Справа № 524/8058/25
Провадження №2-о/524/244/25
11.11.2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючого судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - Охмака В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний нотаріус Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Гуртова О. С., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник - адвокат Охмак В. І., звернувся до суду з заявою, у якій просив встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом із матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог заявник зазначив, що його мати ОСОБА_2 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з похилим віком та хворобою вона потребувала стороннього догляду, тому заявник переїхав до неї та проживав разом із матір'ю за вказаною адресою, хоча був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
02 липня 1997 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім'я ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла; організацією її поховання здійснював ОСОБА_1 ; після смерті матері відкрилась спадщина за заповітом; інших близьких родичів у померлої немає.
За доводами заявника, він вважає себе таким, що прийняв спадщину, оскільки від спадщини не відмовлявся і на час смерті проживав разом із матір'ю.
З метою оформлення спадкових прав він звернувся до нотаріуса, який відмовив йому в оформленні права на спадщину у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
Ураховуючи наведене, встановлення факту проживання разом із матір'ю на день її смерті матері необхідно заявнику для оформлення права на спадщину за заповітом.
Разом із заявою про встановлення факту ОСОБА_1 подав клопотання про виклик та допит свідків.
Ухвалою від 01 липня 2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука прийняв до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та призначив судове засідання для її розгляду.
Заявник та його представник у судовому засіданні підтримали вимоги заяви та просили її задовольнити.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, звернулась з клопотання про розгляд справи без її участі; на виконання вимоги суду про витребування належним чином завіреної спадкової справи повідомила, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась та відсутня.
На виконання вимог ухвали суду від 03 жовтня 2025 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомило, що в архіві цього відділу наявний актовий запис № 7 від 04 лютого 1963 року про народження у ОСОБА_2 сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; про наявність інших дітей у ОСОБА_2 не надано інформації; зазначено про те, що перевірку актових записів про народження дітей у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведено за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян та паперових носіях актових записів, які зберігаються у відділі; Державний реєстр актів цивільного стану громадян не містить відомостей про акти цивільного стану, що були зареєстровані компетентними органами іноземних держав.
Заслухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За правилами пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25 травня 1998 року, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Суд установив, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 лютого 1963 року, а також наданою Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацією.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 2174 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
02 липня 1997 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок смерті все своє майно заповіла сину ОСОБА_1 .
Постановою від 16 травня 2025 року державний нотаріус Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Гуртова О. С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки спадкоємець ОСОБА_1 не подав в установлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.
Померлій ОСОБА_2 на праві приватної власності належала частина житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Заявник стверджую, що проживав за вказаною адресою разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
За правилами статті другої Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 зазначено, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
У заяві про встановлення факту та в судовому засіданні заявник стверджував, що проживав із померлою ОСОБА_2 , однак був зареєстрований за іншою адресою.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали, що є сусідами померлої ОСОБА_2 та заявника ОСОБА_1 , та зазначили, що він дійсно останні десять років постійно проживав разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 хворіла та потребувала догляду, який здійснював син ОСОБА_1 .
Зі змісту статті 76 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги, та зокрема можуть бути встановлені на підставі письмових доказів.
Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, повідомлені заявником, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, а тому наявні підстави для задоволення його заяви про встановлення юридичного факту.
В силу вимог частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 2, 3, 10, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний нотаріус Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Гуртова О. С., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. М. Ковальчук