том 3 а.с. 175). Представник позивача-адвокат Защук В.В. подала заяву, в якій просила розглянути справу 04.11.2025 за відсутності її та позивача, якщо в судове засідання не з'являться відповідачка та її представник, позовну заяву та клопотання підтримала ( том 3 а.с.180).
Відповідачу ОСОБА_2 та її представнику -адвокату Бойкінічу Р.С. судову повістку доставлено до зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками ( том 3 а.с. 174, 176). До суду надійшла заява від представника відповідача-адвоката Бойкініча Р.С., в якій він просив провести судове засідання 04.11.2025 без його участі та відмовити в задоволенні позову ( том 3 а.с. 182).
З огляду на положення частини першої статті 223 ЦПК України, неявка вказаних учасників справи в судове засідання 04.11.2025, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки в судове засідання 04.11.2025 не з'явились всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до приписів частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось.
Ухвалою від 04 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання №2 позивача, сформульованого у відповіді на відзив від 10.02.2025, про постановлення ухвали про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за введення суду в оману ( том 3 а.с. 185-189).
Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року поновлено відповідачу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник-адвокат Бойкініч Р.С., строк для подання доказів, її клопотання про долучення доказів задоволено ( том 3 а.с. 190-192).
Представник позивача-адвокат Защук В.В. у судовому засіданні 12.06.2025,17.07.2025, 16.09.2025 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснила, що потреба звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів виникла у позивача внаслідок того, що у нього погіршився стан здоров'я, він має на утриманні двох дітей від іншого шлюбу з ОСОБА_7 : дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому як наслідок погіршився його майновий стан. Хоча на утримання цих двох дітей від іншого шлюбу за рішенням суду стягуються аліменти з їх матері, фактично аліменти не сплачувалися до 2024 року, тому виникла заборгованість. Після звернення позивача до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 на даний час аліменти на утримання цих двох дітей матір'ю сплачуються. Після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 позивачу було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок втрати 60% працездатності, саме через зазначене він не може повноцінно працювати, а працює тільки неповний робочий день та отримує заробітну плату у розмірі 4 025 грн. Також позивач отримує пенсію по інвалідності, яка складає 2 980 грн на місяць. Нерухомого майна у власності позивач не має, він проживає разом з членами сім'ї у будинку, який належить на праві власності його дружині ОСОБА_8 . Позивач має транспортний засіб, але який саме їй не відомо. У позивача майже завжди була наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , так як він не мав належного рівня доходів, але завдяки його нинішній дружині знайшов кошти та погасив діючу заборгованість, хоча в подальшому сплачувати аліменти у розмірі частини не може. З 2021 року позивач не міг звернутися із вказаним позовом до суду, так як опікувався двома малолітніми дітьми, потім був карантин, після чого почалася війна, він займався безпекою двох дітей. На даний час щоб вирішити питання про усиновлення його нинішньою дружиною двох дітей звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав їх біологічної матері, яка їх покинула. Інших утриманців, крім трьох дітей, позивач не має. Хоче щоб на усіх трьох дітей розподілявся його дохід у рівних частках. Просить суд зменшити розмір аліментів з частини до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи таке стягнення з 01.01.2021 і до досягнення дитиною повноліття, тобто з моменту встановлення інвалідності і поновити строк позовної давності в частині позовних вимог про зменшення розміру аліментів саме з цієї дати. Неможливість звернутися до суду з позовом саме з цієї дати, позивач пояснює тим, що у нього на утриманні перебувало та перебуває двоє малолітніх дітей, мати яких покинула його з двома малолітніми дітьми та зникла. У зв'язку із вказаними вимогами, позивач також просить визнати виконавчий документ у виконавчому провадженні НОМЕР_8, а саме виконавчий лист №2/377/358/15, виданий 04 вересня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню саме з 01.01.2021. Представник позивача також просила стягнути з відповідача судові витрати, зокрема питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішити після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.
Представник відповідача- адвокат Бойкініч Р.С. просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Суду пояснив, що позивач може сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі частки його доходу. Повідомив, що він дійсно представляє інтереси як відповідача, так і другої дружини позивача ОСОБА_7 в іншій справі. Заборгованість позивача за аліментами спочатку складала 195 000 грн, яка в подальшому була перерахована. Підтверджувати наявність чи відсутність боргу повинен позивач, а не відповідач. ОСОБА_7 сплачує аліменти, які за останні півтора року склали 134 250 грн, що підтверджується копіями квитанцій, які додані до матеріалів справи, тобто позивач не утримує двох дітей від другого шлюбу самостійно. Окрім того, позивач здійснює діяльність неофіційно, що підтверджується скріншотом - роздруківкою з мережі Інтернет, де є оголошення, в якому зазначено телефон позивача, про продаж дров по 12 000 грн. Це підтверджує спроможність сплачувати аліменти у розмірі частки. Крім того, в рамках іншої справи про позбавлення батьківських прав позивач зазначає, що він має задовільний стан здоров'я і може утримувати дітей. Як видно із наданих доказів, за послуги адвоката, позивач сплатив 12 000 грн та за окрему сторінку документа сплачує 750-850 грн. Якщо позивач може сплачувати такі послуги адвоката, то може і сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки на утримання дитини. На даний час аліменти позивач сплачує сумароно в розмірі 1 598 грн, тобто у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частки від заробітку (доходу) платника аліментів буде порушенням прав дитини. Вимоги позивача про зменшення розміру аліментів з 01.01.2021 є абсурдними та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки СК України передбачено зменшення розміру аліментів саме з дати ухвалення відповідного судового рішення про зменшення розміру аліментів. ОСОБА_2 було подано до Броварського міськрайонного суду позовну заяву про стягнення пені на заборгованість по аліментам і майже за дев'ять місяців ( з січня 2024 року по вересень 2024 року) ОСОБА_1 знайшов кошти та погасив заборгованість по аліментах на загальну суму 167 125 грн, яка існувала ще з 2019 року по 2024 рік. На даний час заборгованості по аліментам позивач не має. Зазначені обставини спростовують твердження позивача про його фінансову неспроможність сплачувати аліменти у розмірі частки його доходу. Про стан здоров'я дитини ОСОБА_4 , на яку стягуються аліменти, йому не відомо, про зміну сімейного стану відповідача йому також не відомо. Відповідач працює, який має дохід йому також не відомо. Дитина ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом з матір'ю, а батько взагалі не спілкується з дитиною.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали цієї справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 377/881/15-ц (провадження № 2/377/358/15), дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 30 липня 2011 року Виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, актовий запис №24, який був розірваний на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2014 року, що набрало законної сили 09 вересня 2014 року (том 1 а. с. 23 зв. ст.; справа № 377/881/15-ц, а.с.6).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області складений відповідний актовий запис за № 124 від 06 грудня 2011 року та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 06 грудня 2011 року ( том 1 а.с.24).
Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 серпня 2015 року у справі № 377/881/15-ц ( провадження № 2/377/358/15), що набрало законної сили 14 жовтня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів, кожен місяць, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 серпня 2015 року і до її повноліття (том 1 а. с. 24 зв.ст.; цивільна справа № 377/881/15-ц ( провадження № 2/377/358/15) а.с. 21-23).
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів, кожен місяць, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд взяв до уваги рівність обов'язку обох батьків по утриманню дитини, їх матеріальне становище, стан здоров'я дитини, стан здоров'я відповідача та врахував, що хоча відповідачем до суду не надано документів з місця роботи, але оскільки, він є працездатного віку, а у суду відсутні відомості, що відповідач за станом здоров'я чи з інших об'єктивних причин не може брати участь в належному утриманні дитини, то його участь в утриманні дитини має бути в такому розмірі.
04 серпня 2015 року ОСОБА_2 отримала у Славутицькому міському суді Київської області виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , про що свідчить відповідна відмітка з її підписом на внутрішній стороні обкладинки цивільної справи № 377/881/15-ц ( провадження №2/377/358/15), матеріали якої оглянуто в судовому засіданні.
Як вбачається із доданих до позовної заяви копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про скасування заходів примусового виконання, виконавчий лист №2/377/358/15, виданий 04.09.2015 Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від всіх видів його доходів кожен місяць, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 серпня 2015 року і до її повноліття, перебуває на виконанні в Броварському відділі державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ВП № 49189987. Станом на 26.09.2024 заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі (том 1 а.с. 26-27).
Відповідно до розрахунку заборгованості згідно з виконавчим листом № 2/377/358/15 від 04.09.2015, виданим Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від всіх його доходів кожен місяць станом на: 10.10.2024, 01.04.2025; 01.06.2025 заборгованість відсутня (том 1 а.с. 25; том 3 а.с. 18, 78,79, 108,111 ).
ОСОБА_1 01 листопада 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міського управління юстиції у Київській області зареєстрував шлюб з ОСОБА_10 , актовий запис №1047, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 01 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міського управління юстиції у Київській області. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_11 , дружини ОСОБА_11 ( том 1 а.с. 40).
Під час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_7 народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком яких є позивач ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_4 , виданим 25 січня 2016 року виконкомом Новобиківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області та серії НОМЕР_5 , виданим 16 травня 2017 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копії яких долучені до матеріалів справи ( том 1 а.с. 40 зв.ст.- 41).
14 травня 2018 року суддею Броварського міськрайонного суду Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), починаючи з 23 квітня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття, про що свідчить копія наказу додана до матеріалів справи ( том 1 а.с. 47).
Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації від 12 вересня 2019 року № 410 визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 ( том 1 а.с. 51).
Відповідно до рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2019 року у цивільній справі №729/1002/19 (провадження № 2/729/421/19), копія якого знаходиться в матеріалах справи, шлюб, зареєстрований 01 листопада 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис №1047, між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , розірвано (том 1 а.с. 53).
26 червня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), актовий запис №630. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_11 , дружини - ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим 26 червня 2020 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), копія якого знаходиться в матеріалах справи ( том 1 а.с. 76 зв.ст.).
З довідки, виданої виконкомом Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області №421/2 від 12.03.2024, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і має склад сім'ї: дочка- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дружина- ОСОБА_8 , 1984 року народження, проживає без реєстрації; тесть- ОСОБА_13 , 1947 року народження (том 1 а.с. 64 зв.ст.).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №242532172 від 01.02.2021, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_8 ( том 1 а.с. 65).
Із доданих до позовної заяви документів вбачається, що у позивача ОСОБА_1 виник спір з колишньою дружиною ОСОБА_7 щодо виховання та утримання двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На розгляді у Броварському міськрайонному суді Київської області перебуває цивільна справа №755/5175/24 (провадження №2/361/5433/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав. Рішення суду за наслідками розгляду вказаної цивільної справи станом на час ухвалення цього рішення в матеріалах справи відсутнє ( том 1 а.с. 29-82).
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії АБ № 0025153 від 09.12.2020 на підставі акту огляду МСЕК № 1684 від 09.12.2020 Броварською МК МСЕК встановлено ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності 60% з 01.01.2021 довічно. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК АВ № 1084182 ОСОБА_1 з 01.01.2021 року довічно встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва та зроблено висновок про умови та характер праці: можлива праця без важкого фізичного навантаження ( том 1 а.с. 28).
Відповідно до довідки № 02 від 06.02.2025, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 , ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів з окладом 8 050,00 грн на 0,5 ставки з оплатою пропорційно відпрацьованого часу. Його дохід за період з червня 2024 року по січень 2025 року складав 30 575,00 грн, що підтверджено довідкою про доходи №01 від 06.02.2025 ( том 2 а.с. 155-156).
Як вбачається з довідки про доходи №2988239946901744, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Броварському об'єднаному УПФУ в Київській області і отримує пенсію по інвалідності. Розмір його пенсії щомісяця становив, зокрема, з квітня 2020 року по лютий 2021 року - 2 100,00 грн; з березня 2022 року по лютий 2022 року - 2 200,00 грн; з березня 2023 року по лютий 2023 року - 2 300,00 грн; з березня 2023 року по лютий 2024 року -2 760,00 грн; з березня 2024 року - 2 980 грн ( том 1 а.с. 63 зв.ст.).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Броварським бюро технічної інвентаризації за №16059341 від 26.09.2007, ОСОБА_1 на праві власності належить 2/6 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ( том 1 а.с. 64).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини , ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач, посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки з ним постійно проживають та знаходяться на його утриманні двоє малолітніх дітей від шлюбу з ОСОБА_7 - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; на даний час він перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 ; після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів у нього погіршився стан здоров'я та йому встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку з чим він не може отримати належної та достойної заробітної плати.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права свідчить, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як зазначено в позовній заяві та встановлено в судовому засіданні, позивач проживає разом із дружиною ОСОБА_8 . Разом з ними проживають діти позивача від другого шлюбу з ОСОБА_7 - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується розпорядженням Броварської районної державної адміністрації від 12 вересня 2019 року №410, яким визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком - ОСОБА_1 та довідкою Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 421/2 від 12.03.2024 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та його склад сім'ї, зокрема: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а.с. 51, 64 зв.ст.).
Зазначена обставина свідчить про зміну сімейного стану позивача ОСОБА_1 та зміну його матеріального стану після ухвалення Славутицьким міським судом Київської області 28 серпня 2015 року рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цивільній справі №377/881/15-ц ( провадження № 2/377/358/15).
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії АБ № 0025153 від 09.12.2020, виданої на підставі акту огляду МСЕК №1684 від 09.12.2020 та довідкою до акту огляду МСЕК АВ №1084182 встановлено ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності - 60% з 01.01.2021 довічно та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 01.01.2021 на термін довічно, що є підставою вважати, що у позивача після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів погіршився стан здоров'я (том 1 а.с. 28).
Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що внаслідок погіршення стану здоров'я позивач не може працювати повний робочий день.
Відповідно до довідки № 02 від 06.02.2025, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 , ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів з окладом 8 050,00 грн на 0,5 ставки з оплатою пропорційно відпрацьованого часу. Згідно з довідкою про доходи, його дохід за період з червня 2024 року по січень 2025 року складає 30 575,00 грн ( том 2, а.с. 155-156). Як вбачається із довідки про доходи №2988239946901744, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Броварському об'єднаному УПФУ в Київській області і отримує пенсію по інвалідності, зокрема з березня 2024 року розмір його пенсії складає 2 980,00 грн ( том 1 а.с. 63 зв.ст.).
Суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача про те, що позивач без державної реєстрації здійснює підприємницьку діяльність та продає дрова, оскільки належних і достатніх доказів вказаним обставинам суду не надано, а скріншот із сайту оголошень соціальної мережі «Фейсбук», доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, де зазначений номер телефону позивача та розміщено оголошення про продаж дров, не є достатнім для підтвердження цих обставин.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що у відповідача ОСОБА_2 сімейний стан не змінився, вона працює.
Доказів на підтвердження матеріального стану відповідача суду не надано. Відомостей про стан здоров'я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи також не містять та сторонами та їх представниками суду не надано.
Аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому обов'язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 553/3760/24.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги зміну сімейного стану позивача, погіршення його стану здоров'я та матеріального стану, які є підставами, передбаченими частиною першою статті 192 СК України для зменшення розміру аліментів, суд вважає за необхідне з урахуванням вказаних обставин задовольнити позов у цій частині частково і зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки від всіх видів його доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач є частково працездатною особою, отримує пенсійне забезпечення та спроможний сплачувати аліменти на утримання своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в такому розмірі, оскільки обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому. Вказаний розмір аліментів буде відповідати інтересам малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Інший висновок суперечитиме передбаченому в частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, загального принципу, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За вказаних обставин доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні, в обґрунтування заперечень щодо позову не спростовують вказаного висновку суду.
При цьому, долучені представником відповідача до відзиву виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_7 за період з 19.11.2023 по 19.11.2024 та з 01.10.2024 по 08.01.2025, які містить відомості про здійснення переказів на погашення боргу за аліментами ( том 2 а.с. 12-16), не спростовують встановлених судом обставин, за яких у позивача виникли підстави, передбачені статтею 192 СК України, для зміни розміру аліментів на утримання дитини від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у бік зменшення.
В частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в іншому розмірі позовні вимоги є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача про зменшення розміру аліментів, починаючи таке стягнення з 01 січня 2021 року, не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Вимоги в частині визнання виконавчого документу у виконавчому провадженні НОМЕР_8, а саме виконавчого листа №2/377/358/15, виданого 04 вересня 2015 року таким, що не підлягає виконанню з 01 січня 2021 року включно, задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22).
Оскільки позивач належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого листа №2/377/358/15, виданого 04 вересня 2015 року таким, що не підлягає виконанню з 01 січня 2021 року, не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України було його процесуальним обов'язком, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у вказаній частині.
Відтак, суд погоджується з доводами представника відповідача, що вимоги позивача про зменшення розміру аліментів з 01 січня 2021 року та визнання виконавчого листа про стягнення аліментів, таким, що не підлягає виконанню, не ґрунтуються на вимогах закону.
Також відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 753/14154/19 ( провадження №61-10405св20), де Верховний Суд зазначив, що «до виконавчих документів, визначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», належать, зокрема, виконавчі листи та накази, які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання на підставі судових рішень, що мають самостійний процесуальний характер і є актами вирішення спору по суті.
Аналіз положень статті 435 ЦПК України, статей 3, 4, 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що рішення про зміну розміру аліментів на утримання дитини спрямоване на забезпечення повного виконання первісного рішення суду і відповідного виконавчого листа та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на зміну матеріального стану сторін.
Таке рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковим для державної виконавчої служби при виконанні відповідного виконавчого листа у межах виконавчого провадження.
Таким чином, врахувавши стадійність цивільного процесу, процедуру виконання рішення судів у цивільних справах на підставі виконавчого листа, юридичну природу рішення суду про зміну розміру аліментів, вбачається обґрунтованим висновок, що таке рішення не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у виконавчому провадженні (відкритому на підставі виконавчого листа, який виданий на підставі первісного рішення суду, яким спір вирішено по суті) як процесуальний акт (документ), який лише змінює порядок виконання судового рішення.
Отже, рішення про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, проте може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження».
З урахування наведеного, слід зазначити, що рішення суду про зменшення розміру аліментів лише змінює порядок виконання первісного судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 2/377/358/15, виданого 04 вересня 2015 року Славутицьким міським судом Київської області, а тому не є підставою для видачі нового виконавчого документа, проте може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, але з дня набрання рішенням про зменшення розміру аліментів законної сили.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у сумі 1 211,20 гривень відповідно до фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 20.12.2024, який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України ( а.с.1,2).
З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( 66,7 % ) підлягає стягненню судовий збір у сумі 807,87 гривень (1 211,20 грн х 66,7 %:100% = 807,87 гривень).
У заявах по суті справи ( позовній заяві, відзиві ) сторонами зазначено про надання доказів на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду, тобто в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України (том 1 а.с.16, том 2 а.с.5).
За вказаних обставин відповідно до частини сьомої статті 265 ЦПК України необхідно призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення, встановити строк для подання сторонами доказів щодо розміру понесених ними витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 серпня 2015 року у справі № 377/881/15-ц ( провадження № 2/377/358/15) з 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісяця до 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісяця.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 807 гривень 87 копійок.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати сторін на професійну правничу допомогу на 19 листопада 2025 року о 09 годині 00 хвилин без повідомлення учасників справи.
Встановити строк для подання сторонами доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу - п'ять днів після ухвалення рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 14 листопада 2025 року.
Суддя Н. С. Бабич