Справа № 524/12881/25
Провадження №2/524/6209/25
11.11.2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» (далі - ТОВ «Кредит Капітал») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) на його користь 70295,77 грн заборгованості за кредитним договором № 103245587 від 24 січня 2024 року, 2422,40 грн сплаченого судового збору, 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 103245587, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 8000,00 грн. Позивач зазначає, що договір про надання кредиту підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
29 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 103245587 від 24 січня 2024 року.
Загальна сума заборгованості за договором № 103245587 від 24 січня 2024 року становить 19059,04 грн, з яких 5520,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 12979,04 грн - заборгованості за нарахованими процентами, 560,00 грн - заборгованість за комісією.
Ухвалою від 07 жовтня 2025 року суд відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
За доводами відповідача, у зв'язку з його перебування на військовій службі, кредитодавець не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окрім того, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. На підтвердження позовних вимог позивач надав копію кредитного договору, довідку-розрахунок про стан заборгованості, квитанцію про здійснення перерахування коштів, однак ці документи не підтверджують факту отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідач заперечує отримання кредитних коштів на підставі кредитного договору № 103245587 від 24 січня 2024 року, а саме - факт виконання первісними кредиторами свого обов'язку з надання коштів у зазначеному розмірі.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, зазначає, що до матеріалів позовної заяви ним надано копію платіжного доручення № 81362482 від 24 січня 2024 року, яке підтверджує факт перерахування відповідачу кредитних коштів. Окрім цього, вказав, що відповідач підписав кредитний договір на допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора 908906. Відповідач пройшов ідентифікацію на сайті в результаті чого укладено договір.
Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
За правилами частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Суд установив, що 24 січня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 103245587 в електронній формі, за умовами якого останній мав отримати кредит на суму 8000,00 грн з метою задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника строком на 105 днів із 24 січня 2024 року, терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 08 травня 2024 року. Комісія за надання кредиту становить 560,00 грн, яка нараховується за ставкою 7 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1260,00 гн, які нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 16560,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (а. с. 5-10).
На виконання зобов'язання ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 8000,00 грн на його кредитний рахунок, призначення платежу: кошти згідно з договором № 103245587, що підтверджується платіжним дорученням № 81362482 від 24 січня 2024 року (а. с. 14).
29 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 103245587 від 24 січня 2024 року.
Позивач надав розрахунок заборгованості за договором № 103245587 від 24 січня 2024 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості становить 19059,04 грн, з яких 5520,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 12979,04 грн - заборгованості за нарахованими процентами, 560,00 грн - заборгованість за комісією (а. с. 14-15).
Суд звертає увагу, що матеріали справи містять всі належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладання договору, а договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Доказів звернення до суду з позовом про визнання недійсним цього договору відповідач не надав, у той час коли згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Докази звернення до правоохоронних органів із заявою про шахрайство з боку ТОВ «Мілоан» або заволодіння його персональними даними іншою особою суду не надано.
На обґрунтування доводів щодо відсутності у позивача підстав для нарахування процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з перебуванням відповідача на військовій службі останній надав наступні документи: довідку ВЧ НОМЕР_1 від 09 травня 2024 року; довідку ВЧ НОМЕР_2 № 95 від 15 червня 2025 року; довідку ВЧ НОМЕР_2 № 51 від 12 серпня 2024 року про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; довідку ВЧ НОМЕР_2 від 16 червня 2025 року про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Так, за правилами пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Кредитний договір був укладений 24 січня 2024 року, проценти за користування кредитними коштами нараховувались за період із 25 січня 2024 року по 17 червня 2024 року; 09 травня 2024 року ОСОБА_1 призваний на військову службу. Отже, нараховані з 09 травня 2024 року відсотки не підлягають стягненню з відповідача.
При цьому суд виходить із відсутності підстав у цьому випадку для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених цією нормою, у матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, або залучені до проведення антитерористичної операції. Натомість відповідач активно бере участь у справі через свого представника.
Також суд критично оцінює заперечення відповідача щодо отримання кредитних коштів на підставі кредитного договору № 103245587 від 24 січня 2024 року та факт виконання кредитором свого обов'язку з надання коштів у зазначеному розмірі.
Доводи відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ йому коштів за зазначеним вище договором, а також доказів на підтвердження факту перерахування йому кредитних коштів у вказаному позивачем розмірі, спростовано наданою останнім платіжним дорученням № 81362482 від 24 січня 2024 року.
У пункті 2.1 кредитного договору вказано, що кредитні кошти надаються шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 5168-74*50.
Натомість, стверджуючи про відсутність доказів отримання кредитних коштів на підставі кредитного договору № 103245587 від 24 січня 2024 року, відповідач доказів того, що банківська картка йому не належить та на неї не було перераховано кредитні кошти за договором, на спростування отримання кредитних коштів не надав.
У пункті 52 постанови Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі 916/735/23 викладено висновок про те, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Ураховуючи наведене, позивач надав докази перерахування коштів на номер картки, який відповідач зазначав у кредитному договорі.
Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитними договорами.
Доводи відповідача про те, що позивач має надати суду саме виписку з особового рахунку клієнта також є помилковим, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.
Приписами частини першої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язань або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про підтвердження факту укладення кредитного договору № 103245587 від 24 січня 2024 року між відповідачем та фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем у вигляді заборгованості у сумі 13980,64 грн, з яких 5520,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 7900,64 грн - заборгованість за відсотками, 560,00 грн - комісія за надання кредиту.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо доводів відповідача про неспівмірність розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу з обсягом наданих послуг, суд вважає необхідним зазначити наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Звертаючись до суду, позивач на підтвердження понесення витрат у сумі 8000,00 грн на правову допомогу долучив до позовної заяви: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; акт № Д/2042 від 20 серпня 2025 року, детальний опис наданих послуг до акту № Д/2042 від 20 серпня 2025 року.
Водночас суд враховує викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, за якими: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо».
Виходячи з принципу співмірності (який, включає у себе, зокрема такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе обмежити належний до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначивши його у сумі 3000,00 грн.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до статті 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 1776,83 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 2200,50 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 103245587 від 24 січня 2024 року в сумі 13980 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн 64 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 2200 (дві тисячі двісті) грн 50 коп. та судовий збір у сумі 1776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн 83 коп.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т. М. Ковальчук