Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2208/25
Провадження № 1-кп/935/164/25
Іменем України
11 листопада 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
установив:
У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати. Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином, стійких соціальних зв'язків не має, не працює, не має джерела доходів, не одружений, утриманців не має, схильний до агресії, може чинити протиправний вплив на свідків та потерпілих, а тому може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_9 заперечили проти клопотання прокурора, просять зміни раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , представник потерпілого ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цією ж нормою на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Кримінальне провадження надійшло до суду з Коростишівської окружної прокуратури. Міра запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою обґрунтовано обиралась під час досудового розслідування, надалі продовжувалась під час підготовчого судового засідання 17.09.2025, строк дії закінчується 15.11.2025.
Суворість покарання, передбаченого за вчинення кримінальне правопорушення за ч.2 ст.121 КК України, а також особа обвинуваченого, дають суду обґрунтовані підстави вважати наявність ризику переховування його від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України); вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v.Bulgaria» зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати , що такий початковий ризик був встановлений.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Положення КПК України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому.
Доводи прокурора про те, що раніше обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, знайшли своє підтвердження у судовому засідання.
Враховуючи зазначене раніше, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час саме такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Вимогами ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 314-317 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, на 60 днів, тобто до 09 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1