Справа № 554/1906/25 Номер провадження 11-кп/814/1305/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025175420000060 за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 19.02.2025,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мачухи Полтавського району Полтавської області, громадянина України, українця, із вищою освітою, працюючого в Полтавському відділенні бурових робіт компанії «Укрбургаз», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду та покладено обов?язки, передбачені ст. 59-1 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна, речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
30.01.2025 о 14 год. ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, використовуючи можливості власного мобільного терміналу марки «Blackview», за допомогою веб-сайту «Glovo» замовив за 384 грн. психотропну речовину - PVP масою 0,364 г, згорток з якою 30.01.2025 о 14 год. 50 хв. забрав по вулиці Джохара Дудаєва, неподалік буд. № 2 та яку того ж дня близько 15 год. 50 хв. виявили та вилучили працівниками поліції з правої кишені штанів обвинуваченого під час огляду місця події.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв?язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню, дослідити матеріали, які характеризують особу обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді 2 років пробаційного нагляду з покладенням обов?язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що покладення обов?язків на обвинуваченого, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України при призначенні покарання у вигляді пробаційного нагляду, є імперативною нормою. Проте місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_8 помилково поклав на засудженого лише обов?язки, передбачені п.1 та п. 2 ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, захисника, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обвинуваченого який підтримав позицію захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється. Місцевий суд обвинувальний акт розглянув відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України у спрощеному порядку.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває; наявність обставин, які пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального провадження, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів та правильно визначив ОСОБА_8 покарання у виді пробаційного нагляду із покладенням відповідних обов?язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Проте доводи прокурора про неправильне застосування місцевим судом кримінального закону, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню, при призначенні обвинуваченому покарання, є слушними.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 вироком Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 19.02.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України призначено покарання у виді 2 років пробаційного нагляду.
Відповідно до ст. 59-1 КК України на обвинуваченого покладено обов?язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.
Стаття 59-1 Кримінального кодексу України визначає обов'язкові заходи, які накладаються судом при призначенні пробаційного нагляду: періодично з'являтися для реєстрації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також отримувати дозвіл від уповноваженого органу на виїзд за межі України. Крім того, залежно від обставин, можуть застосовуватися додаткові обов'язки, як-от використання електронного засобу контролю, виконання заходів пробаційної програми або проходження лікування.
Проте, місцевий суд, визначаючи покарання ОСОБА_8 у виді пробаційного нагляду, помилково поклав на нього лише обов?язки, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 59-1 КК України, залишивши поза увагою обов?язок, зазначений у п. 3 вказаної статті, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч. 1 ст. 413 цього Кодексу, є не застосування закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Тому, з урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а отже апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 19.02.2025, щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки з покладенням обов?язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4