Справа № 175/8125/24
Провадження № 1-кп/175/496/24
про продовження запобіжного заходу
13 листопада 2025 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024050010001218 від 15.04.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Горлівки Донецької області, із вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдата, маючого статус УБД, старшого стрільця 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
У провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів.
Клопотання обґрунтовано тим, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, на теперішній час встановлені ризики, передбачені ч.ч.1,3,4,5 ст.177 КПК України не зменшились, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою не зможе запобігти заявленим ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за нього передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв'язку із чим суд вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Доводи сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених п.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, належним чином не обґрунтовані і з цих підстав судом до уваги не приймаються.
Згідно ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, врахувавши наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов до висновку про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1, 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 402 КК України є дискреційним повноваженням суду.
Разом з цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість та обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його майновий стан та вік, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на нього певні обов'язки, з передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 194, 331, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді триманні під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Дата закінчення дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 11 січня 2026 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 11 січня 2026 року.
В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу прокурора або суду;
2) повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця перебування;
3) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні. З моменту звільнення з під-варти, у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій отримується обвинувачений.
Апеляція на ухвалу в частині продовження запобіжного заходу може бути подана безпосередню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1