Єдиний унікальний номер №943/932/25
Провадження № 2/943/1051/2025
06 листопада 2025 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Кос І. Б.
за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки,-
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, просить визнати за нею право власності на завершення приватизації земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина. Позивач є спадкоємцем майна після смерті матері за заповітом, але не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направивши до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, заявлений позов підтримує в повному обсязі, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач Буська міська рада Золочівського району Львівської області явку свого повноважного представника суду не забезпечив, направив суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутності представника.
Запити до державного нотаріуса здійснювалися неодноразово, проте відповіді не надходили, а тому суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів, що відповідають положенням ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Новосілківською сільською радою 27.04.1998 року підтверджується, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкодавець ОСОБА_2 за життя розпорядилася усім своїм майном в користь позивачки ОСОБА_1 , склавши заповіт 25.02.1991 року посвідчений Новосілківською сільською радою, зареєстрований в реєстрі за № 6.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Новосілківської сільської ради).
Належність земельної ділянки площею 0,60 га ОСОБА_2 підтверджується Архівним витягом, виданим Золочівською РДА від 10.01.2025 року № Г/2-29 на підставі ухвали Новосілківської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 23.11.1993 року про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться в користуванні громадян Новосілківської сільської рада, яким ухвалено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства.
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В. від 29.10.2009 року,підтверджується, що спадкоємицею зазначеного в заповіті всього майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 , а тому згідно ст. 1269 ЦК України позивачка прийняла спадщину після смерті матері за заповітом.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом і прийняла спадщину, а тому вважається, що позивачка набула право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцю, на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.
З огляду на те, що позивачка є спадкоємцем за заповітом, яка вступила в управління спадковим майно, прийняла спадщину в силу вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом "а" частини третьої статті 152 ЗК України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.
Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
З урахуванням встановлених обставин, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом права на завершення приватизації спірною земельної ділянки.
Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 692/769/21 (провадження № 61-6245св22).
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тобто права та обов'язки власника (спадкодавця) переходять до позивача (спадкоємця), а тому за позивачкою слід визнати право власності на завершення приватизації та реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку, яку за життя розпочала ОСОБА_2 , проте не встигла завершити у зав'язку зі смертю.
Відтак, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-80, 89, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Новосілківської сільської ради), в порядку спадкування, за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи.
Позивачка: ОСОБА_1 (80544, с. Новосілки, Золочівського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Буська міська рада Золочівського району Львівської області (80500, м. Буськ, площа 900-річчя Буська,1, Львівської області, код ЄДРПОУ 26307575).
Повний текст рішення складено 13.11.2025 року.
Суддя: І. Б. Кос